Постанова
Іменем України
22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 473/4146/23-ц
провадження № 61-6917св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Міністерство юстиції України, Приватне підприємство «Союз»,
третя особа - державний реєстратор Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області Морозинський Олександр Анатолійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 грудня 2023 року у складі судді Лузан Л. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., Тищук Н. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст), приватного підприємства «Союз» (далі - ПП «Союз») про визнання незаконним та скасування наказу.
Позов мотивований тим, що 08 жовтня 2021 року державний реєстратор Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області Морозинський О. А. прийняв рішення № 60850705 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю загальною площею 55,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатом розгляду скарги ОСОБА_2 , поданої 09 листопада 2021 року, наказом Міністерства юстиції України від 21 травня 2021 року № 2045/5 вказане рішення було скасовано.
Проте розгляд вказаної скарги відбувся із суттєвими порушеннями, зокрема без належного повідомлення позивача ОСОБА_1 про час і місце розгляду скарги, а також за відсутності доказів щодо порушення прав скаржника (ПП «Союз») в результаті прийняття державним реєстратором рішення від 08 жовтня 2021 року № 60850705.
Позивач уважав, що скасування Мін'юстом рішення про державну реєстрацію його права власності на нерухоме майно є втручанням у його право власності, оскільки в разі відсутності відповідного запису в Державному реєстрі прав він не може вільно та на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю.
На думку ОСОБА_1 , вказані процедурні порушення розгляду скарги обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу.
Посилаючись на викладене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним і скасувати пункт 2 наказу Міністерства юстиції України від 21 травня 2022 року № 2045/5 «Про задоволення скарги».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року, позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано пункт 2 наказу Міністерства юстиції України від 21 травня 2022 року № 2045/5 «Про задоволення скарги», яким скасовано рішення державного реєстратора Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області Морозинського О. А. від 08 жовтня 2021 року № 60850705.
Рішення судів мотивовані тим, що недотримання особою, яка подає скаргу, передбачених законом вимог щодо її оформлення, неподання доказів порушення внаслідок прийняття державним реєстратором рішень її прав виключає можливість розгляду скарги та є безумовною підставою для відмови в її задоволенні. Водночас, як випливає з матеріалів справи, скарга від 10 листопада 2021 року № С-34755 не підписана скаржником у передбаченому законом порядку. Також на скаржника на стадії подання скарги законом покладено обов'язок довести факт порушення оскаржуваними рішеннями його прав. Проте ОСОБА_2 , звертаючись до Мін'юстузі скаргою, не обґрунтовував факту порушення його інтересів наявністю оспорюваного ним рішення. Не надано такі докази й під час розгляду справи в суді. Крім того, застосований відповідачем механізм повідомлення про розгляд комісією скарги ОСОБА_2 є недієвим з точки зору досягнення мети такого оголошення, оскільки у будь-якої заінтересованої особи без наявності інформації про факт звернення з такою скаргою немає необхідності для моніторингу офіційного вебсайту Мін'юсту. Разом з тим Мін'юст не надало суду будь-яких доказів, які підтверджували б здійснення додаткового повідомлення позивача про дату, час і місце засідання колегії в способи, визначені пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 «Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції» (далі - Порядок № 1128), в редакції, яка була чинною на час прийняття спірного рішення. При цьому Міністерством не надано і доказів щодо неможливості належного повідомлення позивача (неможливості отримання з інших офіційних джерел необхідної для здійснення повідомлення інформації).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
07 травня 2024 року Мін'юст звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 грудня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі
№ 826/15358/17, від 29 серпня 2022 року у справі № 160/4731/20, від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, від 29 жовтня 2018 року у справі
№ 826/14749/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини справи
Суд установив, що 08 жовтня 2021 року державний реєстратор Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області Морозинський О. А. прийняв рішення № 60850705 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю загальною площею 55,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава для державної реєстрації - технічний паспорт, серія та номер 0089/1, виданий 30 липня 2021 року, видавник - ТОВ «Миколаївський обласний інжиніринговий центр»; довідка, серія та номер 2297/6, видана 30 липня 2021 року, видавник - ТОВ «Миколаївський обласний інжиніринговий центр».
10 листопада 2023 року у Мін'юсті за № С-34755 зареєстровано електронне звернення ОСОБА_2 від 09 листопада 2021 року, в якому він просив провести перевірку та скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (державний реєстратор Морозинський О. А.), оскільки державна реєстрація була проведена з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та на підставі підроблених документів.
Мін'юст розмістило на своєму офіційному вебсайті оголошення такого змісту: «17 грудня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 , в Офісі протидії рейдерству відбудеться засідання центральної колегії Мін'юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту щодо розгляду скарги ОСОБА_2 , зареєстрованої в Мін'юсті 10 листопада 2023 року за № С-34755. Тип об'єкта нерухомого майна: нежитлова будівля. Адреса: АДРЕСА_1 . Суб'єкт оскарження - державний реєстратор Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області Морозинський О. А. Заінтересована особа - ОСОБА_1 . Дату розміщення цього оголошення матеріали справи не містять.
Згідно з висновком центральної колегії Мін'юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юстом від 17 грудня 2021 року рекомендовано скасувати рішення № 60850705, оскільки державний реєстратор належним чином не перевірив подані йому документи, які необхідні для проведення реєстраційних дій. Державний реєстратор прийняв оскаржуване рішення за відсутності в повному обсязі документів, необхідних для реєстрації прав (документів щодо підтвердження присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, встановлення кадастрового номера відповідної земельної ділянки для встановлення місця розташування об'єкта нерухомого майна); з порушенням п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127.
21 травня 2022 року Мін'юст на підставі вказаного висновку видало наказ № 2045/5 «Про задоволення скарги», яким скаргу ОСОБА_2 задоволено повністю, скасовано рішення державного реєстратора Морозинського О. А. від 08 жовтня 2021 року № 60850705, тимчасово заблоковано державному реєстратору Морозинському О. А. доступ до Державного реєстру прав строком на три місяці та вирішено питання виконання цього наказу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, дев'ятої, десятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Процедура розгляду скарги по суті визначена статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та Порядком № 1128.
У пункті 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Міністерством юстиції України або відповідним територіальним органом.
До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі, шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У пункті 12 цього Порядку № 1128 передбачено, що за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні
з підстав, передбачених законами, у формі наказу.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яких було належно повідомлено про розгляд скарги,
а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Порядок № 1128 спрямований на врегулювання суспільних відносин щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами, визначає конкретну поведінку учасників цих відносин, передбачає усвідомлення учасниками права своїх прав та обов'язків та здійснення Міністерством юстиції України дій на дотримання встановленої процедури розгляду скарги.
Отже, Мін'юст повинно обрати і дотримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, й суб'єкт оскарження та заінтересовані особи повинні бути обізнаними про подання скарги, дату, час і місце її розгляду. Відповідно обрати такі форми повідомлення заінтересованої особи про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього зовнішнього спостерігача мають свідчити про поінформованість суб'єкта оскарження чи заінтересованої особи, а також про об'єктивну спроможність суб'єктів реєстраційних відносин висловити і донести до Мін'юсту свою позицію стосовно доводів скарги.
Використане у нормативному приписі пункту 9 Порядку № 1128 слово «обов'язково» для вираження волі на те, що під час розгляду скарги по суті Міністерство юстиції України має запросити скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів, вказує на істотність, безальтернативність та необхідність вчинення дій, спрямованих на запрошення скаржника та суб'єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але
й забезпечити їм реальну можливість брати участь у засіданні з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 липня 2021 року у справі № 640/18150/19 зроблено висновок, що чинне законодавство передбачає обов'язок комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб'єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, які зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей у реєстрі, надати цим особам копію скарги та доданих до неї матеріалів не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті та своєчасно повідомити осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час
і місце її розгляду скарги в один із встановлених Порядком № 1128 способів.
Неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням, оскільки обов'язковість здійснення такого повідомлення передбачена чинним законодавством, та суть такого повідомлення зводиться не лише до інформування суб'єкта оскарження та зацікавлених осіб про розгляд скарги,
а має забезпечити їм реальну можливість брати участь у засіданні, надати пояснення (постанова Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі
№ 826/3442/17).
Суди встановили, що повідомлення про проведення Комісією засідання з розгляду скарги ОСОБА_2 , яке відбулось 17 грудня 2021 року об 11 год 40 хв, було здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Мін'юсту. Дату розміщення цього оголошення матеріали справи не містять. У вказаному повідомленні заінтересованою особою зазначено - ОСОБА_1 (а.с.34-35).
Водночас, позивач заперечував те, що йому було відомо про розгляд скарги ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що застосований відповідачем механізм повідомлення про розгляд комісією скарги ОСОБА_2 є недієвим з точки зору досягнення мети такого оголошення, оскільки у будь-якої заінтересованої особи без наявності інформації про факт звернення з такою скаргою немає необхідності для моніторингу офіційного вебсайту Мін'юсту.
Мін'юст не надало суду будь-яких доказів, які підтверджували б здійснення додаткового повідомлення позивача про дату, час і місце засідання колегії в способи, визначені пунктом 11 Порядку № 1128. При цьому Мін'юст також не надало доказів щодо неможливості належного повідомлення позивача (неможливості отримання з інших офіційних джерел необхідної для здійснення повідомлення інформації).
Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що позивача не було повідомлено про розгляд скарги ОСОБА_2 , врахувавши висновки Верховного Суду про те, що неповідомлення Мін'юстом заінтересованої особи про час і місце розгляду скарги не може вважатися формальним порушенням, дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на нормах законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Переглянувши в касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального чи процесуального права, то касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - залишенню без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 грудня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов