8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа №922/2842/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ"
доКомунального підприємства "ТЕПЛОВОДОСЕРВІС" Лозівської міської ради Харківської області
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
ТОВ "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" в особі Харківської філії ТОВ "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до КП "ТЕПЛОВОДОСЕРВІС", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Договором розподілу природного газу від 01.07.2023 №200104СТ-1061-23 за період травень-липень 2025 в сумі 977.134,62 грн, 59.199,19 грн - пені, 5.728,95 грн - 3% річних, 9.479,51 грн - інфляційні втрати, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 12.618,51 грн.
Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу в період травень-липень 2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/2842/45.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2025 закрито підготовче провадження у справі №922/2842/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2025 о 12:00 год.
Правом на участь представників у судовому засіданні по суті 21.10.2025 сторони не скористалися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа до електронних кабінетів позивача та відповідача в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Суд зазначає, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено статтею 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
На підставі заяви-приєднання від 03.07.2023 №200104СТ-1061-23 КП "ТЕПЛОВОДОСЕРВІС" приєдналося до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 (надалі - Договір). У Додатку №4.1 відповідачем визначений перелік точок комерційного обліку споживача.
У відповідності до умов ТОВ "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" в особі Харківської філії ТОВ "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" (оператор ГРМ) зобов'язався надати КП "ТЕПЛОВОДОСЕРВІС" (споживачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Згідно з пунктом 3.3. Договору споживач, що не є побутовим, зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання.
Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 6.3. Договору передбачено, що споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 6.4. Договору).
У відповідності до пункту 6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ.
Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.8. Договору).
Цей Договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1. Договору).
Річна замовлена потужність КП "ТЕПЛОВОДОСЕРВІС" природного газу на 2025 рік становила 1.636.741,32 куб. м, місячна - 136.395,11 куб. м, про що свідчить інформація про розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння та обсяг енергії природного газу.
На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу за період травень-липень 2025 на загальну суму 977.134,62 грн, про що свідчать акти надання послуг від 31.05.2025 №УХФ00008028, від 30.06.2025 №УХФ00010055 та від 31.07.2025 №УХФ00012144, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.
Позивач зазначає, що ним у повному обсязі були виконані зобов'язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та надання послуги з розподілу належних йому об'ємів (обсягів) природного газу згідно з умовами Договору. Проте, відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати наданих послуг за спірний період не виконав, заборгованість останнього становить 977.134,62 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією від 10.07.2025 №ХВ/100/4-6276-25, в якій повідомив КП "ТЕПЛОВОДОСЕРВІС" про наявну заборгованість за Договором.
У відповідь на вказану претензію відповідач у своєму листі від 15.07.2025 №477 повідомив позивача про те, що не в змозі погасити дану заборгованість одразу, зважаючи на скрутне фінансове становище, та просив не стягувати заборгованість у примусовому порядку.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду з метою захисту порушених прав.
Заперечуючи проти даного позову, відповідач у відзиві не визнав позовні вимоги в частині нарахування штрафних санкцій, а саме пені в розмірі 59.199,19 грн та просив суд зменшити розмір пені на 99% та розстрочити виконання судового рішення на строк 1 рік.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору розподілу природного газу, регулювання яких здійснюється нормами Закону України "Про ринок природного газу", ЦК України, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494.
Відповідно до положень статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначаються Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 №2494, зареєстрованого Міністерством юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824 (далі - Кодекс ГРС).
Кодекс ГРС визначає, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб'єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 N 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом (пункт 2 розділу VІ Кодексу ГРС).
Пунктами 1, 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Судом встановлена наявність між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо розподілу природного газу для споживачів, що не є побутовими, шляхом укладення Типового договору розподілу природного газу згідно із заявою-приєднання від 03.07.2023 №200104СТ-1061-23. Дана обставинами сторонами не заперечується.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу вимог частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ.
Тобто, умовами укладеного між сторонами Договору визначено, що оплата з розподілу природного газу здійснюється на умовах попередньої оплати та в подальшому остаточного розрахунку на підставі акта наданих послуг.
Відповідно до пункту 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.
Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що в період травень-липень 2025 позивачем були надані відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 977.134,62 грн, про що свідчать акти наданих послуг від 31.05.2025 №УХФ00008028, від 30.06.2025 №УХФ00010055 та від 31.07.2025 №УХФ00012144, які підписані сторонами без жодних зауважень та скріплені печатками підприємств.
Станом на дату звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за надані позивачем послуги з розподілу природного газу за Договором становила 977.134,62 грн. Дана обставина відповідачем у відзиві не заперечується.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості в розмірі 977.134,62 грн під час розгляду даної справи до суд не надано.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги приписи статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором за період травень-липень 2025 в сумі 977.134,62 грн.
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Крім суми заборгованості за Договором позивач просить суд стягнути з відповідача 59.199,19 грн - пені, 5.728,95 грн - 3% річних, 9.479,51 грн - інфляційних втрат.
Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня за несвоєчасну оплату наданих позивачем послуг встановлена в пункті 8.2. Договору. Згідно з ним у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що такі розрахунки виконані згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов Договору. Доказів протилежного (контррозрахунку відповідача) матеріали справи не містять.
У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 5.728,95грн та інфляційних втрат у розмірі 9.479,51 грн підлягають задоволенню.
Разом із тим, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення заявленої до стягнення позивачем пені на 99%. Вирішуючи відповідне клопотання, суд зазначає наступне.
Право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в статті 551 ЦК України.
Частиною третьою статті 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункт 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.
Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
В обґрунтування клопотання про зменшення пені відповідач посилається на скрутний фінансово - економічний стан, зокрема те, що КП "ТЕПЛОВОДОСЕРВІС" є підприємством житлово-комунального господарства, яке надає послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення споживачам різних категорій. Підприємство включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, утвореною станом на 01.06.2021. Крім того, останній посилається та те, що КП "ТЕПЛОВОДОСЕРВІС" не в змозі самостійно здійснювати погашення заборгованості перед АТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" Лозівською міською радою Харківської області частково надається допомога на погашення заборгованості шляхом спрямування фінансової підтримки на безповоротній основі на здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства на часткове погашення заборгованості за минулий бюджетний період. Також КП "ТЕПЛОВОДОСЕРВІС" має податковий борг, сума якого станом на 08.09.2025 становить 1.601.052,68 грн. Також найголовнішою обставиною, яка безпосередньо вплинула на виконання договірних зобов'язань за спірним Договором розподілу природного газу, є те, що у відповідача наявна невідшкодована державою заборгованість з різниці в тарифах, яку на теперішній час затверджено у розмірі 18.689.360,00 грн. Відповідно до офіційної відповіді Міністерства розвитку громад та територій України наразі у державному бюджеті не передбачено кошти для компенсації заборгованості з різниці в тарифах на 2024 та 2025 роки. Відповідач не ігнорував заборгованість в цілому, а здійснював платежі по мірі своїх можливостей і наявності коштів на рахунку.
Надаючи оцінку заявленому до стягнення розміру пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданої послуги, суд приймає до уваги принцип свободи договору. За підрахунком суду пеня складає майже 6,06% від суми заборгованості (977.134,62 грн) та узгоджується зі справедливістю, добросовісністю та розумністю, які відповідно до статей 3, 509 ЦК України є не тільки одними із засад цивільного законодавства, а й підґрунтям для формування й виконання зобов'язань для учасників правовідносин. З огляду на невеликий розмір нарахованої пені, суд вважає, що така відповідальність є справедливою для боржника, відтак, підстави для її зменшення відсутні.
За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення пені задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У поданому відзиві відповідач просить суд розстрочити виконання судового рішення на строк 1 рік з дня ухвалення такого рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частина перша статті 239 ГПК України).
Згідно зі статтею 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вищезазначеними нормами процесуального права встановлено певні межі діяльності суду - право суду вирішувати питання стосовно розстрочення виконання рішення та обов'язок суду розстрочити таке рішення, у разі наявності на те підстав, не більше чим на один рік з дня ухвалення такого рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Однак відповідачем не наведено графіку погашення заборгованості, що позбавляє суд самостійно визначити періоди та суми погашення, з огляду на відсутність самостійно встановити дійсну можливість відповідача провести розрахунок із позивачем у той чи інший строк.
За наведених обставин, оскільки відповідачем не наведено графіку погашення заборгованості, та приймаючи до уваги те, що суд самостійно не може встановити строк за яким відповідач може провести розрахунок із позивачем у той чи інший строк, суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на один рік .
Разом із тим, відмова в наданні розстрочки виконання рішення не позбавляє права відповідача звернутися в подальшому до господарського суду з відповідною заявою в порядку статті 331 ГПК України .
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 12.618,51 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «ТЕПЛОВОДОСЕРВІС» Лозівської міської ради Харківської області (Україна, 64621, Харківська обл., Лозівський р-н, смт Краснопавлівка, Мікрорайон, буд. 16, код ЄДРПОУ 37346355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (Україна, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 44907200) в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (Україна, 61109, Харківська обл., м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ ВП 45051254) заборгованість за Договором розподілу природного газу від 01.07.2023 №200104СТ-1061-23 за період травень-липень 2025 в сумі 977.134,62 грн, пеню в розмірі 59.199,19 грн, 3% річних у сумі 5.728,95 грн, інфляційні втрати в розмірі 9.479,51 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 12.618,51 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "27" жовтня 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля