27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 752/18505/16-ц
провадження № 61-12885ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
«Фін компанія «Прайм Альянс» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» про заміну сторони стягувача у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про надання споживчих кредитів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання недійсним договору факторингу,
У лютому 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс», яке згідно з наказом назву на ТОВ «Фін компанія «Прайм Альянс» (далі - ТОВ «ФК «Прайм Альянс»), звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача, у якій просило замінити стягувача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у виконавчому листі, виданому за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/18505/16-ц від 20 вересня 2017 року на його правонаступника ТОВ «ФК «Прайм Альянс».
Заява обґрунтована тим, що 20 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Прайм Альянс» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 29/01/19-2, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право нового кредитора до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 2009630362 від 31 жовтня 2014 року, № 2009631058 від 31 жовтня 2014 року та № 2009630395 від 31 жовтня 2014 року.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року, заяву ТОВ «ФК «Прайм Альянс» про заміну сторони стягувача залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заяву подано з пропуском трирічного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання (строк пред'явлення виконавчого листа до виконання почався 10 травня 2018 року та закінчився 10 травня 2021 року). Клопотання про поновлення зазначеного строку з обґрунтуванням поважності його пропуску ТОВ «ФК «Прайм Альянс» не заявляло.
17 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Прайм Альянс» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому листі.
Касаційна скарга ТОВ «ФК «Прайм Альянс» обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно з Законом України «Про виконавче провадження». Вказує, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не є предметом дослідження при розгляді заяви про заміну сторони. А сплив цього строку не призводить до припинення зобов'язань.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» за договором про надання споживчого кредиту № 2009630362 від 31 жовтня 2014 року заборгованість у розмірі 128 207,80 грн, збитки від інфляції у розмірі 1 526,08 грн, 3% річних у розмірі 1 422,58 грн, за договором про надання споживчого кредиту № 2009631058 від 31 жовтня 2014 року заборгованість у розмірі 128 207,80 грн, збитки від інфляції у розмірі 1 526,08 грн, 3% річних у розмірі 1 422,58 грн, за договором про надання споживчого кредиту № 2009630395 від 31 жовтня 2014 року заборгованість у розмірі 49 113,84 грн, збитки від інфляції у розмірі 584,61 грн, 3% річних у розмірі 544,96 грн та 4 688,34 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
13 червня 2018 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулося до суду із заявою про видачу копії рішення та виконавчого листа, який отримало 06 липня 2018 року.
29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Прайм Альянс» та ТОВ «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 29/01/19-2, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло прав нового кредитора до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 2009630362 від 31 жовтня 2014 року, № 2009631058 від 31 жовтня 2014 року та № 2009630395 від 31 жовтня 2014 року.
У жовтні 2023 року ТОВ «ФК «Прайм Альянс» звернулося у суд із заявою про заміну стягувача.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року заяву
ТОВ «ФК «Прайм Альянс» про заміну сторони стягувача у цій справі повернуто заявнику без розгляду.
28 лютого 2024 року ТОВ «ФК «Прайм Альянс» знову звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача, просило замінити стягувача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на його правонаступника ТОВ «ФК «Прайм Альянс».
Судами встановлено, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва
від 20 вересня 2017 року набрало законної сили 10 травня 2018 року, виконавчий лист стягувач отримав 06 липня 2018 року.
Доказів пред'явлення ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» виконавчого документа до виконання або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 заявником надано не було.
Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання почався 10 травня 2018 року та закінчився 10 травня 2021 року.
Право вимоги до ТОВ «ФК «Прайм Альянс» перейшло 29 січня 2019 року, однак заяву про заміну стягувача його правонаступником останнє подало до суду з пропуском трирічного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, який не просило поновити.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду, виконання яких є складовою права на справедливий суд та ефективний захист прав сторони у справі, що передбачені статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони,
а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України,
є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи
у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас, відповідно до статті 55 ЦПК України заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові
від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), реалізація процесуального правонаступництва має переслідувати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.
У правонаступника стягувача є можливість отримати право на звернення з виконавчим документом до примусового виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Отже, обов'язковою умовою процесуального правонаступництва є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, передбачений статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», не сплив або суд його поновив, то заява про заміну стягувача на його правонаступника у справі вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.
Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про заміну стягувача на його правонаступника у справі суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Встановивши, що трирічний строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року у справі № 752/1850/16-ц, сплив у 2021 році, а із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому листі ТОВ «ФК «Прайм Альянс» звернулося 28 лютого 2024 року, тобто з моменту спливу строку пред'явлення виконавчого листа до виконання минуло більше двох років, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про залишення заяви про заміну стягувача без задоволення.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ «ФК «Прайм Альянс» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року (не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи) та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року є необґрунтованою. У відкритті касаційного провадження належить відмовити.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фін компанія «Прайм Альянс» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» про заміну сторони стягувача у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про надання споживчих кредитів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання недійсним договору факторингу.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович