27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 127/5436/24
провадження № 61-6020 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
представник ОСОБА_2 - адвокат Лучинович Інна Віталіївна,
третя особа - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Наталія Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року у складі судді Сичука М. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2025 року у складі колегії суддів:
Голоти Л. О., Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних заяв
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Н. М., в якому просив суд: 1) захистити права його покійної мами ОСОБА_3 та його права як людини та спадкоємця за законом відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України; 2) визначити право власності на нерухоме майно та захистити право власності на нерухоме майно - квартири, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 ; 3) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_2 , укладеного 17 грудня 2020 року між ним та ОСОБА_2 .
У травні 2024 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Лучинович І. В. подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому просив суд: 1) усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 ; 2) зобов'язання його вчинити певні дії; 3) виселити ОСОБА_1 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності
ОСОБА_2 та зобов'язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 ключі від запірних пристроїв квартири за адресою:
АДРЕСА_1 , а також стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2024 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом, зобов'язання вчинити дії до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Н. М., про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
06 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав заяву про роз'яснення судового рішення, в якому заявник просив роз'яснити ухвалу суду
від 10 січня 2025 року, якою було відмовлено в задоволенні заяви про відвід та ухвалу від 10 січня 2025 року, якою було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, а саме: на яких підставах було прийнято рішення, що зазначені ухвали не підлягають оскарженню, які конкретно положення ЦПК України були застосовані для прийняття такого рішення.
07 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано клопотання, в якому просив суд визнати, що право заявника на правовий захист було порушено через розгляд підготовчого засідання без участі адвоката. Також просив врахувати таке порушення при подальшому розгляді справи, а також включити цю обставину до судового протоколу, як підставу для подальшого оскарження рішення суду по суті спору.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді
та ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2025 року про закриття підготовчого провадження, призначення справи до судового розгляду по суті та клопотання ОСОБА_1 від 07 лютого 2025 року про визнання, щодо його права на правовий захист було порушено через розгляд підготовчого засідання без участі адвокат, врахування даного порушення при подальшому розгляді справи та включення цієї обставини до протоколу судового засідання, повернуто заявнику
без розгляду.
Відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про зупинення провадження
у справі та про витребування доказів.
Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визначення права користування житлом від 10 лютого 2025 року.
Клопотання про застосування до ОСОБА_1 заходів примусу, подане представником ОСОБА_2 - адвокатом Лучинович І. В., залишено без задоволення.
Роз'яснено, що повернення заяв про роз'яснення ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2025 року про відмову в задоволенні заяви про відвід судді та ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2025 року про закриття провадження в справі, а також клопотання ОСОБА_1 про визнання, що його право на правовий захист, не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала міського суду мотивована тим, що заява про роз'яснення рішення (ухвал суду) та клопотання про визнання, що його право на правовий захист було порушено через розгляд підготовчого засідання без участі адвоката, врахування даного порушення при подальшому розгляді справи та включення цієї обставини до протоколу судового засідання, як підставу подальшого оскарження рішення суду, не відповідають вимогам абзацу 2 частини другої статті 183 ЦПК України, так як до них не додано доказів їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року
у частині повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про роз'яснення двох ухвал Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2025 про відмову у задоволенні заяви про відвід судді та про закриття підготовчого провадження та призначенню справи до судового розгляду, а також розгляду клопотання
ОСОБА_1 від 07 лютого 2025 року скасовано, справу у цій частині направлено
до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 при поданні через підсистему «Електронний суд» процесуальних документів, а саме вказаних заяв і клопотання, слід було долучити докази їх надсилання іншим учасникам справи, оскільки частиною другою статті 183 ЦПК України передбачено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення,
у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Заява від 06 лютого 2025 року та клопотання від 07 лютого
2025 року подано ОСОБА_1 не на стадії виконання судового рішення, а на стадії розгляду справи в порядку загального позовного провадження по суті судом першої інстанції, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Крім цього, судом першої інстанції не надано оцінки тій обставині, що інтересиОСОБА_2 у суді першої інстанції представляла адвокат Лучинович І. В., яка належить до суб'єктів, визначених частиною шостою статті 14 ЦПК України, та має зареєстрований «Електронний кабінет».
Отже, ОСОБА_1, який звернувся до суду через систему «Електронний суд», очікував, що адвокат Лучинович І. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 та приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Н. М. мають отримати відповідну заяву та клопотання в «Електронному кабінеті» через підсистему «Електронний суд» в автоматичному режимі.
Вирішуючи питання про повернення заяви та клопотання заявнику, суд першої інстанції повинен був взяти до уваги системне тлумачення норм як ЦПК України, так і Положення про ЄСІТС, які регулюють порядок звернення до суду в електронній формі, а також керуватися обов'язком суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом першої інстанції в мотивувальній частині ухвали не були зазначені норми процесуального права, відповідно до яких вимагається при поданні стороною заяви з процесуальних питань на стадії розгляду справи по суті, додавати до заяви докази надіслання їх іншим учасникам справи, тому ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлена з порушенням норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2025 року, в якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги, просив скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року в частині відмови у витребуванні доказів, відмови у визначенні його права на користування житлом, у частині повернення без розгляду його заяви від 06 лютого 2025 року та клопотання від 07 лютого 2025 року та невнесення в протокол судового засідання факту порушення його права на захист.Просив скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2025 року в частині залишення без розгляду вимог апеляційної скарги, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
У наданий судом строк ОСОБА_1 усунув недоліки касаційної скарги на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26 травня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 127/5436/24 із Вінницького міського суду Вінницької області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами порушено норми процесуального права, а саме: порушено право на правовий захист через розгляд справи без участі адвоката, необґрунтоване повернення заяв, поданих належним чином через «Електронний суд», залишення без розгляду заяви про визнання договору недійсним, відмова у витребуванні доказів, що мають значення для справи, безпідставна відмова у зупиненні провадження.
Крім того, судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: відсутність підтвердження сплати за договором купівлі-продажу ставить під сумнів дійсність правочину (статті 655, 691 ЦК України), порушено право на мирне володіння майном (стаття 321 ЦК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника
ОСОБА_2 - адвоката Лучинович І. В., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, так як описова і прохальна частина касаційної скарги не узгоджені між собою, викладені в касаційній скарзі обставини для учасників справи створюють процесуальну невизначеність та нерозуміння того, в якій частині оскаржується ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду та в якій частині Верховним Судом відкрито касаційне провадження. Це створює істотний дисбаланс між процесуальними правами учасників справи.
Зазначає, щоухвала суду першої інстанції переглянута на користь ОСОБА_1 , тому після перегляду і скасування ухвали Вінницького міського суду від 17 березня 2025 року, остання не може бути оскаржена у касаційному порядку самим же позивачем, який фактично досягнув процесуального результату у апеляційній інстанції. А тому прохання позивача про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі не може вплинути на процесуальне становище заявника.
Також вказує, щопозивач зловживає своїми процесуальними правами та порушує розумні строки судового розгляду даної справи, тому просить застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9 084 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішення, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судами норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скаргаОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Частиною другою статті 183 ЦПК України передбачено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Відповідно до частини шостої, дев'ятої статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).
У разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету
(пункт 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (із змінами)).
Згідно з пунктом 37 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства.
До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи.
Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 при поданні через підсистему «Електронний суд» процесуальних документів (заяви від 06 лютого 2025 року про роз'яснення ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня
2025 року про відмову в задоволенні заяви про відвід судді та ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2025 року, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 2, а. с. 169),
а також клопотання від 07 лютого 2025 року про визнання, що його право на правовий захист було порушено, врахування даного порушення при подальшому розгляді справи та включення цієї обставини до протоколу судового засідання) слід було долучити докази їх надсилання іншим учасникам справи, оскільки частиною другою статті 183 ЦПК України передбачено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Заява від 06 лютого 2025 року та клопотання від 07 лютого 2025 року подано ОСОБА_1 не на стадії виконання судового рішення, а на стадії розгляду справи по суті в порядку загального позовного провадження по суті судом першої інстанції, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Крім цього, судом не надано оцінки тій обставині, що інтереси ОСОБА_2 в суді першої інстанції представляла адвокат Лучинович І. В., яка належить до суб'єктів, визначених частиною шостою статті 14 ЦПК України, та має зареєстрований «Електронний кабінет».
Отже, ОСОБА_1, який звернувся до суду через систему «Електронний суд» очікував, що адвокат Лучинович І. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 та приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Н. М. мають отримати заяву від 06 лютого 2025 року та клопотання від 07 лютого 2025 року
в «Електронному кабінеті» через підсистему «Електронний суд» в автоматичному режимі.
У постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 752/11445/22 (провадження № 61-3979св23) зазначено, що метою реєстрації офіційних електронних адрес в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку є пришвидшення та спрощення комунікації між судом та учасниками судових процесів, до яких віднесено, зокрема, адвокати. Важливим в цьому аспекті є забезпечення можливості ознайомлення інших сторін у справі зі змістом документів, що направляються до суду в електронній формі. Застосовуючи процесуальні норми суди мають керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування відповідних норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.
Вирішуючи питання про повернення заяви та клопотання заявнику, суд першої інстанції повинен був взяти до уваги системне тлумачення норм як ЦПК України, так і Положення про ЄСІТС, які регулюють порядок звернення до суду в електронній формі, а також керуватися обов'язком суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом першої інстанції в мотивувальній частині ухвали не були зазначені норми процесуального права, відповідно до яких вимагається при поданні стороною заяви з процесуальних питань на стадії розгляду справи, додавати до заяви докази надіслання їх іншим учасникам справи.
З урахуванням таких порушень норм ЦПК України, апеляційний суд вірно скасував судове рішення першої інстанції (про повернення заяв без розгляду) та направив справу на новий розгляд.
Доводи ОСОБА_1 , як і вимоги апеляційного суду, повинні бути враховані судом першої інстанції при розгляді справи та заяв ОСОБА_1 відповідно до вимог процесуального закону.
Посилання ОСОБА_1 про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції, так як не враховані його інші доводи, є помилковими, так як апеляційний суд зазначену ухвалу міського суду в оскаржуваній частині скасував.
Доводи ОСОБА_1 у касаційній скарзі, зокрема, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме:відсутність підтвердження сплати за договором купівлі-продажу ставить під сумнів дійсність правочину (статті 655, 691 ЦК України), порушено право на мирне володіння майном (стаття 321 ЦК України) та інші, повинні вирішуватися при розгляді справи по суті з ухваленням рішення суду, а не при вирішенні процесуальних заяв.
Щодо клопотання про застосування заходів процесуального примусу
У відзив на касаційну скаргу Лучинович І. В. , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , просить застосувати до ОСОБА_1 за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9 085 грн.
Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування заходів забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Статтею 144 ЦПК України визначені види заходів процесуального примусу, у тому числі і штраф.
Згідно з частиною першою статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до
від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
Цивільним процесуальним законодавством не встановлено імперативного характеру застосування заходів процесуального примусу, в тому числі й штрафу, оскільки це є правом суду, а не його обов'язком.
Аналізуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для застосування заходів примусу, передбачених статтею 148 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 не вчиняв дій (бездіяльності), які б могли бути розцінені судом як зловживання процесуальними правами. Доводи ОСОБА_1 мотивовані нормами ЦПК України та ЦК України, а помилкове деяке їх тлумачення учасником справи не свідчить про зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць