27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 522/8472/24
провадження № 61-12790ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 16 вересня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. та зобов'язання вчинити певні дії.
Скарга обґрунтована тим, що 17 червня 2024 року приватним виконавцем Колечком Д. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу, виданого Приморським районним судом м. Одеси 30 травня 2024 року у справі № 522/8472/24 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті частки заробітку (доходу) батька, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з моменту звернення до суду, тобто з 24 травня 2024 року до досягнення дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
13 грудня 2024 року він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 13 листопада 2024 року та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 02 грудня 2024 року.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 13 листопада 2024 року приватний виконавець Колечко Д. М. включив в дохід боржника грошові кошти від продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу № 3339 від 26 вересня 2024 року у розмірі 831 864,00 грн.
Приватний виконавець Колечко Д. М. визначив суму аліментів, яка підлягає стягненню за жовтень 2024 року, в тому числі 207 966,00 грн (1/4 частини із суми, отриманої за договором купівлі-продажу від 26 вересня 2024 року за нерухоме майно).
Вважав, що включення до його доходів за жовтень 2024 року грошових коштів, отриманих від продажу нерухомого майна для визначення заборгованості з аліментів в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, є протиправним, а відтак, такі дії приватного виконавця Колечко Д. М. підлягають визнанню неправомірними.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2025 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії приватного виконавця Колечка Д. М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що полягають у включенні до переліку видів доходів ОСОБА_1 при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за жовтень 2024 року, суми грошових коштів, одержаних від продажу нерухомого майна.
Скасовано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений 13 листопада 2024 року приватним виконавцем Колечком Д. М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, в частині включення в дохід ОСОБА_1 грошових коштів, отриманих від продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 831 864,00 грн та визначення суми аліментів, яка підлягає стягненню за жовтень 2024 року в розмірі 207 966,00 грн.
Зобов'язано приватного виконавця Колечка Д. М. провести перерахунок розміру заборгованості із сплати аліментів ОСОБА_1 у ВП № НОМЕР_1 за
жовтень 2024 року, без врахування суми грошових коштів, одержаних від продажу нерухомого майна.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року апеляційну скаргу приватного виконавця Колечка Д. М. залишено без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2025 року залишено без змін.
15 жовтня 2025 року приватний виконавець Колечко Д. М. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі. Посилається на те, що суди помилково застосували висновки Верховного Суду, які не є тотожними до правовідносин у цій справі та не підлягали врахуванню при вирішенні спірних питань.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судовий контроль, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, на стадії виконавчого провадження, окрім розв'язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюють законність дій виконавця та ухвалених ним рішень, тобто він спрямований на недопущення зловживань з боку державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Конституція України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.
Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
У пункті 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів визначені види доходів, з яких не провадиться утримання аліментів, перелік яких є вичерпним.
Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункти 1, 13 Переліку видів доходів).
Частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб'єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, дивіденди, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів.
Натомість, грошовий дохід, який є лише еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не враховується під час визначення розміру аліментів.
Виручення боржником грошових коштів від продажу об'єкта нерухомості, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.
Такий висновок узгоджується з висновком, висловленим Верховним Судом у складі Об'єднаної Палати Верховного Суду у постанові від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц.
Суди встановили, що на виконання судового наказу, виданого Приморським районним судом м. Одеси 30 травня 2024 року по справі № 522/8472/24 приватним виконавцем Колечко Д. М. 17 червня 2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
У рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 приватним виконавцем Колечко Д. М. складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів
від 13 листопада 2024 року.
До розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 13 листопада 2024 року приватний виконавець Колечко Д. М. включив дохід від продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (продаж здійснено на підставі договору купівлі-продажу № 3339 від 26 вересня 2024 року та боржником отримано 831 864,00 грн).
Приватний виконавець Колечко Д. М. визначив розмір доходів боржника, в тому
числі 831 864,00 грн та суму аліментів, яка підлягає стягненню за жовтень 2024 року, у розмірі 207 966,00 грн.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що кошти, отримані ОСОБА_1 від продажу нерухомого майна, є еквівалентом відчуженого платником аліментів майна та не підлягають врахуванню під час визначення розміру аліментів, що є підставою для визнання неправомірним нарахування заборгованості зі сплати аліментів і зобов'язання виконавця провести перерахунок розміру заборгованості із сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не виявлено порушення судами норм ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження». Правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій вказаних вище норм права не викликає розумних сумнівів.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга приватного виконавця Колечка Д. М. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси
від 07 лютого 2025 року (не відноситься до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи) та постанову Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року є необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович