14 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 619/4125/24
провадження № 51-1410км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у кримінальному провадженні № 12021220280000016 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борщівка Балаклійського району Харківської області та мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини
Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2024 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 07.01.2021 приблизно о 19:00 під час вживання алкогольних напоїв з потерпілим ОСОБА_7 у літній кухні домоволодіння останнього в селищі Вільшана Дергачівського району Харківської області, скориставшись тим, що потерпілий заснув, маючи незняту судимість за попередні злочини проти власності, повторно таємно викрав телевізор «Elenberg 40DF4030» та мобільний телефон «ZTE Blade A7 2019», завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 7064 грн.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Харківський апеляційний суд 20 лютого 2025 року це рішення в частині призначеного ОСОБА_5 покарання скасував та постановив новий вирок, яким засудив його за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначеного вироком Димитровського міського суду Донецької області від 16.09.2021 остаточно визначив ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті судове рішення залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить змінити вирок суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що при визначенні остаточного покарання за правилами ст. 70 КК суд апеляційної інстанції не врахував, що покарання призначене йому за вироком Димитровського міського суду Донецької області від 16.09.2021 у виді 3 років позбавлення волі він повністю відбув із 28.05.2021 по 28.05.2024.
Тому вважає, що при ухваленні вироку апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а відтак це рішення не відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений підтримав вимоги своєї касаційної скарги та просив змінити оскаржуваний вирок.
Прокурор погодився з касаційною скаргою засудженого і просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
За правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Правильність кваліфікації його дій судом засуджений у касаційній скарзі не оспорює, а тому в цій частині вирок апеляційного суду Судом не перевіряється.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.
Положеннями ч. 1 ст. 420 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
З матеріалів провадження вбачається, що не погодившись із вироком місцевого суду прокурор подав апеляційну скаргу в якій вказував на неправильне застосування цим судом закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просив це рішення скасувати і ухвалити новий вирок, яким визначити ОСОБА_5 покарання з застосуванням ч. 4 ст. 70 КК у виді 5 років позбавлення волі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки при призначенні покарання засудженому судом першої інстанції було неправильно застосовано (не застосовано) закон України про кримінальну відповідальність.
За правилами ч. 4 ст. 70 КК якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Як убачається з матеріалів провадження, вироком Димитровського міського суду Донецької області від 16.09.2021 ОСОБА_5 був засуджений за ч. 1 ст. 263 КК до 3 років позбавлення волі.
Злочин, за який його було засуджено оскаржуваним вироком, він вчинив 07.01.2021, тобто до ухвалення вироку Димитровським міським судом.
При ухваленні вироку у справі ці положення кримінального закону не були застосовані судом першої інстанції.
Тому при перегляді цього рішення апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора та ухвалив у справі новий вирок, яким на підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю кримінальних правопорушень визначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Разом із цим, апеляційний суд не застосував положення цієї норми в іншій частині, якими визначено, що у разі призначення засудженому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у строк покарання зараховується покарання відбуте ним повністю або частково за попереднім вироком, та не зарахував ОСОБА_5 у строк покарання термін покарання відбутого ним за попереднім вироком Димитровського міського суду Донецької області від 16.09.2021, а отже не застосував закон, який підлягає застосуванню.
Відтак, оскаржуване судове рішення не може вважатися таким, що відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 КПК.
Допущена апеляційним судом помилка підлягає виправленню.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу засудженого задовольнити, вирок апеляційного суду змінити і зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання термін покарання повністю відбутого ним за попереднім вироком Димитровського міського суду Донецької області з 28.05.2021 по 28.05.2024 та один день затримання у кримінальному провадженні (29.04.2025) .
Оскільки на час касаційного розгляду справи засуджений повністю відбув покарання призначене за вироком апеляційного суду його необхідно звільнити з місць позбавлення волі.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Задовольнити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 , а вирок Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року відносно нього змінити.
Доповнити вирок новим абзацом наступного змісту.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання термін покарання відбутого за попереднім вироком Димитровського міського суду Донецької області від 16 вересня 2021 року та один день затримання у кримінальному провадженні (29.04.2025).
Вважати ОСОБА_5 таким, що на час касаційного розгляду справи повністю відбув покарання призначене за вироком апеляційного суду та звільнити його з місць позбавлення волі.
У решті судове рішення залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ _____________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3