22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 448/778/23
провадження № 61-3764св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник -приватний виконавецьвиконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна,
заінтересовані особи: ОСОБА_1 (боржник), ОСОБА_2 (стягувач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 13 вересня 2024 року у складі судді Гіряк С.І. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
Описова частина
Короткий зміст вимог подання
У серпні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Ю. А. звернулася до суду з поданням, у якому просила надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким мають неповнолітні діти, а саме: частку квартири загальною площею 71,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку визнано за ОСОБА_1 , для виконання виконавчого листа № 448/778/23, виданого 11 грудня 2023 року Мостиським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики від 17 березня 2023 року в розмірі 36 000,00 дол. США в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день платежу та 3 % річних у розмірі 3 354,29 грн, та для виконання виконавчого листа № 448/778/23, виданого 11 грудня 2023 року Мостиським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплаченого ним судового збору в розмірі 13 198,20 грн.
На обґрунтування подання приватний виконавець Шелінська Ю. А. зазначала, що у неї на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1:
з примусового виконання виконавчого листа № 448/778/23, виданого 11 грудня 2023 року Мостиським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики від 17 березня 2023 року в розмірі 36 000,00 дол. США в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день платежу та 3% річних у розмірі 3 354,29 грн (виконавче провадження № НОМЕР_2);
з примусового виконання виконавчого листа № 448/778/23, виданого 11 грудня 2023 року Мостиським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплаченого ним, документально підтвердженого, судового збору в розмірі 13 198,20 грн (виконавче провадження № НОМЕР_3).
Виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 були відкриті постановами приватного виконавця від 12 січня 2024 року та копії цих постанов було скеровано боржнику.
27 лютого 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 у зведене виконавчепровадження № НОМЕР_1.
В межах вказаного зведеного виконавчого провадження не виявлено достатньо коштів на рахунках боржника ОСОБА_1 , а також рухомого та нерухомого майна, зареєстрованого на праві приватної власності за боржником.
Встановлено, що згідно актового запису про шлюб № 2284 від 29 вересня 2001 року ОСОБА_1 одружений із ОСОБА_3 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за ОСОБА_3 , зареєстровано нерухоме майно: квартира загальною площею 71,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3759, виданий 30 серпня 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В.
Згідно ухвали Мостиського районного суду Львівської області від 04 квітня 2024 року у справі № 448/778/23 за поданням приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю. А. визнано за ОСОБА_1 ідеальної частки нерухомого майна - квартири, загальною площею 71,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На зазначене майно повинно відбутись стягнення в рахунок погашення заборгованості в межах вказаного зведеного виконавчого провадження.
Однак, згідно повідомлення Франківської районної адміністрації від 17 квітня 2024 року, станом на 16 квітня 2024 року у квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
При цьому батьками малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є боржник ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3
01 травня 2024 року приватний виконавцець Шелінська Ю. А. звернулася до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради з проханням надати дозвіл органу опіки та піклування на реалізацію майна боржника ОСОБА_1 - частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 21 травня 2024 року, враховуючи рішення комісії з захисту прав дитини від 13 травня 2024 року, протокол № 10, з метою захисту майнових та немайнових прав та інтересів малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та піклування - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, вважає за недоцільне надання дозволу на реалізацію частки квартири АДРЕСА_2 , оскільки це призведе до звуження майнових та житлових прав та/або порушення охоронюваних законом інтересів дітей.
Посилаючись на викладене, приватний виконавець Шелінська Ю. А. зазначила, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію належного боржнику нерухомого майна, право користування яким мають діти боржника, вона змушена звернутися до суду з вказаним поданням, яке просить задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 13 вересня 2024 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю. А. відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою. Звертаючись із поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким мають неповнолітні діти, приватний виконавець не вказала відомостей, чи мають неповнолітні діти інше житло для проживання.
При цьому суд першої інстанції послався на те, що до матеріалів справи приватний виконавець долучилакопію ухвали Мостиського районного суду Львівської області від 04 квітня 2024 року у справі №448/778/23, якою визнано за ОСОБА_1 право власності на частку квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , із змісту якої неможливо встановити чи набрала ухвала законної сили, відомості про набрання ухвалою законної сили відсутні.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець Шелінська Ю. А. подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16 червня 2025 року, апеляційну скаргу приватного виконавця Шелінської Ю. А. залишено без задоволення, ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 13 вересня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17 березня 2025 року приватний виконавець Шелінська Ю. А. через засоби поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 13 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким подання задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 12 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сенів Т. В. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
25 серпня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що на виконанні уприватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю. А. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1:
з примусового виконання виконавчого листа № 448/778/23, виданого 11 грудня 2023 року Мостиським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики від 17 березня 2023 року в розмірі 36 000,00 дол. США в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день платежу та 3% річних у розмірі 3 354,29 грн (виконавче провадження № НОМЕР_2);
з примусового виконання виконавчого листа № 448/778/23, виданого 11 грудня 2023 року Мостиським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплаченого ним, документально підтвердженого, судового збору в розмірі 13 198,20 грн (виконавче провадження № НОМЕР_3).
Виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 були відкриті постановами приватного виконавця Шелінської Ю. А. від 12 січня 2024 року та копії цих постанов було скеровано боржнику.
27 лютого 2024 року приватним виконавцем Шелінською Ю. А. винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 у зведене виконавчепровадження № НОМЕР_1.
В межах вказаного зведеного виконавчого провадження приватним виконавцем Шелінською Ю. А. не виявлено достатньо коштів на рахунках боржника ОСОБА_1 , а також рухомого та нерухомого майна, зареєстрованого на праві приватної власності за боржником.
Встановлено, що згідно актового запису про шлюб № 2284 від 29 вересня 2001 року ОСОБА_1 одружений із ОСОБА_3 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за ОСОБА_3 , зареєстровано нерухоме майно: квартира загальною площею 71,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3759, виданий 30 серпня 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В. Квартира складається з чотирьох житлових кімнат та кухні.
Згідно ухвали Мостиського районного суду Львівської області від 04 квітня 2024 року у справі № 448/778/23 за поданням приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю. А. визнано за ОСОБА_1 ідеальної частки нерухомого майна - квартири, загальною площею 71,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Мостиського районного суду Львівської області від 04 квітня 2024 року у справі № 448/778/23 набрала законної сили 25 квітня 2024 року.
Постановляючи вказану ухвалу у справі № 448/778/23, Мостиський районний суд Львівської області виходив із необхідності задоволення подання приватного виконавця Шелінської Ю. в частині визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, що є адекватним ступенем втручання у його права та права інших осіб, а також узгоджується з положеннями національного законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення принципу верховенства права та обов'язковості виконання судового рішення. Визначаючи частку боржника в спільному майні подружжя, суд першої інстанції виходив з рівності сторін, а тому вважав, що її слід визначити як , оскільки під час розгляду подання боржником ОСОБА_1 не було доведено іншого.
Згідно повідомлення Франківської районної адміністрації від 17 квітня 2024 року, станом на 16 квітня 2024 року у квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Батьками малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є боржник ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3
01 травня 2024 року приватний виконавець Шелінська Ю. А. звернулася до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради з проханням надати дозвіл органу опіки та піклування на реалізацію майна боржника ОСОБА_1 - частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право користування якою мають малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно відповіді Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 21 травня 2024 року № 260001-вих.-71884, враховуючи рішення комісії з захисту прав дитини від 13 травня 2024 року, протокол № 10, з метою захисту майнових та немайнових прав та інтересів малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та піклування - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, вважає за недоцільне надання дозволу на реалізацію частки квартири АДРЕСА_2 , оскільки це призведе до звуження майнових та житлових прав та/або порушення охоронюваних законом інтересів дітей.
Згідно відповіді виконавчого комітету Яворівського району Львівської області Судововишнянської міської ради від 23 січня 2024 року № 14, боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У пункті 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (частина п'ята статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
У частині шостій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), яким визначено перелік документів (в електронній або паперовий формі), які подаються разом із заявкою на реалізацію арештованого майна, встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - надається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.
У пункті 30 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
У частині другій статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Таким чином, беззаперечним є те, що, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та положення Інструкції № 512/5, державний або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна (див. постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19), від 25 листопада 2019 року у справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19), від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-7501св18)).
Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній/неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених статтями 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», від можливого порушення.
Отже, передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду, є неможливою.
Водночас законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.
Особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов'язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов'язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) вказано, що «для судових рішень, які передбачають стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього учасника виконавчого провадження щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування».
Таким чином, державний чи приватний виконавець спочатку повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування, державний чи приватний виконавець з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22), від 04 жовтня 2023 року у справі № 925/362/20, від 13 березня 2025 року у справі № 2-2116/11 (провадження № 61-7800св24).
З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку статті 435 ЦПК України (див. постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22), від 15 травня 2025 року у справі № 158/3041/21 (провадження № 61-12261св24)).
Згідно із статтею 379 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, шостої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Стаття 29 ЦК України не пов'язує місце проживання особи з місцем її реєстрації. Право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження.
Згідно з абзацом 5 статті 3 та частинами першою, десятою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Під час розгляду подання державного або приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні: чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення: чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання: чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання: яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини (див. постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22), від 04 жовтня 2023 року у справі № 925/362/20).
Отже, з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , державний виконавець Шелінська Ю. А. обґрунтовано звернулася до суду із поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким мають малолітні та неповнолітні діти.
Встановлено, що ОСОБА_1 не виконав рішення суду у справі № 448/778/23, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики від 17 березня 2023 року в розмірі 36 000,00 дол. США в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день платежу, 3 % річних у розмірі 3 354,29 грн та сплаченого судового збору в розмірі 13 198,20 грн.
ОСОБА_1 на праві власності належить частина квартири АДРЕСА_2 , інше майно, на яке можна звернути стягнення, у нього відсутнє. При цьому дружина боржника - ОСОБА_3 також є власницею частини спірної квартири.
Вказана квартира складається з чотирьох житлових кімнат та кухні.
При таких обставинах діти, відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства»,статті 29 ЦК України, зберігають право користування житлом незалежно від реалізації частки квартири, власником якої є ОСОБА_1 , а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про порушення житлових прав та охоронюваних законом інтересів дітей є помилковими.
З огляду на викладене суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, необґрунтовано відмовив у задоволенні подання приватного виконавця Шелінської Ю. А. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким мають малолітні/неповнолітні діти.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частинами першою-третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанціїпідлягають скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення подання приватного виконавця.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни задовольнити.
Ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 13 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року скасувати й ухвалити нове судове рішення у справі.
Подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким мають малолітні/неповнолітні діти, задовольнити.
Надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме: частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право користування яким мають малолітні/неповнолітні діти, для виконання виконавчих листів № 448/778/23, виданих 11 грудня 2023 року Мостиським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики від 17 березня 2023 року в розмірі 36 000,00 дол. США в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день платежу, 3 % річних у розмірі 3 354,29 грн та сплаченого судового збору в розмірі 13 198,20 грн (виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов