Справа №348/1546/25
27 жовтня 2025 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.
з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.
представника відповідача: Круця В.М. (за межами суду)
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог:
ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 13.12.2020 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3681867, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4000,00 грн., строк позики - 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1.99% в день (базова процентна ставка/фіксована).
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.
За умовами договору позики позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.
Того ж дня, Позикодавець на виконання п. 1 договору позики № 3681867 від 13.12.2020, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4000,00 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача.
21.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» було укладено договір факторингу № 2106, згідно якого первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти. За вказаним договором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 3681867 від 13.12.2020.
03.04.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено договір факторингу № 030423-ФК, згідно якого первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти.
Пунктом 5.2. Договору факторингу визначено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог.
Відповідно до реєстру прав вимог від 03.04.2023 до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 13352,00 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9352,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Короткий зміст відзиву на позов:
На адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Круця В.М. поступив письмовий відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що з позовними вимогами позивача відповідач не погоджується в повному обсязі.
Так, відповідач не укладала кредитного договору, на підставі якого заявлено позов, протилежного не доведено позивачем. Договір, який додається до позовної заяви, нечитабельний. Порядок підписання договору суперечить законодавству про електронний документообіг. Електронна адреса, яка вказана у довідці не є офіційною адресою відповідача, не використовувалася нею більше семи років.
Також відповідачу не надходили вимоги кредитора. Не повідомлялося про уступку права вимоги, відтак у відповідача відсутній будь-який обов'язок сплачувати кошти позивачу.
Крім того правова природа процентів за договором відповідачу не відома. З договору неможливо прочитати його умови. У тексі позовної заяви вказано, що відсоткова ставка становить 1,99% в день. Також вказано, що строк договору становить 30 днів. Відтак, за умови існування договірних відносин (якби відповідач дійсно укладала договір), позивач мав би розраховувати відсотки за кредитом 1,99% від 4000 грн. за період 30 днів, що становить 2400 грн, а не 9340 як про це вказує позивач.
Також зазначає, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести, становить 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст відповіді на відзив:
На адресу суду від представника позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ»-адвоката Ткаченко Ю.О. поступила письмова відповідь відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що сторона позивача не погоджується з обставинами, викладеними представником відповідача у відзиві на позов.
Так, посилання представника відповідача, щодо не укладання договору позики № 3681867 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики відповідачем підписано (акцептовано оферту) одноразовим ідентифікатором, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані Відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договорів від її імені, відповідачем до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталась, як і не оскаржила правомірність укладеного договору.
Щодо посилання представника відповідача неповідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги за оскаржуваним договором позики зазначає, що доказів про визнання договору факторингу не дійсним та/або виконання своїх відповідачем перед первісним/попереднім кредитором - не надано та матеріали справи не містять. Крім того відповідач повідомлений про відступлення права грошової вимоги шляхом звернення з даним позовом до суду, так як в матеріалах справи наявні докази переходу права грошової вимоги від позикодавця до позивача.
Щодо нарахування процентів за договором позики зазначає, що відповідно до п. 4.2. договору позики № 3681867, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті Товариства, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок та умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.
Отже, доводи представника відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань.
Щодо витрат відповідача на правничу допомогу зазначає, що як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач планує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, проте на думку позивача зазначені вище витрати у малозначній справі є значно завищеним, оскільки не потребують значної витрати часу.
Крім того, витрати Відповідача на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. перевищуються суму отриманого відповідачем кредиту у 250%, а тому є завищеними та неспіввісними до предмету позову.
Також, представником відповідача не надано жодної платіжної інструкції про сплату гонорару від відповідача на користь представника відповідача, а тому дана сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - не підлягає задоволенню.
Стислий виклад позиції сторін:
Представник позивача в cудове засідання не з'явилась, подала до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги позивача підтримує повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики в сумі 13340,00 грн, та стягнути сплачені судові витрати по справі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав з підстав, зазначених у відзиві. Просив у задоволенні позову відмовити. Також просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25.06.2025 позовну заяву ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом:
Судом встановлено, що 13.12.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3681867 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (а.с. 15).
Як вбачається з даного договору, він підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 6ADnOvВNn7, що підтверджується п. 11 Договору «Юридичні адреси та реквізити сторін».
Відповідно до п. 1 договору, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом її перерахування на банківський рахунок апозичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
За умовами п. 2 договору, сума позики - 4000,00 грн, строком на 30 днів, процентна ставка (базова) - 1,99% (день), знижена процентна ставка - 0,01% день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день - 2,70%, дата надання позики - 13.12.2020, дата повернення позики - 12.01.2021, орієнтовна загальна річна процентна ставка - 3,65%, орієнтовна загальна вартість позики - 4012,00 грн.
Згідно довідки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 04.05.2025 № КД-000025514/ТНПП вбачається, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 13.12.2020 здійснило переказ грошових коштів в сумі 4000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 (а.с. 27). Також факт перерахування коштів за договором позики в сумі 4000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією від 13.12.2020 (а.с. 28).
З інформації АТ КБ «ПриватБанк», наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано картку № НОМЕР_3 . З виписки по рахунку вбачається рух коштів за період з 13.12.2020 по 16.12.2020, та зарахування коштів за договором позики в сумі 4000,00 грн (а.с. 82-83).
До позовної заяви додано Правила надання грошових коштів у позику (а.с. 16-25).
Відповідно до п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.
Згідно довідки про ідентифікацію вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 3681867 від 13.12.2020, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» одноразовим ідентифікатором 6ADnOvВNn7, 13.12.2020 о 17:27:38 (а.с. 26).
21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2106, згідно якого первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, в тому числі і за договором позики № 3681867 від 13.12.2020, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти (а.с. 29-33). Вказане підтверджується актами прийому-передачі реєстру заборгованостей та реєстром прав вимог № 1 (а.с. 34-38).
03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК з додатками (актами прийому-передачі), згідно якого первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, в тому числі і за договором позики № 3681867 від 13.12.2020, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти (а.с. 39-43). Вказане підтверджується актами прийому-передачі реєстру реєстрів та документації, та реєстром заборгованості (а.с. 44-49).
Пунктом 5.2. зазначених Договорів факторингу визначено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог.
До договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 додано реєстр прав вимог, згідно якого вбачається, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики № 3681867 від 13.12.2020 у сумі 13352,00 грн (4000,00 грн - заборгованість за тілом, 9352,00 грн - заборгованість за процентами) (а.с. 36-38).
До договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 додано реєстр прав вимог, відповідно доякого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступає ТОВ «Фінпром маркет» право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики № 3681867 від 13.12.2020 у сумі 13352,00 грн (4000,00 грн - заборгованість за тілом, 9352,00 грн - заборгованість за процентами) (а.с. 48-49).
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що станом на 05.06.2025 заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 3681867 від 13.12.2020, становить 13340,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 9340,00 грн (а.с. 6-8).
Мотиви, з яких виходить суд та застовані норми права:
Щодо укладення договору позики та перерахування коштів за договором.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно дост. 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».
Так, п.п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правиламист. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205,207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4ст. 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Виходячи з наведених положень чинного законодавства та встановлених обставин, зі справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 13.12.2021 було укладено в електронній формі договір про надання позики № 3681867 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Даний договір підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом її перерахування на банківський рахунок апозичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Сторонами договору погоджено наступні умови позики: сума позики - 4000,00 грн, строком на 30 днів, процентна ставка (базова) - 1,99% (день), знижена процентна ставка - 0,01% день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день - 2,70%, дата надання позики - 13.12.2020, дата повернення позики - 12.01.2021, орієнтовна загальна річна процентна ставка - 3,65%, орієнтовна загальна вартість позики - 4012,00 грн.
Кошти позики в сумі 4000,00 грн. були перераховані первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 , що підтверджується: довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 04.05.2025 № КД-000025514/ТНПП, згідно якої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 13.12.2020 здійснило переказ грошових коштів в сумі 4000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 ; платіжною інструкцією від 13.12.2020 про перерахування коштів в сумі 4000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 ; інформацією АТ КБ «ПриватБанк», згідно якої на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ; випискою по рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається рух коштів за період з 13.12.2020 по 16.12.2020, та зарахування коштів за договором позики в сумі 4000,00 грн.
Таким чином, вказаний договір підписаний електронними підписами, використання яких не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були викрадені/використанні іншими особами, зокрема товариством для укладення кредитних договорів від його імені, відповідачем до суду не надано. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталась, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 отримала кредитні кошти за договором позики № 3681867 від 13.12.2021 на суму позики 4000 грн, проте не виконала взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в позику кошти не повернула.
Доводи відзиву представника відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач підписувала правила надання грошових коштів у позику, суд не приймає до уваги, оскільки з наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з правилами надання грошових коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.
Отже, підписанням договору позики позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Так, відповідно до п. 4.2 договору позики № 3681867, підписанням цього договору позичальник підтвердив, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті (надалі Правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Щодо переходу прав вимоги за договором позики.
21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2106, згідно якого первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, в тому числі і за договором позики № 3681867 від 13.12.2021, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти. Вказане підтверджується актами прийому-передачі реєстру заборгованостей та реєстром прав вимог № 1.
03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК з додатками (актами прийому-передачі), згідно якого первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, в тому числі і за договором позики № 3681867 від 13.12.2021, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти. Вказане підтверджується актами прийому-передачі реєстру заборгованостей реєстром заборгованості.
Пунктом 5.2. зазначених Договорів факторингу визначено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог.
Тобто дані договори є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
До договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 додано реєстр прав вимог, згідно якого вбачається, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики № 3681867 від 13.12.2020 у сумі 13352,00 грн (4000,00 грн - заборгованість за тілом, 9352,00 грн - заборгованість за процентами).
До договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 додано реєстр прав вимог, відповідно доякого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступає ТОВ «Фінпром маркет» право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики № 3681867 від 13.12.2020 у сумі 13352,00 грн (4000,00 грн - заборгованість за тілом, 9352,00 грн - заборгованість за процентами).
Обидва договори факторингу та реєстри прав вимог містять чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати договору позики, укладеному між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , та суми заборгованості. Договори факторингу та реєстри прав вимог містять підписи сторін, за такого є належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладені вимоги закону та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач ТОВ «Фінпром Маркет» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з неї заборгованості за договором позики № 3681867 від 13.12.2020.
Щодо визначення розміру заборгованості за договором дозики.
Відповідно дост. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно із ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно розрахунку суми заборгованості, наданого позивачем, вбачається що відповідач заборгованість за позикою не погашала частково, внаслідок чого станом на 05.06.2025 у неї утворилась заборгованість у розмірі 13340,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9340,00 грн - сума заборгованості за відсотками за період з 13.12.2020 по 05.06.2025 (фактично нарахованих ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» по 12.04.2021).
Оскільки фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти на час звернення до суду не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту в сумі 4000,00 грн.
Щодо нарахування відсотків за користування позикою суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Суд також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.
Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц сформульовано такі висновки.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
За змістом ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Після спливу визначеного договором строку кредитування (зміни строку виконання зобов'язання) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Суд застосовує до спірних правовідносин відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду, яка є релевантною до цієї справи і незмінною.
Виходячи з правового аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії кредитного договору, слід дійти висновку, що вимоги кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за порушення виконання зобов'язання за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право кредитора в цій частині вимог.
Згідно умов договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3681867 від 13.12.2020, строк договору - 30 днів, дата надання позики - 13.12.2020, дата повернення позики - 12.01.2021, процентна ставка (базова) складає 1.99%, яка нараховується за кожний день користування кредитними коштами (п. 2 договору). Таким чином, строк кредитування сплив 12.01.2021.
Відповідно до розрахунку заборгованості по договору позики № 3681867 від 13.12.2020, наданого позивачем, нарахування відсотків здійснювалось первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з 13.12.2020 по 12.04.2021, тобто більше ніж за 30 днів, що перевищує строк, на який надавалась позика, тоді як доказів того, що позичальник ініціювала продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Факт оплати частини заборгованості після строку кредитування сам по собі не є підтвердженням пролонгації договору за умови, що позикодавець не погодив пролонгацію договору, не виконав дій, передбачених п.п. 7.2, 7.3., 7.5. Правил надання грошових коштів у позику. Доказів таких дій зі свого боку позивач не надавав.
Натомість встановлено, що строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів.
Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України.
В результаті аналізу вказаних доказів суд, перевіривши розрахунок, встановив наступне.
Відповідно до умов кредитного договору розмір нарахованих відсотків має становити 2388,00 грн за період з 13.12.2020 по 12.01.2021, виходячи з розрахунку: 4000 грн (тіло кредиту) х 1,99% (процентна ставка) х 30 днів (строк позики). Як вбачається з умов договору, подальше стягнення відсотків за користування кредитом є нарахуванням за користування позикою понад строк кредитування, яке позичальником обмежено строком в 90 днів. Разом з тим з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем було добровільно сплачено кошти в сумі 212,00 грн, які було спрямовано кредиторами на погашення відсотків за користування кредитом. Тому фактичний розмір відсотків за користування кредитом складає 2176,00 грн (2388 грн - 212 грн).
Відтак доводи відзиву про те, що строк дії договору позики обмежено 30 днями, заслуговують на увагу. З урахуванням наведеного є правильними доводи відзиву про безпідставне нарахування відсотків за користування позикою поза межами 30 календарних днів.
Таким чином, у відповідача наявний обов'язок сплатити позивачу заборгованість у сумі 6176,00 грн (4000 грн + 2176 грн). Тому позов підлягає частковому задоволенню у вказаному розмірі заборгованості, яка доведена належними і допустимими доказами та жодним чином не спростована.
Вимога позивача в частині стягнення заборгованості з нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом в сумі 7164,00 за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджується з нормами матеріального права, а тому в частині складової вимоги про стягнення заборгованості у задоволенні позову ТОВ «Фінпром Маркет» необхідно відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи,покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 268).
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Ткаченко Ю.О. надавалась правова (професійна правнича) допомога позивачу у даній справі, що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 з додатками, витягом з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги № 14-П від 19.05.2025 на суму 3500 грн, копією платіжної інструкції про переказ коштів № 579934713.1 від 19.05.2025, тощо (а.с. 49-53, 53-зворот, 55 зворот).
В силу ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи із викладеного, оскільки суд частково задовільнив позовні вимоги позивача на 46,30% (6176,00 грн, що становить 46,30% від ціни позову - 13340,00 грн), тому згідно вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України, позивач має право на відшкодування з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 46,30%, а саме у сумі 1620,50 грн.
Також згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1121,57 грн (46,30% від сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн), сплачений згідно платіжної інструкції № 579936452.1 (а.с. 5).
Також у відзиві на позовну заяву зазначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становить 10000,00 грн. Розом з тим в порушення вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, стороною відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів (договорів, рахунків тощо) на підтвердження понесених відповідачем судових витрат.
Таким чином вимога представника відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн задоволенню не підлягає.
Висновки суду:
Враховуючи викладене, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, суд приходить до висновку що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» підлягають частковому задоволенню, та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінпром Маркет» підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 3681867 від 13.12.2020 в сумі 6176,00 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2176,00 грн - сума заборгованості за відсотками за період з 13.12.2020 по 12.01.2021. У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за період з 13.01.2021 по 05.06.2025 (фактично по 12.04.2021) в сумі 7164,00 грн, необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1620,50 грн судового збору та 1121,57 грн.
На підставі ст.ст. 3, 203-205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610-612, 625, 626, 639, 1046, 1047-1050, ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. М.Стельмаха, буд. 9, оф. 204, Київської області, рах. НОМЕР_4 в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528 - заборгованість за договором позики № 3681867 від 13.12.2021 в сумі 6176,00 грн (шість тисяч сто сімдесят шість гривень), з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2176,00 грн - сума заборгованості за відсотками за період з 13.12.2020 по 12.01.2021.
У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 7164,00 грн - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. М.Стельмаха, буд. 9, оф. 204, Київської області, рах. НОМЕР_4 в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528 - 1620,50 грн (одну тисячу шістсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. М.Стельмаха, буд. 9, оф. 204, Київської області, рах. НОМЕР_4 в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528 - 1121,57 грн (одну тисячу сто двадцять одну гривню п'ятдесят сім копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: вул. М.Стельмаха, буд. 9, оф. 204, м. Ірпінь, Київська область, 08200.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Міськевич О.Я.