27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 645/5197/23
провадження № 61-13215ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кислого Андрія Матвійовича на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 листопада 2024 року, рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей та на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення дитиною трьох років,
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд:
1) розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, актовий запис №1329;
2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи від дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття;
3) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання до досягнення трьох років сином ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно;
4) після розірвання шлюбу залишити позивачу ОСОБА_2 шлюбне прізвище « ОСОБА_2 ».
Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 листопада 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей та на утримання дружини у частині стягнення аліментів на утримання дітей та на утримання дружини задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи
з 26 вересня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 26 вересня 2023 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 січня
2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 22 липня 2016 року, актовий запис № 1329 розірвано.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишено прізвище « ОСОБА_2 ».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір
у розмірі 1 073,60 грн.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 листопада 2024 року та рішення Перечинського районного суду Закарпатської області
від 24 січня 2025 року залишено без змін.
23 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кислий А. М. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 листопада 2024 року, рішення Перечинського районного суду Закарпатської області
від 24 січня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року (надійшла до суду 24 жовтня 2025 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією
з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції,
а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті
ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи про розірвання шлюбу.
Предметом позову у цій справі є розірвання шлюбу та стягнення аліментів, отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд з власної ініціативи не може застосовувати зазначені випадки.
Верховний Суд, врахувавши предмет спору, правовідносини сторін та доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів, що згідно статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції, не знаходить обставин, які б могли бути підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Кислий А. М. подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3, 4 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кислого Андрія Матвійовича на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 листопада 2024 року, рішення Перечинського районного суду Закарпатської області
від 24 січня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей та на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення дитиною трьох років відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник