16.10.2025м. СумиСправа № 920/251/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 920/251/25
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) в особі Філії «Оператор припортових станцій» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 17-а, код 45270820)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мамонт - Агро» (м. Суми, вул. Козацький вал, буд. 2Б, офіс 320, код 41947062)
про стягнення 134 945, 00 грн
за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
представник позивача - не з'явився,
представник відповідача - не з'явився
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мамонт - Агро» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця в особі Філія «Оператор припортових станцій»» 134 945, 00 грн штрафу та судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №920/251/25 між суддями від 19.02.2025, справу розподілено судді Джепі Ю.А.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.02.2025 постановлено залишити без руху позовну заяву. Позивачем вимоги ухвали виконано.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.03.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/251/25; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мамонт - Агро» подано до суду клопотання про зменшення розміру штрафу б/н від 13.03.2025 (вх. №1240 від 13.03.2025), в якому просить у разі задоволення судом позовної заяви, задовольнити про справі №920/251/25 позовні вимоги частково, а саме в розмірі 1349, 45 грн, а в решті позовних вимог відмовити.
Також, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мамонт - Агро» подано до суду відзив на позовну заяву б/н від 13.03.2025 (вх. №1097 від 13.03.2025), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, представником відповідача подано до суду клопотання б/н від 13.03.2025 (вх. №1248 від 13.03.2025), в якому просить розгляд справи №920/251/25 проводити за правилами загального провадження.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив б/н від 18.03.2025 (вх. №1175 від 18.03.2025), в якому зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими та просить задовольнити позов в повному обсязі.
Також представником позивача подано до суду заперечення на клопотання б/н від 18.03.2025 (вх. №1177 від 18.03.2025), в якому просить відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мамонт - Агро» про зменшення розміру штрафу.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мамонт - Агро» було подано заперечення на відповідь на відзив б/н від 25.03.2025 (вх. №1287 від 25.03.2025), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.03.2025 постановлено задовольнити заяву б/н від 13.03.2025 № (вх.№ 1248 від 13.03.2025) представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мамонт - Агро» про розгляд справи № 920/251/25 в порядку загального позовного провадження; подальший розгляд справи № 920/251/25 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі відповідно до частини шостої статті 250 ГПК України; призначити підготовче засідання на 22.04.2025, 12:00.
Представником позивача подано до суду заяву б/н від 27.03.2025 (вх. № 1608 від 27.03.2025), у якій останній просить суд забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні, призначеному на 22.04.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 31.03.2025 постановлено задовольнити заяву представника позивача б/н від 27.03.2025 (вх. № 1608 від 27.03.2025); провести судове засідання, призначене на 22.04.2025, 12:00 за участі представника позивача - Ніколащенка Сергія Олександровича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.
Судове засідання, призначене на 22.04.2025, 12:00, не відбулось у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.04.2025 постановлено призначити підготовче засідання у справі №920/251/25 на 22.05.2025, 10:15; яке провести за участі представника позивача - Ніколащенка Сергія Олександровича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.
Підготовче засідання, призначене на 22.05.2025, 10:15, не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Джепи Ю.А на лікарняному у період з 06.05.2025 по 28.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.06.2025 постановлено призначити підготовче засідання на 08.07.2025, 10:00, яке провести за участі представника позивача - Ніколащенка Сергія Олександровича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.
Підготовче засідання, призначене на 08.07.2025, 10:00, не відбулось у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.07.2025 постановлено призначити підготовче засідання у справі №920/251/25 на 05.08.2025, 11:30, яке провести за участі представника позивача - Ніколащенка Сергія Олександровича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.
У період з 05.08.2025 до 18.08.2025 суддя Джепа Ю.А. перебувала у відпустці.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.09.2025 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/251/25; призначити розгляд справи № 920/251/25 по суті в судове засідання на 16.10.2025, 15:00; провести судове засідання, призначене на 16.10.2025, 15:00 за участі представника позивача - Ніколащенка Сергія Олександровича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.
У судове засідання по суті 16.10.2025 представники позивача і відповідача не з'явились. Про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представником позивача подано до суду клопотання б/н від 16.10.2025 (вх. №4996 від 16.10.2025), в якому просить розгляд справи, призначений на 16.10.2025, 15:00, провести без участі представника АТ «Укрзалізниця».
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мамонт - Агро» подано до суду заяву б/н від 16.10.2025 (вх. №5303 від 16.10.2025), в якій просить розгляд справи №920/251/25, призначений до розгляду на 16.10.2025, 15:00 розглядати без участі представника відповідача.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
26.11.2024 за накладною №43571660 зі станції Суми Товарна Південної залізниці, відповідач відправив на адресу Адміністрація Одеського порту станція призначення Одеса-Порт (ЦПС), два вагона з вантажем - кукурудза, зазначивши в накладній масу вантажу 134660 кг, зокрема в вагоні № 95670667 - 69800 кг, тара - 23000 кг.
У процесі перевезення вантажу 30.11.2024 на станції Подільськ Одеської залізниці було виявлено невідповідність в масі вантажу у вищезазначеному вагоні. В зв'язку з чим вагон був відчеплений, здійснено його огляд та контрольне зважування на вагах, про що складені акти загальної форми №№743,6324, 114,20255 від 30.11.2025, за результатами контрольного зважування комерційний акт №406802/55.
Відповідно до протоколу зважування та комерційного акта, слідів втрати вантажу немає, ЗПП справні і відповідають перевізному документу, за результатами зважування маса вантажу становила: брутто - 86850 кг, нетто - 63850 кг, тара - 23000 кг, відповідно до перевізних документів нетто - 69680 кг, що не відповідає даним зазначеним вантажовідправником в накладній на 5830 кг менше.
На виконання пункту 10 Правил складання актів (надалі - Правила), комерційний акт був підписаний, начальником станції Подільськ Ратнер О.О. (згідно з Правилами),нач.району (вантажного) ОСОБА_1 агентом комерційним Моспан Ж.О.
Після зважування та складання актів, вагон було відправлено на станцію призначення за досильною накладною № 40767485.
На станції призначення відповідно до вимог п. 12 Правил вагон видавався з перевіркою маси вантажу та тари вагона про, що було складено комерційний акт 400305/824 від 04.12.2024, за результатами зважування маса вантажу становила: брутто - 86750 кг, нетто - 64750 кг, тара - 22000 кг, що не відповідає даним зазначеним вантажовідправником в накладній на 4930 кг менше. Даний акт було підписано відповідальними особами залізниці, які приймали участь у перевірці та представником одержувача. Зауважень під час перевірки - не було.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 134 945, 00 грн штрафу за неправильне зазначення маси вантажу, що дорівнює п'ятикратній провізній платі, відповідно до приписів ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Приписами ст. 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Виникнення між сторонами у даній справі господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом підтверджується перевізним документом - накладною.
Згідно із ст.22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Згідно із ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення маса вантажу визначається відправником, про спосіб визначення маси відправник зазначає у накладній.
Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів графи перевізних документів «маса вантажу визначена відправником», заповнюються вантажовідправником.
Згідно даних накладних вантаж завантажений у вагони засобами відправника навалом. Маса вантажу визначена на вагонних вагах - відправником. В графі «правильність внесених у накладну відомостей підтверджую» підпис відправника.
Відповідно до п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Про спосіб визначення маси відправник зазначає у накладній (гр. 26).
Згідно з гр. 26 накладної, вантажовідправником маса визначалась за допомогою автомобільних ваг (зважуванням).
Як встановлено судом, у процесі перевезення вантажу 30.11.2024 на станції Подільськ Одеської залізниці було виявлено невідповідність в масі вантажу у вагоні. В зв'язку з чим вагон був відчеплений, здійснено його огляд та контрольне зважування на вагах, про що складені акти загальної форми №№743,6324, 114,20255 від 30.11.2025, за результатами контрольного зважування комерційний акт №406802/55.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Статтею 122 вказаного Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
АТ «Українська залізниця» відповідачу нараховано штраф в розмірі 134 945, 00 грн (26 989, 00 х 5 = 134 945, 00 грн, виходячи з того, що 26 989, 00 грн - провізна плата вагона).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мамонт - Агро» заперечує проти задоволення позову, крім того представником відповідача подано клопотання б/н від 13.03.2025 (вх. №1240 від 13.03.2025) до суду про зменшення розміру штрафу.
Суд не покладає в основу висновків у справі наступні заперечення відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову в цілому: а саме, що фактично йдеться про меншу вагу, що є невігідним для товариства з огляду на необхідність здійснювати провізну плату у більшому розмірі, посилання несправність вагів та порушення залізницею строків доставлення вагонів й вантажу, оскільки відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником визначених цією статтею порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, у даному випадку - неправильне зазначення маси вантажу, незалежно від того, чи у бік збільшення, чи у бік її зменшення.
Несправність вагів не доведена відповідачем належними та допустими доказами, а можливі порушення зобов'язань з боку залізниці не звільняють від обов'язку сплати відповідного штрафу та не позбавляють вантажовідправника звернутись із відповідними претензіями до залізниці, у тому числі й шляхом звернення до суду із окремим позовом.
Необхідності з'ясування наявності/відсутності складу цивільного правопорушення в даному випадку немає, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за формальною ознакою - неправильно зазначену масу вантажу.
У той же час, вирішуючи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мамонт - Агро» про зменшення розміру штрафу б/н від 13.03.2025 (вх. №1240 від 13.03.2025), суд дійшов висновку про його часткове задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначеної норми свідчить про те, що вона не є імперативною та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Одночасно зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність в кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 910/12069/17, від 21.10.2019 у справі № 910/1005/19.
Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При розгляді даної справи та вирішенні питання про зменшення нарахованого штрафу суд враховував, що фактичне недовантаження вагону до рівня, вказаного у залізничній накладній, не визначається як загроза безпеки руху. У такій ситуації штраф не виконує функцію «кари» за загрозу безпеки залізничного руху, що випливає зі змісту п. 15.27 Правил технічної експлуатації залізниць України.
Визначений розмір штрафу є великим для підприємства в умовах воєнного стану в країні, в ході вантажного залізничного перевезення відсутній факт зношення рухомого складу або можливості руйнації чи пошкодження вагону, враховуючи зазначення меншої, а не більшої ваги, немає даних про настання шкідливих наслідків для позивача тощо.
Суд вважає, що зменшення розміру штрафу на 30 % є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Розглянувши доводи відповідача з приводу обґрунтування необхідності зменшення штрафу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення 70% від заявленої до відшкодування суми штрафу, що складає 94 461, 50 грн.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мамонт - Агро» (м. Суми, вул. Козацький вал, буд. 2Б, офіс 320, код 41947062) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) в особі Філії «Оператор припортових станцій» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 17-а, код 45270820) штраф у розмірі 94 461, 50 грн (дев'яносто чотири тисячі чотириста шістдесят одна гривня п'ятдесят копійок) та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
3. Відмовити у частині вимог про стягнення 40 483, 50 грн (сорок тисяч чотириста вісімдесят три гривні п'ятдесят копійок) штрафу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення підписане суддею 27.10.2025.
Суддя Ю.А. Джепа