23 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 440/6272/25
адміністративне провадження № К/990/33826/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області
на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 9 травня 2025 року (суддя Алєксєєва Н.Ю.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2025 року (судді: Спаскін О.А., Любчич Л.В., Присяжнюк О.В.),
у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П. Рітейл"
до Головного управління ДПС у Черкаській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" (далі також - ТОВ "П.РІТЕЙЛ", Позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі також - ГУ ДПС, Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС №474/23-00-09-03-39 від 5 травня 2025 року про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №23010314202400082 терміном дії з 6 серпня 2024 року по 6 серпня 2029 року, виданої ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: м. Черкаси, пр-т Хіміків, 55/1 (далі також - Рішення №474/23-00-09-03-39).
Разом з позовною заявою представником Позивача надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій викладено прохання вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення № 474/23-00-09-03-36 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Необхідність вжиття ініційованих заходів забезпечення позову Позивач обґрунтовував тим, що:
- Рішення №474/23-00-09-03-39 є очевидно протиправним з огляду на те, що підставою для його прийняття стали висновки ГУ ДПС, які не відповідають вимогам законодавства.
- здійснення ним господарської діяльності напряму залежить від наявності та чинності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, оскільки його основним видом діяльності є роздрібна торгівля пальним;
- втрата права на роздрібну торгівлю пальним та, як наслідок, можливості здійснювати господарську діяльність призведене до наступних наслідків: неможливості, як виконання обов'язків щодо сплати податків та зборів до бюджетів всіх рівнів, так і виконання договірних зобов'язань перед третіми особами, в тому числі за укладеними договорами поставок пального; неможливості реєстрації акцизних накладних; не виплати працівникам заробітної плати; скорочення штату працівників ТОВ «П.РІТЕЙЛ»;
- анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі призведе до застосування по відношенню до ТОВ «П.РІТЕЙЛ» штрафних санкцій в значних розмірах з огляду на неможливість внаслідок позбавлення його права на здійснення передбаченої ліцензією діяльності та реалізації залишків пального, які зберігаються в резервуарах на АЗС за адресою: м. Черкаси, пр-т Хіміків, 55/1;
- невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів Позивача. Водночас вжиття заходів забезпечення позову на час судового розгляду цієї справи тимчасово відновить право Позивача на здійснення господарської діяльності, що, в свою чергу, дозволить уникнути заподіяння збитків.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 9 травня 2025 року задовольнив заяву ТОВ "П.РІТЕЙЛ" про забезпечення адміністративного позову: зупинив дію Рішення № 474/23-00-09-03-36 до набрання законної сили рішенням суду.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що:
- згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ "П.РІТЕЙЛ" є роздрібна торгівля пальним;
- Рішення №474/23-00-09-03-39 набрало чинності та створює конкретні правові наслідки у вигляді позбавлення Позивача можливості здійснювати господарську діяльність до моменту перевірки правомірності його прийняття у судовому порядку;
- Позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди правам, свободам та інтересам ТОВ "П.РІТЕЙЛ" та третіх осіб, в тому числі і трудовому колективу внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення судом рішення у цій справі та того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;
- невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову;
- заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичне вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
15 травня 2025 року Відповідачем подано клопотання про скасування заходів забезпечення адміністративного позову у справі № 440/6272/25.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС про скасування заходів забезпечення позову відповідно до ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 9 травня 2025 року.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 9 липня 2025 року залишив апеляційну скаргу ГУ ДПС без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 9 травня 2025 року без змін.
Залишаючи касаційну скаргу без задоволення, апеляційний суд виходив з наступного:
- відмовляючи у задоволенні заяви Відповідача, суд першої інстанції аргументував це тим, що наведені заявником аргументи не стосуються питання усунення підстав, за яких заходи забезпечення позову були застосовані, а зазначені ним обставини існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову, тобто, Відповідач фактично не погоджується з заходами забезпечення позову, застосованими ухвалою суду від 9 травня 2025;
- заходи забезпечення адміністративного позову в цій справі вжиті судом у зв'язку з тим, що суд вважає вказаний Позивачем у клопотанні захід забезпечення позову таким, що забезпечить збалансованість інтересів сторін, а захист цих прав та інтересів може стати неможливим або ускладненим без вжиття заходів забезпечення позову;
- Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що відпали чи зазнали істотної зміни ті обставини, які були підставою та мотивом для прийняття судом рішення про вжиття заходів забезпечення позову в даній адміністративній справі. Тобто обґрунтовуючи своє клопотання про скасування застосованих заходів забезпечення позову, Відповідач не навів достатніх доводів та доказів того, що заходи вжитті ухвалою про забезпечення позову підлягають скасуванню.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі Відповідач стверджує, що судами попередніх інстанцій судові рішення були ухвалені без врахування фактичних обставин справи, з порушенням норм процесуального права, а саме статей 150 та 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та без врахування правових позицій викладених Верховним Судом в постановах від 14 січня 2025 року у справі № 580/9027/24, від 21 травня 2025 року у справі № 160/12100/24, від 9 квітня 2025 року у справі № 160/26885/24, від 5 серпня 2022 року у справі № 140/1116/21, від 31 травня 2022 року у справі № 600/6293/21-а, від 17 травня 2022 року у справі № 240/16158/21, від 4 липня 2024 року у справі № 160/7437/24, від 3 грудня 2024 року у справі № 380/13157/24. Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Вказує, що Позивач не навів прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Також з доводів Позивача не вбачається наявності виняткового, виключного випадку, який би зумовлював існування передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову та вимагав би невідкладного й негайного вжиття таких заходів з тією метою, яка закладена законодавцем у інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві.
Зазначає, що після вирішення спору у справі, що розглядається, на користь Позивача, якщо для цього будуть наявні відповідні підстави, він зможе безперешкодно продовжити свою господарську діяльність, а в разі завдання йому шкоди оскарженим рішенням, в тому числі у вигляді упущеної вигоди, та її доведення - просити про відшкодування такої у встановленому законом порядку, що, однак, перебуває за межами предмету спору в цій справі, оскільки вимог про відшкодування шкоди у справі, яка розглядається, не заявлено.
Покликається на те, що суди попередніх інстанцій задовольняючи заяву Позивача, жодним чином не обґрунтували наявність ознак очевидної протиправності Рішення №474/23-00-09-03-36, як і не вказали про їх наявність. При цьому вказує, що сам по собі факт прийняття Відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів Позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду. Факт порушення прав та інтересів Позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Звертає увагу на те, що застосувавши заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення № 474/23-00-09-03-36 до набрання законної сили рішенням суду продовжує дію ліцензії на невизначений термін. Тобто застосування заходів забезпечення позову в зазначеній спосіб по суті надає Позивачу можливість здійснювати господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії виданої згідно чинного законодавства. Таким чином, на думку Відповідача, суди фактично задовольнили можливі позовні вимоги без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відзначає, що Рішення №474/23-00-09-039-36 було прийнято з дотриманням вимог законодавства. Підставою для його прийняття Рішення та припинення дії ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №23210314202400080, №23010314202400081, №23010314202400082, №23210314202400083, №23050314202400084, №23090314202400085, №23110314202400112 став факт здійснення ліцензіатом - зберігання та/або реалізації необлікованого пального, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки (зокрема, акти від 7 квітня 2025 року №4539/23-00-09-01-16/44796056, №4538/23-00-09-01-16/44796056, акт від 31 березня 2025 року №4070/23-00-09-01-16/44796056, №4099/23-00-09-01-16/44796056, №4071/23-00-09-01-16/44796056, №4103/23-00-09-01-16/44796056, №4102/23-00-09-01-16/44796056).
Покликається на те, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Позивач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частини першої, другої третьої та четвертої статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої та третьої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною першою статті 321 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Вимоги до змісту постанови суду апеляційної інстанції визначені статтею 322 КАС України. Згідно з зазначаю статтею постанова суду апеляційної інстанції складається з:
1) вступної частини із зазначенням: а) дати і місця її прийняття, номера справи; б) найменування суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання; в) імен (найменувань) сторін і особи, яка подала скаргу; г) найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується, дати ухвалення рішення, прізвища судді (суддів); часу і місця його ухвалення, дати складання повного рішення;
2) описової частини із зазначенням: а) короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; б) короткого змісту вимог апеляційної скарги; в) узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; г) узагальненого викладу позиції інших учасників справи;
3) мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги і позовних вимог; б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції; г) строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження; ґ) встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 9 травня 2025 року задовольнив заяву ТОВ "П.РІТЕЙЛ" про забезпечення адміністративного позову та зупинив дію Рішення №474/23-00-09-03-36 до набрання законної сили рішенням суду.
Крім того, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС про скасування заходів забезпечення позову відповідно до ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 9 травня 2025 року.
Відповідачем ухвала суду першої інстанції від 9 травня 2025 року оскаржена в апеляційному порядку. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що доводи, наведені в ній, стосуються саме ухвали суду першої інстанції від 9 травня 2025 року, якою вжито заходів забезпечення позову.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 9 травня 2025 року
Апеляційним судом у вступній частині постанови від 9 липня 2025 року зазначено про те, що вона прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 9 травня 2025 року.
Водночас в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції вже зазначено про те, що Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Також апеляційний суд зазначаючи в описовій частині короткий зміст рішення суду першої інстанції вказав наступне: «Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником аргументи не стосуються питання усунення підстав, за яких заходи забезпечення позову були застосовані, а зазначені обставини існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову, тобто, відповідач фактично не погоджується з заходами забезпечення позову, застосованими ухвалою суду від 09.05.2025 р.».
В мотивувальній частині постанови від 9 липня 2025 року судом апеляційної інстанції висвітлено мету, підстави та мотиви вжиття заходів забезпечення позову, водночас при цьому не здійснено жодного їх аналізу та не надано їм оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому судом апеляційної інстанції не наведено норм КАС України, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, а процитовано лише норми КАС України, якими визначено порядок скасування заходів забезпечення позову.
Зміст постанови суду апеляційної інстанції дає підстав вважати, що апеляційний суд аргументуючи відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції виходив з того, що Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що відпали чи зазнали істотної зміни ті обставини, які були підставою та мотивом для прийняття судом першої інстанції рішення про вжиття заходів забезпечення позову в цій справі. Наведене, як зазначає суд апеляційної інстанції, свідчить про те, що обґрунтовуючи своє клопотання про скасування застосованих заходів забезпечення позову, Відповідач не навів достатніх доводів та доказів того, що заходи вжитті ухвалою про забезпечення позову підлягають скасуванню.
Також в постанові від 9 липня 2025 року апеляційний суд вказує про те, що він погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ГУ ДПС. А доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Крім того, в мотивувальній частині постанови від 9 липня 2025 року апеляційним судом вказано про те, що він відповідно до статті 316 КАС України залишає без змін саме ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року.
Водночас в резолютивній частині постанови від 9 липня 2025 року суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області без задоволення, зазначив про залишення без змін ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 9 травня 2025 року.
Відтак, хоча в постанові від 9 липня 2025 року вказано про те, що вона прийнята судом апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 9 травня 2025 року та в резолютивній частині відмовлено у скасуванні саме вказаної ухвали, у той же час в описовій частині зазначено про оскарження Відповідачем ухвали від 19 травня 2025 року та висвітлено короткий зміст саме вказаної ухвали, а в мотивувальній частині судового рішення відсутня будь-яка оцінка ухвали від 9 травня 2025 року в межах доводів наведених Відповідачем в апеляційній скарзі.
Таким чином фактично судом апеляційної інстанції ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 9 травня 2025 року переглянута не була, натомість ним надано оцінку ухвалі суду першої інстанції від 19 травня 2025 року, яка Відповідачем в апеляційному порядку не оскаржувалась.
Крім того, Верховний Суд у своїх постановах багаторазово вже звертав увагу на те, що суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на доводах та вимогах апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, та, за наслідками розгляду апеляційної скарги, у своїй постанові повинен зазначати, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, а не обмежуватися лише формальними висновками, зокрема, щодо їхньої необґрунтованості та недоведеності.
З огляду на зазначене постанова від 9 липня 2025 ухвалена судом апеляційної інстанції з порушення норм процесуального права.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно з огляду на зазначене у сукупності суд касаційної інстанції за визначеними КАС України правилами не може ревізувати висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги в контексті висловлених позицій щодо наявності/відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони не були належним чином переглянутими в апеляційному порядку.
За наведеного, оскільки допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права унеможливлюють перегляд судом касаційної інстанції ухвали суду першої інстанції від 9 травня 2025 року, суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції від 9 липня 2025 року та направлення справи на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Частиною першою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З урахуванням викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляд.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області задовольнити частково.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2025 року скасувати.
Справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх