22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 465/107/22
провадження № 61-8577св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Таскомбанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2023 року, додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2023 року у складі судді Ванівського Ю. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконною відмову Акціонерного товариства «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») щодо проведення реструктуризації кредитних зобов'язань за кредитним договором від 20 серпня 2008 року № KF51668, укладеним між ОСОБА_1 і Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» (далі - ВАТ «Електрон Банк»), правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» (далі - ПАТ «ВіЕс Банк»), правонаступником якого є АТ «Таскомбанк» на умовах та відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ, викладену в листі АТ «Таскомбанк» від 28 серпня 2021 року № 13660/70.21;
зобов'язати АТ «Таскомбанк» провести реструктуризацію кредитних зобов'язань за цим кредитним договором на умовах та відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 20 серпня 2008 року між ним і ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого було ПАТ «ВіЕс Банк», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк», укладено кредитний договір №KF51668, зі змінами і доповненнями, згідно з яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 45 000,00 дол. США з кінцевим строком погашення не пізніше 18 серпня 2023 року, зі сплатою 13,5 %.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір від 20 серпня 2008 року, згідно з яким майнові поручителі надали в іпотеку банку належне їм нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором укладено договір поруки № РО95274 від 20 серпня 2008 року, поручителем за яким є ОСОБА_4 , і договір поруки № KF51668/S-3 від 01 лютого 2012 року, поручителем за яким виступає ОСОБА_5 .
Станом на 14 серпня 2014 року позивач прострочив виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором, а саме допустив прострочення боргу на суму 575,46 доларів США та прострочення заборгованості за процентами на суму 375,10 дол. США.
Франківський районний суд м. Львова заочним рішенням від 24 квітня 2017 року у справі № 465/3458/15-ц задовольнив позовні вимоги ПАТ «ВіЕс Банк», стягнув солідарно з нього та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором від 20 серпня 2008 року № KF51668 в розмірі 32 363,00 дол. США, стягнув солідарно з нього та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором № KF51668 від 20 серпня 2008 року в розмірі 32 363,00 дол. США, що станом на 22 травня 2015 року еквівалентно 669 236,32 грн, та стягнув з нього на користь ПАТ «ВіЕс Банк» 1 258,60 грн судового збору.
Постановою Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року залишеною без змін постановою Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов банку задоволено частково, стягнено з нього на користь банку заборгованість за кредитним договором № KF51668 від 20 серпня 2008 року у розмірі 30 519,03 дол. США. В частині стягнення заборгованості з поручителів в задоволенні позовних вимог відмовлено.
13 квітня 2021 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-ІХ, яким внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування» та який надає позичальнику право на проведення реструктуризації кредитної заборгованості за споживчим кредитом.
23 липня 2021 року позивач звернувся до АТ «Таскомбанк» із заявою про реструктуризацію кредитних зобов'язань. 28 серпня 2021 року банк надіслав лист-відповідь про відмову у проведенні реструктуризації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Франківський районний суд м. Львова рішенням від 01 листопада 2023 року позов задовольнив. Визнав незаконною відмову АТ «Таскомбанк» щодо проведення реструктуризації кредитних зобов'язань за кредитним договором від 20 серпня 2008 року № KF51668, укладеним між ОСОБА_1 і ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого було ПАТ «ВіЕс Банк», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк» на умовах та відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ, викладену у листі АТ «Таскомбанк» від 28 серпня 2021 року № 13660/70.21. Зобов'язав АТ «Таскомбанк» провести реструктуризацію кредитних зобов'язань за кредитним договором від 20 серпня 2008 року № KF51668, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого було ПАТ «ВіЕс Банк», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк» на умовах та відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ.
Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю доказів того, що кредитні зобов'язання ОСОБА_1 не підпадають під пункт 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування".
Саме собою набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє кредитного договору, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
Навіть за наявності в ОСОБА_1 станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, то така була погашена до моменту звернення банку з позовами до суду.
Франківський районний суд м. Львова додатковим рішенням від 13 листопада 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гораля Т. З. про стягнення судових витрат задовольнив частково. Стягнув з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 04 квітня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Таскомбанк» залишив без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2023 року та додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2023 року - залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі АТ «Таскомбанк» просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2023 року, додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 641/1793/17; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Суди залишили поза увагою факт преюдиційності обставин, встановлених рішенням судів у справі № 465/3458/15-ц за позовом ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 20 серпня 2008 року. Такою обставиною є зміна терміну виконання кредитного зобов'язання з 18 серпня 2023 року на 24 вересня 2014 року шляхом направлення 14 серпня 2014 року на адресу позичальника вимога про дострокове повернення кредиту в розмірі 31 680,63 дол. США.
У випадку наявності простроченої заборгованості станом на 01 січня 2014 року не підлягають реструктуризації непогашені грошові зобов'язання, строк сплати яких закінчився на день набрання чинності Законом № 1381-ІХ.
Суди помилково ототожнюють дію кредитного договору і термін виконання зобов'язання.
Обставини у цій справі є відмінними від обставин у справі № 522/1528/15, а тому викладена у ній правова позиція Верховного Суду, не може застосовуватись у цій справі.
Додаткове рішення про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн ухвалено без урахуванням висновків Верховного Суду. Адвокат Гораль Т. З. не подавав до закінчення судових дебатів заяви про відшкодування витрат на правову допомогу. Крім того, заява подана після спливу п'ятиденного строку після ухвалення судового рішення. Прибутковий касовий ордер від 03 листопада 2023 року про оплату 67 500,00 грн не є належним і допустимим доказом оплати витрат на правничу допомогу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
22 серпня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року призначено справу до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 серпня 2008 року між ОСОБА_1 і ВАТ «Електрон Банк» укладено кредитний договір № KF51668, згідно з яким банк зобов'язується надати позичальнику 45 000,00 дол. США строком на п'ятнадцять років, а позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, що передбачені Кредитним договором.
20 серпня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк» і ОСОБА_1 , ОСОБА_4 укладено договір поруки № РО95274, згідно з яким поручитель - ОСОБА_4 зобов'язується відповідати перед кредитором за порушення зобов'язань боржника, які випливають з кредитного договору № KF51668 від 20 серпня 2008 року, укладеного між кредитором і боржником.
Крім цього, 20 серпня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк» і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, згідно з яким іпотекодавці - майнові поручителі та іпотекодавець - боржник, для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань іпотекодавця - боржника перед іпотекодержателем за договором основного зобов'язання щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасно та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору основного зобов'язання, передали в іпотеку іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_2 . Загальна вартість іпотеки згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 19 серпня 2008 року № 19935526 (реєстраційний номер 17145618), виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», становить 23 107,00 грн.
01 лютого 2012 року між ПАТ «Фольксбанк» і позивачем укладено додаткову угоду до кредитного договору від 20 серпня 2008 року № KF 51668, згідно з якою сторони дійшли згоди змінити умови сплати позичальником частини кредиту, а саме: позичальник бере на себе зобов'язання починаючи з лютого місяця 2012 року до 31 січня 2013 року включно здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами в сумі не менше 54,00 дол. США та починаючи з 01 лютого 2013 року здійснювати повернення кредиту щомісяця частинами в сумі не менше 290,00 дол. США в термін не пізніше останнього робочого дня місяця. Останній платіж сплачується в розмірі залишку заборгованості за кредитом в термін не пізніше 18 серпня 2023 року.
01 лютого 2012 року між ПАТ «Фольксбанк» і ОСОБА_5 укладено договір поруки № KF51668/S-3, згідно з яким поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з боржником в повному обсязі.
У повідомленні-вимозі від 25 грудня 2013 року ПАТ «ПАТ ВіЕс Банк» вимагав у ОСОБА_1 дострокового повернення кредиту, а саме: 34 000,63 дол. США - основного боргу; 290,00 дол. США - простроченого боргу; 760,98 дол. США - простроченої заборгованості за процентами.
У повідомленні-вимозі від 16 січня 2014 року ПАТ «ПАТ ВіЕс Банк» вимагав у ОСОБА_1 дострокового повернення кредиту, а саме: 33 710,63 дол. США - основного боргу; 580,00 дол. США - простроченого боргу; 432,17 дол. США - простроченої заборгованості за процентами.
У повідомленні-вимозі від 17 січня 2015 року ПАТ «ВіЕс Банк» вимагав у ОСОБА_1 дострокового повернення кредиту, а саме: 30 230,63 дол. США - основного боргу; 575,89 дол. США - простроченого боргу; 357,53 дол. США - простроченої заборгованості за процентами.
Заборгованість позивача перед ПАТ «ВіЕс Банк» за кредитним договором від 20 серпня 2008 року № KF51668 станом на 22 травня 2015 року становила 32 363,36 дол. США (розрахунок загальної заборгованості).
Франківський районний суд м. Львова рішенням від 24 квітня 2017 року у справі № 465/3458/15-ц позов ПАТ «ВіЕс Банк» задовольнив, стягнув солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором від 20 серпня 2008 року № KF51668 в розмірі 32 363,00 дол. США, стягнув солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_5 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором від 20 серпня 2008 року № KF51668 в розмірі 32 363,00 дол. США, що станом на 22 травня 2015 року еквівалентно 669 236,32 грн, та стягнув з нього на користь ПАТ «ВіЕс Банк» 1258,60 грн судового збору.
Львівський апеляційний суд постановою від 01 грудня 2020 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 25 травня 2021 року, скасував рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2017 року та позов ПАТ «ВіЕс Банк» задовольнив частково, а саме стягнув з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 30 519,03 дол. США.
У постанові Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року встановлено, що «вимоги банку про стягнення процентів за період січень - травень 2015 року після закінчення строку кредитування, визначеного у повідомленні - вимозі від 14 серпня 2014 року (28 вересня 2014 року), не ґрунтуються на вимогах законодавства, а відтак суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідачів заборгованість за процентами в сумі 1 595, 97 дол. США».
15 листопада 2021 року приватний виконавець відкрив виконавче провадження № 67509554 на підставі виконавчого листа від 27 жовтня 2021 року № 465/3458/15-ц.
З метою отримання інформації про розмір заборгованості станом на 01 січня 2014 року позивач звернувся до АТ «Таскомбанк» із заявою про надання інформації.
Згідно з наданим представником відповідача розрахунком заборгованості за кредитним договором від 20 серпня 2008 року № KF51668, заборгованість ОСОБА_1 станом на 03 січня 2014 року становила 10 709, 37 дол. США.
22 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Таскомбанк» із заявою про реструктуризацію кредитної заборгованості.
28 серпня 2021 року АТ «Таскомбанк» відмовило у проведенні реструктуризації у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам підпункту 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про споживче кредитування», оскільки у заявника була наявна станом на 01 січня 2014 року прострочена заборгованість, яку згідно з кредитним договором позичальник зобов'язаний був сплатити не пізніше 01 січня 2014 року, а тому в проведенні реструктуризації слід відмовити (лист АТ «Таскомбанк» №13660/70.2.1).
Відповідно до довідки ОСББ «Наукова, 29» у квартирі на АДРЕСА_3 проживають та зареєстровані шість осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (довідки про реєстрацію місця проживання № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4).
ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира на АДРЕСА_4 (інформаційна довідка 245821519 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна).
Суд оглянув матеріали цивільної справи № 465/3458/15-ц, а саме розрахунок загальної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 серпня 2008 року KF 51668, яка на 22 травня 2015 року становила 32 363, 36 доларів США. Банк нараховував заборгованість зі сплати кредиту за період грудень 2014 року - квітень 2015 року та заборгованість зі сплати процентів за період січень - квітень 2015 року.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов'язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.
23 квітня 2021 року набрав чинності Закон № 1381-IX, яким унесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7.
Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:
- наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника;
- відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;
- виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:
- у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов'язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;
- у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов'язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов'язань за яким подається заява, та/або права та обов'язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов'язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;
- у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.
У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
Підпунктом 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначено перелік документів, які додаються до заяви про реструктуризацію. У разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
Згідно з підпунктом 12 пункту 7 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації. Кредитор зобов'язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов'язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов'язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.
За обставинами цієї справи позивач 22 липня 2021 року звернувся до відповідача із заявою про реструктуризацію кредитної заборгованості, однак АТ «Таскомбанк» листом від 28 серпня 2021 року відмовило в її проведенні у зв'язку з тим, що заява не відповідала вимогам підпункту 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», оскільки у заявника була наявна станом на 01 січня 2014 року прострочена заборгованість, яку згідно з кредитним договором позичальник зобов'язаний був сплатити не пізніше 01 січня 2014 року.
Інших підстав для відмови у проведенні реструктуризації не зазначено.
Львівський апеляційний суд постановою від 01 грудня 2020 року задовольнив частково позов ПАТ «ВіЕс Банк», а саме стягнув з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 20 серпня 2008 року № KF51668 в розмірі 30 519,03 дол. США.
Встановивши, що зобов'язання позивача за кредитним договором від 01 серпня 2007 року № 1298-22/340 підпадають під вимоги пункту 7 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а також те, що в разі наявності у позивача простроченої заборгованості станом на 01 січня 2014 року така заборгованість була погашена позичальником до моменту звернення банку із позовом до суду про стягнення заборгованості, врахувавши, що набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не змінює і не припиняє кредитного договору, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача провести реструктуризацію зобов'язання за кредитним договором.
Доводи касаційної скарги про наявність у поручителя іншого житла, крім об'єкта іпотеки, не спростовують висновків судів і не можуть бути підставою для відмови у проведенні реструктуризації кредиту, адже така підстава не була зазначена в письмовій відмові від 28 серпня 2021 року. Крім того, наявність у майнового поручителя іншого житла, окрім предмета іпотеки, за умови, що предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника, не може слугувати підставою для відмови у проведенні реструктуризації.
Аргументи касаційної скарги про те, що наявність у позичальника заборгованості станом на 01 січня 2014 року виключає можливість проведення реструктуризації, на увагу не заслуговують. У цій справі суди встановили, що така заборгованість, за наявності, була погашена до дати реструктуризації, а відтак вимоги підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» були дотримані.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Верховний Суд є судом права, а не судом факту і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними, фактично є аналогічними доводам апеляційної скарги, які були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, який надав всім фактичним обставинам справи відповідну правову оцінку.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваних судових рішень в частині зобов'язання відповідача щодо проведення реструктуризації без змін.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 також просив визнати незаконною відмову АТ «Таскомбанк» щодо проведення реструктуризації.
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
З метою проведення реструктуризації зобов'язань позичальника за договором про споживчий кредит, передбаченої Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», який набрав чинності 23 квітня 2021 року, належним способом захисту прав позичальника є вимога про зобов'язання кредитора провести реструктуризацію кредитної заборгованості, який відповідає пункту 5 частини першої статті 16 ЦК України (примусове виконання обов'язку в натурі), змісту відповідного права, характеру його порушення чи невизнання, не потребує пред'явлення додаткових вимог.
Натомість не є такими вимоги про визнання відмови банку незаконною, неправомірними дій банку та інші подібні, оскільки такі вимоги не призведуть до захисту прав позичальника (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 465/4230/22, постанова Верховного суду від 22 січня 2025 року у справі № 523/17564/21).
Суди не врахували, що вимога про визнання незаконною відмови банку щодо проведення реструктуризації не є належним та ефективним способом захисту права позичальника, адже не призведе до відновлення порушеного права боржника, а тому у її задоволенні слід було відмовити.
Щодо судових витрат
06 листопада 2023 року представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про стягнення понесених судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 67 500, 00 грн.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу тавитрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Суд встановив, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав: детальний опис робіт (наданих послуг) та акт про виконання зобов'язань, квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 03 листопада 2023 року на суму 67 500, 00 грн.
Частково задовольняючи заяву представника позивача про відшкодування судових витрат, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд виходив із задоволення позовних вимог, складності справи, вимог розумності і справедливості.
Разом із тим касаційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні однієї з позовних вимог, а тому витрати на правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог, з урахуванням заперечень відповідача, принципу співмірності, складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг підлягають зменшенню до 15 000,00 грн.
З огляду на викладене додаткове рішення суду першої інстанції, постанова апеляційного суду в частині розподілу судових витрат підлягають зміні із зменшенням розміру стягнених із АТ «Таскомбанк» витрат на правничу допомогу з 20 000,00 грн до 15 000,00 грн.
Керуючись статтями 400, 410, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2023 року, постанову Львівського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року в частині вимог щодо зобов'язання здійснити реструктуризацію залишити без змін.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2023 року, постанову Львівського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року в частині вимог про визнання незаконною відмову Акціонерного товариства «Таскомбанк» щодо проведення реструктуризації кредитних зобов'язань скасувати, постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2023 року, постанову Львівського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року в частині розподілу витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 змінити, зменшивши їх розмір з 20 000,00 грн до 15 000,00 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов