27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 199/2051/23
провадження № 61-9406св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дажук Марина Вячеславівна, адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Щербина Євген Миколайович, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 13 травня 2024 року у складі судді Богун О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2025 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Агєєва О. В., Космачевської Т. В., і виходив з такого.
Зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до
Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В., Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона на підставі розпорядження органу місцевого самоврядування № 167-р від 29 червня 2021 року призначена піклувальником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на підставі розпорядження №168-р від 29 червня 2021 року - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3. Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю та має статус дитини-сироти, а малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус дитини-сироти.
4. Батьки неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 : ОСОБА_5 та ОСОБА_6 померли.
5. Посилалася на те, що при збиранні документації для отримання соціальної допомоги на утримання дітей їй стало відомо, шо ОСОБА_5 , батько ОСОБА_3 , при житті уклав договір купівлі-продажу квартири, яка належала йому на праві власності (договір купівлі-продажу 3/8 часток квартири від 09 грудня 2019 року та договір купівлі-продажу 5/8 часток квартири від 28 травня 2020 року, яка знаходиться за адресою: кв. АДРЕСА_1 ). Посвідчив ці договори приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округа Дажук М. В.
6. Зазначала, що ОСОБА_5 та його дочка ОСОБА_7 були зареєстровані у цій квартирі.
7. Акцентувала увагу на тому, що як батько ОСОБА_5 , так і мати ОСОБА_8 або їхні представники не зверталися з відповідною заявою до адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради та управління-служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради у період часу з 01 січня 2019 року по 28 травня 2020 року з питань відчуження нерухомого майна за адресою: кв. АДРЕСА_1 , а отже орган опіки та піклування не надав дозвіл на відчуження вищевказаної квартири.
8. Згідно з довідкою відділу формування та ведення реєстру від 25 червня 2016 року, малолітній ОСОБА_9 фактично проживав за адресою: кв. АДРЕСА_1 , зі своїми батьками та сестрою.
9. Вважала, що зазначені вище договори купівлі-продажу часток квартири порушують права малолітньої дитини ОСОБА_4 та неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , оскільки не було дотримано гарантій збереження їхніх прав на користування, проживання у спірній квартирі, а також на спадкування нерухомого майна після смерті їхніх батьків.
10. Враховуючи наведене,ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу 3/8 часток квартири АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Дажук М. В., а також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50095536 від 09 грудня 2019 року (номер запису про право власності: 34529641); визнати недійсним договір купівлі-продажу 5/8 часток квартири АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Дажук М. В., а також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52426161 від 28 травня 2020 року (номер запису про право власності: 36668332).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 13 травня 2024 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні підстави для висновку про порушення прав малолітнього ОСОБА_4 та неповнолітньої ОСОБА_3 при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу. Встановлено, що при укладенні зазначених договорів у спірній квартирі були зареєстровані лише її власник ОСОБА_5 та його бабуся ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Факт проживання в спірній квартирі малолітнього ОСОБА_4 та неповнолітньої ОСОБА_3 не підтверджено належними та допустимими доказами. Водночас, ОСОБА_11 на праві власності належала 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
13. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 13 травня 2024 року залишено без змін.
14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними. При вчиненні оспорюваних правочинів були відсутні відомості про те, що у квартирі зареєстровані малолітні/неповнолітні діти.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 21 липня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Щербина Є. М., звернулася доВерховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватирішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 13 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі №214/65/20, від 30 червня 2021 року у справі №554/991/18, від 03 листопада 2021 року у справі №948/1158/19, від 29 липня 2020 року у справі №202/3914/17, від 07 грудня 2020 року у справі №201/3817/18, від 20 вересня 2021 року у справі №727/1556/19, від 20 березня 2019 року у справі №1612/2343/12, від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах доказам фактичного проживання дітей у спірній квартирі. Не звернули уваги на те, що місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місцем проживання її батьків. Стверджує, що діти фактично проживали у квартирі АДРЕСА_1 до її продажу.
18. Посилається на обізнаність сторони покупця про проживання дітей у спірній квартирі, оскільки ОСОБА_12 є зятем відповідачки та знав сім'ю ОСОБА_5 дуже добре, був однокласником останнього. Продаж квартири було здійснено через наявність боргу у ОСОБА_5 перед ОСОБА_13 .
19. Прийняті судами попередніх інстанцій докази вважає неналежними та недопустимими, а права дітей-сиріт незахищеними. Вважає, що суди надали неналежну оцінку показам свідків, а також матеріалам кримінального провадження за фактом вчинення шахрайства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 199/2051/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
21. 07 жовтня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22. 09 грудня 2019 року ОСОБА_13 , діючи на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шатковською І. Ю. 15 жовтня 2019 року за реєстровим №1543, від імені ОСОБА_5 , уклав договір купівлі-продажу 3/8 часток квартири, яка знаходиться по АДРЕСА_3 (договір купівлі-продажу 3/8 часток квартири від 09 грудня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В., зареєстрований в реєстрі за № 3248).
23. У пункті 3 договору купівлі-продажу 3/8 частки квартири від 09 грудня
2019 року зазначено, що предмет договору належить продавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В. 04 грудня 2019 року за № 3183, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В. 04 грудня 2019 року.
24. 09 грудня 2019 року право приватної власності ОСОБА_2 на 3/8 частки квартири
АДРЕСА_1 , на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В., номер запису про право власності: 34529641.
25. 28 травня 2020 року ОСОБА_13 , діючи на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В. 02 грудня 2019 року за реєстровим № 3143 від імені ОСОБА_5 , уклав договір купівлі-продажу 5/8 частки квартири, яка знаходиться по
АДРЕСА_3 (договір купівлі-продажу 5/8 часток квартири від 28 травня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В., зареєстрований в реєстрі за № 1134).
26. У пункті 3 договору купівлі-продажу 5/8 частки квартири від 28 травня
2020 року зазначено, що предмет договору належить продавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В. 28 травня 2020 року за №1133, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М.В. 28 травня 2020 року.
27. 28 травня 2020 року право приватної власності ОСОБА_2 на 5/8 частки квартири АДРЕСА_1 , на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В., номер запису про право власності: 36668332.
28. Згідно з положеннями пунктів 6 зазначених вище договорів, представник продавця свідчить, що внаслідок продажу часток спірної квартири, що є предметом цих договорів, не буде порушено прав і законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких продавець зобов'язана утримувати за законом або договором.
29. Довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шатковською І. Ю. 15 жовтня 2019 року за реєстровим № 1543, ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_13 бути його представником та представляти його інтереси у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності.
30. Довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В. 02 грудня 2019 року за реєстровим № 3143, ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_13 представляти його інтереси з питань оформлення його спадкових справ після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 , з правом розпорядження успадкованим майном - квартирою (часткою квартири), розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , та з інших питань, що його стосуються.
31. З наданих приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В. документів слідує, що підставою для укладення та нотаріального посвідчення зазначених договорів купівлі-продажу були, зокрема: заява ОСОБА_13 про підтвердження факту, що в квартирі, яка продається, не проживають та не зареєстровані малолітні та/чи неповнолітні діти, яких за законом він повинен утримувати, а також відсутні малолітні та/чи неповнолітні діти, що мають право користуватися квартирою або будь-якою її частиною; звіти про оцінку майна; довідка №13797 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 06 грудня 2019 року; довідка №5578 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 27 травня 2020 року; витяги з державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави; інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру власності на нерухому майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта; інформація з Єдиного реєстру боржників.
32. У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила суду, що є сімейним лікарем дітей, якими опікується позивачка, а саме неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Особисто відвідувала спірну квартиру декілька разів, а останній раз - у 2019 році. Стверджувала, що бачила в квартирі усю сім'ю, в тому числі дітей. Також свідок повідомила, що в квартирі було чисто, сім'я складала враження благополучної.
33. У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав протилежні свідчення. Повідомив суду, що він є колишнім однокласником попереднього власника спірної квартири ОСОБА_5 , а також зятем відповідачки, ОСОБА_2 , яка купила квартиру. Зазначив, що на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом, діяв від імені ОСОБА_5 при продажі вказаних часток квартири. Свідок з відповідачкою неодноразово були в спірній квартирі, повідомив, що у квартирі на момент продажу першої частки проживав ОСОБА_5 та його бабуся, дітей в квартирі ніколи не бачив, так само, як і ознак проживання дітей. У квартирі було брудно, не було умов для проживання, а сам ОСОБА_5 зловживав алкогольними напоями та наркотичними засобами.
34. Свідок ОСОБА_15 повідомила суду, що з 2018 року вона є членом правління ОСББ по під'їзду, в якому знаходиться спірна квартира. Тривалий час займалася прибиранням цього під'їзду, а також роздавала поштову кореспонденцію по квартирам. Вказує що у спірній квартирі проживали ОСОБА_5 та його бабуся, дружини ОСОБА_5 або його дітей там ніколи не було, квартира була брудна, умови для нормального проживання відсутні. Часто бачила ОСОБА_5 в нетверезому стані.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
36. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
38. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
39. Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
40. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
41. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
42. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
43. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
44. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
45. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).
46. Частинами першою та третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
47. Частинами першою та шостою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
48. Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», у редакції, яка діяла на час укладення оспорюваних договорів, держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
49. Згідно з частиною третьою статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», у редакції, яка діяла на час укладення оспорюваних договорів, батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
50. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 177 СК України.
51. Аналіз змісту статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дає підстави для висновку, що дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах є обов'язком батьків. З метою гарантування благополуччя та інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, встановлюючи заборону для батьків дитини та осіб, які їх замінюють, вчиняти певні правочини, які стосуються її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
52. У постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-384цс15, від 09 листопада 2016 року у справі № 6-930цс16 викладено правовий висновок про те, що власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.
53. Подібні правові висновки щодо застосування статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03 жовтня
2018 року у справі № 206/4980/15, від 17 червня 2020 року у справі № 727/5978/14-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 545/619/18.
54. Верховний Суд України у постанові від 10 липня 2017 року у справі
№ 6-1002цс17 зауважував, що вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, без обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування суд може визнати недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження прав дитини на житло.
55. Зазначений правовий висновок було підтримано і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19.
56. Судами попередніх інстанцій встановлено, що положеннями пунктів 6 оспорюваних договорів купівлі-продажу було передбачено, що внаслідок продажу часток спірної квартири не буде порушено прав і законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких продавець зобов'язаний утримувати за законом або договором. Непрацездатні, неповнолітні та малолітні не користуються частками квартири, яка є предметом продажу.
57. З листа приватного нотаріуса від 04 жовтня 2023 року № 100/01-16 вбачається, що при вчиненні вищезазначених правочинів відомості про те, що у квартирі, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , зареєстровані малолітні/неповнолітні діти були відсутні.
58. Доказів реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у спірній квартирі матеріали справи не містять. Фактичне проживання дітей у спірній квартирі не підтвердили також і більшість допитаних у судовому засіданні свідків.
59. Факт порушення майнових прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був предметом перевірки судів попередніх інстанцій, які встановили, що останній з 08 липня 2011 року на праві власності належить 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
60. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
61. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
62. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі
№ 129/1033/13-ц).
63. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який підкреслював, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
64. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно визначився із характером спірних правовідносин нормами права, які підлягають до застосуванню, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та дійшов мотивованого висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
65. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
66. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
67. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
68. Посилання касаційної скарги на те, що діти продавця мали проживали разом із ним (батьком) на час вчинення оспорюваних правочинів, з урахуванням положень статті 29 ЦК України, є необґрунтованими.
69. У контексті дотримання прав та інтересів дітей на користування житловим приміщенням, колегія суддів також звертає увагу на обставини справи
№ 201/9373/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , третя особа - адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Зокрема,
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про позбавлення
ОСОБА_8 та ОСОБА_5 батьківських прав щодо їхніх дітей:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сама посилалася на те, що діти з
2018 року не проживають з батьками. У рішенні від 25 березня 2021 року у справі № 201/9373/20 встановлено, що діти проживають у родині тітки та бабусі, які займаються їхнім вихованням.
70. Кримінальне провадження 1202404163000086 від 11 липня 2024 року перебуває на стадії досудового розслідування. Обставини, встановлені вироком суду, можуть бути підставою для перегляду судових рішень у цій справі, або пред'явлення позову на інших підставах.
71. Під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій не здобуто достатніх доказів, які б підтверджували порушення прав дітей та користування спірною квартирою, а також не встановлено підстав для визнання договорів купівлі-продажу недійсними.
72. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
73. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
74. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Щербина Є. М., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Щербина Євген Миколайович, залишити без задоволення.
2. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 13 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович