Справа № 638/8086/25
Провадження № 1-в/638/519/25
27 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові подання начальника Ізюмського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 для вирішення питання про звільнення від відбування покарання у звязку із закінченням іспитового строку стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого 14.09.2021 Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за частиною першої статті 121 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки
встановив:
01 травня 2025 року у провадження Шевченківського районного суду м. Харкова надійшло подання начальника Ізюмського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_5 про вирішення питання про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 14.09.2021 Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за частиною першої статті 121 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
Представник органу пробації разом з поданням подала заяву про розгляд подання без її участі, подання підтримала. Інших заяв від останньої до суду не надходило.
Засуджений до суду також не з'явився, заяв та клопотань від останнього не надходило.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_4 у судові засідання не з'являється, встановити його місцезнаходження не надається можливим.
Натомість жодних відомостей про вжиті заходи щодо встановлення місцезнаходження засудженого не надходило, явка засудженого до суду не була забезпечена.
При цьому ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 10.10.2025 застосовано привід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судове засідання, призначене на 27.10.2025.
Однак вказана ухвала суду не виконана у встановленому законом порядку, в матеріалах справи відсутня інформація про проведені заходи на виконання даної ухвали або причини, що унеможливили її своєчасне виконання.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Водночас положеннями КПК України не передбачено компетенції суду у стадії виконання вироку збору таких даних та розшуку засудженого та вирішення інших питань щодо засудженої особи, крім тих, які зазначені у ст.537 КПК України.
Суд вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Саме виправлення та ресоціалізації засуджених є одними з головних елементів мети виконання покарання
Відповідно до ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправлення засудженого визначається як процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Під ресоціалізацією слід розуміти свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Метою та ціллю виправлення є адаптація до життя в нормальному суспільстві особи, чиї помисли та інтереси спрямовані проти самого суспільства, незважаючи на всі застосовані до неї заходи виправлення.
Згідно з частиною 3 статті 75 Кримінального кодексу Україниу випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Положення ч. 1 ст. 78 Кримінального кодексу України спрямоване на стимулювання засудженого до законослухняної поведінки та виправлення. Якщо протягом іспитового строку засуджений довів своє виправлення, то суд зобов'язаний звільнити засудженого від призначеного йому покарання. Кримінальний кодекс не передбачає можливості звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням до закінчення іспитового строку.
Вимогами ч. 2 ст. 165 КВК України передбачено, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Відповідно до ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 КПК, має право вирішувати такі питання, зокрема, про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
Згідно з ч. 5 ст. 534 КПК процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
При вирішенні питання про наявність чи відсутність підстав для звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, у зв'язку із закінченням іспитового строку, суд повинен пересвідчитись чи виконав покладені на нього обов'язки засуджений в період іспитового строку, чи дотримувався він відповідної позитивної поведінки під час іспитового строку, а також чи не вчинив нового кримінального правопорушення.
Суд також зазначає, що іспитовий строк є визначеним проміжком часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим. В разі закінчення такого строку орган пробації може звернутись до суду лише з поданням про звільнення від покарання засудженої особи, якщо буде встановлено, що протягом такого іспитового строку компетентним органом фактично не було доведено, що засуджена особа вчинила новий злочин, системно вчиняла адміністративні правопорушення або порушувала покладені на неї обов'язки.
Також суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 164 Кримінально-виконавчого Кодексу органи, що здійснюють нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням мають можливість, між іншим, організувати першочергові заходи з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме; звернутися до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме; здійснити інші повноваження, передбачені цим Кодексом та Законом України «Про пробацію».
Проте, як вбачається з матеріалів подання, у відповідності до вимог КВК України, будь-яких процесуальних дій відносно засудженого органом пробації не проводилось.
Більш того, з наданих матеріалів вбачається, що органу пробації взагалі не відоме місце знаходження засудженого, а вжитих заходів виявилося не достатньо для встановлення місця знаходження засудженого.
При цьому з тексту подання вбачається, що засуджений зник з місця проживання, встановити причину зникнення за час іспитового строку не вдалося.
Тобто відповідні дані, щодо місця перебування засудженого ОСОБА_4 суду не надані. Будь-які дії на встановлення місцезнаходження останнього , не проводились.
За таких обставин, зважаючи на те, що місцезнаходження ОСОБА_4 є невідомим, його участь є обов'язковою, в задоволенні подання начальника Ізюмського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 для вирішення питання про звільнення від відбування покарання у звязку із закінченням іспитового строку стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно відмовити.
Керуючись ст. 539 КПК України, суд
постановив:
В задоволенні подання начальника Ізюмського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду або через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1