27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 177/1278/21
провадження № 61-4382св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковалик Марини Федорівни на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Малаховської І. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щоз 10 серпня 2013 року вона проживала разом із ОСОБА_6 однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , та вели спільне господарство.
Вказувала на те, що підтвердженням сумісного проживання є, зокрема, сумісний відпочинок. У закордонних паспортах серії НОМЕР_1 її на ім'я та НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6 , зазначені відмітки: 22 листопада 2015 року до 08 грудня 2015 рокуродина бронювала відпочинокКиїв-Банког-Пхукет-КохЧенг-Банконг-Київ, що підтверджується ваучером №15002440; 14 лютого 2015 року- Шрі-Ланка, 17 квітня (рік не визначено) - Шарм-Ел-Шейх; 03 грудня 2016 року - Камбоджия.
Також підтвердити факт проживання однією сім'єю можуть свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Крім того, фотографіями з домашнього альбому підтверджується, що вона разом із ОСОБА_6 та його дочкою проводять спільно час, відпочинок і свята, що свідчить про проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Позивачка звертає увагу, що вона та ОСОБА_6 вели спільне господарство, так як у них був один бюджет для потреб сім'ї та вони планували спільні покупки.
05 серпня 2020 року між нею та ОСОБА_6 зареєстрований шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина - ОСОБА_12 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.
Зазначала, що встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу їй необхідно для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 , на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з гаражем та земельною ділянкою, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_6 01 вересня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу від 02 червня 2016 року
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 10 серпня 2013 року до 08 серпня 2020 року разом із померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року залучено як правонаступника відповідача ОСОБА_2 у цій справі - ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2025 року, у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач не надала суду належних, достатніх, допустимих і достовірних доказів на підтвердження факту її проживання з ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу за вказаний період.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У квітні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковалик М. Ф. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не оцінили належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності.
Згідно з практикою Верховного Суду показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Спільна присутність на святах та пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склалися усталені відносини, які притаманні подружжю. Також не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім'єю факт спільного відпочинку. Водночас сукупність усіх зазначених аспектів і створює поняття сім'ї та є підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (614/608/20) (провадження № 12-83гс21) та у постанові Верховного Суду від 31 липня 2023 року у справі № 334/8205/19 (провадження № 61-6583св23).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У травні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 серпня 2020 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_12 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.
Відповідно до відповіді на запит № 379/01-13 від 06 вересня 2021 року, приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області повідомив ОСОБА_1 про те, що вона є спадкоємцем першої черги спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 та має право на частку майна, що залишилось після його смерті, відповідно до кількості спадкоємців та згідно зі статтями 6-65 СК України на отримання свідоцтва на частку у спільному майні подружжя, виключно щодо майна, набутого у період зареєстрованого шлюбу.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_6 є власником житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , з гаражем та земельною ділянкою, кадастровий номер 1221884300:02:001:0362, за цією ж адресою, на праві договору купівлі-продажу від 02 червня 2016 року.
Згідно з копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 10 грудня 2001 року.
Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 з 13 червня 2002 року.
На підтвердження факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 позивачка надала фотокартки з домашнього фотоальбому за період з 2013 року.
Відповідно до закордонних паспортів серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 та НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6 , у них зазначені відмітки: 22 листопада 2015 року до 08 грудня 2015 року останні бронювали відпочинок Київ-Банког-Пхукет-КохЧенг-Банконг-Київ. Факт бронювання сумісного відпочинку підтверджуються відповідними ваучерами.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_2 (батько ОСОБА_6 ).
Згідно з копією спадкової справи № 03/2022 після смерті ОСОБА_2 , із заявами про прийняття спадщини звернувся його син ОСОБА_3 , а також дружина ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ).
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , суду пояснив, що померлий ОСОБА_6 був його другом приблизно з 1998 року та вони дружили сім'ями. Десь з кінця літа 2013 року ОСОБА_6 познайомив його з ОСОБА_1 . У цей період він був у них дома та бачив, що вони живуть як чоловік і жінка за адресою: АДРЕСА_5 . ОСОБА_1 займалась побутом, вони разом їздили до Єгипту, скуплялися. З 2015 року до 2016 року ОСОБА_6 почав будувати будинок. Крім того, з 2013 року до 2014 року померлий працював у м. Дніпро, але кожної п'ятниці приїздив до Кривого Рогу і серед тижня також.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що померлий ОСОБА_6 був його другом приблизно з 1986 року. Свідку відомо, що з 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 проживали разом, вели спільне господарство, їздили за покупками, святкували свята та видатні події. Часто зустрічав їх разом у парку. За період сумісного проживання вони придбали будинок та автомобіль. У дочки ОСОБА_6 - ОСОБА_5 була своя кімната і в будинку, і в квартирі. З 2013 року до 2014 року ОСОБА_6 працював у Дніпрі, але частину тижня він перебував і в Кривому Розі.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що померлий ОСОБА_6 з 2013 року до 2014 року працював директором телеканалу у Дніпрі та кожної п'ятниці приїжджав у Кривий Ріг. Не знає, чи жив ОСОБА_6 та ОСОБА_1 однією сім'єю як чоловік і жінка, чи вели вони спільне господарство, дома у них не була.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ковалик М. Ф. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що встановлення факту її спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , їй необхідно для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 , на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з гаражем та земельною ділянкою, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 02 червня 2016 року.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19)).
Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16 (провадження № 61-21748св18).
Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не надала суду належні та допустимі докази на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_6 у спірний період, ведення спільного бюджету, господарства та побуту та не довела, що між нею та ОСОБА_6 у спірний період були відносини, притаманні подружжю.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку,
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковалик Марини Федорівни залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник