Справа № 344/18601/25
Провадження № 1-кс/344/7242/25
19 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області капітан поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за № 42025090000000013 від 19.02.2025 за ч. 3 ст. 369-2 КК України,
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого покликався на те, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025090000000013 від 19.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 29.05.2015 ОСОБА_4 отримав свідоцтво № 001018 про право на заняття адвокатською діяльністю Ради адвокатів Івано-Франківської області.
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі за текстом - Закон) адвокат вправі представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Згідно з вимогами ст. ст. 4, 11, 21 Закону адвокат зобов'язаний неухильно дотримуватися принципів верховенства права, законності, присяги адвоката України та правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на нього обов'язки.
Разом з цим, як зазначено у клопотанні, адвокат ОСОБА_4 , діючи всупереч вищевказаних положень законодавства, порушуючи професійні обов'язки, використав свої повноваження у злочинних цілях за наступних обставин.
Так, у кінці січня 2025 року (більш точна дата й час у ході досудового розслідування не встановлені) житель с. Дуба Калуського району Івано-Франківської області ОСОБА_7 звернувся до раніше знайомого адвоката ОСОБА_4 за консультацією з приводу законних способів відстрочення від мобілізації до лав Збройних Сил України.
Під час розмови в офісі, що знаходиться по АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що законних підстав уникнути мобілізації в нього немає, однак він як адвокат знає спосіб ухилитись від призову на військову службу, зокрема оформити опікунство над особою-інвалідом, яка є родичем ОСОБА_7 .
У ході їхнього спілкування ОСОБА_4 усвідомив, що ОСОБА_7 не обізнаний з процедурою оформлення опікунства над такими особами, у зв'язку з чим у нього виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Зокрема ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів та переслідуючи злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, використовуючи сформовані довірливі відносини, чітко усвідомлюючи, що ОСОБА_7 побоюється мобілізації, всупереч згаданих вище правил і обмежень щодо адвокатської діяльності, заявив останньому, що у зв'язку з виконанням своїх функціональних обов'язків адвоката він неодноразово спілкувався із суддями Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області, а тому може посприяти шляхом використання свого авторитету і дружніх та ділових відносин у вирішенні питання щодо прийняття судом рішення про визнання його опікуном за особою-інвалідом у разі надання йому неправомірної вигоди в розмірі 3 000 доларів США за здійснення впливу на суддю, який буде розглядати вказану справу.
Водночас адвокат ОСОБА_4 попередив ОСОБА_7 , що в протилежному випадку він через свої зв'язки в Калуському РТЦК навпаки посприяє мобілізації останнього до лав Збройних Сил України.
Для отримання грошових коштів у сумі 3 000 доларів США ОСОБА_4 розраховував використати той факт, що ОСОБА_7 сприймає ці кошти як засоби для вирішення питання про встановлення опікунства в якості неправомірної вигоди, хоча сам не мав наміру передавати кошти судді, а розраховував використати виключно свої ділові та особисті знайомства, щоб спробувати власними силами забезпечити прийняття судового рішення про встановлення опікунства над особою-інвалідом.
Так, 03.02.2025 під час особистої зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про необхідність передачі йому грошових коштів у сумі 1 000 доларів США як авансу за здійснення впливу на суддів Рожнятівського районного суду щодо прийняття рішення про визнання його опікуном над особою-інвалідом, а також про необхідність надати йому документи, що підтверджують інвалідність особи, над якою буде встановлено опікунство.
При цьому ОСОБА_4 зауважив, що суддями Рожнятівського районного суду будуть вчинені дії в інтересах ОСОБА_7 , а саме винесено позитивне рішення про встановлення опікунства лише за умови надання ОСОБА_4 неправомірної вигоди в сумі 3 000 доларів США, чим створив у ОСОБА_7 переконання про неможливість правовим (законним) шляхом домогтися прийняття судом такого рішення.
Своїми діями ОСОБА_4 , використовуючи довірливі відносини з боку ОСОБА_7 та свій авторитет, створив у нього переконання про обов'язковість передачі неправомірної вигоди в сумі 3 000 доларів США, тобто схилив останнього до вчинення кримінально-караного діяння.
У свою чергу ОСОБА_7 , не бажаючи проходити військову службу, побоюючись погроз ОСОБА_4 та впевненості, що останній в змозі здійснити вплив для прийняття позитивного для нього рішення, погодився надати йому грошові кошти в якості неправомірної вигоди в зазначеній кількості.
При цьому, у зв'язку з відсутністю грошових коштів у сумі 3 000 доларів США, ОСОБА_7 відповів, що йому необхідно обдумати зазначену ситуацію і після цього звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою про протиправні дії ОСОБА_4
17 березня 2025 року в офісному приміщенні, де ОСОБА_4 здійснює адвокатську діяльність, що за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відбулась зустріч, під час якої останній, почувши від ОСОБА_4 запевнення про те, що він зможе вирішити питання про встановлення судом опікунства над особою-інвалідом, перебуваючи у становищі, в якому він, не бажаючи проходити військову службу та побоюючись дій ОСОБА_4 щодо його зв'язків у ІНФОРМАЦІЯ_1 , о 16 год 19 хв передав йому грошові кошти в сумі 1 000 доларів США (згідно з курсом Національного банку України - 41 509,80 грн) за вплив на прийняття суддями Рожнятівського районного суду відповідного рішення.
У ході розмови ОСОБА_4 також зазначив, що буде готувати документи для подачі в Рожнятівський районний суд для прийняття відповідного судового рішення.
У подальшому, в зв'язку з мобілізацією 28.05.2025 ОСОБА_7 до лав Збройних Сил України, ОСОБА_4 продовжив спілкування з його дружиною - ОСОБА_8 з метою отримання неправомірної вигоди для себе.
Так, 10.06.2025 у телефонній розмові ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 про те, що, незважаючи на мобілізацію її чоловіка до лав ЗСУ, дії щодо оформлення права на звільнення його від військової служби не припиняються.
01 вересня 2025 року під час особистої зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 про те, що є можливість переведення ОСОБА_7 в іншу «тилову» військову частину. За вплив на прийняття такого рішення військовослужбовцями з числа осіб керівного складу необхідно надати йому неправомірну вигоду в розмірі 7 000 доларів США та запевнив, що лише за таких умов забезпечить позитивне прийняття рішення про переведення її чоловіка в іншу «тилову» військову частину.
При цьому ОСОБА_4 чітко усвідомлював, що він особисто створив умови, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду, тобто вимагав у ОСОБА_7 через його дружину надання неправомірної вигоди в сумі 7 000 доларів США за вплив на прийняття рішення посадовими особами однієї з військових частин за виготовлення рекомендаційного листа для переведення ОСОБА_7 в іншу військову частину.
24 вересня 2025 року 10 год 31 хв між ОСОБА_8 і ОСОБА_4 відбулась зустріч поблизу офісного приміщення адвоката ОСОБА_4 , під час якої останній повідомив ОСОБА_8 , що коли рекомендаційний лист на переведення буде готовий, до чоловіка зателефонує посадова особа військової частини та повідомить, яким саме способом внести вказаний документ у додаток «Армія плюс» з метою подальшого переводу до іншої військової частини.
Як зазначив ОСОБА_4 , за вплив на прийняття такого рішення військовослужбовцями з числа осіб керівного складу військової частини, необхідно надати неправомірну вигоду в розмірі 7 000 доларів США та зауважив, що лише за таких умов забезпечить прийняття рішення про переведення її чоловіка в «тилову» військову частину.
При цьому адвокат ОСОБА_4 чітко усвідомлював, що своїми діями він створив умови, за яких особа змушена надати неправомірну вигоду, тобто вимагав у ОСОБА_7 через його дружину надання неправомірної вигоди за вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави.
Надалі 10.10.2025, згідно з попередньою домовленістю між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , відбулась зустріч в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, об 11 год 10 хв одержав від ОСОБА_8 3 000 доларів США неправомірної вигоди (згідно з курсом Національного банку України - 124 518, 60 грн) за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме посадовою особою військової частини, яке полягало у складанні та видачі рекомендаційного листа, який є підставою для переведення військовослужбовця ОСОБА_7 в іншу військову частину.
17 жовтня 2025 року відповідно до попередньої домовленості між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 відбулась зустріч, під час якої ОСОБА_4 , завершуючи свій злочинний умисел, одержав від ОСОБА_8 решту раніше обумовленої суми неправомірної вигоди - 4 000 доларів США (згідно з курсом Національного банку України - 167 042, 80 грн) за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - посадовою особою військової частини НОМЕР_1 щодо складання та видачі рекомендаційного листа, який є підставою для переведення військовослужбовця ОСОБА_7 у військову частину НОМЕР_1 . Після чого ОСОБА_4 був затриманий працівниками поліції.
Отже адвокат ОСОБА_4 , діючи умисно, у період з 10.10.2025 по 17.10.2025 одержав частинами від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у сумі 7000 (сім тисяч) доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 291 561, 40 грн) за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - посадовою особою військової частини НОМЕР_1 щодо складання та видачі рекомендаційного листа, який є підставою для переведення військовослужбовця ОСОБА_7 у військову частину НОМЕР_1 .
17 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Обґрунтованість підозри, як вказано у клопотанні, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема протоколами про здійснення контролю за вчиненням злочину, в яких зафіксовано відомості про одержання адвокатом ОСОБА_4 неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, а також обговорення деталей оформлення через судове рішення опікунства над особою-інвалідом з метою уникнення мобілізації ОСОБА_7 до лав ЗСУ; одержання адвокатом ОСОБА_4 частини грошових коштів, у сумі 3000 доларів США; результатами проведених негласних слідчих дій у виді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, відповідно до яких отримано відомості про вимагання адвокатом ОСОБА_4 неправомірної вигоди в ОСОБА_7 в сумі 7000 доларів США за вплив на прийняття рішення щодо переведення його в іншу військову частину; протоколами допитів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Адвокат ОСОБА_4 підозрюється в учиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких корупційних злочинів, а саме ч. 3 ст. 369-2 КК України, санкція статті якого передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про існування ризику, передбаченого п. 1, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, свідчить та обставина, що ОСОБА_4 підозрюється в учиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі та він усвідомлює ймовірну неминучість покарання за вчинення такого злочину у разі доведення його вини в суді.
Про існування ризику, передбаченого п. 3, а саме незаконно впливати на свідків, свідчить та обставина, що підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетні дані учасників кримінального провадження, в тому числі заявника і його родичів, а тому можуть підпадати під негативний вплив підозрюваного й змінити свої показання або в подальшому відмовитися від них у судовому засіданні.
Також існує ризик, передбачений п. 4, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 може не з'являтися на виклик, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, або ж симулювати хворобу.
Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється в учиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, то застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Беручи до уваги майновий стан підозрюваного ОСОБА_4 , ураховуючи суму одержаної неправомірної вигоди, наявність ризиків та інших обставин, сторона обвинувачення вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі понад 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у розмірі одержаної неправомірної вигоди - 291 561, 40 грн, яка буде достатньо гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та буде визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених в ньому, просив клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі понад 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме в сумі 291 561,40 грн.
Слідчий підтримав прокурора в судовому засіданні, просив клопотання задовольнити.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання, просили застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час.
Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якої передбачає позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна..
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
17 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема протоколами про здійснення контролю за вчиненням злочину, в яких зафіксовано відомості про одержання адвокатом ОСОБА_4 неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, а також обговорення деталей оформлення через судове рішення опікунства над особою-інвалідом з метою уникнення мобілізації ОСОБА_7 до лав ЗСУ; одержання адвокатом ОСОБА_4 частини грошових коштів, у сумі 3000 доларів США; результатами проведених негласних слідчих дій у виді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, відповідно до яких отримано відомості про вимагання адвокатом ОСОБА_4 неправомірної вигоди в ОСОБА_7 в сумі 7000 доларів США за вплив на прийняття рішення щодо переведення його в іншу військову частину; протоколами допитів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Адвокат ОСОБА_4 підозрюється в учиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких корупційних злочинів, а саме ч. 3 ст. 369-2 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bonafide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 на даному етапі підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема протоколами про здійснення контролю за вчиненням злочину, в яких зафіксовано відомості про одержання адвокатом ОСОБА_4 неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, а також обговорення деталей оформлення через судове рішення опікунства над особою-інвалідом з метою уникнення мобілізації ОСОБА_7 до лав ЗСУ; одержання адвокатом ОСОБА_4 частини грошових коштів, у сумі 3000 доларів США; результатами проведених негласних слідчих дій у виді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, відповідно до яких отримано відомості про вимагання адвокатом ОСОБА_4 неправомірної вигоди в ОСОБА_7 в сумі 7000 доларів США за вплив на прийняття рішення щодо переведення його в іншу військову частину; протоколами допитів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування певною сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні підстави для висновку про можливу причетність ОСОБА_4 до злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Також в судовому засіданні прокурором частково доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, свідчить та обставина, що ОСОБА_4 підозрюється в учиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі та він усвідомлює ймовірну неминучість покарання за вчинення такого злочину у разі доведення його вини в суді.
- незаконно впливати на свідків, свідчить та обставина, що підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетні дані учасників кримінального провадження, в тому числі заявника і його родичів, а тому можуть підпадати під негативний вплив підозрюваного й змінити свої показання або в подальшому відмовитися від них у судовому засіданні.
Слідчий суддя також враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, який згідно ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів.
Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження та особу підозрюваного, не зможе запобігти встановленим слідчим суддею в ході розгляду даного клопотання ризикам.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його майновий стан, соціальні зв'язки, а тому вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, при визначенні розміру якого враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному ОСОБА_4 вважаю за необхідне визначити заставу в межах 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 гривень 00 коп., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - в межах 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 242 240 гривень 00 коп., з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 14 грудня 2025 року включно.
Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.
Розмір застави визначити в межах 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 242 240 гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- не залишати без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду територію Івано-Франківської області;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби;
- утриматися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст складено та підписано 24.10.2025 року
Слідчий суддя ОСОБА_11