21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 347/2555/23
провадження № 51-575км25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 9 липня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023091190000140, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ст. 89 КК раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Інформацію про ОСОБА_7 включено до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Згідно з вироком суду 28 квітня 2023 року приблизно о 19:30 ОСОБА_7 , перебував в будинку знайомої ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ), де разом з нею і ОСОБА_10 розпивав алкогольні напої, а на подвір'ї домоволодіння у цей час разом з дітьми ОСОБА_9 гралась його похресниця, потерпіла ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Через деякий час ОСОБА_10 , яка є матір'ю ОСОБА_11 , пішла додому, та приблизно о 22:00 ОСОБА_7 , сівши за кермо мопеду та посадивши на нього як пасажирку малолітню ОСОБА_11 , відвіз останню до місця проживання ( АДРЕСА_2 ).
Зайшовши разом з потерпілою до будинку та побачивши, що матір ОСОБА_10 вже спить, ОСОБА_7 пройшов у кімнату до малолітньої, де перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, користуючись відсутністю у кімнаті матері та інших дорослих, а також відсутністю специфічного життєвого досвіду потерпілої (зокрема, в інтимних питаннях), у зв'язку з чим вона не могла чинити йому реальний опір, використовуючи свою фізичну перевагу та, вчиняючи психологічний тиск, ліг на ліжко та наказав потерпілій лягти поряд, після чого, утримуючи її однією рукою, запхав іншу під одяг, розпочавши торкатись інтимних частин тіла та проти волі потерпілої проник у тіло пальцями рук.
Скориставшись слушним моментом, потерпіла вирвалась з рук насильника, побігла в сусідню кімнату, де розбудила матір та розповіла про вчинені ОСОБА_7 дії, а за цей час останній покинув місце вчинення злочину.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Засуджений вважає, що судові рішення ґрунтуються на припущеннях, а покладені в їх основу докази не підтверджують поза розумним сумнівом його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину (зокрема, висновки експертиз, показання свідків, експертів, поверхневі показання потерпілої тощо).
Крім того засуджений звертає увагу на те, що показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_10 є показаннями з чужих слів, до того ж, зі свідком ОСОБА_10 (матір'ю потерпілої) у нього неприязні відносини, та остання, знаючи, що він був забезпечений грошовими коштами, мала на меті отримати їх від нього, а тому її свідченням довіряти неможна.
Стверджує, що суди не надали оцінки його показанням про непричетність до вчинення злочину та мотивів їх спростування у рішеннях не виклали. Апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про допит судово-медичного експерта з приводу зробленого ним висновку, а також не навів у своєму рішенні відповіді на зазначені в апеляційній скарзі захисту питання. Отже, судові рішення є незаконними і підлягають скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого, прокурор просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений і його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурори заперечували проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, будучи допитаним у суді першої інстанції ОСОБА_7 вину у вчиненому не визнав та пояснив, що в день події він вживав спиртне, а приблизно о 22:00 потерпіла попросила підвезти її додому, що він і зробив. Він зайшов в одну із нежилих кімнат будинку, де ліг і задрімав. Через 10 хвилин прийшли потерпіла з сестрою та сіли біля нього грати в телефон. Приблизно через 30-40 хвилин йому надійшло смс-повідомлення від колишньої дружини, котра потрапила в лікарню з дитиною, щодо необхідності привезти речі. Тоді він, ні з ким не прощаючись, оскільки всі спали, встав та поїхав до неї, де й спав, а наступного дня дізнався, що о 4:00 до нього приїжджала поліція, оскільки ОСОБА_10 написала заяву про розбещення.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_7 зазначав, що всі його оговорюють, а мати потерпілої казала, що якщо він дасть їй гроші, то вона забере заяву, однак це вона казала не йому, а іншому свідку.
Разом з тим, версія розвитку подій, на якій наполягав засуджений, не знайшла свого підтвердження в ході дослідження доказів судом першої інстанції.
Так, суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з'ясування всіх обставин кримінального правопорушення і на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у його вчиненні, обґрунтовано послався на показання малолітньої потерпілої ОСОБА_11 , котра підтвердила, що в день події, коли вони приїхали додому, обвинувачений сказав їй лягати біля нього на диван, а згодом почав її обнімати, поставив руку на кофту, груди, живіт та спустився в штани, взяв за талію та запхав руку під кофту. Надалі він торкався її статевих органів, а саме запхав два пальці двічі у її статевий орган, внаслідок чого вона відчула біль, побігла до матері в кімнату, плачучи, розповіла їй все, повідомивши, що на її білизні кров. Також зазначила, що коли обвинувачений клав руку на її живіт, вона забирала її, тоді він повернувся, полежав п'ять хвилин та розвернувся, запхавши руку під кофту. Вона лежала прямо, а він боком, праву руку після її живота він запхав нижче, а лівою тримав за плечі, далі запхав руку під її білизну та почав гладити інтимні зони, торкаючись статевих органів. Під час цього він наказував їй мовчати, обіцяючи подарувати планшет. З його сторони були чіпляння до неї й раніше, з її шестирічного віку, а саме він як приїжджав до них завжди «туди ліз» - в нижнє інтимне місце.
Під час допиту в порядку ст. 225 КПК, відеозапис якого було переглянуто в судовому засіданні, потерпіла ОСОБА_11 підтвердила, що приблизно о 22:00 вона повернулась додому, пішла в свою кімнату, в якій гралась в телефоні її сестра, лягла на ліжко, та в яку прийшов обвинувачений приляг біля неї, а далі почав «лапати», при цьому казав, щоб вона нічого не повідомляла матері, а він за це купить їй планшет. Він робив дії руками щодо проникнення до її статевих органів двома пальцями, гладив та пестив, при цьому двічі здійснив проникнення, після якого відразу у неї болів живіт. Підтвердила, що обвинувачений приспустив її піжаму з нижньою білизною та здійснив два проникнення пальцями у її статевий орган. Після цього вона втекла до матері, розбудила її, розповіла все та почала плакати, а він втік.
Допитана у суді свідок ОСОБА_13 , сестра потерпілої, підтвердила, що ОСОБА_7 , ліг спати біля сестри, однак, чи спав він не знає. Далі сестра, перервавши гру, різко встала, щось сказала та побігла в сльозах до матері, яка була в іншій кімнаті разом із дідом, а обвинувачений вийшов за кілька хвилин. Свідок ОСОБА_10 , матір потерпілої, пояснила, що чула, як ОСОБА_7 привіз ОСОБА_11 та зайшов до неї у кімнату, куди також пішла її молодша дочка. Після цього ОСОБА_11 з криком та плачем розбула її та батька (вітчима), якій спав в тій же кімнаті, повідомила, що обвинувачений чіплявся до неї, гладив по животі, запхав руку під кофту та в штани, пхав пальці в середину в статевий орган. Свідок ОСОБА_12 , прийомний дідусь потерпілої, пояснив, що приблизно о 23:00 прокинувся через плач ОСОБА_11 , він чув як остання, плачучи, повідомила матері, що хресний батько пхав їй руку між ноги і в неї пішла кров та казав нічого на говорити про це матері, а він за це їй купить ноутбук, оскільки до цього купляв їй мобільний телефон. Мати її спитала чого ж вона не крикнула їй, на що у відповідь потерпіла пояснила, що він закрив їй рот рукою та стиснув. Свідок ОСОБА_9 підтвердила обставини перебування у неї ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а також те, що обвинувачений і потерпіла на мопеді поїхали до дому.
Відносно доводів засудженого про те, що у вироку суду відсутній аналіз допустимості показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , оскільки вказані свідки повідомили суду про обставини та факти події, які їм стали відомі з чужих слів, тобто від потерпілої, то слід зазначити наступне.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 97 КПК показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень ч. 2 цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_12 були допитані в судовому засіданні та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Водночас, дійсно ці свідки не були присутніми і очевидцями протиправних дій ОСОБА_7 , однак повідомили про те, що вночі малолітня потерпіла з криком та плачем розбудила їх та розповідала матері - ОСОБА_10 , а ОСОБА_12 чув цю розмову, про дії сексуального характеру зі сторони ОСОБА_7 .
Таким чином суд, діючи в межах процесуального закону, показання цих свідків оцінив у сукупності з іншими доказами та дійшов обґрунтованого висновку про їх взаємозв'язок і достовірність.
На думку Суду, показання вказаних свідків є логічними, послідовними, вони узгоджуються між собою та з іншими доказами. При цьому твердження ОСОБА_7 про недостовірність показань цих свідків, а також про те, що свідок ОСОБА_10 мала на меті отримати від нього грошові кошти та надала неправдиві свідчення, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що показання згаданих свідків не були єдиними або вирішальними доказами у цьому провадженні.
Так, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення ґрунтуються на аналізі доказів, досліджених й ретельно перевірених у судовому засіданні, а саме даних: протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 29 квітня 2023 року; карти виїзду швидкої медичної допомоги від 29 квітня 2023 року; витягу з медичної карти стаціонарного хворого від 29 квітня 2023 року; рапорту старшого інспектора-чергового відділу поліції; освідчення про зґвалтування (розбещення) потерпілої ОСОБА_11 , складеного 29 квітня 2023 року; протоколу огляду місця події від 29 квітня 2023 року; протоколу огляду від 28 червня 2023 року; протоколу огляду від 26 липня 2023 року; протоколу відібрання біологічних зразків від 8 травня 2023 року; висновках експертів № 335, № 354, № 355 тощо.
Також судом було безпосередньо допитано: свідка ОСОБА_14 (лікар-гінеколог) котра пояснила, що оглядала потерпілу, яка скаржилась на біль в животі. Дівчинка розповідала, що ночувала в одній кімнаті із кривдником і він, зі слів матері та її, перебував у стані сп'яніння, зняв з потерпілої штани і нижню білизну та розбещував її, робив дотики до її статевих органів. Єдине, що привернуло увагу свідка, це великі статеві губи, на яких були «розчухи» (сильні потертості, можливо завдані нігтями подряпини) - почервоніння. Проникнення не було та дівоча пліва не пошкоджена, хоча сексуальне насильство може бути не лише у формі проникнення. Кровотечі не виявила; свідка ОСОБА_15 (лікар-педіатр), котра поснила, що після огляду вузьких спеціалістів 1 травня 2023 року потерпілій виставлено діагноз: проблеми, пов'язані із сексуальним насиллям над дитиною з боку людини з найближчого оточення, за результатами комісійного огляду (зі всіма лікарями, якими оглядалася дитина та їхні спостереження (огляди) за період перебування дитини в лікарні з 29 квітня 2023 року по 1 травня 2023 року). Будь-якого тиску з боку матері на дитину під час огляду свідок не помітила; свідка ОСОБА_16 (фельдшер), який пояснив, що на місці події він візуально оглядав потерпілу, низ живота мав почервоніння. Зі слів колеги ОСОБА_17 йому відомо, що зі статевих органів дитини не було ні виділень, ні кровотечі. Плям на штанах дитини чи виділень він не бачив; свідка ОСОБА_17 (фельдшер), який підтвердив, що при огляді в дитини, яка була заплакана, схвильована та не бажала розмовляти, виявлено почервоніння живота (гіперемію), виділень зі статевих органів не було; свідка ОСОБА_18 (дитячий лікар анастазіолог), який пояснив, що його запросили на приймальний покій лікарні, куди поступила дівчинка, особливих скарг вона не висловлювала та нічого не розповідала, стан її був задовільний, однак, була стривожена.
Згідно з дослідженої у суді психологічної характеристики психоемоційного стану дитини ОСОБА_11 та уточнення кримінальної ситуації Центру психологічної допомоги дітям «Серденько» від 1 травня 2023 року, встановлено щирість та високу правдивість показань дівчини. За словами потерпілої хрещений батько почав виявляти до неї інтерес коли їй було шість років (торкатись статевих органів та гладити). Він лягав з нею спати, бо вона хотіла гратись в телефоні, а свого не мала. Попросив, щоб вона мовчала, а за це пообіцяв телефон, який і подарував. Хрещений приходив до них у гості приблизно три рази на рік і кожного разу коли лягав спати з нею на ліжку, торкався її статевих органів. Потерпіла зазначала, що в день події, поки вони їхали на скутері чоловік (хрещений) підсовував до себе її рукою за живіт та тримав за внутрішню частину стегон. Вдома він ліг на ліжко та сказав, щоб вона лягала з ним, після цього став чіплятись (торкався її грудей, обіймав за спину та клав на спину руки, торкався руками за боки та статевих органів спереду і ззаду, задирав її ногу, терся своїми статевими органами об коліно дівчинки, проникав всередину статевих органів пальцями). Після цього вона побігла і розповіла усе матері. За результатами дослідження встановлено правдивість наданих показів та підтверджено покази первинного допиту. При проведенні діагностичного дослідження встановлено ознаки пережитого травмуючого досвіду, а саме розбещення та зґвалтування.
Свідок ОСОБА_19 підтвердила, що її залучали як спеціаліста-психолога до проведення допиту ОСОБА_11 1 травня 2023 року. В результаті спілкування з'ясовано, що хресний батько проявляв інтерес до дитини та розбещення до неї, здійснював проникнення пальцями, що є зґвалтуванням. Судячи з її емоційного стану, визначення щирості, її відповідей на питання та використання методики «шкали брехні», дитина розповідала правду. Жодного впливу зі сторони слідчого та присутніх під час допиту дитини на свідка не було.
З дослідженого судом висновку експерта № 412 від 14-28 серпня 2023 року вбачається, що у ОСОБА_11 при огляді 14 серпня 2023 року не виявлено тілесних ушкоджень, в тому числі в ділянці статевих органів. Виключається можливість проведення статевого акту з ОСОБА_11 шляхом введення двох пальців рук дорослого чоловіка, без ушкодження дівочої пліви, а не виключається можливість введення двох пальців руки дорослого чоловіка в статеві органи до розташування дівочої пліви.
Відносно того, що у потерпілої відсутні тілесні ушкодження, характерні для зґвалтування, то суд зазначив, що обставини, які інкримінуються ОСОБА_7 , відбувались 28 квітня 2023 року, а огляд потерпілої проведено 14 серпня 2023 року, тобто зі сплавом часу, а тому ці обставини не можна визнавати припущенням, які необхідно тлумачити на його користь. Відсутність видимих пошкоджень в ділянці статевих органів потерпілої на час проведення експертизи, не суперечить тому, що вона могла відчувати біль при намаганні ОСОБА_7 здійснити дії направлені на вагінальне проникнення.
Також суд критично оцінив твердження захисту щодо відсутності плям крові на одязі потерпілої зазначивши, що вони не спростовують факту вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло особи.
Дослідженим у суді висновком судово-психіатричного експерта № 497 від 24 травня 2023 року, крім іншого, встановлено, що ОСОБА_11 на період часу, що відноситься до вчинення щодо неї злочину психічним розладом не страждала та не страждає на момент проведення експертизи, внаслідок протиправних дій щодо неї перенесла гостру реакцію на стрес. Фантазування, навіювання властиві будь-якій дитині даної вікової категорії, не є виключенням і для Софії, однак, дані критерії не є з психологічної точки зору яскраво вираженими. ОСОБА_11 під час вчинення щодо неї інкримінованих дій могла не в повній мірі розуміти значення таких дій, не повною мірою чинити опір, враховуючи її малолітній вік. У ОСОБА_11 не встановлено індивідуально-психологічних особливостей, які суттєво впивають на її поведінку.
Вказаний висновок (№ 497) підтримала експерт ОСОБА_20 у суді та зазначила, що зі слів потерпілої вона добре знала кривдника, який приходив до них, довіряла йому, він їй давав вказівки (лягати біля нього) і вона їх виконувала. У цьому віці в дитини не відбувається глибинно-смислового значення і вона не може передбачити наслідків такий дій. Потерпіла підтвердила факти попередніх аналогічних вчинків кривдника щодо неї. Експерт пояснила, що вказані психо-травмуючі події надзвичайно негативно впливають на підсвідомість дитини і в майбутньому можуть проявитися у будь-яких негативних формах та наслідках.
Допитаний у суді експерт ОСОБА_21 пояснив, що як експерт-психіатр особисто проводив бесіду з потерпілою, котра як на час огляду, так і на період вчинення щодо неї злочину, будь-якими психічними розладами не страждала, жодних розладів психічної діяльності не виявляла, затримки психічного розвитку не мала.
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що у висновку експерта № 412 не встановлено, що відносно потерпілої не здійснювались дії, пов'язані з вагінальним проникненням, а лише зазначено, що виключається можливість проведення статевого акту шляхом введення двох пальців руки дорослого чоловіка без ушкодження дівочої пліви. Однак не виключається можливість введення двох пальців руки дорослого чоловіка в статеві органи до розташування дівочої пліви.
Суд зазначив, що проникнення з використанням іншого предмета у тіло потерпілої особи та сам статевий акт не можуть бути тотожними поняттями. Тому висновок експерта не спростовує факту проникнення пальцями руки ОСОБА_7 в тіло малолітньої потерпілої (вагінальне проникнення) без її згоди.
Отже, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 152 КК.
Таким чином, всупереч твердженням ОСОБА_7 , його версія про непричетність до вчинення зґвалтування ОСОБА_11 , спростована безпосередньо дослідженими і оціненими судом першої інстанції доказами, зокрема, показаннями самої потерпілої щодо обставин події, свідка ОСОБА_13 , котра перебувала в цей час в одній кімнаті з потерпілою та засудженим, свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_12 , які дізнались про злочин одразу після його вчинення від потерпілої, показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 та інших свідків, показаннями експертів ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , а також письмовими доказами наявними в матеріалах справи.
На переконання колегії суддів, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, доведена поза розумним сумнівом, а тому підстави вважати, що вирок суду побудований на припущеннях відсутні.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК. Клопотання сторін розглянути відповідно до вимог закону, порушення принципу змагальності колегія суддів також не встановила.
Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника, доводи якої за своїм змістом є аналогічними доводам касаційної скарги засудженого, з дотриманням вимог статей 404, 405, КПК перевірив зазначені в ній вимоги, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, досліджених судом першої інстанції та врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, належним чином умотивувавши свої висновки.
При цьому, предметом ретельної перевірки суду були доводи сторони захисту про наявність суперечностей в показаннях потерпілої, які визнані необґрунтованими. Відхиляючи вказані твердження суд зазначив, що потерпіла ОСОБА_11 підтвердила факт проникнення пальцями рики ОСОБА_7 в її тіло без її згоди у своїх поясненнях від 29 квітня 2023 року, протоколі допиту від 29 квітня 2023 року, протоколі огляду від 29 квітня 2023 року та показаннях, наданих у судовому засіданні 20 липня 2023 року.
Суд наголосив на тому, що пояснення потерпілої є послідовними та узгоджуються з відомостями її медичної документації (щодо появи внаслідок події раптових скарги на характерний біль в області промежини і статевих губ), а тому відсутні підстави сумніватись у їх достовірності відсутні.
Крім того, наявність чи відсутність виділень крові на білизні потерпілої не спростовує саму подію злочину, оскільки відповідно до висновку експерта № 412, проникнення на відстань до дівочої пліви експертом не виключається, що й пояснює відсутність зазначених виділень. А твердження захисту про недостовірність показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 щодо наявності крові на білизні та одязі ОСОБА_11 , не спростовують зміст показань потерпілої щодо факту дій сексуального характеру з боку обвинуваченого, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло потерпілої.
Спростовуючи твердження захисту про недостовірність та упередженість висновків характеристики психоемоційного стану ОСОБА_11 центру психологічної допомоги дітям «Серденько», суд послався на висновок судово-психіатричного експерта № 497, яким підтверджено наявність відносно потерпілої психотравмувальної події, яка за датою та часом співпадає із подією інкримінованого злочину.
Отже, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину за наведених у вироку обставин, оскільки такі висновки підтверджено сукупністю доказів, які суд безпосередньо сприйняв, дослідив у судовому засіданні й оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності й достатності у своєму взаємозв'язку для визнання обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом.
З вищенаведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду.
Що стосується тверджень засудженого про те, що суд апеляційної інстанції не дав відповідей на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту, то на думку Суду, вони є безпідставними.
Так, вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов'язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. З урахуванням позицій ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), у цьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано.
Апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді на основні доводи, зазначені в апеляційній скарзі, навів переконливі аргументи на їх спростування, указав підстави, з яких визнав апеляційну скаргу захисника необґрунтованою, та належним чином мотивував свою позицію.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Твердження засудженого про те, що судом не було досліджено та оголошено відомості, що містяться у медичних документах (на підставі яких сформовано висновок судово-медичної експертизи), колегія суддів не бере до уваги, оскільки судом було безпосередньо досліджено висновки експертиз, які й покладено в основу обвинувального вироку.
Що стосується аргументів засудженого про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК, то слід вказати наступне.
Так, ч. 3 ст. 404 КПК встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визначає обов'язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так й однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які також можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов'язкового повторного дослідження. Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження всіх доказів у справі не свідчить про порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.
Обмежившись у своїй ухвалі аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду.
Покарання ОСОБА_7 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали розглядуваної справи не містять вказівки на допущення порушень норм матеріального чи процесуального законів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих судових рішень судами попередніх інстанцій. Отже, підстави для скасування цих рішень відсутні.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 9 липня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3