Ухвала
Іменем України
22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 155/1970/24
провадження № 61-12438ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Богонос Ігорем Михайловичем , на ухвалу Волинського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 20 березня 2025 року:
позов ОСОБА_1 задоволено;
визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном один місяць.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року:
відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Богоноса І. М. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Горохівського районного суду Волинської області від 19 березня 2025 року. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Богоноса І. М. на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 19 березня 2025 року залишено без руху, надавши строк для усунення відмічених недоліку - десять днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено, що ордер на надання правової допомоги позивачу ОСОБА_1 адвокатом Богоносом І. М. у Волинському апеляційному суді або завірену належним чином копію такого ордера, а також заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Горохівського районного суду Волинської області від 19 березня 2025 року, з обґрунтуванням поважних причин його пропуску з долученням відповідних доказів надати в апеляційний суд. Роз'яснено, що у разі невиконання вимог суду у встановлений строк апеляційну скаргу буде визнано неподаною та повернуто.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
апеляційна скарга подана з порушенням вимог статті 356 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга подана до Волинського апеляційного суду через систему «Електронний суд» та підписана адвокатом Богоносом І. М. На підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів позивача адвокатом надано ордер на надання правничої допомоги від 25 липня 2025 року на представництво інтересів своєї довірительки у Апеляційному суді Волинської області, однак вказівки на те, що представництво інтересів позивача здійснюється у Волинському апеляційному суді, ордер не містить. Ордер, який доданий до апеляційної скарги, не може бути доказом, що посвідчує повноваження адвоката на представництво інтересів відповідача у Волинському апеляційному суді, зокрема можливість подання від її імені апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду. Апеляційний суд вказав, що адвокату Богоносу І. М. потрібно було подати ордер на надання правової допомоги позивачу ОСОБА_1 у Волинському апеляційному суді або завірену належним чином копію такого ордера;
також апеляційний суд визнав наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження неповажними, оскільки такі спростовуються нормами процесуального законодавства щодо оскарження судового рішення суду першої інстанції, а тому в задоволенні такого клопотання відмовив з наданням можливості подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням поважних причин його пропуску та долучити відповідні докази. При цьому, апеляційний суд вказав, що в апеляційній скарзі представник скаржника просив поновити скаржнику ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 19 березня 2025 року. Заяву мотивував тим, що ОСОБА_1 внаслідок хронічної хвороби є дуже обмеженою у русі, і позивач вважала, що строк у 1 місць (який зазначений в оскаржуваному рішенні суду) - є опискою та очікувала що ця описка буде виправленою. Апеляційним судом встановлено, що оскаржуване судове рішення суду постановлено 19 березня 2025 року, повний текст виготовлений того ж дня. Строк на оскарження даного рішення закінчиться 18 квітня 2025 року (березень 2025 року має 31 день). Апеляційна скарга подача через електронний суд лише 01 серпня 2025 року. Інтереси ОСОБА_1 - в суді першої інстанції представляв Богонос І. М., який є професійним адвокатом. Стаття 44 ЦПК України говорить про неприпустимість зловживання процесуальними правами. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Посилання представника на те, що його довірителька внаслідок хронічної хвороби є дуже обмеженою у русі, і позивач вважала, що строк у 1 місць є опискою та очікувала що ця описка буде виправленою, а тому строк підлягає поновленню, не заслуговує на увагу. ОСОБА_1 не позбавлена була можливості особисто подати апеляційну скаргу, в межах строку на апеляційне оскарження, або скористатись правовою допомогою, як Богоноса І. М. так і іншого адвоката, а не зволікати очікуючи вирішення питання виправлення описки в оскаржуваному рішенні суду, при належному роз'ясненні адвокату порядку та строку оскарження судового рішення.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року апеляційну скаргу Богоноса І. М. на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 19 березня 2025 року повернуто особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
відповідно до пункту 1 частини 5 статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
апеляційний суд зазначив, що на виконання вимог ухвали від Богоноса І. М. на адресу суду подано ордер, в якому зазначено лише прізвище ім'я адвоката Богонс І. М. та його свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Також, як на підставу поважності причин пропуску апеляційного оскарження рішення суду від 19 березня 2025 року, подано виписку із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 ;
апеляційний суд вказав, що Положеннями пункту четвертого Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, передбачено, що ордер, який видається адвокатом, повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Згідно з пунктом дванадцятим зазначеного Положення, ордер має містити, зокрема, назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом. При цьому, в разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду, у якому адвокат надає правову допомогу. Отже в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено конкретна назва такого органу, зокрема, суду. Зі змісту апеляційної скарги слідує, що вона подана до Волинського апеляційного суду через систему «Електронний суд» та підписана адвокатом Богонос І. М.;
на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів позивача адвокатом на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 11 серпня 2025 року надано ордер на надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року, без зазначення кому саме надається правнича допомога адвокатом Богонос І. М., не зазначено договір надання правничої допомоги, а також без вказівки назви органу, у якому надається правнича допомога. Звернення Гришка С. О. до апеляційного суду з використанням правничої допомоги адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд;
з огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ордер, який поданий на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 11 серпня 2025 року, не може бути доказом, що посвідчує повноваження адвоката на представництво інтересів позивача у Волинському апеляційному суді, зокрема можливість подання від її імені апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду. Отже, наведене дає підстави вважати, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний сул подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Богонос І. М., на ухвалу Волинського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року, у якій викладено заперечення на ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати ухвали суду апеляційної інстанції і направити справу до апеляційного суду.
У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що сторона позивача отримала оскаржену ухвалу апеляційної інстанції шляхом отримання адвокатом її в системі Електронний суд 05 вересня 2025 року. Позивачка не була присутня при проголошенні ухвали у справі. Факт отримання оскаржуваної ухвали апеляційної інстанції засвідчується даними з розділу повідомлення в особистому кабінеті адвоката в системі Електронний суд.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 754/12387/21 (провадження № 61-1940св23), де визначено поняття надмірного формалізму та порядок застосування статті 62 ЦПК України, 2 частини першої статті 20 та статті 26 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Подібні правові висновки зазначені у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4347/17, від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 29 листопада 2021 року у справі № 754/3233/20;
при розгляді справи суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження (тобто встановив, що ордер наданий для представництва в апеляційній інстанції і при цьому повернув позов через ненадання ордеру оформленого належним чином). Скаржник визнає, що ордер оформлено з помилкою - замість Волинський апеляційний суд зазначено Апеляційний суд Волинської області, а при повторноій подачі взагалі відсутні записи в ордері. Ці помилка виникла з технічної причини - повністю заповнений ордер при відкритті або при друці має відсутні фактично заповнені поля, а поля які не видно при заповнені навпаки помітно, належне відображення заповнених полів ордеру вимагає відкриття ордеру іншими програмними засобами, це засвідчується ордером поданим до апеляційної інстанції через систему Електронний суд. З огляду на зазначене - позиція суду в частині неналежного оформлення ордера за умови все ж розгляду апеляційним судом заяви про визначення додаткового строку на подання апеляційної скарги (тобто початку розгляду справи по суті) є надмірним формалізмом та суперечить в цьому контексті порядку застосування статті 62 ЦПК України, 2 частини першої статті 20 та статті 26 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який визначено постановою Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 754/12387/21 (провадження № 61-1940св23);
щодо заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, у касаційній скарзі вказується, що відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження у справі ухвалою від 11 серпня 2025 року у справі - суд не взяв до уваги усіх обставин справи (хронічні захворювання скаржника, які реально перешкоджають рухатись та навіть обмежують здатність до спілкування), а також тієї обставини, що оскаржувати рішення винесене на користь самого скаржника до моменту виявлення що зазначення в рішенні - «один» місяць замалий термін для скаржника і це не описка. Тобто до виявлення недостатності скаржнику визначеного судом додаткового строку - «один» місяць та винесення ухвали від 01 липня 2025 року про відмову у виправленні описки, подання скаржником на чию користь винесено рішення у справі - апеляційної скарги - суперечило б принципу розумності, проте суд дійшов іншого висновку та зазначив, що винесення ухвали від 01 липня 2025 року не є поважною підставою для поновлення строку при цьому не взявши до уваги стан здоров'я скаржника.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись із легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено (пункт 1 частини четвертої статті 357 ЦПК України).
До апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися (пункт 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до Положення про ордер на надання правничої допомоги», затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 зі змінами (далі - Положення), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Ордер містить наступні реквізити, зокрема: прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога; посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; реквізити 12.1, 12.5 (крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане), 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці (пункти 12.2-12.4, 12.14 пункту 12 Положення).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2024 року у справі № 591/6387/21 (провадження № 61-99св24) вказано, що:
«звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Ордер про надання правничої (правової) допомоги має містити назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом, при цьому в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган, а конкретна назва такого органу чи групи органів, зокрема судових органів.
Тобто, у разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду або судові органи, в якому адвокат надає правову допомогу».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 січня 2024 року в справі № 916/192/22 вказано, що:
«3.20. Пунктом 12 цього положення визначено, що ордер повинен містити, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.
3.21. Серед обов'язкових реквізитів ордера пунктом 12 вказаного Положення також визначено необхідність зазначення: назви органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також дати видачі ордера».
Апеляційний суд встановив, що: на виконання вимог ухвали Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року адвокатом Богоносом І. М. на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів позивача надано ордер на надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року без зазначення кому саме надається правнича допомога адвокатом Богоносом І. М., не зазначено договір надання правничої допомоги, а також без вказівки назви органу, у якому надається правнича допомога; ордер, який поданий на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 11 серпня 2025 року не може бути доказом, що посвідчує повноваження адвоката на представництво інтересів позивача у Волинському апеляційному суді, зокрема можливість подання від імені позивачки апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду.
За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги.
Аргумент касаційної скарги про те, що відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження у справі ухвалою від 11 серпня 2025 року, апеляційний суд не взяв до уваги усіх обставин справи, необґрунтований, оскільки апеляційна скарга повернута у зв'язку з тим, що підписана особою, яка не має права її підписувати, і апеляційним судом в ухвалі про повернення апеляційної скарги від 01 вересня 2025 року не вирішувалось питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 18 травня 2023 року у справі № 754/12387/21; від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4347/17, від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 29 листопада 2021 року у справі № 754/3233/20 необґрунтовані, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин,
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Волинського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником Богонос Ігорем Михайловичем, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков