15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 2-3206/11
провадження № 61-5889св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Львівської міської ради на ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.
Позов мотивовано тим, що 19 квітня 2007 року приватний підприємець ОСОБА_3 продала павільйон на АДРЕСА_1 площею 30 кв. м їй та ОСОБА_2 за ціною 12 000 грн у частках 60 % та 40 % відповідно. Після придбання об'єкта нею, за попереднім погодженням з іншим співвласником ОСОБА_2 , замість тимчасового збірно-розбірного каркасу павільйону площею 30 кв. м здійснено будівництво павільйону на фундаменті.
Після будівництва відповідач не визнає право власності на вказаний павільйон за нею. Крім того, відсутність оновлених правовстановлюючих документів на новозбудований павільйон перешкоджає у його оформленні, створює правову невизначеність у технічній характеристиці належного їй нерухомого майна та перешкоджає його обов'язковій державній реєстрації.
Просила суд:
припинити право спільної часткової власності відповідача на 40 % павільйону на АДРЕСА_1 ;
визнати за нею право власності на спірний павільйон площею 57,7 кв. м.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 3 лютого 2012 року позов задоволено. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 40 % будівлі мийки у на АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю мийки площею 57,7 кв. м на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 березня 2024 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено частково. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 3 лютого 2012 року закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Встановлено, що вакті обстеження земельної ділянки № 219 від 2 червня 2023 року зазначено, що відповідно до п. 4 додатку 1-В до ухвали Львівської міської ради від 30 червня 2016 року № 629 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23 квітня 2015 року № 4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» вилучено з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у зв'язку з набуттям права власності на споруду, розміщену на АДРЕСА_1 , в якій здійснювала підприємницьку діяльність ОСОБА_1 .
Таким чином, Львівській міській раді у 2016 році було відомо про набуття ОСОБА_1 права власності на будівлю, яке було зареєстроване згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Однак рішення суду першої інстанції міська рада оскаржила в апеляційному порядку лише 6 вересня 2023 року (більше як через 11 років після ухвалення рішення та через 7 років після вилучення об'єкта із складу тимчасових споруд). На час вирішення апеляційним судом питання про поновлення Львівській міській раді строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 3 лютого 2012 року ці обставини не були відомі суду, оскільки в матеріалах справи такі відомості були відсутні.
Сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу 11 років особою, не залученою до участі у справі, за наявності обставин, які стверджують про обізнаність міської ради про набуття ОСОБА_1 права власності на приміщення та вилучення самою міською радою такого приміщення із тимчасових споруд у 2016 році, про що апеляційному суду стало відомо під час розгляду справи, належить розцінювати як помилкове відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 лютого 2012 року.
Окрім того є встановленим, що відповідно до договору дарування від 25 травня 2016 року власником 1/2 частки спірної будівлі є ОСОБА_4 .
З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про закриття апеляційного провадження у справі, яке відкрито помилково.
Аргументи учасників справи
У квітні 2024 року Львівська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що щодо посилання суду, що Львівській міській раді у 2016 році було відомо про набуття ОСОБА_1 права власності на будівлю, оскільки тимчасову споруду вилучено з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у зв'язку з набуттям права власності на споруду, то початок перебігу строку на апеляційне оскарження пов'язується із днем вручення оскаржуваного рішення суду. Необхідною умовою практичного здійснення заінтересованою стороною права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є її обізнаність зі змістом оскаржуваного судового рішення.
Львівській міській раді не було відомо про підставу набуття права власності. Лише 07 серпня 2023 року на адресу Львівської міської ради було надіслано завірену копію рішення та ухвал Шевченківського районного суду м. Львова від 03 лютого 2012 року, 15 серпня 2013 року, 10 березня 2016 року у цій справі.
З урахуванням вказаного, Львівською міською радою з поважних причин пропущено строк на оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 лютого 2012 року.
Суд безпідставно застосував статтю 362 ЦПК України, оскільки відсутня така підстава як помилково відкрите апеляційне провадження. Висновки щодо застування указаної норми містяться в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 2-517/07, від 18 вересня 2019 року у справі № 756/7544/17-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009, від 14 грудня 2021 року у справі № 370/1226/15-ц. ЦПК України не містить прямої норми, яка б передбачала закриття апеляційного провадження у випадку встановлення під час чи за результатами розгляду, що таке відкрито помилково, зокрема у випадку безпідставного поновлення судом строку на подання апеляційної скарги.
Оскаржене судове рішення порушує права Львівської міської ради як власника земельної ділянки внаслідок визнання права власності на тимчасову споруду як на об'єкт нерухомого майна, в результаті чого Львівська міська рада позбавлена можливості розпоряджатися земельною ділянкою комунальної власності.
У червні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Львівської міської ради, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін.
Зазначає, що Львівською міською радою не було наведено жодних поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Подання Львівською міською радою апеляційної скарги після 11 років без обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне провадження порушує принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не мас права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлений нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами, а такі обставини не були зазначені ні в апеляційній скарзі, ні в клопотанні про поновлення строку для подачі апеляційної скарги, ні в ухвалі апеляційного суду про поновлення строку та відкриття провадження.
З урахуванням Закону «Про доступ до судових рішень» Львівська міська рада не була позбавлена права і можливості ознайомитись з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, яке має публічний характер та знаходиться у вільному доступі, вжити усіх залежних від неї заходів щодо своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції. Ще в 2016 році Львівській міській раді було відомо про набуття права власності на будівлю, яке було зареєстроване згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», набуття права власності стало підставою для вилучення споруди з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд, відтак скаржнику було відомо про набуття права власності і підставу набуття. А отже Львівська міська рада була ознайомлена зі змістом оскаржуваного рішення ще в 2016 році.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 601/485/23 (провадження № 14-139цс24).
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року поновлено касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі має бути зазначена, зокрема, дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, а згідно з пунктом 4 частини четвертої цієї ж статті до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Отже, визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є вручення повного судового рішення.
Підстави для закриття апеляційного провадження визначені в частині першій статті 362 ЦПК України.
Зазначена норма не передбачає можливості закриття апеляційного провадження з підстави його помилкового відкриття.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 2-517/07 (провадження № 61-2828св19), на яку посилається особа, яка подала касаційну скаргу, вказано, що «тлумачення зазначених норми свідчить, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження вирішується на стадії його відкриття. Поновивши пропущений процесуальний строк суд тієї ж інстанції не має повноважень переглядати це рішення або повторно досліджувати питання поновлення строку з інших підстав. Тому такий перегляд не може бути підставою для закриття апеляційного провадження. Отже, апеляційний суд безпідставно закрив апеляційне провадження у цій справі.».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (провадження № 14-139цс24) вказано:
«78. Подання апеляційної скарги з пропуском строку та із зазначенням у клопотанні про поновлення строку неправдивих відомостей про дату отримання судового рішення спрямоване на неправомірне отримання процесуального права на апеляційне оскарження поза межами встановлених законом строків і є обставинами, що аналогічні до обставин, які у частині другій статті 44 ЦПК України можуть визначатися як дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.
80. У випадку, коли після відкриття апеляційного провадження, яке відбулось за відсутності матеріалів справи, установлено, що строк на апеляційне оскарження судового рішення поновленню не підлягав, зокрема, у зв'язку з тим, що причини, на які посилався заявник і які стали підставою для поновлення строку, є неповажними, а отримання заявником вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, не підтвердилося і спростовано матеріалами справи, які надійшли до суду після відкриття провадження і їх витребування із суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції може визнати це зловживанням процесуальними правами на підставі частини другої статті 44 ЦПК України.
84.Принцип інстанційності покладений в основу побудови судової системи в Україні, а очевидна відмінність у призначенні суду апеляційної інстанції та суду касаційної інстанції впливають на те, що суд апеляційної інстанції не має повноважень для закриття апеляційного провадження як помилково відкритого, за наявності ухвал про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у випадку, коли установлено відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення вже після відкриття апеляційного провадження у справі, заявник не довів поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а отримання ним вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, матеріалами справи не підтвердилося.
87. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю статті 403 ЦПК України, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2024 року у справі № 914/759/23, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 821/2138/15,від 24 січня 2020 року у справі № 810/1831/16, від 23 грудня 2021 року у справі № 200/12281/19, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 761/37389/17, від 27 травня 2020 року у справі № 569/4688/15, від 11 листопада 2020 року у справі № 1327/4103/12, за змістом яких у апеляційного суду відсутнє право закривати апеляційне провадження як помилково відкрите за наявності ухвал про відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження.
88.Ураховуючи мотиви, викладені вище у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для відступу від висновків, сформульованих у зазначених постановах Верховного Суду, щодо відсутності в апеляційного суду права закривати апеляційне провадження як помилково відкрите за наявності ухвал про відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження».
У справі, що переглядається:
ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року поновлено Львівській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 лютого 2012 року та відкрито провадження у справі;
при закритті апеляційного провадження апеляційний суд виходив з того, що Львівській міській раді у 2016 році стало відомо про набуття ОСОБА_1 права власності на будівлю (після вилучення об'єкта із складу тимчасових споруд), яке було зареєстроване згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що не було відомо суду на час вирішення апеляційним судом питання про поновлення Львівській міській раді строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 3 лютого 2012 року, та належить розцінювати як помилкове відкриття апеляційного провадження і поновлення строку на апеляційне оскарження. Окрім того, відповідно до договору дарування від 25 травня 2016 року власником 1/2 частки спірної будівлі є ОСОБА_4 ;
апеляційний суд не врахував, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження вирішується на стадії його відкриття. Поновивши пропущений процесуальний строк суд тієї ж інстанції не має повноважень переглядати це рішення або повторно досліджувати питання поновлення строку з інших підстав. Визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є вручення повного судового рішення;
апеляційний суд не встановив, що Львівська міська рада зазначила у клопотанні про поновлення строку неправдивих відомостей про дату отримання судового рішення або іншим чином зловживала процесуальними правами з метою неправомірного отримання процесуального права на апеляційне оскарження поза межами встановлених законом строків.
За таких обставин висновок апеляційного суду про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у цій справі є помилковим.
За змістом частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржене судове рішення скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 березня 2024 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції ухвала Львівського апеляційного суду від 28 березня 2024 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І Пархоменко