22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 758/8497/20-ц
провадження № 61-15341св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Київська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Казаєва Наталія Михайлівна,
третя особа - Гаражний автокооператив «Вікторія»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Казаєвої Наталії Михайлівни , в інтересах якої діє представник - адвокат Галатенко Євгеній Євгенійович, на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О.Ф.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року Київська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Казаєвої Н. М. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.
Позов мотивовано тим, що за результатами здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель, що перебувають у власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 листопада 2016 року № 32357939, яким за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , а саме - гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 .
Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності м. Києва, жодних рішень щодо передачі у власність чи користування земельної ділянки за вказаною адресою під будівництво ні ОСОБА_3 , ні іншим фізичним чи юридичним особам не приймала.
Вказані факти дають підстави вважати, що ОСОБА_5 здійснив самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна.
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25вересня 2003року № 16/890 проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розрібні та цегляні гаражі Гаражного автокооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження від 31січня 2020 року № 20-0050-07.
Дані факти свідчать про намагання ОСОБА_6 в незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді м. Києва.
Враховуючи вищевикладені обставини, Київська міська рада не погоджується з діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М., вважає їх такими, що прийняті у спосіб що суперечить нормам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Посилаючись на викладені обставини та уточнивши в подальшому позов, Київська міська рада просила суд:
визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 листопада 2016 року № 32357939 наоб'єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1084067880000 за ОСОБА_3 ;
зобов'язати ОСОБА_7 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 17,3 кв.м на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), привівши її у придатний для використання стан.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року залучено до участі в справі як третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - Гаражний автокооператив «Вікторія».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлена позивачем вимога про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, суд виходив з того, що позивачем не наведено жодного обґрунтування тієї обставини, що державна реєстрація права власності на збудований та введений в експлуатацію в 1990 році гаражний бокс на відведеній позивачем для цієї мети земельній ділянці порушує його права та охоронювані законом інтереси і не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, у чому саме полягає суспільний інтерес, який би виправдовував позбавлення права власності відповідача.
Вирішуючи спір щодо позовних вимог, пред'явлених до приватного нотаріуса, суд першої інстанції виходив з того, що спір виник між міською радою та ОСОБА_3 , тому приватний нотаріус є неналежним відповідачем у спаві.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Київська міська рада подала до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2024 року скасовано в частині вирішення вимог до ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 листопада 2016 року № 32357939 на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 937921180000, за ОСОБА_3 .
Зобов'язано ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , ряд НОМЕР_2 гараж НОМЕР_1 , код ділянки 91:066:0005, привівши її у придатний для використання стан.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2024 року в частині вирішення вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н. М. залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна земельна ділянка, на якій був збудований гараж, не була відведена ОСОБА_3 відповідно до порядку, встановленого законом для будівництва таких об'єктів нерухомого майна, а тому він не може на законних підставах набути право власності на відповідний об'єкт будівництва.
Реєстрація права власності за відповідачем на гараж є порушенням права власності на земельну ділянку територіальної громади м. Києва.
При здійсненні державної реєстрації на гараж за ОСОБА_3 на підставі довідки Гаражного кооперативу«Вікторія» про виплату паю приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Н.М. не перевірила наявність у вказаного гаражного кооперативу прав на земельну ділянку, на якій знаходиться спірний гараж.
При таких обставинах суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пред'явлені до ОСОБА_7 позовні вимогипро визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підлягають задоволенню.
Оскільки за ОСОБА_3 з порушенням вимог закону зареєстровано право власності на спірний гараж та він безпідставно займає земельну ділянку, на якій цей гараж розташований, апеляційний суд також дійшов висновкупро обґрунтованість позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки з приведенням її у придатний для використання стан.
Разом із цим, колегія суддів апеляційного суду погодилась з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених до приватного нотаріуса, оскільки у цьому спорі зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи підтверджують, що спір у позивача виник саме із ОСОБА_3 .
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
25 жовтня 2024 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Казаєва Н. М., в інтересах якої діє адвокат Галатенко Є. Є., через засоби поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що вказане судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
27 грудня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що відповідно доІнформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 листопада 2016 року, на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Козаєвої Н. М. від 15 листопада 2016 року, індексний номер:32357939, про державну реєстрацію прав за ОСОБА_4 , зареєстроване право власності на об'єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , загальною площею 17,3 кв.м за адресою місцезнаходження гаражного автокооперативу «Вікторія»: АДРЕСА_1 .
Право власності було зареєстроване на підставі: довідки, серія та номер: 136, виданої 19 вересня 2016 року, видавник: Гаражний автокооператив «Вікторія»; інформаційної довідки, серія та номер: ГЖ-2016 № 3762, виданої 29 серпня 2016 року, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна; довідки, серія та номер: 125, виданої 28 липня 2015 року, видавник: Гаражний автокооператив «Вікторія».
Відповідно до Довідки гаражного автокооперативу «Вікторія» № 125 ОСОБА_3 є дійсно членом гаражного автокооперативу «Вікторія» та власником гаражу № НОМЕР_2 , ряд № НОМЕР_1 , за адресою: НОМЕР_3 , м. Київ, просп. Правди, 39, який побудований господарчим способом та введений в експлуатацію 1990 року, сума паю в розмірі 1 500 грн сплачена у повному обсязі.
Рішенням Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року № 342/9830 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «Вікторія» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,45 га для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки.
31 січня 2020 року Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (обліковий код: 91:066:0005) у Подільському районі м. Києва та за результатами складено Акт обстеження земельної ділянки № 20-0050-07. Обстеження проведено на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 16/890. У ході вказаного обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка площею 1, 4548 га (обліковий код: 91:066:0005) на АДРЕСА_1 згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за гаражним автокооперативом « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність); інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня; зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, в її межах розташовано індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постанова Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року оскаржується в касаційному порядку лише в частині задоволених позовних вимог, а тому, в силу положень статті 400 ЦПК України, в іншій частині вимог вказане судове рішення не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказано, що Об'єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них.
У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 (провадження № 61-9164св23) зазначено, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). У справі, що переглядається: в касаційних скаргах скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_4) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них. Аналіз аргументів касаційних скарг свідчить, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не навели переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує їх права та інтереси в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в частині позовних вимог до них. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить залишити без змін.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстьанцій встановили, що зміст і характер відносин між учасниками справи свідчать про те, що спір виник між Київською міською радоюта ОСОБА_3 , а тому відмовили у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н. М. у зв'язку з їх пред'явленням до неналежного відповідача.
У цій частині приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н. М. не оскаржувала судові рішення.
Разом із тим, колегія суддів Верховного Суду зауважує, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Н. М. не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та приведення її у придатний для використання стан.
Водночас ОСОБА_3 не скористався своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги.
Така процесуальна поведінка відповідача ОСОБА_3 , до якогопред'явлені оскаржені вимоги, свідчить про його згоду з постановою суду апеляційної інстанції в оскарженій частині.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що аналіз аргументівкасаційної скарги свідчить, що приватний нотаріус Козаєва Н. М. не навела переконливих доводів, яким чином постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та приведення її у придатний для використання стан порушує її права та інтереси, а тому постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині належить залишити без змін.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 квітня 2025 у справі № 758/3015/20 (провадження № 61-16693св24), від 30 квітня 2025 року у справі № 758/5622/20 (провадження № 61-6258св24) у справах зі схожими фактичними обставинами та суб'єктним складом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Казаєвої Наталії Михайлівни , в інтересах якої діє представник - адвокат Галатенко Євгеній Євгенійович, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року в частині вирішених позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_9 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, зобов'язання звільнити самовільно зайнятуземельнуділянку та приведення її у придатний для використання стан, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов