Справа № 349/1092/25
Провадження № 2/349/542/25
іменем України
27 жовтня 2025 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
у складі судді Могили Р.Г.
за участю секретаря судового засідання Мартиновської І.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача
В серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 07 лютого 2020 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» ( далі - ТОВ «Авентус Україна» ) в електронній формі договір про надання споживчого кредиту № 1936422, згідно якого він отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн, на строк 10 днів, зі сплатою процентної ставки в розмірі 1,80 % в день, яка застосовується у межах строку кредиту.
11 вересня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, за договором № 1936422, боржником в якому виступає відповідач ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 11 вересня 2020 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 11 840,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за вищевказаним договором на загальну суму 11 840,00 грн та судові витрати по справі, які складаються з 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 8 000,00 грнвитрат на правничу допомогу.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Микитчин П.С. подав відзив на позов, в якому зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували поступлення кредитних коштів на рахунок відповідача.
Окрім того відповідно до паспорта споживчого кредиту та графіку платежів до договору сума нарахованих відсотків становить 1 008,00 грн, а не 1 400,00 грн, як просить позивач у позові.
Щодо нарахування та стягнення заборгованості за штрафом в розмірі 2 400,00 грн, то вказана вимога у період дії в Україні воєнного стану, є неправомірною.
Також представник відповідача зазначив, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу адвокату в розмірі 8 000,00 грн не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін. Також цією ж ухвалою витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» банківську інформацію про належність відповідачу ОСОБА_1 платіжної карти № НОМЕР_1 , про проведення трансакції 07 лютого 2020 року на вказану банківську картку в сумі 8 000,00 грн, про зарахування коштів за цією транзакцією на рахунок власника банківської карти та про проведення верифікації особи власника цієї банківської карти.
12 вересня 2025 року представник позивача адвокат Усенко М.І. подав заяву про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
07 жовтня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Микитчин П.С. подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи.
Представник відповідача адвокат Микитчин П.С. у відзиві на позов зазначив про розгляд справи за їхньої відсутності.
У зв'язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи
07 лютого 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту №1936422 ( далі - Договір ) ( а.с. 16-18 ).
ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С864683.
Згідно з умовами цього договору розмір кредиту - 8 000,00 грн, кредит надано на строк - 10 днів ( п.1.3., п. 1.4. Договору).
Пунктами 1.5., 1.5.1, 1.5.2. Договору передбачено, що тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору. Знижена процентна ставка 1,26 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процентна 1,80% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування відповідно до п.4.1 - 4.6. цього Договору.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кредит надається у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну карту споживача № НОМЕР_1 , або іншу платіжну карту реквізити якої надані споживачем в особистому кабінеті.
На виконання ухвали суду про витребування доказів, листом від 05 вересня 2025 року №20.1.0.0.0/7-250829/31443-БТ, АТ «ПриватБанк» повідомило, що платіжна картка № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 та на зазначену карту 07 лютого 2020 року було зараховано кошти в розмірі 8 000,00 грн ( а.с. 76).
Відповідно до картки обліку Договору ( розрахунок заборгованості ) за договором про надання споживчого кредиту № 1936422 від 07 лютого 2020 року, обчисленого ТОВ «Авентус Україна», загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 18 серпня 2020 року складає 10 400,00 грн . З вказаної картки обліку вбачається, що відповідачем було частково сплачено кредитні кошти, а саме: 27 лютого 2020 року - 1 440,00 грн, як оплата за відсотки ( а.с.26-33 ).
11 вересня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020, відповідно до п. 1.1. якого кредитор передає новому кредиторові за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами ( а.с. 34-38 ).
На підставі акта прийому-передачі реєстру боржників від 11 вересня 2020 року до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 від 11 вересня 2020 року, ТОВ «Авентус Україна» передало, а ТОВ «ФК « Кредит-Капітал» прийняло реєстр боржників відповідно до умов договору відступлення прав вимоги (а.с. 41).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-11092020 від 11 вересня 2020 року,представники ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»на виконання договору підписали реєстр, за яким рахувалася заборгованість за кредитним договором №1936422 на загальну суму 11 840,00 грн ( а.с. 39 ).
Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 правовідносин у зв'язку з укладенням 07 лютого 2020 року договору про надання споживчого кредиту № 1936422 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, перерахування кредитних коштів відповідачу в розмірі 8 000,00 грн та наявності з його сторони невиконаних зобов'язань за цим договором.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов'язанні, за винятком зобов'язань, нерозривно пов'язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором. Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Пунктом 1.1. договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 від 11 вересня 2020 року встановлено, що за цим договором кредитор ( ТОВ «Авентус Україна» ) передає новому кредитору (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
Отже відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 від 11 вересня 2020 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 1936422 від 07 лютого 2020 року.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Оскільки взяті на себе зобов'язання за договором про споживчий кредит № 1936422 від 07 лютого 2020 року позичальник ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту у сумі 8 000,00 грн.
Щодо нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, то суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Відповідно до умов договору кредит надано на строк - 10 днів (п.1.4. Договору), а денна процентна ставка ( фіксована ) - 1,80 %, яка застосована позивачем, оскільки споживач не виконав умови зазначені в п.1.5.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки ( п. 1.5.2 Договору ).
Розрахунок заборгованості за кредитним договором свідчить про те, що боржник не вчинив дії, спрямовані на пролонгацію строку кредиту, визначені п. 4.3. Договору.
Одже розмір заборгованості позичальника за кредитним договором становить 1 440,00 грн ( 8 000,00 грн х 1,80% = 144,00 грн за день користування кредитними коштами х 10 днів).
В той ж час як вбачається із наданим позивачем розрахунком заборгованості, 27 лютого 2020 року позичальник ОСОБА_1 сплатив 1 440,00 грн, які зараховані кредитором ТОВ «Авентус Україна» в рахунок оплати відсотків.
Отже з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 440,00 грн заборгованості за відсотками.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу, то суд зазначає таке.
Пунктами 7.4., 7.4.1, 7.4.2. Договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатиту товариству штраф: у розмірі 960,00 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 240,00 грн починаючи з п'ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Пунктом 1 статті 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04 липня 2020 року, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на усій території України було установлено карантин, який неодноразово продовжувався.
Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 400,00 грн штрафу, який нарахований в період з 21 лютого 2020 року по 27 лютого 2020 року та з 12 березня 2020 року по 15 березня 2020 року є підставними, оскільки штраф нарахований відповідно до умов договору та в період до внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та набрання чинності приписів пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК « Кредит-Капітал» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1936422 від 07 лютого 2020 року у розмірі 8 000,00 грн тіла кредиту та 2 400,00 грн штрафу, всього - 10 400,00 грн.
Щодо доводів представника відповідача про те, що штраф нараховано у період дії в Україні воєнного стану, то вони є помилковими, оскільки штрафи нараховано до воєнного стану, який було введено із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №17720 від 19 серпня 2025 року (а.с. 57).
Позовні вимоги позивача задоволено на 87,84 % ( 10 400,00 грн х 100% / 11 840,00 грн).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 127,84 грн судового збору ( 2 422,40 грн х 87,84 % / 100 %) .
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
"40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони".
На підтвердження судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, акт наданих послуг № 758 від 05 серпня 2025 року та детальний опис наданих послуг до акту № 758 від 05 серпня 2025 року , згідно яких загальна вартість наданої позивачу правової допомоги адвоката складає 8 000,00 грн.
Враховуючи складність цієї справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, ціну позову , обсяг виконаних адвокатом робіт, заперечення сторони відповідача щодо такого розміру витрат, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, суд зменшує витрати позивача на правничу допомогу до суми 3 000,00 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню2 635,20 грн судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою, які розраховано в такий спосіб: 3 000,00 грн х 87,84% / 100 %.
Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1936422 від 07 лютого 2020 року в розмірі 10 400,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000,00 грн та 2 400,00 грн штрафу.
У задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати в розмірі 4 763,04 грн, які складаються із 2 127,84 грн судового збору та 2 635,20 грн витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, пов. 4, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 27 жовтня 2025 року.
Суддя Р.Г. Могила