27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 199/8806/23
провадження № 61-8550св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
представник позивача -ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - Галкін Максим Геннадійович ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Галкін Максим Геннадійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., від 21 травня 2025 рокуі виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 10 грудня 2010 року. У шлюбі сторони придбали автомобіль Opel Vectra, 1997 року випуску, та квартиру АДРЕСА_1 . Житло придбано за сумісні кошти подружжя та зареєстроване на відповідача. Вказувала, що у квартирі зроблено ремонт за її кошти, подружжя планувало використовувати це житло як її кабінет, а у подальшому як житло для спільної дитини. Після погіршення сімейних відносин сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема вказаної квартири. Проти добровільного розподілу майна відповідач заперечує.
3. З урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила: визнати спільною сумісною власністю подружжя її та
ОСОБА_2 квартиру загальною площею 39,5 за адресою: кв. АДРЕСА_1 , вартістю 1 060 000,00 грн, та транспортний засіб марки Opel Vectra, 1997 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 100 907,00 грн; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 19 кв. м, загальною площею 39,5 кв. м; визнати за
ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб марки Opel Vectra, 1997 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки Opel Vectra, 1997 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 50 453,66 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
4. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2024 року позов задоволено частково.
5. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб марки Opel Vectra, 1997 року випуску,
VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 100 907,00 грн. Визнано за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб марки Opel Vectra, 1997 року випуску, VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки Opel Vectra, 1997 року випуску, VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 50 453,66 грн.
6. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою доведено належними доказами, що спірний автомобіль Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 100 907,00 грн, є власністю подружжя - сторін у справі. Зазначене майно набуте подружжям у шлюбі, а сторонами спору не доведено, що воно є особистою приватною власністю дружини (чоловіка).
8. Щодо спірної квартири суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вона була оформлена на ім'я ОСОБА_2 та придбана за його особисті кошти, які він мав від продажу 22 вересня 2020 року нерухомого майна, яке належало йому та його брату на праві спільної часткової власності. Факт придбання спірного нерухомого майна у період шлюбу за обставин цієї справи не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, оскільки судом достеменно встановлено, що спірне нерухоме майно придбано хоча й у період шлюбу, проте за особисті кошти ОСОБА_2 , а тому це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , за особисті кошти якого воно придбане.
9. Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
10. Додаткове рішення мотивовано доведеністю заявлених вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
11. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
12. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2024 року в частині відмови у визнанні спільною сумісною власністю подружжя квартири, в частині відмови у визнанні права власності по 1/2 частині за кожним на квартиру, в частині розподілу судових витрат та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного судум. Дніпропетровська від 17 грудня 2024 року скасовано та у скасованій частині ухвалено нове судове рішення.
13. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, загальною площею 39,5 кв. м, житловою площею 19,0 кв. м, розташованої за адресою: кв. АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину цієї квартири. В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 04 грудня 2024 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що автомобіль «Opel Vectra» придбаний у період шлюбу сторін, тому є спільною сумісною власністю подружжя, що також визнається сторонами. Автомобіль є неподільною річчю. Встановивши фактичне тривале користування спільним автомобілем «Opel Vectra» саме відповідачем, взявши до уваги бажання позивачки одержати компенсацію вартості 1/2 частки вказаного транспортного засобу, встановивши, що ринкова вартість автомобіля складає 100 907,33 грн, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_2 , у порядку поділу майна подружжя, права власності на транспортний засіб марки Opel Vectra, 1997 року випуску, VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , а також стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частини цього майна у розмірі 50 453,66 грн.
15. Вирішуючи спір в частині поділу квартири, загальною площею 39,5 кв. м, житловою площею 19,0 кв. м, розташованої за адресою: кв. АДРЕСА_1 , апеляційний суд виходив з того, що відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на придбане у період шлюбу майно (після дев'яти років спільного проживання у шлюбі). Згода ОСОБА_1 про придбання в інтересах сім'ї цієї квартири була надана письмово та зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя - ОСОБА_2 , що свідчить про придбання такого майна за спільні кошти подружжя у спільну сумісну власність.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. 04 липня 2025 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Галкін М. Г., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2025 року та залишити в силі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2024 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2024 року.
17. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 523/8319/14-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 127/16354/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що придбання спірної квартири було здійснено за особисті кошти ОСОБА_2 , які були отримані ним від відчуження належної йому на праві приватної власності частини квартири, що підтверджується матеріалами справи. Отже спірна квартира є його особистою приватною власністю.
19. Заявник вказує, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Стверджує, що під час розгляду справи було спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке ними було придбано під час шлюбу, а саме спірну квартиру.
20. Зауважує, що апеляційний суд не надав належної оцінки пункту 12 договору купівлі-продажу спірної квартири, оскільки у вказаному пункті відсутня письмова згода позивачки на укладення договору. Відповідно до вказаного пункту позивачка засвідчила, що вона ознайомлена з умовами договору. Жодного посилання на надання згоди на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність договір купівлі-продажу від 06 листопада 2020 року не містить.
21. Також заявник звертає увагу на те, що відповідно до преамбули договору купівлі-продажу квартири від 06 листопада 2020 року позивачка, діяла на підставі довіреності від імені продавця, як його представник. Таким чином, під час укладення договору позивачка не могла набути майно у спільну сумісну власність в силу імперативних приписів частини третьої статті 238 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 199/8806/23 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
23. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 посилається на те, що за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку апеляційний суд здійснив правильну кваліфікацію спірних правовідносин з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскарженої постанови. Вказує, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності. Тягар доказування, що спірне майно не належить до спільної сумісної власності, покладається на особу, яка заперечує набуття майна у спільну сумісну власність. Відповідно до пункту 12 договору купівлі-продажу спірної квартири вона заявила саме про згоду на купівлю спірної квартири. У згоді на купівлю квартири вказано, що кошти, які витрачаються на спірну нерухомість, є спільною сумісною власністю подружжя, а придбане майно буде їх спільною з відповідачем власністю.
24. Також позивачка посилається на те, що відповідач не заявляв ані зустрічного позову, ані заперечень з приводу необхідності застосування імперативних норм частини третьої статті 238 ЦК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. Сторони у справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 10 грудня
2010 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 10 грудня 2010 року, виданого Амур-Нижньодніпровським відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції.
26. За час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01 жовтня 2014 року придбали транспортний засіб «Opel Vectra», 1997 року випуску,
VIN № НОМЕР_1 , реєстраційних номер НОМЕР_2 , який було зареєстровано на позивачку, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 01 жовтня 2014 року та копією листа ТСЦ МВС № 1249 від 17 жовтня 2023 року.
27. 06 листопада 2020 року на ім'я ОСОБА_2 було придбано квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є. О. за реєстровим № 865.
28. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 листопада 2020 року за відповідачем.
29. Згідно зі звітом про оцінку транспортного засобу № НОМЕР_5 , складеного
24 листопада 2023 року оцінювачем - ФОП ОСОБА_5 , ринкова вартість автомобіля «Opel Vectra», 1997 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , на дату оцінки складає 100 907,33 грн.
30. За продаж квартири, яка належала на праві власності ОСОБА_2 та його брату, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22 вересня 2020 року ОСОБА_2 отримав 500 000 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
31. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
32. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
33. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
34. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
35. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
36. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
37. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
38. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
39. Отже, у сімейному праві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об'єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у статті 57 СК України), допоки одним з подружжя, який це заперечує, не доведено інше.
40. Державна реєстрація спірного нерухомого майна на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі.
41. Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
42. Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
43. У частині першій статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
44. В постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 викладено правовий висновок, що вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме: подружжям, що є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як тим з подружжя, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.
45. Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється як на випадки відчуження майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям на праві спільної сумісної власності.
46. Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у спільну сумісну власність, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності.
47. Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпорядження майном (коштами) з метою набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненому іншим з подружжя.
48. Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим з подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.
49. У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.
50. У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з постановою апеляційного суду у частині поділу спірної квартири в рівних частинах між подружжям, стверджує, що спірну квартиру було придбано за його особисті кошти, які він отримав від відчуження належної йому частини іншої квартири.
51. Судами встановлено, що у пункті 12 договору купівлі-продажу спірної квартири від 06 листопада 2020 року № 865 зазначено, що на укладення цього договору надана згода дружини покупця (відповідача) ОСОБА_1 , яка своєю заявою свідчить про те, що ознайомлена з умовами договору, справжність підпису якої засвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є. О. за реєстровим № 864.
52. Відповідно до змісту заяви ОСОБА_1 про згоду на купівлю квартири від 06 листопада 2020 року № 864, вона дає згоду своєму чоловіку
ОСОБА_2 на купівлю та укладення договору купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 , а також підтверджує, що гроші, які витрачаються на придбання об'єкта нерухомості, є спільною сумісною власністю. Придбане нерухоме майно також буде об'єктом права спільної сумісної власності як таке, що набувається ними за час шлюб. ОСОБА_1 вказаною заявою стверджує, що договір купівлі-продажу укладається її чоловіком в інтересах сім'ї та на умовах, які вони попередньо обговорювали і вважають вигідними для них, а укладання цього договору відповідає їхньому спільному волевиявленню.
53. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
54. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
55. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
56. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні спільною сумісною власністю подружжя квартири та відмови у визнанні права власності по 1/2 частині за кожним із подружжя на спірну квартиру та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши належну оцінку пункту 12 договору купівлі-продажу спірної квартири від 06 листопада 2020 року № 865, змісту заяви ОСОБА_1 про згоду на купівлю квартири від 06 листопада 2020 року № 864, обґрунтовано виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 набута сторонами під час зареєстрованого шлюбу у спільну сумісну власність та підлягає поділу між подружжям у рівних частках.
57. Врахувавши зміст заяви ОСОБА_1 про згоду на купівлю квартири від 06 листопада 2020 року № 864, суд апеляційної інстанції мотивовано відхилив доводи ОСОБА_2 про придбання квартири АДРЕСА_1 за рахунок його особистих коштів, отриманих ним від продажу 22 вересня 2020 року квартири АДРЕСА_3 .
58. Посилання заявника на положення частини третьої статті 238 ЦК України не спростовують висновків апеляційного суду щодо презумпції права спільної сумісної власності подружжя у цій справі. Зокрема сторонами на оскаржувався вчинений у 2020 році правочин з підстав правомірності набуття у власність квартири АДРЕСА_1 .
59. Аналізуючи питання обсягу дослідження заявлених у позові доводів по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, зводяться значною мірою до переоцінки доказів.
60. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
61. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
62. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
63. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
64. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови апеляційного суду.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Галкін Максим Геннадійович, залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович