08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 362/120/24
провадження № 61-2664св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2024 року у складі судді Марчука О.Л. та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Макарова М. О.
у цивільній справі
за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)
до
відповідачів Глевахівської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - відповідачі)
третя особа - ОСОБА_4 (далі - третя особа)
про визнання незаконним рішення, скасування рішення та встановлення часу спілкування,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. 08 січня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, за участю третьої особи, про визнання незаконним рішення, скасування рішення та встановлення часу спілкування.
2. Відповідачі заперечували проти задоволення позову.
3. Суд першої інстанції у позові відмовив. Апеляційний суд провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету закрив, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
4. Позивачоскаржив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.
5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),
у зв'язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
6. Позов обґрунтований так:
- рішенням виконавчого комітету Глевахівської селищної ради від 20 грудня 2023 року позивачу заборонено спілкування із його малолітньою онукою, крім як за попередньою домовленістю з батьками малолітньої дитини та в їх присутності;
- позивач вважає, що вказаним рішенням порушено його права як дідуся на спілкування з онукою та батьки дівчинки чинять йому перешкоди у спілкуванні з онукою;
7. Враховуючи викладене, позивач просив :
- визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Глевахівської селищної ради від 20 грудня 2023 року № 334-27 «Про визначення способів участі у спілкуванні з малолітньою дитиною»;
- встановити позивачу наступний час спілкування з малолітньою онукою ОСОБА_5 , кожного другого і четвертого тижня місяця з 19:00 години суботи до 18:00 години неділі.
ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. РішеннямВасильківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
9. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив
з такого:
- батьки об'єктивно мають право на обмеження втручання дідуся у приватне життя їх дитини;
- позивач втратив можливість критично та об'єктивно оцінювати ті чи інші обставини суспільного життя та не має власної, особистої та суб'єктивної думки щодо оточуючих його подій;
- свідомість та світогляд позивача зациклюється і полягає виключно та безальтернативно у прославленні Бога та неухильному і суворому дотриманні релігійних канонів;
- позивач не цікавиться іншими сферами соціального життя суспільства окрім як його релігійної складової;
- позивач в силу своїх фанатичних релігійних переконань та вкрай вузьких поглядів на життя суспільства, не здатен забезпечити своїй онуці визначених цивільним законодавством інтересів дитини для її всебічного та різноманітного виховання, навчання і розвитку;
- батьки дитини не заперечують щодо спілкування позивача із їх дочкою, однак за умови виключення розмов дідуся про церкву, віру і релігію;
- орган місцевого самоврядування у даному випадку діяв із дотриманням статті 3 Конвенції про права дитини, оскільки оскаржуваним рішенням про заборону позивачу спілкуватись зі своєю онукою, першочергову увагу приділено якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
IV. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
10. Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету закрив, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
11. Апеляційний суд виходив з такого:
- суду першої інстанції обґрунтовано зазначив те, що позивач не має інших тем для розмови із онукою окрім як про Бога, віру і церкву, оскільки позивач фанатично одержимий вірою в Бога та не має інших будь-яких різноманітних інтересів притаманних фізично і духовно розвиненій людині, що в свою чергу може негативно вплинути на розвиток дитини та на подальше її світосприйняття в ході спілкування з дідусем;
- між учасниками справи існує конфлікт з підстав тематики спілкування діда та онуки та нав'язування релігії, однак відповідачі (батьки дитини) не були проти, щоб їхня донька спілкувалась з дідусем, якщо останній буде уникати тематики релігії;
- доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував думку дитину щодо її відношення до дідуся та її бажання з ним бачитись, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини;
- проте судом встановлено, та підтверджено поясненнями сторін та висновком органу опіки та піклування, що спілкування позивача з дитиною шкодить нормальному розвитку дитини;
- щодо вимог про визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету апеляційний суд виснував, що оскаржуване рішення за своєю юридичною природою є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке суб'єкт владних повноважень (в даному випадку (селищний голова) повинен приймати у порядку, на підставі та у спосіб визначений законом, а заявлена позовна вимога не містить спору про право цивільне.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
12. У касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд.
13. Касаційна скарга мотивована наступним:
- предметом спору у цій цивільній справі є участь дідуся в житті дитини;
- питання, що стосуються церкви, не стосуються предмету розгляду справи, це є надуманим з боку суду, що підтверджує упередженість при розгляді справи;
- при опитуванні дитини про ставлення до дідуся вона повідомила, що любить його та хоче з ним бачитись;
- заборона дідусю бачитись із онукою є порушення його конституційних прав;
- матеріали справи не містять жодного доказу, яким би підтверджувалась неправомірна поведінка позивача щодо своєї онуки;
- наявні в матеріалах справи два висновки органу опіки та піклування суперечать один одному, є недостатньо обґрунтованими та суперечать інтересам дитини;
- суди не взяли до уваги якнайкращі інтереси дитини;
- дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини;
- суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15, від 19 травня 2022 року у справі № 607/9336/20, від 16 червня 2021 року у справі № 307/206/20.
VI. Рух справи в суді касаційної інстанції
14. 27 лютого 2025 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення.
15. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху.
16. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2025 року відкрито касаційне провадження.
17. 07 серпня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
18. Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
19. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
VII. Фактичні обставини, встановлені судами
20. Позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 02 березня 1994 року; матір дитини - ОСОБА_4 (а.с. 8 том 1).
21. ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15 червня 2012 року; батько дитини - ОСОБА_2 (а.с. 45 том 1).
22. Позивач у справі є дідом ОСОБА_5 , а третя особа у справі є бабусею дитини.
23. Відповідно до консультаційного висновку психолога Комунального закладу Глевахівської селищної ради «Глевахівський центр надання соціальних послуг» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує психолога за заявою батьків. Причиною звернення за психологічною консультацією є агресивне навіювання релігійної конфесії зі сторони дідуся з бабусею та негативні наслідки для психоемоційного стану дитини. Під час відвідування занять з психологом відмічено: повне заперечення користування телефоном - «це зло» та категорична відмова фотографуватися, пояснюється тим, що стане агресивною та поганою, вимоги до зовнішнього вигляду (хустка на голові, плаття тільки з довгими рукавами). Найбільшим страхом є поїзд, що відвезе її далеко від церкви та Бога. Веде себе насторожено, відсторонено, посмішка відсутня, тривожна. Зі слів дитини, дідусь не рекомендує їй відвідувати заняття з психологом, мотивуючи це тим, що «психолог зламає її та її віру в Бога». Рекомендовано: продовжувати відвідування занять з психологом; та використання методів арт-терапії для зниження особисної та ситуаційної тривожності (а. с. 14 том 1).
24. Відповідно до змісту листа Комунального закладу Глевахівської селищної ради «Глевахівський центр надання соціальних послуг» Глевахівської селищної ради від 07 листопада 2023 року № 178, адресованого начальнику служби у справах дітей та сім'ї Глевахівської селищної ради, вбачається, що до Центру 04 квітня 2023 року звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із заявою щодо надання їм соціальної послуги консультування із залученням психолога для роботи з їхньою малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також 20 квітня 2023 року ОСОБА_7 була подана заява щодо проведення бесіди з її батьками - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які психологічно впливають на доньку ОСОБА_8 , навіюючи їй своє віросповідання, яке негативно впливає на її психоемоційний стан: категоричне заперечення користування мобільним телефоном, проблеми в спілкуванні з однолітками та з батьками, специфічний, не характерний для дитячого віку, вибір одягу (а.с. 16 том 1).
25. Працівниками Центру було проведено профілактичну бесіду із ОСОБА_1 та ОСОБА_4 із залученням класного керівника ОСОБА_5 та поліцейського офіцера громади, під час якої було попереджено ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про відповідальність за психологічне насильство стосовно малолітньої онуки. В ході проробленої роботи було встановлено, що дитина під психологічним впливом дідуся і бабусі відчуває страх смерті у разі невідвідування богослужінь разом з ними (а.с. 16 том 1).
26. Відповідно до обмежувального припису від 30 травня 2023 року № 242057 до ОСОБА_1 застосовано заходи термінового заборонного припису у вигляді заборони на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи та заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою у зв'язку з тим, що 24 травня 2023 року о 09 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 умисно нав'язував свої релігійні переконання своїй внучці - ОСОБА_5 , 2012 року народження. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 10 діб з 09 год. 00 хв. 30 травня 2023 року та діяв до 09 год. 00 хв. 08 червня 2023 року (а. с. 20 том 1).
27. Рішенням Виконавчого комітету Глевахівської селищної ради від 20 грудня 2023 року № 334-27 заборонено ОСОБА_1 і ОСОБА_4 спілкування із їх малолітньою онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , окрім як за попередньою домовленістю із батьками малолітньої дитини та у їх присутності (а. с. 10 том 1).
28. В матеріалах справи містяться характеристики відносно позивача ОСОБА_1 , складені Просвітером церкви християн та Пастором церкви, в якій позивач відвідує богослужіння (а. с. 17-19 том 1).
29. Глевахівська селищна рада надіслала письмовий висновок органу опіки та піклування Глевахівської селищної ради щодо визначення способів участі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з їх малолітньою онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 171-175 том 1).
VIII. Позиція Верховного Суду
30. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.
31. У цій справі між сторонами виник спір з приводу участі діда у вихованні малолітньої онуки (див. пункти 6-7).
32. Позивач заявив дві вимоги (див. пункт 7):
- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету;
- встановити позивачу час спілкування з малолітньою онукою.
Загальні принципи щодо участі у вихованні дитини
33. Верховний Суд наголошує, що взаємовідносини між дітьми та їх бабою і дідом підпадають під поняття «сімейне життя», як одне із основоположних прав, яке гарантовано в статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (див. наприклад рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Vermeire v. Belgium», пункт 51 рішення ЄСПЛ у справі «Bronda v. Italy»), що також знайшло відображення і в Сімейному кодексі України (далі - СК).
34. Тобто в даному випадку вирішення питання про участь позивача у вихованні онуки становить втручання у право на повагу до сімейного життя, яке гарантовано статтею 8 Конвенції.
35. Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
36. Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).
Застосування вказаних принципів у цій справі
37. Досліджуючи питання, чи «передбачено втручання у право сторін «законом», Верховний Суд враховує, що Главою 21 СК визначено особисті немайнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів.
38. Відповідно до положень статті 257 СК баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.
Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.
Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
39. Тлумачення статті 257 СК свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (див. постанову Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22).
40. Статтею 263 СК передбачено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
41. Позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права діда й баби на спілкування з онуками (див. пункт 68 постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23).
42. Тому для Суду є беззаперечним те, що втручання у право на сімейне життя має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.
43. Обговорюючи питання, чи відповідає втручання у право на сімейне життя «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (див. пункт 35) Верховний Суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» як позивача, так і внаслідок його дій з виховання - прав дитини, і відповідно воно має правомірну мету у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції.
44. Визначаючи, чи був захід із втручання у право однієї із сторін «необхідним в демократичному суспільстві», Верховний Суд, беручи до уваги справу в цілому, буде розглядати підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції (див. пункт 35).
45. Верховний Суд наголошує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити втручання у сімейне життя, вимагає ретельної оцінки низки факторів, які залежно від обставин відповідної справи можуть відрізнятися.Сталого переліку таких факторів немає. Вони відрізняються у різних випадках залежно від фактів справи та характеру відповідного втручання.
46. Мета тесту на пропорційність - спочатку встановити, як і в якій мірі заявник був обмежений у здійсненні права, на яке вплинуло оскаржуване втручання, і які були несприятливі наслідки обмеження, накладеного на здійснення права заявника, на його / її ситуацію. Згодом цей вплив врівноважується з важливістю суспільних інтересів, яким служить втручання.
47. Аналіз пропорційності втручання в права особи включає необхідність дослідження наявності суттєвої соціальної потреби в обмеженні права, конкуруючих інтересів, співмірності в обмежені права існуючій легітимній меті.
Це вимагає встановлення самої мети, раціонального зв'язку між метою та застосовними заходами, необхідності (обґрунтування того, що менш обтяжливого заходу не існує), тесту пропорційності у вузькому значені, тобто пропорційність конкретних заходів, прийнятих в конкретній ситуації.
48. Для спірних правовідносин важливим є те, що стаття 8 Конвенції включає існування, як негативних так і позитивних обов'язків держави, які невід'ємні від реальної «поваги» до сімейного життя (див. пункт 78 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України»).
Компетентні органи держави в контексті виконання позитивних обов'язків держави зобов'язанні забезпечити систему послідовних кроків в напрямку возз'єднання батька з дитиною, щоб зашкодити негативному впливу на дитину.
Вирішальним є питання щодо того, чи було вжито національними органами влади для сприяння спілкуванню усіх необхідних заходів, що звичайно можуть вимагатись за конкретних обставин кожної справи (пункт 80 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України»).
49. Повертаючись до обставин цієї справи, Верховний Суд підкреслює, що, відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що спілкування позивача з дитиною шкодить розвитку дитини.
50. Верховний Суд висновує, що, переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не надав оцінку пропорційності втручання у сімейне життя позивача (див. пункти 44-47).
51. Цей суд вже висновував, що під правом на повагу до сімейного життя баби та діда щодо своїх онуків в першу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ бабусі, дідуся до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини (див. пункт 58 постанови Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23).
52. В суді першої інстанції батьки дитини пояснили, що вони не заперечували щодо участі позивача у вихованні дитини, але за їхньої присутності.
53. Також суд першої інстанції вказав, що психолог рекомендувала бачитись із дитиною разом із батьками.
54. Рішенням Виконавчого комітету Глевахівської селищної ради від 20 грудня 2023 року (див. пункт 27), заборонено ОСОБА_1 і ОСОБА_4 спілкування із їх малолітньою онукою ОСОБА_5 , окрім як за попередньою домовленістю із батьками малолітньої дитини та у їх присутності.
55. Постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2023 року у справі № 362/3373/23 справу про адміністративне правопорушення за частиною першою статі 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо позивача було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
56. У спірних правовідносинах суди відмовили в задоволенні позову, зосередившись на релігійних поглядах позивача.
57. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін в частині відмови в позові щодо встановлення позивачу часу спілкування з малолітньою онукою, апеляційний суд не навів такі важливі мотиви, необхідні для правильного вирішення спору:
- які обставини (неправомірна поведінка діда, негативне ставлення діда до онуки, негативне ставлення онуки до діда тощо), унеможливили встановлення хоча б найменшого за обсягом та часом графіку зустрічей діда та онуки;
- не перевірив можливість встановлення зустрічей позивача у присутності батьків;
- не з'ясував, чи можливо встановити час спілкування діда з онукою за участі психолога.
Аналіз відповідних обставин і вирішення спору з їх врахуванням можливий в межах заявлених позовних вимог.
58. Наведене не узгоджується як з аналізом пропорційності втручання в права позивача (див. пункти 44-47), так і виконанням державою свого позитивного обов'язку за статтею 8 Конвенції (див. пункт 48).
59. Також Верховний Суд зауважує, що встановлення способів участі діда у спілкуванні з онукою у цій справі не залежить від оспорювання рішення виконавчого комітету та не вимагає його скасування.
60. Апеляційний суд на вказане уваги не звернув та зробив передчасні висновки щодо відсутності підстав для забезпечення участі позивача у вихованні онуки.
Щодо визнання незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету
61. Закриваючи провадження в цій частині, апеляційний суд виснував, що оскаржуване рішення за своєю юридичною природою є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке суб'єкт владних повноважень (в даному випадку (селищний голова) повинен приймати у порядку, на підставі та у спосіб визначений законом, а заявлена позовна вимога не містить спору про право цивільне (див. пункт 11).
62. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
63. Верховний Суд звертає увагу на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
64. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
65. Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
66. Предметом спору у цій справі є рішення відповідача, яке стосується участі у вихованні дитини.
67. Спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу реалізації та захисту позивачем його особистих немайнових прав та інтересів, гарантованих СК.
68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 203/4901/16-ц виснувала наступне:
- якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб'єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів (пункт 30);
- оскаржуване рішення, хоч і прийняте суб'єктом владних повноважень, спрямоване на реалізацію приписів сімейного законодавства та впливає, насамперед, на особисті немайнові права позивача як батька дитини (пункт 35).
69. З огляду на викладене Верховний Суд доходить висновку про приватноправовий характер спірних правовідносин в частині вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету. Справа в частині таких вимог має розглядатися за правилами цивільного судочинства. У зв'язку із чим постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
ІX. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
70. Верховний Суд частково погоджується із доводами касаційної скарги, які дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права.
71. Апеляційний суд зробив передчасні висновки щодо відсутності підстав для забезпечення участі позивача у вихованні онуки.
72. Встановлення способів участі діда у спілкуванні з онукою у цій справі не залежить від оспорювання рішення виконавчого комітету та не вимагає його скасування.
73. Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів за змістом частини першої
статті 400 ЦПК виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
74. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що відповідає змісту статті 411 ЦПК.
75. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
76. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, немає необхідності у поновленні дії оскаржуваних судових рішень.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419, 436 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. ПостановуКиївського апеляційного суду від 28 січня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко