23 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 466/10806/24
провадження № 61-12464ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області на рішення Шевченківського районного суду м.Львова
від 04 грудня 2024 року та постанову Львівськогоапеляційного суду
від 25 червня 2025 року в справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою, в якій просили встановити факт того, що ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті проживали однією сім'єю.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівськогоапеляційного суду
від 25 червня 2025 року, заяву задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня смерті ОСОБА_3 однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 .
03 жовтня 2025 року представник Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області - Страхоцька О. Я. засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 04 грудня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2025 року .
Вказана касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст постанови Львівськогоапеляційного суду від 25 червня 2025 року складено
25 червня 2025 року, тобто останнім днем касаційного оскарження даної постанови, з урахуванням частини третьої статті 124 ЦПК України, є 25 липня 2025 року.
Заявник звернувся до Верховного Суду засобами поштового зв'язку з касаційною скаргою 03 жовтня 2025 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 390 ЦПК України.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що повний текст оскаржуваної постанови отримано 26 червня 2025 року. Вперше касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення було подано 17 липня 2025 року, проте ухвалою Верховного Суду
від 31 липня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявнику. 15 серпня 2025 року касаційну скаргу було подано повторно, однак ухвалою Верховного Суду
від 17 вересня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявнику. Вказує, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Однак, наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі
№ 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 23 липня 2025 року Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області вперше звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, яку ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2025 року повернуто заявнику, оскільки заявником не обґрунтовано підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
15 серпня 2025 року Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області вдруге звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення. УхвалоюВерховного Суду від 17 вересня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявнику, оскільки касаційна скарга не містить, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у побідних правовідносин, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Однак, повернення неодноразово поданих Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Львівській області касаційних скарг, які не відповідали вимогам процесуального закону, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку.
Повернення касаційних скарг відбулося із причин, які повністю залежали від Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку поважними, відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23).
У зв'язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, як подана юридичною особою, судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі
3028 грн.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні касаційної скарги становить 1211,20 грн (3 028 грн х 0,2) х 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України
«Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
До касаційної скарги додано платіжну інструкцію № 4930 від 15 липня 2025 року на підтвердження сплати заявником судового збору у розмірі 1 211,20 грн, яка не може бути прийнята судом, як належний доказ сплати судового збору, оскільки вказане платіжне доручення приєднано до касаційного провадження № 61-9849ск25 та № 61-10742ск25, згідно з довідкою про наявність платіжного доручення.
Судовий збір, сплачений за подання попередньої касаційної скарги не є належним доказом сплати судового збору за подання даної касаційної скарги, оскільки підлягає поверненню заявнику відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області на рішення Шевченківського районного суду м.Львова
від 04 грудня 2024 року та постанову Львівськогоапеляційного суду
від 25 червня 2025 року - залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська