Справа № 642/6517/25
Провадження № 2-з/642/19/25
23 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Проценко Л.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець Кудряшов Дмитро Вячеславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Коваль О.Ю., звернувся до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець Кудряшов Дмитро Вячеславович, в якому просить визнати виконавчий напис № 341, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. 31.08.2020, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 20106,82 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Одночасно з поданням позовної заяви подано заяву про забезпечення позову.
В обгрунтування заяви зазначено, що приватним нотаріусом Куряшовим Д.В. було відкрито виконавче провадження № 63306331 щодо примусового виконання виконавчого напису № 341 від 31.08.2020. В рамках вказаного виконавчого провадження було вжито заходи примусового виконання: накладено арешт на грошові кошти боржника; накладено арешт на майно боржника; звернуто стягнення на заробітну плату боржника. Позивач оскаржує вказаний виконавчий напис шляхом подання до суду позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тому невжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, може істотно ускладнити поновлення оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, зміст та вимоги позовної заяви, додані до неї документи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову встановлено статтею 149 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З аналізу положень статті 149 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Тобто, за змістом частини 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.
Суд акцентує увагу, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 753/410/19, від 20.07.2020 у справі № 639/8448/19, від 02.07.2020 у справі № 657/1211/19.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Виконання рішення у даному випадку слід розуміти не лише як стадію, яка має місце у судових рішеннях про присудження (та яка передбачає можливість застосування заходів державного примусу), але і більш широкому значенні, як таке правове положення сторін, за яких судом вирішено спір шляхом усунення невизначеності у правовідносинах між сторонами, зокрема, шляхом визнання права або його відсутності, та судом здійснено ефективний захист порушених прав, який в тому числі полягає у запобіганні подальшому порушенню прав та необхідності застосовувати додаткові заходи захисту.
При цьому, суд зазначає, що з огляду на предмет позову, у випадку задоволення позовних вимог рішення у даній справі не потребує виконання рішення в порядку Закону України «Про виконавче провадження», тому в даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
В даному випадку, судом встановлено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Т.І. вчинила виконавчий напис № 341 про звернення стягнення з позичальника ОСОБА_1 на користь стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за Кредитним договором № 630206408 від 29.08.2014 в розмірі 20106,82 грн.
На підставі виконавчого напису, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович 16.10.2020 відкрив виконавче провадження № 63306331.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником в судовому порядку.
Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа, оскільки саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи труднощі виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому законом передбачена можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа може застосовуватись судами лише, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (постанова Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 2-9/11 (4-с/444/11/2020).
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріусу є ефективним способом забезпечення позову.
Таким чином, оцінивши обґрунтованість доводів позивача та встановивши безпосередній зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, з огляду на положення статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає подану позивачем заяву про забезпечення позову обґрунтованою.
При цьому, суд зазначає, що всупереч вимог статті 151 Цивільного процесуального кодексу України позивачем у заяві не зазначено пропозицій щодо зустрічного забезпечення, однак це не має правового значення для вирішення заяви про забезпечення позову, вид якого відповідає заявленим вимогам та прямо передбачений ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 1-3 статті 154 Цивільного процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Положеннями вказаної статті визначено право суду у випадку можливості спричинення відповідачу внаслідок забезпечення позову збитків, вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову зустрічного забезпечення у розмірі співмірному із заходами забезпечення позову та розміром збитків, яких може зазнати відповідач, у зв'язку із забезпеченням позову.
Отже, умовою застосування зустрічного забезпечення є обґрунтування можливості спричинення відповідачу забезпеченням позову збитків.
В даному випадку, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлювальної шкоди відповідачу, передбачені ч. 3 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України обставини відсутні, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 149-154 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, який вчинено 31.08.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною та зареєстрований в реєстрі за № 341 у виконавчому провадженні № 63306331, яке знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 20106,82 гривень.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Л.Г. Проценко