Справа № 953/9895/25
н/п 1-кп/953/1011/25
"27" жовтня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12025221130001323 від 20.08.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, одруженого, з повною загальною середньою освітою, пенсіонера, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 07.08.2024 Київським районним судом м. Харкова за ст. 126-1 КК України до 1 року пробаційного нагляду; 24.01.2025 Київським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 389 КК України - звільнений від покарання, оскільки є особою похилого віку,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбачениого ч. 1 ст. 122 КК України, -
19.08.2025 близько 19.30, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього на ґрунті виниклих неприязних стосунків виник словесний конфлікт з дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході раптово виниклого словесного конфлікту з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , діючи з раптово виниклим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, своєю правою рукою схопив потерпілу ОСОБА_4 за пальці лівої руки та вивернув їх в протилежну сторону, в результаті чого спричинив останній, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 09-1424/2025 від 04.09.2025 закриту тупу травму лівої кисті у вигляді внутрішньо-суглобового перелому основи праксимальної фаланги V пальця лівої кисті з переходом на метадіафіз, яка не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижнів (21 день), і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості (згідно п.п. 2.2.1 «а», «б», «в», і 2.2.2., Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які затверджені Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року).
Враховуючи, що ступінь родинних відносин, спорідненості між потерпілою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також характер насильства відповідають критеріям, визначених у ст.ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дане кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних злочинів, пов'язаних із домашнім насильством.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, а саме умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України не визнав у повному обсязі. Пояснив суду, що 19.08.2025 близько 19-30 год. він перебував у себе вдома за адресою АДРЕСА_1 , сидів за столом на кухні, та в цей час його дружина ОСОБА_4 замахнулась на нього лівою рукою, на що він захищаючись, виставив свою праву руку та закрив обличчя. При цьому зазначив, що пальці ОСОБА_5 не ламав та не викручував.
Незважаючи на не визнання вини обвинуваченими, встановлені судом обставини повністю підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме:
-показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_4 , яка пояснила, що 19.08.2025 ввечері, приблизно о 19:30 год. за адресою АДРЕСА_1 вона знаходилася на кухні та займалася консервацією. В цей час до неї на кухню зайшов її чоловік - ОСОБА_5 , почав її ображати та між ними виник словесний конфлікт. Вона попросила чоловіка вийти з кухні та не заважати їй, проте той потягнувся за ножем, вона намагалася йому перешкодити, а ОСОБА_5 схопив її за ліву руку, скрутивши пальці, внаслідок чого зламав мізинець на лівій руці. Після чого була викликана швидка медична допомога, яка відвезла її до лікарні, де їй діагнозтували перелом пальця та наклали гіпс;
-показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що проживає в АДРЕСА_2 та ОСОБА_7 є його сусідами, та у них систематично (пару раз на тиждень) виникають сварки та конфлікти. 19.08.2025 близько 18-30 год. він був вдома, почув крики зверху від ОСОБА_7 . Після цього він вийшов на вулицю та побачив, що до їхнього під'їзду під'їхали Швидка медична допомога та поліція. Він бачив, як ОСОБА_4 вийшла з під'їзду, тримаючись за ліву руку та сказала, що вона займалася консервацією, а її чоловік почав хапатися за ножі, а потім схопив за руку. Після цього потерпілу на кареті Швидкої медичної допомоги повезли до лікарні;
-показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що працює парамедиком в Центрі екстреної медичної допомоги. 19.08.2025 він перебував на чергуванні та ввечері надійшов виклик на АДРЕСА_3 . Він, лікар ОСОБА_9 та водій приїхали на виклик за вказаною адресою, зайшли в квартиру, де знаходилася потерпіла в стані психоемоційного збудження та повідомила, що її чоловік перебував в стані алкогольного сп'яніння, намагався її побити та викрутив їй палець на лівій руці. Вони наклали потерпілій шину, знеболили та шпиталізували в 18 лікарню в травмпункт;
- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що працює лікарем в Центрі екстреної медичної допомоги. 19.08.2025 перебував на чергуванні та ввечері надійшов виклик на АДРЕСА_3 , де жінка повідомила про перелом пальця. На вказану адресу приїхали: він, парамедик ОСОБА_8 та водій. Вони зайшли в під'їзд, обвинувачений сидів на сходах в під'їзді, а потерпіла була в квартирі. Потерпіла повідомила, що п'яний чоловік на неї нападав, смикнув за ліву руку та вивернув палець. Він поставив попередній діагноз - перелом пальця та жінку шпиталізували до лікарні;
-показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що працює інспектором СПДМ сектору по протидії домашньому насильству Харківського районного управління поліції №1 ГУ НП в Харківській області. 19.08.2025 ввечері приблизно о 19 год. був виклик на АДРЕСА_1 з приводу домашнього насильства. Вказав, що відносно обвинуваченого неодноразово складалися постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та заборонні приписи. За вказаною вище адресою приїхав наряд поліції, потерпіла ОСОБА_4 вже знаходилася в машині Швидкої медичної допомоги, від неї було прийнято заяву та її було опитано. ОСОБА_4 повідомила, що її чоловік схопив за пальці лівої руки, провернув їх і зламав палець. Після цього потерпілу повезли до лікарні, а він написав тимчасовий заборонний припис ОСОБА_5 ;
-показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що є сином потерпілої ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 19.08.2025 приблизно о 19-00 год. він знаходився вдома з батьками, мама займалася консервацією на кухні, а папа перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння зайшов на кухню, де почав погрожувати мамі, намагався схопитися за ніж, але мама йому перешкодила, після чого він схопив маму за руку та виламав палець. Вони з мамою викликали Швидку медичну допомогу, після приїзду якої мамі було надано невідкладну медичну допомогу та він разом з нею поїхав до лікарні. Вказав, що батько постійно вчиняє сварки та нападає на маму, у зв'язку з чим ними неодноразово викликалася поліція;
-даними, що містяться в рапорті прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 19.08.2025, що зареєстрована в ЄО за № 27517 від 19.08.2025 як домашнє насильство, в результаті опрацювання якої встановлено наступне: 19.08.2025 о 20:00 надійшло повідомлення зі служби 102 по те, що 19.08.2025 о 20:00 за адресою: АДРЕСА_1 , сусід повідомляє, що сусід ОСОБА_5 , 67 років, вчинив домашнє насилля, а саме дружину хапав за руки, можливо пошкодив палець, погрожував ножем, словесно ображав, раніше сусід судимий, раніше сусідка зверталась до поліції, приписи були, чекає поліцію заявниця в квартирі. З цього номеру було здійснено 8 викликів щодо домашнього насилля, рекомендовано 103 тощо (а.с 50-51);
- даними, що містяться в заяві ОСОБА_4 від 19.08.2025, відповідно до якої остання просить органи поліції прийняти міри відносно її чоловіка ОСОБА_5 , 1958 р.н., який 19.08.2025 приблизно о 19:00 год. вчинив відносно неї домашнє насильство фізичного характеру, а саме схопив за мізинець лівої руки та почав його виламувати, внаслідок чого остання кричала тощо (а.с. 52);
- даними, що містяться в формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 19.08.2025, яка складена поліцейським уповноваженого підрозділу поліції інспектором СПДН ВП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області, відповідно до якої визначено, що ОСОБА_4 є постраждалою особою, ОСОБА_5 є кривдником, та рівень небезпеки вчинення домашнього насильства є високим (а.с. 53);
- даними, що містяться в термінованому заборонному приписі стосовно кривдника серії АА № 131481 від 19.08.2025, відповідно до якого ОСОБА_5 встановлені такі заходи термінового забороненого припису: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 5 діб з 19.08.2025 з 20:00 год. та діє до 20:00 год. до 24.08.2025 (а.с. 54);
- даними, що містяться в постанові слідчого СВ ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 від 25.08.2025 про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, а саме: ДВД-диск з рентген знімками ОСОБА_4 від 19.08.2025 - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні 12025221130001323 від 20 серпня 2025 та долучено до матеріалів кримінального провадження (а.с. 56);
- даними, що містяться в протоколі слідчого експерименту від 02.09.2025 за участі потерпілої ОСОБА_4 , у присутності двох понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , відповідно до якого ОСОБА_4 продемонструвала як саме їй було спричинено тілесні ушкодження (а.с. 57-62);
- висновком експерта ДСУ «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 09-1424/2025, розпочата 02.09.2025, закінчена 04.09.2025, відповідно до якого згідно наданої медичної документації, на момент госпіталізації до КНП МКБЛ №18 ХМР (згідно дати на цифрових рентгенограмах) від 19.08.2025 року, де після клінічного, лабораторних та інструментальних обстежень, у ОСОБА_4 було встановлено: закрита тупа травма лівої кисті у вигляді внутрішньо-суглобового перелому основи проксимальної фаланги V пальця лівої кисті з переходом на метадіафіз. Дана травма могла утворитись як в результаті прямого травматичного впливу тупим твердим предметом в ділянку перелому так й від непрямого впливу, коли фіксована кисть та/або V палець й відбувається ротаційний рух. Стосовно строку утворення: не пізніше дати звернення в лікувальну установу, де й було встановлено. Виходячи із об'єктивних судово-медичних даних, встановити індивідуальні властивості травмуючого предмета(ів) не є можливим. За ступенем тяжкості: встановлена у гр. ОСОБА_4 , 1959 р.н., закрита тупа травма лівої кисті не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижнів (21 дня), і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості (згідно п.п. 2.2.1 a, б, в, і 2.2.2. Наказу МОЗ України від 17.01.95р. № 6, Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Показання потерпілої ОСОБА_4 , викладені у наданому протоколі проведення слідчого експерименту від 02.09.2025р., в цілому не суперечать об'єктивним судово-медичним даним в частині терміну та механізму утворення встановлених у неї тілесних ушкоджень (а.с. 65-66);
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України, тобто як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом. Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версії обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що факти, встановлені на підставі допустимих доказів для розумної і безсторонньої людини дають підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).
Цей стандарт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 , на думку суду, було дотримано.
Суд критично ставиться до показань обвинуваченого щодо невизнання винуватості та вважає, що показання обвинуваченого спрямовані на можливість ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинене нетяжке кримінальне правопорушення чи зменшити міру можливого покарання.
З урахуванням викладеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, вважає поза розумним сумнівом доведеними всі елементи, як ті, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб'єктивну сторону та є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
У відповідності до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 цього ж Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, встановлено вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення відносно особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах.
Даними, що характеризують особу обвинуваченого встановлено, що він одружений, з повною загальною середньою освітою, пенсіонер, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та мешкання, раніше судимий.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відомості про обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та обставини, що його обтяжують.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.
Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи».
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого правопорушення, характер правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 122 КК України, оскільки саме такий вид покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Судом встановлено, що вироком Київського районного суду м.Харкова від 07.08.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України і призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік із покладенням обов'язків.
Відповідно до ст.49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно вироку Київського районного суду м.Харкова від 24.01.2025 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.3 ст.389 КК України. Звільнено ОСОБА_5 від покарання. Вирок Київського районного суду м.Харкова від 07.08.2024 року виконувати самостійно.
З мотивувальної частини вироку Київського районного суду м.Харкова від 24.01.2025 вбачається, що 04.12.2024 ОСОБА_5 прибув до Київського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області.
Тобто, ОСОБА_5 перебуває на обліку в Київському районному відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області з 04.12.2024 року.
З Листка реєстрації Київського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області вбачається, що засуджений ОСОБА_5 жодного разу до установи не з'явився.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Оскільки за даним провадженням кримінальне правопорушення ОСОБА_5 вчинив після постановлення вироку від 07.08.2024, тому остаточне покарання ОСОБА_5 слід призначити на підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком невідбутого покарання у вигляді пробаційного нагляду за вироком Київського районного суду від 07.08.2024 р. за ст.126-1 КК України, з урахуванням положень п.п. «а» п.1 ч.1 ст.72 КК України, а саме з розрахунку один день позбавлення волі за два дні пробаційного нагляду.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
При призначенні остаточного покарання немає правових підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 вимог статті 69 КК України (призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом) та вимог статті 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням).
Визначаючи покарання суд враховує, що воно має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.
Вирішуючи питання щодо обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, суд враховує те, що ОСОБА_5 засуджується до покарання у виді позбавлення волі реально, скоєння нового кримінального правопорушення в період іспитового строку за попереднім вироком. Тому враховуючи, що жоден інший запобіжний захід не забезпечить запобігання спробам ОСОБА_5 переховуватись від суду, суд застосовує до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», обравши його на строк до набрання вироком законної сили.
За правилами ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 в строк відбування покарання підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення з 27 жовтня 2025 року до набранням цим вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов не заявлено.
Судові витрати по справі відсутні.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного ОСОБА_5 за цим вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік, призначене за вироком Київського районного суду від 07.08.2024 р. за ст. 126-1 КК України з розрахунку один день позбавлення волі за два дні пробаційного нагляду, та остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили, взявши під варту в залі суду негайно.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 27 жовтня 2025 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання час попереднього ув'язнення з 27.10.2025 до набранням цим вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме: ДВД-диск з рентген знімками ОСОБА_4 від 19.08.2025, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий - суддя ОСОБА_1