22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 621/386/20
провадження № 61-2246св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Чугуївська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси»,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2020 року заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси» (далі - НПП «Гомільшанські ліси») звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у власність держави.
2. Позов обґрунтовував тим, що Указом Президента України «Про створення національного природного парку «Гомільшанські ліси» № 1047/2004 від 06 вересня 2004 року на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області створено НПП «Гомільшанські ліси», який підпорядковано Державному комітету лісового господарства України.
3. Площу НПП «Гомільшанські ліси» установлено в розмірі 14 314,8 га, у тому числі: 3 377,3 га - землі, які мають бути надані у постійне користування
НПП «Гомільшанські ліси», та 10 937,5 га - землі, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.
4. Перед виданням вищезазначеного Указу Науково-дослідною установою «Український науково-дослідний інститут екологічних проблем» в порядку
статті 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» було розроблено проект створення вказаного національного природного парку, яким визначено територію парку, а також його функціональне зонування. Проект розроблений на виконання Указу Президента України № 79/94 від 10 березня 1994 року, яким було зарезервовані відповідні цінні природні території приблизною площею 15 000 га для наступного заповідання, відповідно до якого прийняття рішення про створення або розширення в установленому порядку природних заповідників та національних природних парків землі, що резервуються, залишаються у державній власності
й приватизації не підлягають.
5. НПП «Гомільшанські ліси» є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення, створеною з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
6. З моменту створення і до цього часу проект землеустрою щодо організації
і встановлення меж територій природно-заповідного фонду щодо НПП «Гомільшанські ліси» не розроблений та не затверджений, його межі в натурі не встановлені, проте його межі визначаються відповідно до проекту створення, відповідно до статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
7. Проект створення НПП «Гомільшанські ліси» та Проект організації території НПП «Гомільшанські ліси» затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 28 листопада 2011 року № 478.
8. Листом Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації № 05.02-16-4898 від 30 вересня 2014 року до
ГУ Держземагентства у Харківській області направлявся перелік наявних картографічних даних по територіям та об'єктам природно-заповідного фонду області станом на 30 вересня 2014 року, в який було включено НПП «Гомільшанські ліси».
9. Всупереч зазначених картографічних даних наказом ГУ Держгеокадастру
у Харківській області № 3984-СГ від 01 грудня 2015 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 0,12 га із цільовим призначенням для індивідуального садівництва.
10. Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 4497-СГ від 15 грудня 2015 року ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передано у власність земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0791 для ведення індивідуального садівництва. На підставі зазначених наказів, державним реєстратором Зміївського районного управління юстиції Штефаном О. А. 17 грудня 2015 року прийнято рішення № 27200469 про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, про що внесений запис про право власності № 12590047.
11. Підставою для видання оспорюваних наказів було звернення ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою
від 25 листопада 2015 року про надання дозволу на розробку проекту, яка була зареєстрована в управлінні 25 листопада 2015 року. Під час розгляду вказаної заяви відсутні дані про звернення ГУ Держгеокадастру у Харківській області до Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області з проханням надати позицію щодо можливості надання ГУ дозволу на розроблення документацій із землеустрою, бажане місце розташування земельної ділянки відповідно до затвердженого генерального плану населеного пункту та іншій містобудівній
і землевпорядній документації.
12. Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації № 04.01-22-218 від 21 січня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:000:0791 з урахуванням «Проекту створення національного природного парку «Гомільшанські ліси» та «Проекту організації території національного природного парку «Гомільшанські ліси», - знаходиться в господарській зоні НПП.
13. На час формування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0791 та винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться на території об'єкта природно-заповідного фонду України (НПП «Гомільшанські ліси»), надання її у власність громадянину для індивідуального садівництва необхідною умовою було погодження Департаментом, як структурним підрозділом Харківської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
14. Водночас, зі змісту вищезазначеного листа вбачається, що проект землеустрою щодо формування та відведення у власність земельної ділянки
з кадастровим номером 6321782500:01:000:0791 для погодження не надходив та не погоджувався.
15. Відтак, на переконання прокурора, формування вказаної земельної ділянки
з кадастровим номером 6321782500:01:000:0791, яка розташована на території НПП «Гомільшанські ліси», проведено усупереч вимогам пункту 3 частини першої
статті 186 Земельного кодексу України.
16. Вищенаведені порушення призвели до порушення цілісності земель НПП «Гомільшанські ліси», що створює загрозу існування останнього.
17. Крім того, як зауважує прокурор, відповідно до шару Кадастрової карти України «умовна прибережна захисна смуга» вказана земельна ділянка знаходиться у водоохоронній зоні ріки Сіверський Донець.
18. Всупереч вимогам статті 186 ЗК України у проекті землеустрою відсутнє погодження органу у сфері охорони культурної спадщини та органу виконавчої влади з питань водного господарства щодо можливості відведення землі
у власність, незважаючи на те, що земельна ділянка знаходиться на території об'єкту природно-заповідного фонду у водоохоронній зоні р. Сіверський Донець.
19. Встановлені обставини свідчать про набуття відповідачкою ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку всупереч вимогам чинного законодавства України. Зазначені порушення можуть перешкоджати створенню умов для ефективного туризму, відпочинку, та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах із додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів.
20. Прокурор зазначав, що всупереч вимогам статті 20 ЗК України, ані органом державної виконавчої влади, ані органом місцевого самоврядування не приймалося рішення щодо визначення категорії та зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0791, яка розташована на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області,
з урахуванням її знаходження на території НПП «Гомільшанські ліси».
21. Наявність охоронного зобов'язання у об'єкта природно-заповідного фонду
з урахуванням положень частини п'ятої статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», яке оформлене центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища, визнається достатнім для підтвердження статусу відповідної території як належної до земель природно-заповідного фонду.
22. Додатково прокурор зауважує, що повноваження в частині зміни меж національних природних парків за законом належать виключно Президенту України.
23. Статус НПП як об'єкта природно-заповідного фонду підтверджується проектами його створення та організації території, а також безпосередньо Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004.
24. На переконання прокурора передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвела до фактичної зміни меж НПП
в частині їх зменшення. Землі, які відповідно до проекту створення входять в межі НПП «Гомільшанські ліси», є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі з державної власності у приватну.
25. З урахуванням вищезазначеного, прокурор просив суд визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01 грудня 2015 року № 3984-СГ та від 15 грудня 2015 року № 4497-СГ; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за Письменною- ОСОБА_2 та зобов'язати останню повернути спірну земельну ділянку у відання держави в особі НПП «Гомільшанські ліси».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
26. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 25 березня
2024 року позов Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру
у Харківській області від 01 грудня 2015 року № 3984-СГ про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Задонецької сільської ради на території Зміївського району Харківської області, орієнтовним розміром 0,1200 га, із цільовим призначенням для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ 01.05).
Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру
у Харківській області від 15 грудня 2015 року № 4497-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ 01.05), розташованої за межами населених пунктів Задонецької сільської ради на території Зміївського району Харківської області, та передачі у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1200 га, із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (багаторічні насадження) з кадастровим номером 6321782500:01:000:0791 для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ 01.05).
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, запис
№ 12590047 від 17 грудня 2015 року про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0791 державного реєстратора Зміївського районного управління юстиції Штефан Олександра Анатолійовича, індексний номер рішення: 27200469
від 17 грудня 2015 року.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0791, площею 0,1200 га, у відання держави в особі НПП «Гомільшанські ліси».
Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури з кожного по
4 204,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позову до суду та по 1 135,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 02 квітня 2021 року про залишення позову без розгляду.
27. Районний суд мотивував своє рішення тим, що прокурор надав належні та допустимі докази, які підтверджують належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, що не підлягають передачі з державної власності у приватну.
28. Крім того, районний суд у своєму рішенні зазначив, що оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження цієї документації та передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 прийнято з порушенням вимог закону. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що зазначені накази підлягають визнанню незаконними та скасуванню.
29. Отже, з огляду на те, що у справі, на переконання районного суду, підлягають визнанню незаконними та скасуванню накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01 грудня 2015 року № 3984-СГ та
від 15 грудня 2015 року № 4497-СГ, якими безоплатно передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,012 га, розташовану за межами населених пунктів Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, - запис про державну реєстрацію права власності на цю ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на майно, Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (запис № 12590047 від 17 грудня 2015 року) підлягає скасуванню. При цьому ОСОБА_1 зобов'язана повернути зазначену земельну ділянку у відання держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси».
30. Водночас районний суд відхилив заяви представників відповідачів про застосування строків позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
31. Постановою Харківського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській області задоволено частково.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 25 березня
2024 року в частині позовних вимог керівника Чугуївської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі НПП «Гомільшанські ліси» скасовано, позов прокурора у вищевказаній частині залишено без розгляду.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 25 березня
2024 року в частині визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову керівника Чугуївської окружної прокуратури у вищезазначеній частині відмовлено.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінено розподіл судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області 1 051,00 грн судового збору.
Стягнуто з прокуратури Харківської області на користь ГУ Держгеокадастру
у Харківській області 8 408,00 грн судового збору.
32. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах НПП «Гомільшанські ліси» та залишаючи позов
у вищевказаній частині без розгляду, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що прокурор звернувся до суду із позовом, зокрема, в інтересах держави в особі НПП «Гомільшанські ліси», водночас останнє є юридичною особою (державною організацією, установою, закладом), а не органом державної влади.
33. Отже, оскільки позовні вимоги прокурора були спрямовані не на захист прав та інтересів держави, а на захист інтересів державного підприємства, останні не підлягали розгляду по суті у зв'язку із тим, що позовну заяву подано фактично не від імені та в інтересах держави, а від імені державного підприємства, тоді як прокурор не наділений повноваженнями представляти інтереси державного підприємства
у суді.
34. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконними та скасування наказів, а також скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що задоволення вказаних вимог не призведе до поновлення порушеного права держави на землі природно-охоронного фонду. Тобто прокуратура обрала неефективний спосіб судового захисту інтересів держави.
35. Водночас апеляційний суд визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання повернути земельну ділянку у відання держави.
36. На переконання апеляційного суду задоволення такої вимоги забезпечить ефективний захист порушеного права держави на спірну земельну ділянку, яка належить до земель природно-заповідного фонду, оскільки реєстрація за відповідачкою права власності на останню не свідчить про позбавлення держави володіння цією ділянкою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
37. У березні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у вказаній справі.
38. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2025 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
39. Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
40. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, а рішення суду першої інстанції
у вищезазначеній частині залишити в силі.
41. Підставою касаційного оскарження прокурор вказує неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 621/3475/19, від 09 жовтня 2024 року в справі № 621/989/20(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
42. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неефективність обраного прокурором способу судового захисту
у вигляді порушення перед судом вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачкою.
43. Відтак, на переконання прокурора, якщо не розглядати оскарження відповідних наказів як окремий та єдиний спосіб захисту прав, таке оскарження, передбачене законом, має наслідком досягнення захисту порушеного права позивача та забезпечує його відновлення у взаємодії з іншими заявленими способами захисту.
44. Таким чином, прокурор вказує, що у апеляційного суду були відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з підстав неефективності обраного способу захисту, оскільки така відмова призводить до безпідставного втручання
у права позивача.
45. Більше того, за встановлених обставин справи, встановлення підстав для захисту порушених прав на землю в межах негаторного позову перебуває
у безпосередньому зв'язку із законністю рішень органів держави або органів місцевого самоврядування, на підставі яких, зокрема, відбулись зміни
у реєстраційному підтвердженні державою такого права за позивачем. Оскарження до суду таких рішень із порушенням вимоги про їх скасування, своєю чергою, хоча
і не є обов'язковою умовою реалізації негаторного позову, але й не суперечить ефективним цілям позову, особливо, якщо такі рішення стосуються особи, до якої фактично звернуто позов.
46. На переконання заявника касаційної скарги, не скасований (не визнаний недійсним) акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація такого акту, а тому оскарження рішення суб'єкта владних повноважень за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє, а відтак, інтерес є порушеним допоки існує незаконне рішення.
47. Таким чином, як зауважує прокурор, враховуючи, що оскаржувані накази держгеокадастру стали підставою для набуття права власності фізичною особою на земельні ділянки в межах об'єкту природно-заповідного фонду та в межах прибережної захисної смуги, визнання їх незаконними та скасування у судовому порядку не суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним
у змісті постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, на які, своєю чергою, містяться посилання у змісті оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Доводи інших учасників справи
48. У квітні 2025 року НПП «Гомільшанські ліси» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу прокурора без доказів направлення останнього на адреси інших учасників справи, а саме на адресу відповідачки -
ОСОБА_3 та третьої особи - Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації.
49. Оскільки до відзиву у порушення частини четвертої статті 395 ЦПК України не додано доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів всім іншим учасникам справи, останній не враховується судом касаційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України
від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 «Про створення НПП «Гомільшанські ліси» з метою збереження, відтворення та раціонального використання особливо цінних природних комплексів долини річки Сіверського Донця, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, створено на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області НПП «Гомільшанські ліси» і підпорядковано його Державному комітету лісового господарства України, а також установлено площу земель НПП «Гомільшанські ліси» - 14 314, 8 га, у тому числі 3 377, 3 га земель, які мають бути надані йому
у постійне користування, та 10 937, 5 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатками.
51. 10 січня 2007 року видано зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження частини території НПП «Гомільшанські ліси», створеного Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 в межах Зміївського району, площею 7 610,7 га. Зі змісту охоронного зобов'язання вбачається, що
в зонах регульованої, стаціонарної рекреації та господарської забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території НПП «Гомільшанські ліси».
52. 25 листопада 2015 року відділом Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області за заявою ОСОБА_1 складено довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями № 01-15.1/861, (Т.1, а.с.18 (зворот)).
53. 25 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Деджгеокадастру у Харківській області із письмовою заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га земель сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населеного пункту Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, для подальшої передачі їй у власність (Т.1, а.с.18).
54. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
від 01 грудня 2015 року № 3984-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Задонецької сільської ради на території Зміївського району Харківської області, орієнтовним розміром 0,12 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ - 01.05) (Т.1, а.с.16).
55. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6302174152015 від 03 листопада 2015 року, наданого на запит
ОСОБА_6 , відділом Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області, зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0787 (Т.1, а.с.39).
56. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
від 15 грудня 2015 № 4497-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» затверджено розроблений ФОП ОСОБА_7 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ - 01.05), розташованої за межами населених пунктів Задонецької сільської ради на території Зміївського району Харківської області, та передано у власність громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,12 га, з кадастровим номером 6321782500:01:000:0791, із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (багаторічні насадження) для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ - 01.05), розташовану за межами населених пунктів Задонецької сільської ради на території Зміївського району Харківської області (Т.1, а.с.17).
57. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 196139893, дата формування - 13 січня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:000:0791, площею 0,12 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, землі сільськогосподарського призначення, за адресою: Харківська обл., Зміївський р., с/рада Задонецька, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Номер запису про право власності - 12590047 від 17 грудня 2015 року. Державну реєстрацію права власності проведено державним реєстратором Зміївського районного управління юстиції Штефаном Олександром Анатолійовичем, індексний номер рішення: 27200469 від 17 грудня 2015 року (Т.1, а.с.15).
58. 11 червня 2016 року ОСОБА_8 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу змінено з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », про що складено актовий запис № 767 (Т.1, а.с.113).
59. 21 січня 2020 року Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації звернувся до Чугуївської місцевої прокуратури з листом № 04.01-22-218, яким повідомив, що за результатами аналізу графічних матеріалів проекту організації території НПП «Гомільшанські ліси», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів було виявлено, що до господарської зони Проекту входить ділянка, яку надано
у приватну власність для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6321782500:01:000:0791, площею 0,12 га (Т.1, а.с.20, 21).
60. Статус НПП «Гомільшанські ліси» як об'єкта природно-заповідного фонду, підтверджується проектами його створення та організації території, а також безпосередньо Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 (Т.1, а.с.25-27; 31).
61. 10 січня 2007 року Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області видало Державному підприємстві «Зміївське лісове господарство» охоронне зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження частини території НПП «Гомільшанські ліси», створеного в межах Зміївського району, площею 7 610,7 га, що включені до складу частини території НПП «Гомільшанські ліси» без вилучення у землекористувача, в тому числі
з розташованою спірною земельною ділянкою у їх складі. Також зазначено, що
в зонах регульованої, стаціонарної рекреації та господарської забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території НПП «Гомільшанські ліси» (Т.2, а.с.118).
62. 30 вересня 2014 року Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації надав інформацію на лист Головного управління Держземагентства у Харківській області щодо проведення інвентаризації картографічних матеріалів, що знаходяться у департаменті та використовуються
в повсякденній роботі (Т.1, а.с.35; Т.2, а.с.116).
63. 12 лютого 2020 року Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації на запит Чугуївській місцевій прокуратурі надав інформацію, відповідно до змісту якої згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду (Т.2, а.с.117).
64. 21 січня 2020 року НПП «Гомільшанські ліси» листом № 02-36/35 звернувся до прокуратури із повідомленням про розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0791 у господарській зоні парку, тобто на землях природно-заповідного фонду (Т.1, а.с.32).
65. З висновку спеціалістів Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна щодо розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0791 відносно території НПП «Гомільшанські ліси» встановлено, що вищезазначена земельна ділянка знаходиться у межах території НПП «Гомільшанські ліси» (згідно меж проекту його створення). На основі розрахунку
в ГІС, площа земельної ділянки - 0,119997 га (Т.2, а.с.123-124).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
66. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
67. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
68. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
69. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
70. Постанова апеляційного суду оскаржується заявником виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, а тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
71. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
72. Як вже зауважувалось колегією суддів, постанова апеляційного суду оскаржується прокурором виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру
у Харківській області та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки.
73. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні вищезазначених вимог, мотивував своє рішення обранням прокурором неефективного способу захисту прав держави.
74. Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду з огляду на таке.
75. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
76. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
77. Як зауважено Великою Палатою Верховного Суду у змісті постанови
від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.
78. Відповідно до змісту статті 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
79. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).
80. Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
81. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не оспорюється учасниками справи, указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 «Про створення НПП «Гомільшанські ліси» створено на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області НПП «Гомільшанські ліси».
82. НПП «Гомільшанські ліси» листом № 02-36/35 від 21 січня 2020 року звернувся до прокуратури з повідомленням про розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0791 у господарській зоні парку, тобто на землях природно-заповідного фонду
83. Листом Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 21 січня 2020 року № 04.01-22-218 повідомлено Чугуївську місцеву прокуратуру, що за результатами аналізу графічних матеріалів проєкту організації території Національного природного парку «Гомільшанські ліси», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів
і об'єктів, встановлено, що до зони регульованої рекреації входить земельна ділянка, надана у приватну власність для ведення індивідуального садівництва,
з кадастровим номером 6321782500:01:000:0791, площею 0,12 га. Зазначена ділянка розташована в межах території НПП «Гомільшанські ліси».
84. Згідно зі статтею 44 ЗК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
85. Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).
86. Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»
(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон
№ 2456-XII) передбачено, що на землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
87. Відповідно до статті 9 Закону № 2456-XII території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
88. Згідно статті 20 Закону № 2456-XII національні природні парки
є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань:
збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів;
створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів;
проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;
проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
89. На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку (стаття 21 Закону № 2456-XII).
90. Змістом статті 53 Закону № 2456-XII передбачено, що рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.
91. Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України.
92. Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям
і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання
93. Змістом статті 81 ЗК України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
94. Відповідно до пунктів «а», «в» частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
95. Змістом пункту «г» частини першої статті 150 ЗК України віднесено до особливо цінних земель, зокрема, землі природно-заповідного фонду.
96. Частиною другою статті 150 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.
97. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад (частина третя
статті 150 ЗК України).
98. Пунктом «ґ» статті 6 ЗК України передбачено, що погодження питань, пов'язаних із зміною цільового призначення особливо цінних земель державної та комунальної власності, припиненням права постійного користування ними відповідно до цього Кодексу віднесено до повноважень Верховної Ради України.
99. Відтак, враховуючи, що Верховна Рада України не погоджувала вилучення земельних ділянок на території НПП «Гомільшанські ліси», компетентні органи не приймали рішення про вилучення і передачу фізичним особам спірних земельних ділянок, ці земельні ділянки вибули з володіння держави протиправно, за відсутності її волі.
100. Відповідно до правового висновку, викладеного у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22), зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.
101. Як встановлено судами, спірна земельна ділянка із кадастровим номером 6321782500:01:000:0791 перебуває в межах НПП «Гомільшанські ліси».
102. Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносини, які склалися між сторонами спору, зміст заявлених позовних вимог, мету звернення позивача (прокурора) до суду, яка була спрямована саме на усунення перешкод державі Україна, яка не втратила володіння специфічним об'єктом цивільних відносин (земельною ділянкою на території об'єкта природно-заповідного фонду), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про усунення власникові перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом зобов'язання титульного власника повернути останню, оскільки зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням земельного законодавства України (ЗК України та Закону № 2456-XII) потрібно розглядати як порушення права власності держави, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку, що, своєю чергою, узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року
у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22).
103. Щодо посилань прокурора на помилковість висновків апеляційного суду про обрання неефективного способу захисту колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
104. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови
у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження
№ 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
105. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).
106. На переконання прокурора, скасування оскаржуваних наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області та запису про проведену державну реєстрацію є ефективним та належним способом захисту порушеного права держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки природно-заповідного фонду.
107. Проте такі посилання не заслуговують на увагу.
108. Як вже зауважувалось колегією суддів спірні правовідносини у справі виникли з приводу передачі у приватну власність фізичної особи земельної ділянки природно-заповідного фонду, а відтак зайняття такої земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням законодавства України потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі
№ 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22)).
109. Відтак, як обґрунтовано зауважено апеляційним судом, за встановлених обставин справи, пред'явлення прокурором окремих позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області та скасування запису про державну реєстрацію права власності є неефективним способом захисту порушеного права власності держави на земельну ділянку природно-заповідного фонду.
110. Вищезазначений висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у змісті постанов від 22 червня 2022 року в справі № 676/1795/20 (провадження № 61-21233св21), відповідно до якого ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки. У той же час оспорювання розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов'язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення.
111. Аналогічні висновки викладені у змісті постанов Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)) на які, зокрема, посилався суд апеляційної інстанції при апеляційному перегляді справи.
112. Більше того, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що з огляду на характер спірних правовідносин у цій справі, зокрема, на те, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням законодавства України слід розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, яке не пов'язане з позбавленням власника володіння цією земельною ділянкою, навіть з урахуванням реєстрації іншою особою права приватної власності на неї, а відтак, обґрунтовано зауважив, що належним способом захисту прав держави, інтереси якої представляє прокурор, і яка у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право приватної власності є відсутнім, є звернення з вимогою до особи, за якою зареєстровано це право, про визнання його відсутнім, задоволення якої, своєю чергою, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення відповідного права оренди чи власності відповідача відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
113. Доводи касаційної скарги в частині неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 621/3475/19, від 09 жовтня 2024 року в справі № 621/989/20, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не можуть бути застосовані у справі, що переглядається, оскільки сформульовані за інших фактичних обставин, зокрема, з урахуванням інших підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій.
114. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року
у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
115. Підсумовуючи, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
116. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження
№ 14-446цс18).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
117. Згідно із пунктами 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
118. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
119. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратуризалишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь І. Ю. Гулейков О. М. Осіян Н. Ю. Сакара