15 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/4571/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Інтертехінвест» - Антонової С.Ю.,
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Харвест Ко» - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехінвест»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 (у складі колегії суддів: Парусніков Ю.Б. (головуючий), Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.) про закриття провадження
у справі № 904/4571/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехінвест»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харвест Ко»
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертехінвест» (далі - ТОВ «Інтертехінвест») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харвест Ко» (далі - ТОВ «Харвест Ко») про стягнення пені в сумі 440 490,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 28.06.2023 № 3-28/06/23 у частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар, позивач на підставі пункту 7.2 договору просив суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язання за загальний період прострочення з 21.07.2023 по 26.09.2024 у сумі 440 490,84 грн.
ТОВ «Харвест Ко» заявило клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), оскільки є таке, що набрало законної сили рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2024 у справі № 904/2511/24, яким ТОВ «Інтертехінвест» відмовлено в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Харвест Ко» про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 28.06.2023 № 3-28/06/23. У випадку, якщо суд відмовить у задоволенні цього клопотання, відповідач просив зменшити розмір пені, яка заявлена до стягнення, до 50 000,00 грн, а в іншій частині позовної вимоги про стягнення пені відмовити.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2025 у задоволенні клопотання ТОВ «Харвест Ко» про закриття провадження у справі відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Харвест Ко» на користь ТОВ «Інтертехінвест» пеню в сумі 352 392,67 грн та витрати за сплати судового збору в сумі 5 285,89 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2025 скасовано. Провадження у справі № 904/4571/24 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК. Стягнуто з ТОВ «Інтертехінвест» на користь ТОВ «Харвест Ко» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 6 343,07 грн.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у вересні 2025 року ТОВ «Інтертехінвест» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (абз. 2 частини 2 статті 287 ГПК), просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025, а справу № 904/4571/24 передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.09.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 904/4571/24 за касаційною скаргою ТОВ «Інтертехінвест» з підстави, передбаченої абз. 2 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.10.2025.
ТОВ «Харвест Ко» у судове засідання свого представника не направило.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Явка в судове засідання представника сторони - це право сторони, а не її обов'язок, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без її участі, якщо нез'явлення такого представника не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей щодо повідомлення ТОВ «Харвест Ко» про дату, час і місце судового засідання, відсутність заяви ТОВ «Харвест Ко» щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ТОВ «Харвест Ко».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «Інтертехінвест», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 28.06.2023 між ТОВ «Інтертехінвест» (продавець) та ТОВ «Харвест Ко» (покупець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 3-28/06/23, за умовами якого продавець зобов'язався передати (поставити) у власність покупця сільськогосподарську техніку (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість (ціну) на умовах договору (пункт 1.1).
Відповідно до умов договору між сторонами було підписано додаток № 1 до договору - Специфікацію № 1 від 28.06.2023, в якій сторони узгодили поставку товару на загальну суму 6 259 289,40 грн та визначили умови поставки товару, а саме:
- найменування товару/асортимент/опис - приставка для зернозбирального комбайну CLAAS MAXFLEX 930; 007 0134 колосопідйомники, 29 штук; 007 0174 датчики для зернових >- 7,70 м, змонтовані; 010 0128 пластикові пальці мотовила; 014 0181 палета, сталева 7,70 - 9,30 м; 018 0010 карданний вал; 040 0091 різальний апарат із подвійними короткими пальцями; 058 0010 приписане законодавством оснащення, стандартне;
- загальна вартість партії товару в гривнях з ПДВ - 6 259 289,40 грн;
- загальна вартість партії товару, валютний еквівалент EUR (Євро) - 154 500,00 грн;
- загальна вартість товару за специфікацією становить 6 259 289,40 грн, у тому числі ПДВ 1 043 214,90 грн. Загальна вартість партії товару за специфікацією у валютному еквіваленті становить 154 500, 00 EUR (Євро).
У розділі 2 договору сторонами були погоджені умови щодо ціни товару (ціни договору), зокрема:
- ціна договору становить загальну вартість товару, поставленого покупцю за договором (пункт 2.1 договору);
- сторони встановлюють ціну договору та вартість поставленого за договором товару в національній валюті України - гривнях, а також визначають їх грошовий еквівалент в іноземній валюті - EUR (Євро), які зазначаються постачальником у специфікації, що є невід'ємною частиною договору (пункт 2.2 договору);
- сторони домовились, що для перерахунку вартості товару (ціни договору) в національну валюту України та визначення валютного еквіваленту кожного платежу використовується курс продажу EUR (Євро), на Міжбанківському валютному ринку України (далі - Міжбанківський курс) згідно з даними, оприлюдненими на Українському фінансовому сервері на сайті за адресою: www.udinform.com в розділі «Міжбанківський ринок» (в колонці - курс гривні під словом ASK з колонки «Мах за період») (пункт 2.3 договору);
- якщо у день, що передує дню оплати будь-якої частини вартості товару, курс продажу EUR (Євро), на УМВБ збільшиться порівняно з курсом продажу EUR (Євро), на УМВБ, зазначеному в специфікації, то сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем в якості оплати частини вартості товару, визначається шляхом множення зазначеного у специфікації грошового еквіваленту відповідної частини вартості товару у EUR (Євро), на курс продажу EUR (Євро), на УМВБ у день, який передує дню фактичного здійснення оплати покупцем будь-якої частини вартості товару (пункт 2.4 договору);
- якщо у день, що передує дню оплати будь-якої частини вартості товару, курс продажу EUR (Євро) на УМВБ зменшиться порівняно з курсом продажу EUR (Євро) на УМВБ, зазначеному в специфікації, то розмір відповідного платежу не підлягає перерахуванню і сплачується покупцем у гривнях згідно з курсом продажу EUR (Євро) на УМВБ, зазначеному у специфікації та не може бути меншим тієї суми, що вказана у специфікації (пункт 2.5 договору).
У пункті 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання або неповного виконання умов договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого/непоставленого товару за кожний день прострочення платежу/поставки.
04.09.2023 продавець поставив техніку покупцю, проте покупець прострочив оплату.
Факт заборгованості за договором від 28.06.2023 № 3-28/06/23, яка була погашена відповідачем 26.09.2024, встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2024 у справі № 904/2511/24 за позовом ТОВ «Інтертехінвест» до ТОВ «Харвест Ко» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 28.06.2023 № 3-28/06/23 у загальному розмірі 1 562 087,76 грн.
Судовим рішенням у справі № 904/2511/24 установлено, що за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару позивач на підставі договору від 28.06.2023 № 3-28/06/23 нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 21.07.2023 по 10.06.2024 у сумі 397 447,04 грн, проте суд відмовив у стягненні пені.
ТОВ «Інтертехінвест» у справі № 904/4571/24 звернулося до суду з позовом до ТОВ «Харвест Ко» про стягнення пені в сумі 440 490,84 грн, нарахованої на підставі пункту 7.2 договору від 28.06.2023 № 3-28/06/23 за загальний період прострочення відповідачем зобов'язання з оплати товару з 21.07.2023 по 26.09.2024.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, однак, урахувавши дотримання балансу інтересів сторін, вважав за необхідне зменшити розмір пені на 20 %, що становить 352 392,67 грн. При цьому суд виходив із того, що вимога позивача про стягнення пені за прострочення оплати товару у цій справі є обґрунтованою та відповідає умовам договору, нормам чинного законодавства, оскільки на відміну від справи № 904/2511/24, у якій позивач обчислював пеню в іноземній валюті євро, цього разу розрахунок був здійснений у національній валюті гривні щоденно, а тому позивачем у справі № 904/4571/24 обрано інший спосіб захисту.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі з огляду на те, що висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення пені в сумі 352 392,67 грн не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону, оскільки у цій справі наявна тотожність сторін, підстав та предмета позову зі справою № 904/2511/24, що є підставою для закриття провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК.
У поданій касаційній скарзі ТОВ «Інтертехінвест» в обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції послалося, зокрема, на порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання закриття провадження у справі, оскільки судом не взято до уваги, що предмет позову у справі № 904/4571/24 є відмінним від предмета позову у справі № 904/2511/24 з огляду на різні періоди стягнення пені, тому відсутні підстави для закриття провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК. Чинні процесуальні норми не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет у разі зазначення ним інших підстав позову та надання інших доказів, якими він обґрунтовує ці підстави, такі правові висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.02.2021 у справі № 910/15598/19 (910/8017/20), від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 04.09.2024 у справі № 170/499/23. У зв'язку із цим оскаржуване судове рішення порушує законні права позивача на доступ до суду, що гарантовані чинним законодавством України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
У пункті 2 частині 1 статті 175 ГПК визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Отже, передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
За змістом статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У частині 1 та пунктах 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави (подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/694/21, від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21, від 28.06.2023 у справі № 910/1182/23, від 24.02.2021 у справі № 910/15598/19 (910/8017/20), на яку послався скаржник в касаційній скарзі, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судового рішення).
З урахуванням зазначеного, здійснення судом всебічного аналізу предмета і підстав заявленого позову сприяє з'ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Така правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у низці постанов Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 910/16463/21, від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21, від 14.09.2023 у справ № 920/874/22.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23 (на яку послався скаржник у касаційній скарзі) зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У цій справі суд касаційної інстанції зазначив, зокрема, що заявлення позивачем вимоги про стягнення неустойки (пені) відповідно до умов договору, нарахованої за інший період невиконання відповідачем зобов'язання, ніж було предметом спору в іншій справі між тими ж сторонами, виключає висновок про тотожність позовних вимог (предмета спору).
Як свідчать матеріали справи № 904/4571/24, що розглядається, та встановлено судами позивачем заявлено вимоги про стягнення пені, нарахованої за невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 28.06.2023 № 3-28/06/23 у частині своєчасної оплати за поставлений товар за період з 21.07.2023 по 26.09.2024 у сумі 440 490,84 грн (із застосуванням різних курсів валют, у різному розмірі та за різний період), натомість у справі № 904/2511/24 судом установлено, що за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару позивач на підставі пункту 7.2 договору від 28.06.2023 № 3-28/06/23 нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 21.07.2023 по 10.06.2024.
Тобто період нарахування позивачем пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором у справі № 904/4571/24, що розглядається, є відмінним від періоду нарахування пені, що було предметом розгляду у справі № 904/2511/24.
Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК (є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у справі № 904/2511/24), зазначених висновків Верховного Суду не врахував, не дослідив належним чином предмет і підстави заявленого позову як у справі № 904/4571/24, так і у справі № 904/2511/24 на предмет тотожності підстави та предмета спору, обмежившись посиланням лише на те, що єдиною відмінністю заявленого у справі № 904/4571/24 позову є інший спосіб розрахунку.
Разом із тим поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що рішення у справі № 904/2511/24 не містить розрахунків пені за період з 21.07.2023 по 10.06.2024, тому неможливо визначити, яка сума пені, нарахована у справі № 904/4571/24, була предметом розгляду у справі № 904/2511/24.
Крім того, надаючи висновки стосовно того, що ані позивачем, ані судом першої інстанції, не були враховані обмеження, передбачені частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, про можливість нарахування пені поза межами шестимісячного строку з моменту прострочення, суд апеляційної інстанції без дослідження обставин справи та поданих сторонами доказів, без перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, фактично навів висновки щодо суті спору, що суперечить нормам процесуального права при вирішенні питання про закриття провадження у справі.
Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про тотожність предмета та підстав позовів у справах № 904/2511/24 і № 904/4571/24, а, відтак, і наявність підстав для закриття провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК є передчасними.
Отже, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова прийнята судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, а суд, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, не навів достатніх підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
У частині 6 статті 310 ГПК визначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі № 904/4571/24 є передчасним і таким, що зроблений без з'ясування та урахування всіх обставин щодо наявності підстав для застосування положень пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК, суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ТОВ «Інтертехінвест» та скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 у справі № 904/4571/24 з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
При продовженні розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, висновки Верховного Суду, викладені у зазначених постановах, дослідити судове рішення у справі № 904/2511/24 і встановити, з яких підстав судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за період з 21.07.2023 по 10.06.2024, що має значення для постановлення законного і обґрунтованого рішення суду.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехінвест» задовольнити.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 у справі № 904/4571/24 скасувати.
3. Справу № 904/4571/24 передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді: В.А. Зуєв
І.С. Міщенко