8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
27 жовтня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4214/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
(без виклику учасників справи)
розглянувши заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення (вх.№24192 від 17.10.2025) по справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни, м.Запоріжжя
до Фізичної особи-підприємця Ковшарева Олексія Олександровича, м.Харків (адреса: АДРЕСА_1 )
про припинення порушення прав інтелектуальної власності та стягнення 242000,00 грн
В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/4214/24.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 року у справі №922/4214/24 в позові відмовлено повністю.
17.10.2025 року представник Фізичної особи-підприємця Ковшарева Олексія Олександровича надав до суду заяву (вх.№24192) про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни на користь фізичної особи-підприємця Ковшарева Олексія Олександровича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 62940,97 грн.
22.10.2025 року представник позивача надав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо визначення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№24544).
Обґрунтовуючи свої заперечення, позивач зазначає, що надані відповідачем документи не містять підписів, печаток та інших елементів оригінальності документа, відсутні докази укладення договорів та інших документів між АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ "МЕНТОРС" та ФОП КОВШАРЕВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ у відповідності Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Позивач також стверджує, що до витрат на правничу допомогу включено представництво в іншій справі, а саме представництв інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції (Київський апеляційний суд) в межах оскарження ухвал суду першої інстанції (Печерський районний суд міста Києва) у справі № 757/30564/25-ц, вважає розрахунки очевидно завищеними, виходячи з калькуляції розміру послуг по двом справам, цивільній та господарській.
Також позивач зауважує, що представник відповідача порушив адвокатську таємницю, оскільки надані текстові копії документів містять застереження «АДВОКАТСЬКА ТАЄМНИЦЯ». В матеріалах справи відсутня письмова заява клієнта Ковшарева Олексія Олександровича про дозвіл розповсюдження визначених документів та інформації відносно нього Адвокатським об'єднанням «МЕНТОРС».
В своїх запереченнях позивач звертає також увагу щодо відсутності підтвердження повноважень Серебрянікова Віктора Євгеновича на представницькі дії від імені Адвокатського об'єднання «МЕНТОРС», а також, що ухвалення додаткового рішення є передчасним, оскільки позивач має намір оскаржити рішення суду.
Крім того, позивач просить суд витребувати належним чином оформлені та засвідчені докази (електронні докази) в підтвердження обґрунтувань заявника, зазначених в заяві про ухвалення додаткового рішення від 17.10.2025 року
23.10.2025 року представник відповідача надав до суду додаткові пояснення до заяви про ухвалення додаткового рішення (вх.№24620), в яких заяву про ухвалення додаткового рішення підтримує в повному обсязі.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та докази, надані представником відповідача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з чч.1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з чч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 50572,42 грн.
Крім того, в судовому засіданні 14.10.2025 року на стадії судових дебатів повідомив суд про намір подати докази судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник відповідача надав до суду наступні докази понесення витрат на правничу допомогу:
- ордер на надання правничої допомоги №1526122 від 08.01.2025;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- Договір про надання правничої допомоги від 07.01.2025;
- Додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги;
- Рахунок на оплату правничої допомоги від 07.01.2025;
- Офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 07.01.2025;
- Виписка з поточного рахунку АО «Менторс» по операції від 08.01.2025;
- Рахунок на оплату правничої допомоги від 20.01.2025;
- Офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 20.01.2025;
- Виписка з поточного рахунку АО «Менторс» по операції від 21.01.2025;
- Додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги;
- Додаток № 4 до договору про надання правничої допомоги;
- Рахунок на оплату правничої допомоги від 22.08.2025;
- Офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 22.08.2025;
- Виписка з поточного рахунку АО «Менторс» по операції від 25.08.2025;
- Звіт про надану правничу допомогу від 16.10.2025;
- Акт наданих послуг від 16.10.2025;
- статут Адвокатського об'єднання "Менторс"
- безкоштовний витяг з реєстру на Адвокатське об'єднання "Менторс".
Отже відповідачем згідно з вимогами статті 74 ГПК України надано докази в обґрунтування понесених витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.01.2025 року між Адвокатським об'єднанням «Менторс» (далі - об'єднання) та Ковшаревим Олексієм Олександровичем (далі - клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до якого Об'єднання зобов'язується надати Клієнтові правничу допомогу на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (п. 1.1 договору).
Метою надання правничої допомоги Об'єднанням є представництво інтересів Клієнта у межах справи № 922/4214/24 за позовом ФОП Дедюлі Олесі Леонідівни до ОСОБА_1 про припинення порушення прав інтелектуальної власності та стягнення 242000,00 грн (далі - Справа) (п. 1.2 договору).
Обсяг правничої допомоги, що надається Клієнтові, обмежується видами правничої допомоги, що зазначені у додатку/додатках до Договору (п. 1.3 договору).
Розділом 4 визначено гонорар об'єднання та оплата фактичних витрат.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що розмір гонорару, порядок його сплати клієнтом об'єднанню визначаються сторонами у додатку до договору.
07.01.2025 року сторони також підписали додаток № 1, за умовами якого Об'єднання надає Клієнтові такі види правничої допомоги: ознайомлення з матеріалами справи (в суді або дистанційно), їх детальний аналіз, аналіз законодавства і судової практики, аналіз реєстрів об'єктів інтелектуальної власності УКРНОІВІ, розробка стратегії представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції; представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції (Господарський суд Харківської області) (підп. 1.1.1, 1.1.2 п. 1.1 додатку).
Сторони погоджують, що на виконання п. 4.2 Договору розмір гонорару Об'єднання складає: 350,00 дол. США - в частині пп. 1.1.1 п. 1.1 Додатку; підлягає узгодженню з Клієнтом після закінчення розробки стратегії представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції - в частині пп. 1.1.2 п. 1.1 Додатку (підп.2.1.1, 2.1.2 п. 2.1 додатку).
У разі, якщо еквівалент гонорару визначений Сторонами в іноземній валюті гонорар підлягає сплаті Клієнтом у національній валюті України за курсом, що встановлений Національним банком України станом на дату складання Об'єднанням рахунка на оплату (п. 3.2 додатку).
07.01.2025 року об'єднання склало рахунок на оплату правничої допомоги на суму 14768,57 грн, що станом на день рахунку за офіційним курсом НБУ було еквівалентом 350,00 дол. США.
08.01.2025 року клієнт сплатив гонорар, кошти зараховані на поточний рахунок об'єднання.
20.01.2025 року об'єднання склало рахунок на оплату правничої допомоги на суму 35806,85 грн, що станом на день рахунку за офіційним курсом НБУ було еквівалентом 850,00 дол. США.
21.01.2025 року клієнт сплатив гонорар, кошти зараховані на поточний рахунок об'єднання.
27.01.2025 року сторони підписали додаток №2, яким урегулювали сплачений клієнтом 21.01.2025 гонорар за представництво інтересів в суді першої інстанції, а саме: сторони погоджують, що на виконання п. 4.2 Договору розмір гонорару Об'єднання складає: 850,00 дол. США - в частині пп. 1.1.2 п. 1.1 Додатку (підп. 2.1.2 п. 2.1 додатку).
22.08.2025 року сторони підписали додаток №4, за умовами якого Об'єднання надає Клієнтові такі види правничої допомоги: представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції (Східний апеляційний господарський суд) в межах оскарження ухвал суду першої інстанції (Господарський суд Харківської області) у справі № 922/4214/24 (підп. 1.1.1 п. 1.1 додатку).
Сторони погоджують, що на виконання п. 4.2 Договору розмір гонорару Об'єднання складає: 300 дол. США - в частині пп. 1.1.1 п. 1.1 Додатку (за кожне окреме апеляційне оскарження / провадження) (підп. 2.1.1 п. 2.1 додатку).
У разі, якщо еквівалент гонорару визначений Сторонами в іноземній валюті гонорар підлягає сплаті Клієнтом у національній валюті України за курсом, що встановлений Національним банком України станом на дату складання Об'єднанням рахунка на оплату (п. 3.2 додатку).
У цей же день об'єднання склало рахунок на оплату правничої допомоги на суму 12365,55 грн, що станом на день рахунку за офіційним курсом НБУ12 було еквівалентом 300,00 дол. США.
25.08.2025 року клієнт сплатив гонорар, кошти зараховані на поточний рахунок об'єднання.
16.10.2025 року об'єднання склало звіт про надану правничу допомогу, що за змістом є детальним описом робіт (наданих послуг).
Також, 16.10.2025 року сторони підписали акт наданих послуг №25/0107-1/1. Згідно з актом наданих послуг об'єднання надало клієнтові такі послуги:
- ознайомлення з матеріалами справи (в суді або дистанційно), їх детальний аналіз, аналіз законодавства і судової практики, аналіз реєстрів об'єктів інтелектуальної власності УКРНОІВІ, розробка стратегії представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції, вартість послуг 14 768,57 грн;
- представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції (Господарський суд Харківської області), вартість послуг 35 806,85 грн;
- представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції (Східний апеляційний господарський суд) в межах оскарження ухвал суду першої інстанції (Господарський суд Харківської області) у справі № 922/4214/24, вартість послуг 12365,55 грн.
Таким чином, загальний розмір наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 07.01.2025, згідно з актом наданих послуг №25/0107-1/1 від 16.10.2025 року, складає 62940,97 грн.
Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 року по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.
Вибір форми та суб'єкта такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до чч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.
Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").
Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у ч. 3 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №910/20792/20 зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що в даному випадку в п.2 додатку до договору про надання правничої допомоги від 07.01.2025 №25/0107-1 сума гонорару адвоката була встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником відповідача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
При цьому, відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічний за змістом правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/17343/20 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у cправі № 911/2652/17 (911/3581/20).
Щодо заперечень позивача суд зазначає, наступне.
Заяву про ухвалення додаткового рішення подано до суду представником відповідача через підсистему «Електронний суд». До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються (п.27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21).
Суд також зазначає, що сама заява є процесуальним документом, а окремі додатки - копіями паперових та електронних доказів. До кожної копії електронного доказу, на яких відображено «Підписано КЕП» / «Накладено КЕП», приєднана інформація про підписантів.
Судом встановлено, що усі документи, які подані відповідачем через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС мають підписи та скріплені КЕП, а тому вимога до їх засвідчення при поданні до суду дотримана.
Отже відповідачем подано до суду належним чином засвідчені копії.
Щодо витребування оригіналів документів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ч.2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з ч.6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
З огляду на викладене, суд під час оцінки письмових доказів у справі враховує, що у разі сумнівів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі.
Разом з цим, клопотання позивача про витребування оригіналів письмових документів, копії яких долучені в якості додатків до заяви про ухвалення додаткового рішення, не містить обґрунтування необхідності витребування таких доказів, позивачем не зазначається мотивів, з яких він ставить під сумнів відповідність доданих до заяви копій (електронних копій) оригіналам письмових доказів, а тому суд визнає заявлене позивачем клопотання про витребування оригіналів доказів необґрунтованим.
Також суд зазначає, що документи, які просить витребувати позивач, в завірених копіях наявні в матеріалах справи, а їх оригінали знаходяться у відповідача.
З огляду на вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача оригіналів письмових доказів, доданих до заяви про ухвалення додаткового рішення.
Щодо підписання договорів на сервісі "Вчасно" суд звертає увагу позивача, що договір про надання правничої допомоги і додатки до нього були підписані електронними підписами, а сам сервіс, в якому такі підписи накладалися, жодного значення не має. Закон не передбачає будь-яких обмежень сервісу, в якому підписуються електронні документи.
Стосовно твердження позивача про те, що на договір не накладено електронну печатку, суд зазначає, що печатка не є обов'язковим реквізитом ані письмових правочинів (ч. 2 ст. 207 ЦК України), ані електронних документів (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Заперечуючи проти розміру витрат, позивач також зазначав, що до витрат на правничу допомогу включено представництво в іншій справі.
Суд не погоджується з даним твердженням позивача, оскільки, у додатку №4 до договору про надання правничої допомоги передбачено наступне: Об'єднання надає Клієнтові такі види правничої допомоги:
- представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції (Східний апеляційний господарський суд) в межах оскарження ухвал суду першої інстанції (Господарський суд Харківської області) у справі № 922/4214/24;
- представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції (Київський апеляційний суд) в межах оскарження ухвал суду першої інстанції (Печерський районний суд міста Києва) у справі № 757/30564/25-ц (підп. 1.1.1, 1.1.2 п. 1.1 додатку).
Сторони погоджують, що на виконання п. 4.2 Договору розмір гонорару Об'єднання складає:
300 дол. США - в частині пп. 1.1.1 п. 1.1 Додатку (за кожне окреме апеляційне оскарження / провадження);
300 дол. США - в частині пп. 1.1.2 п. 1.1 Додатку (за кожне окреме апеляційне оскарження / провадження) (пп. 2.1.1, 2.1.2 п. 2.1 додатку).
Таким чином, підп. 1.1.1 п. 1.1 Додатку встановлений розмір саме за представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції (Східний апеляційний господарський суд) в межах оскарження ухвал суду першої інстанції (Господарський суд Харківської області) у справі № 922/4214/24, в розмірі 300 дол. США.
Щодо твердження позивача відносно того, що представник відповідача порушив адвокатську таємницю, суд вважає дане твердження недоцільним, оскільки обставина дотримання адвокатської таємниці стосується суто відносин адвокат-клієнт, а тому не має жодного значення для вирішення питання про розподіл судових витрат.
Також, позивач зауважує, що керівник адвокатського об'єднання не мав повноважень на підписання документів (укладання договорів).
Суд також не погоджується з даним твердженням та вважає його помилковим, оскільки статутом Адвокатського об'єднання «Менторс» передбачено, що учасник Об'єднання, який є його засновником, має право без довіреності підписувати (укладати) від імені об'єднання договори про надання правничої допомоги (п. 4.6 статуту).
Відповідно до інформації з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником і керуючим партнером АО «Менторс» є адвокат Серебряніков Віктор Євгенович. Отже договір про надання правничої допомоги підписаний уповноваженою на те особою.
Щодо передчасності ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України докази на підтвердження судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Таким чином, законом встановлено присічний строк на подання сторонами до суду доказів на підтвердження судових витрат, а суд зобов'язаний розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення протягом 10 днів з дня її надходження. У разі ухвалення додаткового рішення позивач має право його оскаржити в апеляційному порядку одночасно з рішенням суду.
Враховуючи зазначене, намір позивача оскаржити рішення суду не є перешкодою для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Також, на думку позивача, заявлена відповідачем сума понесених витрат на правову допомогу є неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання.
Водночас, будь-яких доказів або підтверджених документально обґрунтувань чи розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність чи ненадання адвокатським об'єднанням передбачених договором обсягів послуг, позивач до справи не надав.
Частиною 5 ст.129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: "Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони".
Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду).
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 по справі №922/1964/21 та об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.
Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пп.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Виходячи з наведеного, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 62940,97 грн є непропорційним з предметом позову у даній справі, а отже, стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 62940,97 грн є необґрунтованим.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищезазначене, у вирішенні питання щодо витрат відповідача на правничу допомогу, суд, керуючись правилами, встановленими у частині п'ятій статті 129 ГПК України, дійшов висновку не покладати всі витрати відповідача на правничу допомогу на позивача в заявленій сумі.
Зокрема, суд зазначає, що з умов договору та акту наданих послуг вбачається, що сторони погодили розмір витрат за ознайомлення з матеріалами справи (в суді або дистанційно), їх детальний аналіз, аналіз законодавства і судової практики, аналіз реєстрів об'єктів інтелектуальної власності УКРНОІВІ, розробка стратегії представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції в сумі 300 дол. США (14 768,57 грн).
Суд вважає, що вартість перелічених вище послуг є завищеною та такою, що не відповідає критерію розумності розміру таких витрат.
На переконання суду, співмірним та обґрунтованим розміром за вищезазначені послуги є сума 5000,00 грн.
Також, судом прийнято до уваги, що представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції (Східний апеляційний господарський суд) в межах оскарження ухвали суду першої інстанції (Господарський суд Харківської області) у справі № 922/4214/24 складає 12365,55 грн.
В той час, як встановлено судом, розгляд справи у суді апеляційної інстанції здійснювався без виклику сторін та адвокатом Серебряніковим В.Є. до Східного апеляційного господарського суду було надано лише один документ правового характеру із викладенням позиції відповідача - відзив на апеляційну скаргу позивача.
Таким чином, на переконання суду, співмірним та обґрунтованим розміром витрат за представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції (Східний апеляційний господарський суд) є сума 5000,00 грн.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у cправі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
В свою чергу, судом також враховано складність справи, а саме, предмет спору, який стосується захисту прав на об'єкт інтелектуальної власності (промисловий зразок) та компенсації збитків.
Це обумовлює певну спеціалізацію адвокатів, потребу у замовленні або призначенні експертизи для установлення обставин справи, тощо.
Таким чином, суд відхиляє твердження позивача про те, що матеріали справи не потребують багато часу для дослідження, оскільки це спростовується деталізованим відзивом на позовну заяву, великою кількістю додатків до відзиву, а також численними клопотаннями і запереченнями, що подані сторонами при розгляді справи.
Суд також погоджується із запереченнями відповідача відносно тверджень позивача про врегулювання відносин лише ЦК України та ГК України, оскільки така обставина спростовується змістом позовної заяви, відзиву на позовну заяву, інших заяв і клопотань, де були посилання, зокрема, на такі нормативно-правові акти: Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України (чинний на час подання процесуальних документів), Закон України «Про охорону прав на промислові зразки», Правила складання і подання заявки на промисловий зразок, які затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 18.02.2002, Правила складання і подання заявки на промисловий зразок та проведення експертизи заявки на промисловий зразок і міжнародної реєстрації промислового зразка, які затверджені наказом Міністерства економіки України 07.03.2024 № 6237.
Судом також враховано ту обставину, що розгляд справи тривав майже рік, представник відповідача вчиняв всі необхідні дії для представництва інтересів клієнта.
При цьому суд також враховує позицію (поведінку) позивача при розгляді справи, що призвело до його затягування.
Така обставина підтверджується великою кількістю засідань, несплатою позивачем експертизи та неповідомлення про це суд (зупинення провадження тривало 4 місяці), затягуванням розгляду справи після відмови у поновленні строку на подання доказу (неодноразові відкладення засідань, апеляційне оскарження ухвали суду).
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п.77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто, ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.
Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
З огляду на зазначене, стягнення повної вартості послуг, заявлених представником відповідача, на загальну суму 62940,97 грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованими і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені відповідачем (справедлива сатисфакція).
У вирішенні спірного питання чи є розмір витрат відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема, суб'єктний склад, характер спірних правовідносин, висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин п'ятої - сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України та критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).
Отже у даному випадку, за відсутності клопотання позивача про зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу, суд керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, що заявлені до стягнення.
На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають лише частковому покладенню на позивача. Зокрема, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що розмір таких витрат має становити 45806,85 грн.
З огляду на наведене, керуючись критеріями, що визначені ч.4 ст.129 ГПК України, виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, дослідивши заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також надані ним документи, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 45806,85 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою під час розгляду справи.
В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17134,12 грн, а саме, 9768,57 грн за послуги, передбачені п.1.1 Акту (ознайомлення з матеріалами справи, аналіз законодавства...) та 7365,55 грн за послуги, передбачені п.1.3 Акту (представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції...) суд відмовляє, з підстав неспівмірності та необґрунтованості.
Відповідно до ч.5 ст.244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 91, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити частково заяву Фізичної особи-підприємця Ковшарева Олексія Олександровича про ухвалення додаткового рішення (вх.№24192 від 17.10.2025).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Ковшарева Олексія Олександровича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 45806,85 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення підписано 27.10.2025
Суддя К.В. Аріт