27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 953/7667/24
провадження № 61-9595 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.
учасники справи:
заявник - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області,заінтересовані особи: акціонерне товариство «Мегабанк», ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У серпні 2024 року Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області) звернулося до суду з заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, заінтересовані особи: АТ «Мегабанк», ОСОБА_1 .
Заява обґрунтована тим, що до ГУ ДПС у Чернігівській області надійшли відомості з Єдиного державного реєстру щодо припинення підприємницької діяльності ПП-ФО ОСОБА_1 , що відповідно до підпункт 78.1.7 пункт 78.1 статті 78 ПК України є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.
Так, з метою проведення відповідних заходів, заявником на підставі статті 20, підпункт 78.1.7 пункт 78.1 статті 78 ПК України ОСОБА_1 було надіслано лист від 29 грудня 2021 року № 3204/Ж12/25-01-07-09-12 щодо закриття розрахункових рахунків, відкритих у банківських установах, та надання всіх документів пов'язаних з господарською діяльністю за період з 18 листопада 2019 року до 11 жовтня 2021 року. Крім того, заявником надіслано лист до АТ «Мегабанк», де у ПП-ФО ОСОБА_1 відкриті розрахункові рахунки, з проханням надати інформацію по цим рахункам, однак у наданні запитуваної інформації банком було відмовлено з посиланням на положення статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України заявником було призначено документальну позапланову перевірку платника податку ПП-ФО ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період діяльності з 14 травня 2019 року до 11 жовтня 2021 року.
Заявник зазначає, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватися у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, повинна закрити усі рахунки відкриті у фінансових установах, проте ПП-ФО ОСОБА_1 вказані розрахункові рахунки не були закриті. Посилаючись на положення статті 1076 ЦК України, статей 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» заявник вимушений був звернутись до суду з даною заявою у порядку, передбаченому пункт 73.4 статті 73 ПК України.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня
2025 року, у задоволенні заяви ГУ ДПС у Чернігівській області відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявником не надано доказів щодо проведення у встановленому порядку перевірки з питань дотримання податкового законодавства та/або неможливості вчинення дій відповідно до способів реагування, передбачених законодавством, а також на підтвердження існування обставин, за яких перевірка є неможливою або є інша об'єктивна потреба у розкритті такої інформації. Також заявником не наведено чітко окреслених обставин, які є умовою для проведення перевірки запитуваної інформації, не вказано конкретні обставини порушення податкового законодавства. Заявником не надано доказів на підтвердження підстав для звернення з даною заявою про розкриття банківської таємниці (тобто не зазначено, яка саме операція була здійснена).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 липня 2025 року засобами поштового зв'язку ГУ ДПС у Чернігівській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме посилається на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 травня 2021 року у справі № 646/3518/19, від 01 листопада 2021 року у справі № 761/21850/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 686/4972/21, від 23 березня 2023 року у справі № 752/18896/21, що передбачає вимоги пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2025 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Шевченківського районного суду міста Києва.
15 жовтня 2025 року матеріали цивільної справи № 953/7667/24 надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ГУ ДПС у Чернігівській області мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції, було неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права. А, отже, рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню в повному обсязі.
Звертає увагу на те, що до ГУ ДПС у Чернігівській області надійшли відомості із Єдиного державного реєстру щодо припинення підприємницької діяльності ПП-ФО ОСОБА_1 , що відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Вважає, що така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, повинна закрити усі рахунки відкриті у фінансових установах, проте ПП ФО ОСОБА_1 вищевказані рахунки не були закриті.
Підстави для отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені пунктами 1-4 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику має право отримати інформацію, віднесену законом до банківської таємниці на підставі пунктів 1 (з дозволу власника цієї інформації) та 2 (за рішенням суду) частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Зазначає, що розкриття АТ «МЕГАБАНК» інформації, яка містить банківську таємницю із зазначенням контрагентів, а також дати та суми проведених операцій та призначення кожного платежу по вищезазначених розрахункових рахунках необхідна з метою використання при проведенні перевірки ПП ФО ОСОБА_1 оскільки з огляду на все вищезазначене, у даному випадку, єдиним можливим способом проведення перевірки є дослідження руху коштів на рахунках ПП ФО ОСОБА_1 .
Враховуючи зазначене, у ГУ ДПС у Чернігівській області наявні обґрунтовані підстави для звернення до суду із заявою про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, з метою здійснення податкового контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що до ГУ ДПС у Чернігівській області надійшли відомості з Єдиного державного реєстру щодо припинення підприємницької діяльності ПП ФО ОСОБА_1 , що відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.
З метою проведення відповідних заходів, ГУ ДПС у Чернігівській області на підставі статті 20, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України ОСОБА_1 було надіслано лист від 29 грудня 2021 року № 3204/Ж12/25-01-07-09-12 щодо закриття розрахункових рахунків, відкритих у банківських установах, та надання всіх документів пов'язаних з господарською діяльністю за період з 18 листопада 2019 року до 11 жовтня 2021 року.
ГУ ДПС у Чернігівській області надіслано лист до АТ «Мегабанк», де у ПП ФО ОСОБА_1 відкриті розрахункові рахунки, з проханням надати інформацію по цим рахункам, однак у наданні запитуваної інформації банком було відмовлено з посиланням на положення статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України заявником було призначено документальну позапланову перевірку платника податку ПП ФО ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період діяльності з 14 травня 2019 року до 11 жовтня 2021 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ГУ ДПС у Чернігівській області задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.
Пунктом 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.
Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб'єктом господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб'єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У пункті 73.3 статті 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
За змістом пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Статтею 348 ЦПК України передбачено, що в заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено, зокрема, обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.
Згідно з частиною другою статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що однією з істотних умов договору банківського рахунка є гарантування банком збереження банківської таємниці.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 686/4972/21 (провадження № 61-10767св21), від 23 березня 2023 року у справі № 752/18896/21 (провадження № 61-1578св23), від 28 квітня 2025 року у справі № 758/4675/19 (провадження № 61-1052св25), від 13 червня 2025 року у справі № 758/2238/18 (провадження № 61-3408св25).
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Отже, у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.
Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, в межах цивільної справи можливе лише щодо юридичної або фізичної особи, стосовно якої вимагається розкриття інформації, а не її контрагентів.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що звертаючись до суду, ГУ ДПС у Чернігівській області в заяві посилався лише на те, що ним направлено лист ОСОБА_1 від 29 грудня 2021 року № 3204/Ж12/25-01-07-09-12 з повідомленням про проведення перевірки щодо закриття розрахункових рахунків, відкритих у банківських установах, та надання всіх документів пов'язаних з господарською діяльністю за період із 18 листопада 2019 року до 11 жовтня 2021 року.
Судами встановлено, що до заяви ГУ ДПС у Чернігівській області додано копію цього листа (а. с. 7-8) та зворотне поштове повідомлення (а. с. 8 на звороті). Разом з тим, поштове зворотне повідомлення не містить відомостей про вручення ОСОБА_1 даного листа.
ГУ ДПС у Чернігівській області звертаючись до АТ «Мегабанк» з проханням надати інформацію щодо руху коштів по банківському рахунку ОСОБА_1 , а потім і до суду із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо платника податків фізичної особи ОСОБА_1 не надало відомостей про те, що керівником, його заступником або іншою уповноваженою особою контролюючого органу було призначено проведення документальної позапланової перевірки і про це в порядку визначеному пунктом 78.4 статті 78 ПК України був виданий наказ.
Також, ГУ ДПС у Чернігівській області не надав суду копію наказу про призначення документальної позапланової перевірки і не посилається на нього ні в заяві, із зазначенням його номеру та дати, ні в апеляційній скарзі. В матеріалах справи такий наказ також відсутній, як і відсутні данні про його направлення та отримання ОСОБА_1 .
Судами попередніх інстанцій встановлено, що звертаючись до суду із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю ГУ ДПС у Чернігівській області не надав до суду належних та допустимих доказів щодо відсутності ОСОБА_1 , за місце його проживання та неможливості утримання вказаних відомостей безпосередньо від нього.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Верховний Суд не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 травня2021 року у справі № 646/3518/19, від 01 листопада 2021 року у справі № 761/21850/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 686/4972/21,
від 23 березня 2023 року у справі № 752/18896/21, наведених у касаційній скарзі, враховуючи таке.
Відступ від правової позиції - це сукупність підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо певного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов'язано зі зміною суспільних відносин та усунення суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 933/670/20).
Проте відсутні обставини, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо спірного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, тому немає підстав для відступу від правової позиції, викладеної у зазначених постановах Верховного Суду.
При цьому практика у подібних правовідносинах є сталою, що підтверджується також постановами Верховного Суду, зокрема, від 24 жовтня 2019 року у справі № 756/1867/19, від 01 серпня 2024 року у справі № 758/11379/23, від 15 лютого 2024 року у справі № 757/287/21, від 18 грудня 2024 року у справі № 761/21762/23.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно свідчать про незгоду із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби
у Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович