8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2615/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10)
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, Лозівський р-н., м. Лозова, вул. Сковороди Григорія, буд. 23)
про стягнення 21459384,75 грн.
за участю представників:
позивача - Тріфонова О.М.
відповідача - Радигін Є.С.
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області стягнення 21459384,75 грн., з яких: заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 21085459,31 грн. за період грудень 2024 р. - квітень 2025 р., 3% річних у сумі 144625,70 грн. за період з 01.04.2024 по 30.04.2025, інфляційні втрати у розмірі 229299, 74 грн. за період з лютого 2025 р. по квітень 2025 р. та судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №70618 від 01.01.2019 та договорами реструктуризації заборгованості №70618-р від 21.12.2023, №70618-р від 16.02.2024, №70618-р від 18.03.2024, №70618-р від 18.04.2024, №70618-р від 12.08.2024.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 02.09.2025 о 12:00.
20.08.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №19159), в якому відповідач просить суд прийняти відзив до розгляду та у разі прострочення строку на подачу відзиву у відповідності до ухвали суду про відкриття провадження у справі відновити його у зв'язку з тим, що для підготовки відзиву та додатків до нього потрібен був час, відповідач у найкоротший термін підготував цей відзив та до першого слухання по даній справі направив його до суду. Повернути позивачу не належно оформлений позов. Відмовити у стягненні інфляційних витрат у розмірі 229299,74 грн. за період з лютого 2025 року по квітень 2025 року, 3% річних у розмірі 144625,70 грн. за період з 01.04.2024 по 30.04.2025 р. Надати відстрочку виконання рішення суду по даній справі на строк один рік з моменту винесення рішення по даній справі або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають відповідачу можливості розрахуватися з позивачем за зобов'язаннями, що стали предметом позову по даній справі. Провести судове засідання по справі №922/2615/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Надати можливість участі у судових засіданнях по справі №922/2615/25, які відбудуться у подальшому в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Кореспонденцію по цій справі надсилати представнику: на ім'я адвоката Радигіна Євгена Станіславовича за адресою: 61057, м. Харків, вул. Сумська, 7 або на офіційну електронну адресу, email: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачу.
В обґрунтування заперечень проти позовних вимог у вказаній заяві по суті справи зазначено, що надані до суду разом з позовною заявою письмові докази в електронних копіях (договір, заява-приєднання, комерційні пропозиції та докази отримання рахунків та т.п.) не є копіями документів, а тому такі документи не можна вважати доказами по справі у розумінні ст. 91 ГПК України. Зазначає, що об'єднання у одному судовому провадженні позовних вимог, що стосуються змісту укладеного та підписаного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу №70618 від 01.01.2019 року та договорів реструктуризації заборгованості: №70618-р від 21.12.2023 р., №70618-р від 16.02.2024 р., №70618-р від 18.03.2024 р., №70618-р від 18.04.2024 р. та №70618-р від 12.08.2024 р. не відповідає частині 1 статті 173 ГПК України, тому як об'єднані в одній позовній заяві кілька вимог не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, тому як зовсім інші договори та підстави розрахунків. Відповідач вважає, що така позовна заява підлягає поверненню на стадії її розгляду у відповідності до пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України.
Вказує, що суми пені, 3 % річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем. Однак такого розрахункового документу за квітень 2024 року по квітень 2025 року позивач до суду не надав, як і доказів його направлення відповідачу, що ставить під сумнів виникнення боргу за такими нарахуваннями.
Звертаючись із проханням про відстрочення виконання рішення зазначає, що відповідач визнає наявність обов'язку виконання рішення суду в даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте зазначає про існування на даний час не залежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом, також просить суд при розгляді питання про надання відстрочки виконання рішення взяти до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2025 клопотання Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. №19159 від 20.08.2025) - задоволено. Призначено проведення підготовчого засідання на 02.09.2025 о 12:00 та наступних судових засідань у режимі відеоконференції.
21.08.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №19289), в якій просить суд прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи №922/2615/25 відповідь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на відзив на позовну заяву. Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду в повному обсязі. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування заперечень проти доводів відповідача у вказаній заяві по суті справи зазначено, що позивачем було додано до позовної заяви документи на підтвердження заявлених вимог, що засвідчені належним чином, у відповідності до вимог ст. 91 ГПК України та п. 5.26 ДСТУ 4163:2020. Копії документів відповідають вимогам процесуального законодавства і є належними доказами у справі. При цьому оригінали документів знаходяться у позивача та можуть бути надані суду для огляду за його вимогою у порядку, передбаченому ст. 91 ГПК України.
Також, зазначає, що позовні вимоги у даній справі безпосередньо випливають з одного правовідношення - договору про постачання електричної енергії споживачу №70618 від 01.01.2019 р. Договори про реструктуризацію заборгованості №70618-р від 21.12.2023 р., №70618-р від 16.02.2024 р., №70618-р від 18.03.2024 р., №70618-р від 18.04.2024 р., №70618-р від 12.08.2024 р. були укладені виключно на виконання умов цього основного договору та спрямовані на врегулювання заборгованості, що виникла саме з його виконання. При цьому усі вимоги позову об'єднані єдиною підставою - невиконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання електричної енергії споживачу №70618 від 01.01.2019 р. та підтверджуються спільними доказами, зокрема: актами споживання електричної енергії, рахунками, платіжними документами та договорами реструктуризації. Таким чином, посилання відповідача на порушення правил об'єднання позовних вимог є необґрунтованими, оскільки реструктуризаційні договори не є самостійними правочинами, відірваними від основного зобов'язання, а похідними від договору постачання електроенергії споживачу.
Вказує, що розрахунки нарахувань 3 % річних здійснено по договору на постачання електричної енергії споживачу та за договорами реструктуризації окремо по кожному договору. Щодо надання доказів направлення рахунків на оплату 3 % річних та індексу інфляції зазначає, що до матеріалів позовної заяви додано рахунки на оплату оплату 3 % річних та індексу інфляції та докази їх направлення споживачу. Звертає увагу на те, що всі рахунки на оплату 3 % річних та індексу інфляції, отримано уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів", Акт звіряння розрахунків підписані сторонами з використанням КЕП згідно Додаткової угоди про електронний документообіг до Договору про постачання електричної енергії споживачу №70618 від 01.01.2019 (рахунки, акт звіряння та докази направлення додані до позовної заяви).
21.08.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. №19301), в якій просить надати можливість Олені Тріфоновій участі в судовому засіданні, призначеному на 02.09.2025 о 12:00, а також наступних судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку (etrimfonova@gmail.com), відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. №19301 від 21.08.2025) задоволено. Призначено проведення підготовчого засідання на 02.09.2025 о 12:00 та наступних судових засідань у режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2025 у зв'язку з необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатись своїми процесуальними правами та обов'язками, відкладено підготовче засідання на 09.09.2025 об 11:00 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2025 враховуючи, що у справі виконані усі завдання підготовчого засідання, визначені частиною 1 статті 177 ГПК України, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України, статтями 183, 232, 233 ГПК України, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2025 о 13:00.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2025 відкладено судове засідання на 16.10.2025 об 11:30 на підставі статті 201, 216, 232, 233 ГПК України.
07.10.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано додаткові пояснення у справі разом із доданими до них документами (вх. №23193), які протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2025 залишено без розгляду з наведенням мотивів та обґрунтувань на підставі статті 42, 80, 118, 119, 233-234 ГПК України.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити. Крім того, проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення заперечив та просив суд відмовити у задоволенні.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні. Разом з тим, підтримав клопотання про відстрочення виконання рішення та просив суд задовольнити.
Таким чином, судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.
При цьому під час розгляду справи представником позивача надано для огляду в судовому засіданні оригінали документів, копії яких подано в обґрунтування позову, які оглянуто судом з заслуховуванням пояснень представників сторін, проти яких представником відповідача жодних заперечень чи зауважень щодо їх належності та допустимості висловлено не було, які повернуто представнику позивача після огляду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.
У зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 р., з 01.01.2019 позивач є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови НКРЕКП від 19.06.2018 №505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного електричної енергії споживачем у певний період часу електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з пункту 3.2.5 "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Відповідно до пункту 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.
Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з пунктом 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Пунктом 4.3 Правил передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Вимогами п. 9.1.1 Розділу ХІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначено, що обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Отже, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем позивач проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вище вимог та показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.
Пунктом 3.1.7. Правил передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Змістом пункту 3.2.1 Правил визначено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.
Обставини справи свідчать, що між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" та Комунальним підприємством "Теплоенерго" було укладено та підписано договір про постачання електричної енергії споживачу №70618 від 01.01.2019 та надано споживачем підписану заяву-приєднання до умов договору №70618 з вказаними у додатку до заяви-приєднання (інформація щодо об'єктів споживача) об'єктами, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго" на умовах підписаної Комерційної пропозиції №2 (попередня оплата у розмірі фактичного обсягу відпущеної електроенергії за попередній період, плата за надання послуг з розподілу електроенергії здійснюється споживачем оператору системи розподілу).
01.12.2020 споживачем підписано комерційну пропозицію №4Р для споживачів з запланованим обсягом споживання від 50 000кВт*год до 500 000кВт*год на місяць.
01.01.2023 споживачу направлено повідомлення про внесення змін до договору про постачання електроенергії споживачу, шляхом укладання комерційної пропозиції №4/23Р для споживачів з запланованим обсягом споживання від 50000кВт*год до 500000кВт*год на місяць, що підтверджується копією списку згрупованих відправлень та копією фіскального чеку.
Отже, порядок розрахунків за договором №70618 визначається відповідно до Комерційних пропозицій №2, 4Р, 4/23Р, які є невід'ємними додатками до договору.
Умовами пункту 2.1 договору унормовано, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з умовами пункту 5.5 договору розрахунковий період зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/ передачі.
Пунктом 5.6 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Умовами пункту 5.10 договору передбачено, що споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи.
Згідно з умовами пункту 4 комерційної пропозиції №4/23Р розрахунковим періодом є календарний місяць. Попередня оплата електричної енергії здійснюється споживачем (двома) платежами у таких співвідношеннях: до 25 числа місяця, який передує розрахунковому місяцю 50% від вартості фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період; до 15 числа розрахункового місяця 50% від вартості фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Розрахунок попередньої оплати для нових споживачів та споживачів, фактичний обсяг спожитої електричної енергії яких за попередній період дорівнює 0, визначається на підставі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період.
Розрахунок суми попередньої оплати визначається постачальником як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період на визначену прогнозовану ціну (Цпрог). Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
У разі порушення умов оплати, зазначених у комерційній пропозиції, протягом двох розрахункових періодів, постачальник залишає за собою право перевести споживача на комерційну пропозицію, яка відповідає фактичному графіку оплати споживача.
Відповідно до пункту 5 комерційної пропозиції №4/23Р встановлено, рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунок на попередню оплату надається Споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п. 4 даної комерційної пропозиції.
Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Крім того, 03.06.2025 з споживачем укладено додаткову угоду про електронний документообіг до договору про постачання електричної енергії споживачу №70618 від 01.01.2019.
Згідно з умовами пункту 1 додаткової угоди сторони домовились здійснювати підписання додаткових угод до договору, змін до договору, в тому числі додатків до договору, обмін документами, що передбачені "Правилами роздрібного ринку електричної енергії", комерційною пропозицією та іншими документами у вигляді електронних документів із застосуванням до них кваліфікованого електронного підпису та печатки (далі - КЕП) за допомогою системи електронного документообігу вчасно (далі - система вчасно).
Відповідно до умов пункту 4 додаткової угоди факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в системі Вчасно. Сторони погодили, що наявність в системі Вчасно-запису про надсилання відповідного електронного документа є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов договору, ПРРЕЕ, інших нормативно-правових актів. За наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом.
Пунктом 8 додаткової угоди сторони домовились, що електронні документи, які відправлені та підписані сторонами з використанням КЕП, мають силу оригіналу та повну юридичну силу, обов'язкові для виконання, породжують права та обов'язки для сторін. Електронні документи, що підписані за допомогою КЕП беззаперечно визнаються сторонами, як належним чином оформлені та можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі електронних документів (відправлення, отримання, тощо)вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.
Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовано та виставлено рахунки за електричну енергію за період з січня 2024 року по квітень 2025 року:
- за січень 2024 року на суму 4865701,88 грн. з ПДВ. Відповідачем за січень 2024 року спожито 945413 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2024 року отримано 09.02.2024 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 16.02.2024.
Так, 15.02.2024 споживачем частково сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за січень 2024 року на суму 50000,00 грн. згідно з платіжною інструкцією №153.
Матеріали справи свідчать, що з відповідачем укладено додаткову угоду - договір реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця за електричну енергію №70618-р від 16.02.2024.
Пунктом 1.1 договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 16.02.2025 передбачено, що кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості, що виникла у боржника перед кредитором та не погашена згідно з договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №70618, шляхом розстрочення на 4 (чотири) календарних місяці.
Відповідно до пункту 1.2 договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 16.02.2025 боржник визнає та сплачує кредитору заборгованість за договором про постачання у сумі 4815701,88 грн. (залишок боргу січня 2024 року), що утворилася у боржника перед кредитором станом на "16" лютого 2024 року та підтверджується актом звіряння (Додаток № 1) до цього договору.
Згідно з пунктом 3.1.1 договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 16.02.2025 встановлено, що боржник зобов'язаний самостійно проводити оплату у сумі та в терміни, визначені Графіком, а також у відповідності до інших умов, передбачених договором.
Згідно з Графіком погашення заборгованості суму боргу у розмірі 4815701,88 грн. відповідач зобов'язаний сплатити в період з 31.03.2024 по 30.06.2024 платіжками у розмірі 1203926,88 грн. (перший платіж) та по 1203925,00 грн. три інші платежі.
Відповідачем за договором реструктуризації сплачено: 1203926,88 грн. згідно платіжної інструкції №342 від 26.03.2024 з призначенням платежу "оплата за електроенергію за договором реструктуризації заборгованості від 16.02.2024 №70618-р від 16.02.2025. Крім того, сплачено 1203925,00 грн. згідно платіжної інструкції №28 від 27.04.2024 з листом від 04.2024 за №385 про перенесення коштів у сумі 1203925,00 грн. за договором реструктуризації заборгованості від 16.02.2024 №70618-р. При цьому решту заборгованості погашено 09.08.2024 р. у сумі 2407850,00 грн. згідно платіжної інструкції №54 від 09.08.2024.
У зв'язку з тим, що відповідачем порушено строк оплати визначений у Графіку погашення заборгованості, позивачем в односторонньому порядку згідно пункту 10.1. розірвано договір реструктуризації заборгованості №70618-р. від 16.02.2024.
- за лютий 2024 року на суму 4032845,44 грн. з ПДВ. Відповідачем за лютий 2024 року спожито 867305 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2024 року отримано 11.03.2024 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 18.03.2024.
Так, 18.03.2024 споживачем частково сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за лютий 2024 року на суму 50000,00 грн. згідно з платіжною інструкцією №91.
Матеріали справи свідчать, що 18.03.2024 з відповідачем укладено додаткову угоду - договір реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця за електричну енергію №70618-р.
Відповідно до пункту 1.1 договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 18.03.2024 кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості, що виникла у боржника перед кредитором та не погашена згідно з договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №70618, шляхом розстрочення на 4 (чотири) календарних місяці.
Відповідно до пункту 1.2 договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 18.03.2024 боржник визнає та сплачує кредитору заборгованість за договором про постачання у сумі 3982845,44 грн. (залишок заборгованості за лютий 2024 р.), що утворилася у боржника перед кредитором станом на "18" березня 2024 року та підтверджується актом звіряння (Додаток № 1) до цього Договору.
Згідно з пунктом 3.1.1 договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 18.03.2024 встановлено, що боржник зобов'язаний самостійно проводити оплату у сумі та в терміни, визначені Графіком, а також у відповідності до інших умов, передбачених договором.
Згідно з Графіком погашення заборгованості суму боргу у розмірі 3982845,44 грн. відповідач зобов'язаний сплатити в період з 30.04.2024 по 31.07.2024 платіжками у розмірі 995712,44 грн. (перший платіж) та по 995711,00 грн. три інші платежі.
Так, відповідачем за договором реструктуризації №70618-р від 18.03.2024 сплачено: 995712,44 грн. згідно платіжної інструкції №342 від 27.04.2024 з призначенням платежу "оплата за електроенергію за договором реструктуризації заборгованості від 18.03.2024 №70618-р; 09.08.2024 р. у сумі 592150,00 грн. згідно платіжної інструкції №54.
У зв'язку з тим, що відповідачем порушено строк оплати визначений у Графіку погашення заборгованості, позивачем в односторонньому порядку згідно пункту 10.1. розірвано договір реструктуризації заборгованості №70618-р. від 18.03.2024.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що на решту заборгованості за лютий 2024 року у сумі 2394983,00 грн. укладено договір реструктуризації заборгованості №70618-р від 12.08.2024 та здійснено наступні оплати: 20.09.2024 р. у сумі 984337,00 грн. згідно платіжної інструкції №7 (за договором реструктуризації від 12.08.2024 р.); 28.10.2024 у сумі 501472,00 грн. згідно платіжної інструкції №83 (за договором реструктуризації від 12.08.2024 р.); 20.11.2024 у сумі 501472,00 грн. згідно з платіжною інструкцією №97 (за договором реструктуризації від 12.08.2024 р.); 30.01.2025 у сумі 407702,00 грн. згідно платіжної інструкції №129 (за договором реструктуризації від 12.08.2024 р.);
- за березень 2024 року на суму 3604073,98 грн. з ПДВ. Відповідачем за березень 2024 року спожито 786382 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2024 року отримано 11.04.2024 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 18.04.2024.
З матеріалів справи слідує, що 18.04.2024 з відповідачем укладено додаткову угоду - договір реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця за електричну енергію №70618-р.
Відповідно до пункту 1.1 договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 18.04.2024 кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості, що виникла у боржника перед кредитором та не погашена згідно з договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №70618, шляхом розстрочення на 4 (чотири) календарних місяці.
Відповідно до пункту 1.2 договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 18.04.2024 боржник визнає та сплачує кредитору заборгованість за договором про постачання у сумі 3604073,98 грн. (заборгованість за березень 2024 р.), що утворилася у боржника перед кредитором станом на "18" квітня 2024 року та підтверджується актом звіряння (Додаток № 1) до цього Договору.
Згідно з пунктом 3.1.1 договору реструктуризації заборгованості № 70618-р від 18.04.2024 боржник зобов'язаний самостійно проводити оплату у сумі та в терміни, визначені графіком, а також у відповідності до інших умов, передбачених договором.
Згідно з Графіком погашення заборгованості суму боргу у розмірі 3604073,98 грн. відповідач зобов'язаний сплатити в період з 30.05.2024 по 31.08.2024 платежами у розмірі 901019,98 грн. (перший платіж) та по 901018,00 грн. три інші платежі.
У зв'язку з тим, що відповідачем порушено строк оплати визначений у Графіку погашення заборгованості, позивачем в односторонньому порядку згідно пункту 10.1. розірвано договір реструктуризації заборгованості №70618-р від 18.04.2024.
Матеріали справи свідчать, що на суму заборгованості за березень 2024 року у розмірі 3604073,98 грн. укладено договір реструктуризації заборгованості №70618-р від 12.08.2024 та здійснено наступні оплати: 30.01.2025 р. у сумі 93770,00 грн. згідно платіжної інструкції №129; 26.02.2025 р. у сумі 1504416,00 грн. згідно платіжної інструкції №135; 23.04.2025 у сумі 501472,00 грн. згідно платіжної інструкції №141.
Станом на 01.05.2025 сума боргу за березень 2024 року становить 1504415,98 грн.(договір на реструктуризацію №70618-р від 12.08.2024).
- за квітень 2024 року на суму 141330,82 грн. з ПДВ. Відповідачем за квітень 2024 року спожито 28643 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2024 року отримано 10.05.2024 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 17.05.2024.
Так, в квітні 2024 року відповідачем сплачено 30000,00 грн. згідно платіжної інструкції №141 від 17.04.2024. На кінець місяця сума боргу за квітень 2024 року складає 111330,82 грн.
- за травень 2024 року на суму 146555,66 грн. з ПДВ. Відповідачем за травень 2024 року спожито 23224 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за травень 2024 року отримано 11.06.2024 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 18.06.2024.
Так, в травні 2024 року відповідачем сплачено 111330,82 грн, за квітень 2024 року згідно платіжної інструкції №737 від 15.05.2024.
- за червень 2024 року на суму 130555,69 грн. з ПДВ. Відповідачем за червень 2024 року спожито 18105 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за червень 2024 року отримано 11.07.2024 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 18.07.2024.
Так, в червні 2024 року відповідачем сплачено 146555,66 грн. за травень 2024 року згідно платіжної інструкції №864 від 28.06.2024 та лист про зарахування коштів на травень 2024 року за №603.
- за липень 2024 року на суму 147461,70 грн. з ПДВ. Відповідачем за липень 2024 року спожито 18796 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за липень 2024 року отримано 08.08.2024 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 15.08.2024.
Так, в липні 2024 року відповідачем сплачено 130555,69 грн. за червень 2024 року згідно платіжних інструкцій: №1022 від 16.07.2024, №1023 від 18.07.2024 та №1025 від 19.07.2024.
- за серпень 2024 року на суму 129 793,28 грн. з ПДВ. Відповідачем за серпень 2024 року спожито 17121 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за серпень 2024 року отримано 11.09.2024 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 18.09.2024.
Так, в серпні 2024 року відповідачем сплачено 3147461,70 грн., з яких оплата за січень у сумі 2407850,00 грн., за лютий 2024 року -592150,00 грн. згідно платіжної інструкції №54, та за липень 2024 року у сумі 147461,70 грн. згідно платіжної інструкції №1158 від 11.08.2024.
Матеріали справи свідчать, що 12.08.2024 з відповідачем укладено додаткову угоду - договір реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця за електричну енергію №70618-р.
Згідно з пунктом 1.1 договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 12.08.2024 кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості, що виникла у боржника перед кредитором та не погашена згідно з договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №70618, шляхом розстрочення на 12 (дванадцять) календарних місяців.
Відповідно до пункту 1.2 договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 12.08.2024 боржник визнає та сплачує кредитору заборгованість за договором про постачання у сумі 6017668,98 грн. (заборгованість за лютий - 2394983,00 грн., березень - 3604073,98 грн. 2024 року та 3% річних нараховані в червні 2024р.), що утворилася у боржника перед кредитором станом на "12" серпня 2024 року та підтверджується актом звіряння (Додаток № 1) до цього Договору.
Відповідно до пункту 3.1.1 договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 12.08.2024 боржник зобов'язаний самостійно проводити оплату у сумі та в терміни, визначені Графіком, а також у відповідності до інших умов, передбачених договором.
Згідно з Графіком погашення заборгованості суму боргу у розмірі 6017668,98 грн. відповідач зобов'язаний сплатити в період з 30.09.2024 по 30.08.2025 платіжками у розмірі 482864,98 грн. (перший платіж) та по 501472,00 грн. всі інші платежі.
Позивач у позовній заяві звертає увагу, що на момент подання позовної заяви договір реструктуризації від 12.08.2024 діючий, сума реструктуризації не є предметом позовних вимог, а вказана для роз'яснення нарахування 3% річних та індексу інфляції.
- за вересень 2024 року на суму 171565,31 грн. з ПДВ. Відповідачем за вересень 2024 року спожито 22247 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за вересень 2024 року отримано 11.10.2024 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 18.10.2024.
Так, в вересні 2024 року відповідачем сплачено 1114130,28 грн., з яких оплата за лютий 2024 року на суму 984337,00 грн. згідно платіжної інструкції №71 з листом про зарахування коштів, та за серпень 2024 року у сумі 129793,28 грн. згідно платіжної інструкції №1307 від 12.09.2024.
- за жовтень 2024 року на суму 364421,26 грн. з ПДВ. Відповідачем за жовтень 2024 року спожито 46591 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за жовтень 2024 року отримано 12.11.2024 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 19.11.2024.
Так, в жовтні 2024 року відповідачем сплачено 673037,31 грн., з яких оплата за лютий 2024 року у сумі 501472,00 грн. згідно платіжної інструкції №83, та за вересень 2024 року у сумі 171565,31 грн. згідно платіжної інструкції №1539 від 17.10.2024.
- за листопад 2024 року на суму 6580360,30 грн. з ПДВ. Відповідачем за листопад 2024 року спожито 870742 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за листопад 2024 року отримано 12.12.2024 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 19.12.2024.
Так, в листопаді 2024 року відповідачем сплачено 865893,26 грн., з яких оплата за лютий 2024 року у сумі 501472,00 грн. згідно платіжної інструкції №97 та за жовтень 2024 року у сумі 364421,26 грн. згідно платіжної інструкції №1689 від 20.11.2024.
- за грудень 2024 року на суму 7383191,89 грн. з ПДВ. Відповідачем за грудень 2024 року спожито 912057 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2024 року отримано 10.01.2025 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 17.01.2025.
Так, в грудні 2024 року відповідачем сплачено 3300000,00 грн., за листопад 2024 року згідно платіжних інструкцій №1927 від 14.12.2024, №1966 від 17.12.2024, №1994 від 20.12.2024, №1997 від 21.12.2024, №2020 від 25.12.2024, №2030 від 26.12.2024, №2044 від 27.12.2024 та №2040 від 27.12.2024.
- за січень 2025 року на суму 7908799,86 грн. з ПДВ. Відповідачем за січень 2025 року спожито 947347 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2025 року отримано 12.02.2025 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 19.02.2025.
Так, в січні 2025 року відповідачем сплачено 4951832,30 грн., з яких за лютий 2024 року 407702,00 грн. згідно платіжної інструкції №129 від 30.01.2025 за березень 2024 року у сумі 93770,00 грн. згідно платіжної інструкції №129 від 30.01.2025 (з листом про зарахування коштів) за листопад 2024 року: згідно платіжних інструкцій №18 від 08.01.2025, №44 від 10.01.2025, №46 від 11.01.2025, №50 від 14.01.2025, №81 від 23.01.2025, №134 від 30.01.2025, №130 від 30.01.2025 (з листом про зарахування коштів), на загальну суму - 3280360,30 грн. та за грудень 2024 року згідно платіжних інструкцій №100 від 24.01.2025, №104 від 28.01.2025, №131 від 29.01.2025, №135 від 30.01.2025 та №138 від 31.01.2025 на загальну суму 1170 000,00 грн.
- за лютий 2025 року на суму 6519470,23 грн. з ПДВ. Відповідачем за лютий 2025 року спожито 784262 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2025 року отримано 12.03.2025 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 19.03.2025.
Так, в лютому 2025 року відповідачем сплачено 4504416,00 грн., з яких за березень 2024 року у сумі 1504416,00 грн. (за договором реструктуризації №70618-р від 12.08.2024) згідно платіжної інструкції №135 від 26.02.2025 (з листом про зарахування коштів) та за грудень 2024 року згідно платіжних інструкцій №241 від 14.02.2025, №267 від 18.02.2025, №281 від 21.02.2025, №282 від 21.02.2025 та № 284 від 25.02.2025 на загальну суму 3000000,00 грн.
- за березень 2025 року на суму 5963003,84 грн. з ПДВ. Відповідачем за березень 2025 року спожито 797201 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2025 року отримано 11.04.2025 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 18.04.2025.
Так, в березні 2025 року відповідачем сплачено 2000000,00 грн., за грудень 2024 року згідно платіжних інструкцій №420 від 18.03.2025, №446 від 21.03.2025, №448 від 25.03.2025.
- за квітень 2025 року на суму 280993,49 грн. з ПДВ. Відповідачем за квітень 2025 року спожито 43469 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2025 року отримано 12.05.2025 уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" за №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів". Строк оплати рахунку до 19.05.2025.
Так, в квітні 2025 року відповідачем сплачено 1301472,00 грн., з яких за грудень 2024 року на суму 800000,00 грн. згідно платіжної інструкцій №140 від 18.04.2025, та за березень 2024 року (за договором реструктуризації №70618-р від 12.08.2024) №141 від 23.04.2025 з листом про зарахування коштів.
З матеріалів справи також убачається, що 21.12.2023 року з відповідачем укладено додаткову угоду - договір реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця за електричну енергію №70618-р.
Згідно з пунктом 1.1 договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 21.12.2023 кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості, що виникла у боржника перед кредитором та не погашена згідно з договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №70618, шляхом розстрочення на 4 (чотири) календарних місяці.
Відповідно до пункту 1.2 договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 21.12.2023 боржник визнає та сплачує кредитору заборгованість за договором про постачання у сумі 4345693,36 грн. (за листопад 2023 р.), що утворилася у боржника перед кредитором станом на "15" листопада 2023 року та підтверджується актом звіряння (Додаток № 1) до цього договору.
Згідно з пунктом 3.1.1 договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 21.12.2023 боржник зобов'язаний самостійно проводити оплату у сумі та в терміни, визначені Графіком, а також у відповідності до інших умов, передбачених договором.
Згідно з Графіком погашення заборгованості суму боргу у розмірі 4345693,36 грн. відповідач зобов'язаний сплатити в період з 24.01.2024 по 24.04.2024 платежами у розмірі 1086424,36 грн. (перший платіж) та по 1086423,00 грн. три інші платежі.
Матеріали справи свідчать, що заборгованість за договором реструктуризації сплачена у наступному порядку: 24.01.2024 р. у сумі 1086424,36 грн. згідно платіжної інструкції №101; 20.02.2024 р. у сумі 1086423,00 грн. згідно платіжної інструкції №188; 19.03.2024 у сумі 1086423,00 грн. згідно платіжної інструкції №328; 27.04.2024 у сумі 1086423,00 грн. згідно платіжної інструкції №28 (з листом щодо призначення платежу).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за період з квітня 2024 р. по квітень 2025 р. станом на 01.05.2025 за відповідачем утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 21085459,31 грн. та по нарахуванню 3% річних за період з липня 2024 р. по квітень 2025 р. у розмірі 143009,51 грн., а також нарахування 3% річних по договорам реструктуризації заборгованості, а саме: згідно договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 21.12.2023 у розмірі 267,88 грн., за період квітня 2024 року; згідно договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 16.02.2024 у розмірі 494,77 грн., за період червня 2024 року; згідно договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 18.03.2024 у розмірі 409,20 грн., за період червня 2024 року; згідно договору реструктуризації заборгованості №70618-р від 18.04.2024 у розмірі 444,34 грн., за період травня, червня 2024 року та нарахування індексу інфляції у сумі 229299,74 грн. за період з лютого 2025 року по квітень 2025 року.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, а також заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано належним чином взяті на себе зобов'язання перед відповідачем та поставлено останньому електричну енергію за укладеним договором про постачання електричної енергії споживачу №70618 від 01.01.2019 з урахуванням договорів реструктуризації заборгованості №70618-р від 21.12.2023, №70618-р від 16.02.2024, №70618-р від 18.03.2024, №70618-р від 18.04.2024, №70618-р від 12.08.2024 за період з грудня 2024 р. - квітень 2025 р.
Так, згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу було проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано та виставлено вище вказані рахунки за спожиту електричну енергію за спірний період з грудня 2024 р. по квітень 2025 р., які містять детальні відомості щодо обсягів та вартості споживання електричної енергії та які скеровувались позивачем на адресу відповідача для сплати разом із актами приймання-передачі електричної енергії та актом звіряння розрахунків за електроенергію.
При цьому суд приймає до уваги, що обсяги спожитої електричної енергії за спірний період підтверджуються витягом з реєстру фактичних обсягів електроенергії по споживачу, які узгоджуються з відомостями в рахунках за спожиту електричну енергію та розрахунком основної заборгованості.
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначений обов'язок споживача сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до умов пункту 6.2. договору споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами договору.
Натомість матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено погоджені з позивачем зобов'язання за умовами договору в частині здійснення оплати вартості спожитої електричної енергії за період з грудня 2024 р. по квітень 2025 р., що мало наслідком виникнення заборгованості.
Водночас з матеріалів справи убачається, що позовні вимоги безпосередньо випливають з одного правовідношення - договору про постачання електричної енергії споживачу №70618 від 01.01.2019 р. Договори про реструктуризацію заборгованості №70618-р від 21.12.2023 р., №70618-р від 16.02.2024 р., №70618-р від 18.03.2024 р., №70618-р від 18.04.2024 р., №70618-р від 12.08.2024 р. були укладені на виконання умов основного договору та спрямовані на врегулювання заборгованості, що виникла саме з його виконання.
Матеріали справи свідчать, що усі вимоги позову об'єднані єдиною підставою - невиконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання електричної енергії споживачу №70618 від 01.01.2019 р., а також підтверджуються спільними доказами, зокрема актами споживання електричної енергії, рахунками, платіжними документами та договорами реструктуризації.
Враховуючи зазначене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем було порушено правила об'єднання позовних вимог, оскільки реструктуризаційні договори не є самостійними правочинами від основного зобов'язання, а є похідними від договору постачання електроенергії споживачу.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Таким чином, з наведених вище положень законодавства слідує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за електричну енергію, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованість у розмірі 21085459,31 грн. є обґрунтованою, підтвердженою наявною в матеріалах справи сукупністю належних та допустимих доказів, не спростованою відповідачем.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 144625,70 грн. за період з 01.04.2024 по 30.04.2025, інфляційні втрати у розмірі 229299,74 грн. за період з лютого 2025 р. по квітень 2025 р., суд зазначає наступне.
Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Згідно з умовами пункту 8 Комерційної пропозиції №4/23Р передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених пунктом 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Матеріали справи свідчать, що позивачем оформлено та скеровано засобами поштового зв'язку на адресу відповідача рахунки на оплату 3% річних та індексу інфляції. При цьому суд приймає до уваги, що нарахування 3 % річних в позовній заяві розписано по кожному періоду та договору окремо. Розрахунки нарахувань 3 % річних здійснено по договору на постачання електричної енергії споживачу та за договорами реструктуризації окремо по кожному договору. До матеріалів позовної заяви додано рахунки на оплату 3 % річних та індексу інфляції та докази їх направлення споживачу. Рахунки на оплату 3 % річних та індексу інфляції отримано уповноваженою особою згідно наказу КП "Теплоенерго" №34 від 12.03.2019 "Про відповідальних за отримання платіжних документів", Акт звіряння розрахунків підписані сторонами з використанням КЕП згідно додаткової угоди про електронний документообіг до договору про постачання електричної енергії споживачу №70618 від 01.01.2019.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку 3% річних у розмірі 144625,70 грн. за період з 01.04.2024 по 30.04.2025, інфляційні втрати у розмірі 229299,74 грн. за період з лютого 2025 р. по квітень 2025 р., суд зазначає, що вказані нарахування відповідають погодженим умовам договору, положенням законодавства, фактичним обставинам справи, розрахунок з огляду на прострочення сплати заборгованості виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 144625,70 грн. та інфляційні втрати у розмірі 229299,74 грн. визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Водночас суд приймає до уваги, що матеріали справи не містять будь-якого листування претензійного характеру між сторонами щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, так само як і не містять контррозрахунку позовних вимог, а тому заперечення відповідача щодо того, що розрахункового документу з квітень 2024 р. по квітень 2025 р. позивач не надав, як і доказів його направлення відповідачу, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить вимогам законодавства та погодженим умовам договору, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
Щодо клопотання про відстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 у справі Чижов проти України, заява №6962/02 виснував, що на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3, 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Приписами частини 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Аналізуючи наведені норми суд зазначає, що відстрочення виконання рішення суду є процесуальним інститутом, наслідком реалізації якого є відкладення (перенесення) виконання рішення суду на інший строк у зв'язку з наявністю обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.
Норми статті 331 ГПК України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує надання відстрочки виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
Разом з тим, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
З огляду на вище викладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Відтак, особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
В обґрунтування клопотання про відстрочення виконання рішення зазначено, що відповідач визнає наявність обов'язку виконання рішення суду в даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте зазначає про існування на даний час не залежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом, також просить суд при розгляді питання про надання відстрочки виконання рішення взяти до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Під час дії в Україні воєнного стану відповідач є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, тому як основною метою діяльності відповідача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу відповідача.
Звертає увагу, що відповідач є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район та обслуговує понад 19 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію.
Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.08.2025 р. становить 181369010,00 грн., з них заборгованість населення 163662978,00 грн., оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється КП "Теплоенерго". Основні причини, які не дають можливості отримати плату за теплопостачання від споживачів виникли з початку агресії Російської федерації, що почалася з 24.02.2022 року (Указом президента України від 24.02.2022 р. №64/202 введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 р.). Так, у відповідності до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року відповідач знаходиться на території, на якій ведуться бойові дії. Зазначені обставини стали причиною міграції населення та його виїзду з території Лозівської міської територіальної громади та передмістя, що вплинуло на розрахунки за отриману теплову енергію отриману у період опалювальних сезонів 2022 - 2025 рік.
Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на 01.01.2025 р. за 2022 - 2025 рік складає суму у розмірі (протокол №1 від 04.11.2022 р. - Додаток №8 (40203883,00) + протокол №2 від 19.12.2022 р. - Додаток №8 (17364171,00 + 3887361,00 + 646540,00) + протокол №8 від 07.08.2023р.- Додаток № 8 (29799811,00 + 5951317,00 + 1233332,00)+ протокол №9 від 13.11.2023 р.- Додаток №8 (16870172,00 + 3288955,00 + 672496,00)+ протокол № 10 від 21.03.2024 р.- Додаток №8 (10020542,00) + протокол №11 від 20.05.2024 р.- Додаток №8 (2815497,00) + протокол №12 від 15.08.2024 р.- (Додаток №8) 17380357,00 + протокол №13 від 21.11.2024 р. (Додаток № 8) 16549505,00 + протокол №1 від 18.03.2025 р. (Додаток №8) 13072607,00 + протокол №2 від 16.05.2025 р. (Додаток №8) 15179316,00 = 181335862,00 грн.
Звертає увагу, що зазначена заборгованість з різниці в тарифах виникла на підставі вимог Закону України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" згідно якого забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Статтею 2 Закону України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" були надані гарантії суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону. Сума заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію не змінилась, тарифи значно зросли.
Крім того, відповідач зазначає про наявність соціальних гарантій наданих державою без належних механізмів компенсації збитків відповідачу, а саме:
- постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 р. "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" у відповідності до якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації); припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації); стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.
- вимоги Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 05.10.2016 р., а саме п. 7 ст. 48 Закону де вказано, що у разі якщо заборгованість за виконавчим провадженням не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, то звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, якщо такого не має, то повертає виконавчий документ без виконання згідно п. 2,9 ст. 37 Закону.
В підтвердження зазначеного посилається на листи Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №63608/26.12-31/5 від 17.06.2024, №21960/2612-30/5 від 13.03.2025, №50542/26.12-30/5 від 28.05.2025, №73576/2012-30/5 від 18.08.2025, в яких зазначається про повернення виконавчих проваджень за 2021-2025 рік на загальну суму у розмірі 42284040,70 грн. з тих підстав, що не можливо виконати примусове стягнення на житло де проживає боржник, у зв'язку з тим, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Крім того, зазначає, що відповідач з 2023 р. бере участь разом з органом місцевого самоврядування у реструктуризації заборгованості за природний газ та електричну енергію згідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та виконав у 2023 р. вимоги постанови Кабінету Міністрів України №812 від 19.07.2022 р. "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам" та відкрив рахунки, про що свідчить додаткова угода до договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 28.07.2022 року. Починаючи з 2023 року згідно п.п. 7 п.3-1 Положення залишок грошей, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених Положенням незначний та не дає можливості ні тільки розрахуватися з позивачем, а ще є причиною проблем по виконанню фінансових зобов'язань перед ПАТ "Харківенергозбут" та податковим органом щодо оплати податків.
Звертає увагу, що відповідач має значні збитки та знаходиться у скрутному фінансовому становище, що підтверджуються наданими до справи фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи) - однозначно вказують на наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання з причин зростання дебіторської заборгованості населення та держави. При цьому у відповідності до звітів із праці розмір заробітної плати у періодах надання та не надання послуг з теплопостачання фактично не змінювався.
Констатує, що відповідач з причин воєнного стану у державі знаходиться у дуже складній ситуації. З одного боку у зв'язку з активними бойовими діями є виїзд населення та робітників підприємства з м. Лозова та його передмістя, руйнування основних фондів відповідача, що стало підставою для зменшення виплат за теплопостачання та додаткові витрати на організацію роботи, а з другого боку значне втручання у господарську діяльність держави за допомогою різних норм права, які зобов'язують відповідача: надавати теплопостачання споживачам, а саме населенню за цінами, що існували до початку воєнного стану у Україні; забороняють стягнення боргів, нараховувати неустойку, інфляційні, 3 % річних або зупинення у наданні теплопостачання.
Зауважує, що своєчасно не виконуються гарантії за Законом України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" по перерахунку заборгованості різниці у тарифах та витрати та/або втрат, понесених внаслідок воєнних дій. Таке не покращується на фінансовому стані відповідача, що підтверджують надані до суду фінансові звіти та докази існування заборгованостей перед бюджетом, іншими постачальниками. Згідно інформації про розподіл коштів, що надходять на небюджетні рахунки/з небюджетних рахунків теплопостачальних та теплогенеруючих організацій у розрахунковому періоді з січня 2024 року по березень 2025 року можна побачити яким чином розподіляються гроші помісячно. З чого можна зробити висновок, що їх об'єктивно недостатньо для проведення розрахунків не тільки по зобов'язанням з позивачем, а і по іншим зобов'язанням, у тому числі і по виплаті заробітної плати, заборгованість по якої склала тільки на 01.12.2024 р. суму у розмірі 4122000,00 грн.
Погашення заборгованості сьогодні можливо тільки за рахунок: компенсацій (субвенцій) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах, які повинні виділені державою згідно статті 3 Закон України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування"; можливостей місцевого бюджету Лозівської міської ради про що зазначається у листі №02-13-7/1692 від 14.08.2025 р.
Окрім того, в судових засіданнях відповідач зазначає про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 №812 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам". Мінрозвитку інформує, що відповідний проєкт постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 2022 р. №812" стосовно зміни відсотків розподілу та перерахування коштів органами Казначейства, а саме з 65/35 відсотків на 60/40 відсотків, було розроблено Міністерством та внесено на розгляд. Також у проєкті Закону України від 15.09.2025 №14000 "Про Державний бюджет України на 2026 рік" передбачено видатки у розмірі 15223,2 млн. грн. за рахунок субвенції з загального фонду державного бюджету направити на компенсацію різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, що складається в поточному періоді. Вказує, що фінансування даних компенсацій повинно здійснюватися за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".
Враховуючи вище зазначене відповідач вказує на певні юридичні факти підтверджені доказами та підкреслює, що відстрочка виконання судового рішення носить виключний характер, тому що існують об'єктивні причини поза межами волі відповідача, які не дають йому розрахуватися з позивачем саме на цей час та після усунення вище вказаних недоліків заборгованість перед позивачем буде погашена, тому як для цього зарезервовано достатньо коштів, які будуть перераховані після запуску механізму фінансування гарантій і компенсацій по погашенню заборгованості у різниці в тарифах. Негайне виконання рішення може привести до збільшення суми боргу (додається 10 % виконавчого збору та витрати на примусове виконання) та неможливості виплачувати заробітну плату, підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання аж до зупинки діяльності підприємства, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум. В кінцевому результаті таке викликає соціальну напруженість серед споживачів, яких обслуговує відповідач. Крім того, надання відстрочки відповідачу враховує і його інтереси, тому як примусове стягнення з відповідача суми боргу за цією справою не приведе до належного виконання рішення суду, тому як відповідач не зможе надавати якісне теплопостачання споживачам, а ті, у свою чергу, зовсім перестануть розраховуватися за отримане теплопостачання, що у подальшому позначиться на розрахунках з позивачем ще більше. Адже у разі ініціювання позивачем банкрутства відповідача це тільки призведе до додаткових значних витрат позивача, но не дасть додаткового позитивного результату.
Наголошує, що надання відстрочки виконання рішення не заблокує роботу підприємства, дозволить відповідачу отримати оплату заборгованості від споживачів по договорах, що укладені між відповідачем та іншими контрагентами, з Державного або місцевого бюджету, а також спрямувати його на погашення заборгованості перед позивачем, що сприятиме настанню реальної можливості виконання рішення суду.
Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення позивач зазначає, що положення ст. 238, 239, 331 ГПК України, а також правові позиції, викладені у постанові Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012 р., дійсно передбачають можливість відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, однак виключно у випадках існування об'єктивних та непереборних обставин, що унеможливлюють виконання рішення у визначений законом строк. При цьому, надання відстрочки є правом, а не обов'язком суду, і воно має застосовуватись лише у виняткових випадках. Наведені відповідачем обставини зводяться до загальних економічних труднощів, з якими стикається більшість суб'єктів господарювання під час воєнного стану. Такі обставини не можуть бути розцінені як виключні у розумінні практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
Зазначає, що сам відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем та зобов'язання з її погашення. Натомість посилання на заборгованість населення, відсутність бюджетних компенсацій та дію мораторію на нарахування штрафних санкцій не можуть бути достатньою підставою для відстрочення виконання, оскільки вони не є обставинами, що поза волею відповідача роблять неможливим виконання рішення суду. Це лише підтверджує неналежне планування фінансово-господарської діяльності підприємства. Відповідач фактично перекладає ризики своєї господарської діяльності та недоліків державного регулювання на позивача.
На переконання позивача надання відстрочки призведе до порушення балансу інтересів сторін, оскільки позивач фактично буде позбавлений права на своєчасне відновлення порушеного права та отримає додаткові збитки через інфляційні процеси та неможливість використання належних йому грошових коштів. Суд має враховувати не лише фінансові труднощі боржника, але й негативні наслідки для кредитора від зволікання у виконанні рішення.
Доводи відповідача зводяться до загальних посилань на складний фінансовий стан, воєнний стан у країні та невиконання державою зобов'язань щодо компенсацій, однак жоден із цих аргументів не підтверджує наявність виключних та непереборних обставин, які б унеможливлювали виконання судового рішення. Після виникнення заборгованості сторони неодноразово погоджували відтермінування та поетапну сплату боргу, а саме укладали договори про реструктуризацію заборгованості. Кожен із цих правочинів фіксував визнання боргу відповідачем, встановлював пом'якшений графік погашення та, по суті, надавав договірну відстрочку/розстрочку виконання.
Позивач резюмує, що відповідачем отримано відтермінування за договором, не доведено існування виключних і непереборних обставин, які б унеможливлювали виконання рішення. На думку позивача, судова відстрочка порушить баланс інтересів і нівелюватиме право позивача на своєчасне відновлення порушеного права, а тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача.
Суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з агресією Російської Федерації, що почалася з 24.02.2022 року відповідач знаходиться на території, на якій ведуться бойові дії, що підтверджує наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року.
З матеріалів справи убачається, що відповідач є критично важливим для забезпечення життєдіяльності населення підприємством, тому як основною його метою є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. При цьому відповідач є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район та обслуговує понад 18 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків.
Тобто, відповідач є об'єктом критичної інфраструктури. Особливий статус комунального підприємства та його надзвичайна значимість для життєзабезпечення регіону, обумовили віднесення його до секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури. Вказане підприємство створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності і його платоспроможність залежить від надходжень грошових коштів саме від населення у вигляді оплати за надані послуги.
В контексті наведеного суд враховує, що введення воєнного стану призвело до скорочення обсягів товарообігу та продажу, порушення логістичних ланцюгів, дефіцит транспортних потужностей, дефіцит рухомого складу, руйнація шляхів сполучення, виробничих приміщень та інших потужностей внаслідок ракетних, артилерійських обстрілів та інших бойових дій. Також, це дефіцит робочої сили внаслідок процесів мобілізації, евакуації населення. З огляду на обставини, першочерговим завданням державних органів є вжиття відповідних заходів з метою мінімізування ризиків.
Звертаючись з клопотанням про відстрочення виконання рішення відповідач вказував, зокрема, що запровадження в державі воєнного стану істотно погіршило його фінансовий стан, що підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, які вказують на те, що відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, яке зумовлене систематичною несплатою населення за надані послуги, що призвело до прострочення виконання зобов'язання перед позивачем.
Судом враховуються надані відповідачем докази, пояснення та обґрунтування у їх сукупності щодо наявності заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, заборгованості за виконавчим провадженням, фінансові документи (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші).
Суд при розгляді клопотання приймає до уваги, що першочерговим завданням відповідача на теперішній час є проведення робіт з своєчасної підготовки та початку опалювального сезону 2025/2026 року, а також забезпечення безперебійної роботи підприємства протягом опалювального сезону. Натомість у випадку банкрутства, без централізованого опалення в осінньо-зимовий період можуть залишитися важливі об'єкти інфраструктури міста, споживачі-фізичні особи. При цьому зупинення або обмеження діяльності відповідача вкрай негативно позначиться перш за все на споживачах, в тому числі й тих, які вчасно сплачують надані послуги.
Крім того, суд також зважає, що у випадку покладання на відповідача обов'язку одноразово сплатити на користь позивача значну суму заборгованості за судовим рішенням в розмірі понад 21 млн. грн., наведене потенційно може призвести до вкрай негативних наслідків, оскільки скрутне фінансове становище відповідача створює реальну загрозу повного зупинення його господарської діяльності, доведенням відповідача до стану банкрутства та неспроможності виконання відповідачем обов'язків з забезпечення мешканців, підприємств, організацій та установ послугами теплопостачання, забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи. Наведені обставини мають особливе значення станом на дату ухвалення рішення, оскільки розпочинається опалювальний період.
Обставини, які ускладнюють виконання судового рішення на даний час - загроза банкрутства базового підприємства з теплопостачання у регіоні і можливі у зв'язку з цим негативні наслідки, як для навколишнього природного середовища, так і для споживачів житлово-комунальних послуг. Наведене, вочевидь, спричинить надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього регіону, особливо в умовах воєнного стану, що є неприпустимим.
Окрім того, суд враховує, що відповідач визнає наявність обов'язку виконання рішення у даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, однак не має змоги виконати рішення суду про стягнення значної суми заборгованості негайно у зв'язку з несприятливою фінансовою ситуацією в економіці держави, воєнним станом та прийнятими законодавчими змінами щодо оплати житлово-комунальних послуг.
Щодо тверджень позивача про те, що військова агресія та введення в Україні воєнного стану має загальний характер та впливає загалом на економіку держави та на діяльність суб'єктів господарювання, в тому числі позивача, суд зазначає, що загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне здійснення господарської діяльності. Однак, суд зауважує, що ступінь цього впливу є різним.
Натомість позивачем не доведено, що відстрочення виконання рішення суду в даній справі призведе до істотного понесення ним додаткових фінансових витрат та негативно вплине на його платоспроможність. Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фінансового стану, зокрема наявність (відсутність) збитків, наявність заборгованості з податків або заробітної плати. Доказів на підтвердження того, що фінансовий стан позивача є гіршим за фінансовий стан відповідача.
При цьому матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що у випадку надання відстрочки, позивач зазнає збитків або відстрочення виконання рішення іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної господарської діяльності.
Доводи позивача про те, що часткове невиконання відповідачем погоджених графіків за договорами реструктуризації виключає підстави для додаткової судової відстрочки є безпідставними, оскільки матеріали справи свідчать, що відповідач при укладенні відповідних договорів визнавав наявність заборгованості та сплачував на користь позивача значні суми коштів з частковим простроченням погодженого графіку. При цьому, допущене відповідачем часткове прострочення не слугувало перешкодою для позивача укласти з відповідачем черговий договір реструктуризації заборгованості з усвідомленням того, що відповідач є комунальним підприємством, яке має значну заборгованість, яка визнається та в міру фінансових можливостей сплачується, а тому в діях відповідача простежується системність та усвідомлення необхідності виконання умов договору.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач діяв добросовісно, не відмовлявся та не ухилявся від виконання взятих на себе договірних зобов'язань, а позивач, усвідомлюючи важкий майновий стан відповідача та характер здійснюваної ним діяльності, сприяв у зменшенні фінансового навантаження та отримував з боку відповідача оплати на значні суми коштів.
Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі №914/1954/20 звернув увагу, що суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
В контексті зазначеного, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення не є інструментом ухилення від виконання рішення та жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання вимог стягувача. Проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін. Тобто, питання відстрочення виконання судового рішення у даній справі ніяким чином не нівелює статус заборгованості відповідача та не звільняє від обов'язку його сплати.
Окрім зазначеного, судом враховано, що вжиття на даний час державним чи приватним виконавцем заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до зупинення життєво важливої роботи комунального підприємства відповідача та неможливості виконувати покладені на нього завдання, що недопустимо, особливо на початку опалювального сезону.
Враховуючи реальне незадовільне фінансове становище відповідача, наразі виконання рішення суду може призвести до його неплатоспроможності, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права позивача, виконанню рішення суду та може порушити господарську діяльність відповідача, яка направлена на забезпечення вирішення соціально важливих питань населення та відновлення нормального життя людей в постраждалих від військової агресії районах України.
Так, матеріальний інтерес відповідача полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило одночасно не збанкрутувати та продовжити господарську діяльність, а матеріальний інтерес позивача полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.
Суд зазначає, що враховуючи сезонний характер надання відповідачем послуг теплової енергії протягом опалювального періоду, сплата споживачами коштів у опалювальному періоді може передбачувано забезпечити надходження додаткових коштів підприємству відповідача та у подальшому дозволить виконати рішення суду. Тобто, фінансування відповідача з початком опалювального періоду у зв'язку з надходженням оплат за надані послуги має покращитись, а результати господарської діяльності будуть позитивними.
Виходячи із встановлених обставин справи та наявних доказів у їх сукупності, суд вважає, що у даному випадку часткове задоволення клопотання про відстрочення виконання судового рішення дасть відповідачу можливість стабілізувати фінансовий стан, не допустити його банкрутства, що дозволить акумулювати грошові кошти для погашення боргу перед позивачем без значного одноразового фінансового навантаження, а позивачу - можливість реального отримання грошових коштів.
Відтак, часткове відстрочення виконання рішення суду у даному конкретному випадку є необхідним та здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача та недопущення невиконання рішення суду на користь позивача, що свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін у цій справі.
Водночас суд при вирішенні клопотання про відстрочення виконання рішення приймає до уваги висновки Східного апеляційного господарського суду про суспільну значимість діяльності відповідача та його скрутного майнового стану в контексті клопотання про відстрочення виконання рішення, які викладено у постановах від 21.11.2024 у справі №922/1934/24, від 10.07.2025 у справі №922/4163/24 та інші, на які звертає увагу відповідач у відзиві на позовну заяву.
Отже, клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення підлягає частковому задоволенню строком на шість місяців та виконання ухваленого судового рішення підлягає відстроченню менше ніж на один рік з урахуванням імперативних приписів частини 5 статті 331 ГПК України.
Суд відзначає, що часткове відстрочення виконання рішення у даній справі не призведе до істотного порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року прав позивача на отримання коштів і тим самим захисту майнового права та його інтересу. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі безумовно дотриманий, оскільки вказаний строк відстрочення не є надмірним.
На переконання суду, вказаний строк відстрочення виконання судового рішення не є надмірно тривалим і не може вважатися таким, що суперечить вимогам розумності такого строку з огляду на правовий зміст статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р. та створить сприятливі умови для виконання відповідачем судового рішення, з урахуванням його реального майнового стану.
Також суд враховує, що за практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними щоб піднімати питання про порушення статті 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року).
Отже, на переконання суду, часткове відстрочення виконання рішення суду в подальшому призведе до реального його виконання. При цьому через досить нетривалий проміжок часу. Позаяк, не надання такого відстрочення може взагалі призвести до невиконання рішення суду на користь позивача.
З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, характер здійснюваної господарської діяльності, її суспільне значення, необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів сторін, беручи до уваги усвідомлення відповідачем договірних зобов'язань, необхідності їх виконання та про відсутність наміру в уникненні від їх виконання, враховуючи, що відповідач позбавлений можливості виконати рішення суду у зв'язку з наведеними вище обставинами, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи, а позивачем протилежного жодними доказами не спростовано, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для часткового задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців - до 16.04.2026 р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, Лозівський р-н., м. Лозова, вул. Сковороди Григорія, буд. 23, код ЄДРПОУ 38076191) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 21085459,31 грн., 3% річних у розмірі 144625,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 229299,74 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 257512,62 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Клопотання Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочення виконання рішення суду - задовольнити частково.
Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2025 по справі №922/2615/25 строком на шість місяців - до 16.04.2026 р.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "27" жовтня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова