Справа № 953/7030/25
н/п 2-з/953/54/25
"24" жовтня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Сергієнко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву про забезпечення позову представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шипенко А.С. у цивільній справі № 953/7030/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інбіко», Товариство з обмеженою відповідальністю «Флас» про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину,
У липні 2025 року представник Мамай А.С. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати недійсною укладену між сторонами угоду про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях 144» від 24 жовтня 2019 року, а також застосувати наслідки недійсності правочину і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 250000,00 доларів США.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 липня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
22 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шипенко А.С. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову: накласти арешт та заборонити відчуження, належного на праві приватної власності ОСОБА_2 , нерухомого майна, а саме:
Нежитлові приміщення 1-го поверху № 22, 23, 24, 25, 26, 26а, 26б, 27 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 153,5 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1891641663101; номер запису про право власності 32772326 від 07.08.2019);
Нежитлові приміщення 1-го поверху № 28-:-41 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 170,5 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1745360363101; номер запису про право власності 32772326 від 15.01.2019);
Нежитлові приміщення 1-го поверху № 10-:-14 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 156,2 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 174534086310; номер запису про право власності 29907880 від 15.01.2019);
Нежитлові приміщення 1-го поверху № 2,3,5-:-9,42,43 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 202,8 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1745331763101; номер запису про право власності 29907677 від 15.01.2019);
Нежитлові приміщення підвалу № 10-:-16 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 177,6 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1745320763101; номер запису про право власності 29907453 від 15.01.2019);
Нежитлові приміщення підвалу № 10,11 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 92,1 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1745307963101; номер запису про право власності 29907213 від 15.01.2019);
Нежитлові приміщення підвалу № 12 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 105,4 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1745224763101; номер запису про право власності 29905671 від 15.01.2019);
Нежитлові приміщення підвалу № 6, 13-:-15 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 235,7 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1745206763101; номер запису про право власності 29905327 від 15.01.2019);
Нежитлові приміщення підвалу № 6,7,7а,9,17-:-21, 27-:-29, 35 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 245,5 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1745185163101; номер запису про право власності 29904944 від 15.01.2019);
Необхідність забезпечення позову вмотивована тим, що відповідач до вирішення справи по суті з метою уникнення фактичного стягнення суми боргу, вчинятиме дії, спрямовані на відчуження належного його на праві власності нерухомого майна на користь третіх осіб, що у випадку ухвалення на користь позивача у цій справі призведе до неможливості його реального виконання.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір (постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
В постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 Верховний Суд зауважив, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги позивача обґрунтовані тим, що спірний договір про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях 144» від 24 жовтня 2019 року, вчинений позивачем в результаті помилки щодо природи укладеного правочину. Така помилка має істотне значення, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі ст. 229 ЦК України та застосування наслідків недійсності правочину в силу ст. 216 ЦК України
Зважаючи на ці обставини, вбачається наявність спору між сторонами з приводу дійсності угоди про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях 144» від 24 жовтня 2019 року та можливого застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 250000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на момент подання позову становить 10433525,00 грн.
Заявник просить накласти арешт та заборонити відчуження об'єктів нерухомого майна, що належить відповідачу на праві власності. Право власності ОСОБА_2 на об'єкти нерухомого майна підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майн щодо суб'єкта від 21 жовтня 2025 року.
В матеріалах справи наявна копія звіту про оцінку майна №2025/06/11-01, відповідно до якого ринкова вартість нежитлових приміщень 1-го поверху № 28-:-41 у літ. «А-10», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , площею 170,5 кв. м. станом на 11.06.2025 становить 4682900,00 грн.
Ринкова вартість нежитлових приміщень 1-го поверху № 2,3,5-:-9,42,43 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 202,8 кв. м. станом на 10.06.2025 становить 5570100,00 грн, що підтверджується копією звіту про оцінку майна №2025/06/10-02.
Відомостей щодо вартості інших об'єктів нерухомого майна матеріали справи не містять.
Зважаючи на те, що встановлена загальна ринкова вартість нежитлових приміщень 1-го поверху № 28-:-41 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 170,5 кв. м. та нежитлових приміщень 1-го поверху № 2,3,5-:-9,42,43 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 202,8 кв. м. є співмірною із заявленою позовною вимогою щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 250000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на момент подання позову становить 10433525,00 грн, то суд вважає адекватним та розумним застосування запобіжного заходу щодо зазначеного нерухомого майна відповідача. В застосуванні запобіжного заходу щодо іншого заявленого майна відповідача необхідно відмовити, оскільки відсутні відомості щодо його вартості, що виключає можливість встановити співмірність ціни позову з відповідним видом забезпечення позову.
Водночас, суд зауважує, оскільки застосування заходів забезпечення позову щодо нерухомого майна в цій справі не вимагає обмеження в користуванні ним, то обґрунтованим буде визнання лише заборони відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Отже, за обставин цієї справи захід забезпечення позову у виді заборони відчуження нежитлових приміщень 1-го поверху № 28-:-41 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 170,5 кв. м. та нежитлових приміщень 1-го поверху № 2,3,5-:-9,42,43 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 202,8 кв. м. - є співмірним із заявленими позивачем вимогами, спрямований на збереження існуючого становища у спірних правовідносинах до завершення розгляду справи. Водночас, відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки об'єкт нерухомості залишається в його володінні та користуванні.
Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд
Заяву про забезпечення позову представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шипенко А.С. у цивільній справі № 953/7030/25 - задовольнити частково.
Заборонити відчуження нежитлових приміщень 1-го поверху № 28-:-41 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 170,5 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1745360363101; номер запису про право власності 32772326 від 15.01.2019), що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Заборонити відчуження нежитлових приміщень 1-го поверху № 2,3,5-:-9,42,43 у літ. «А-10» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 202,8 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1745331763101; номер запису про право власності 29907677 від 15.01.2019), що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Кіндер В.А.