Справа №: 343/1583/25
Провадження №: 2/343/820/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
судді - Монташевич С. М.,
з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу №343/1583/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛФІ КРЕДИТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позицій сторін:
позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором № 2058445 від 29.01.2025 у розмірі 116960,00 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн та 20 044,00 гривень витрат на правову допомогу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29.01.2025 між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" № 2058445. Відповідно до умов указаного договору, позивач надав відповідачці шляхом перерахування у безготівковій формі на номер платіжної карти № НОМЕР_1 кредитні кошти, які остання зобов'язалася повернути у строки, визначені умовами договору, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання. В порушення умов кредитного договору боржниця свої зобов'язання не виконала, тому в неї виникла заборгованість в розмірі 116960,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, як безпосередньо в позовній заяві, так і в окремо сформованому через систему "Електронний суд" клопотанні просить розгляд справи здійснювати без його участі за наявними у справі матеріалами. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 1-5, 52).
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, хоча була повідомлена у встановленому законом порядку про день, час та місце розгляду справи, шляхом направлення за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 47) ухвали про відкриття провадження у справі, де була призначена дата судового засідання (а.с. 49), та повістки про виклик до суду (а.с. 51) рекомендованим повідомленням, яке повернулося з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 54-55), що, виходячи з позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 18.01.2023 у справі № 947/15524/20, дає підстави вважати, що судова повістка вручена. Також дані РНОКПП відповідачки внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує її можливість отримувати всі процесуальні документи та повістки у застосунку "Дія". Відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань до суду не подавала.
Спір між сторонами не вирішений.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
згідно з ухвалою від 21.08.2025, суд відкрив провадження по справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
01 та 08 жовтня 2025 року представник позивача сформував в системі "Електронний суд" заяву про розгляд справи без його участі, в якій не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
22 жовтня 2025 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
При цьому з урахуванням того, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:
як слідує з матеріалів справи, 29.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" з метою отримання кредиту, у зв'язку з чим ознайомилася із основними умовами кредитування та підписала електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Р404 Паспорт споживчого кредиту (Інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) Стандартизована форма) (а.с. 21-22).
29 січня 2025 року після ознайомлення із основними умовами кредитування, ОСОБА_1 уклала з ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" в електронному вигляді договір № 2058445 про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort", який підписала електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Р404. Згідно з довідкою про ідентифікацію, одноразовий ідентифікатор був направлений ОСОБА_1 на її фінансовий номер телефону НОМЕР_2 . В довідці також зазначені ідентифікуючі дані останньої (дані паспорта, РНОКПП та ін.) (а.с. 39).
За умовами укладеного договору, Товариство надає споживачу кошти у кредит, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п. 1.1). Сума кредиту - 34000,00 грн (п. 1.2). Строк кредиту - 360 днів (п. 1.3). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, первісна редакція якого наведена в Додатку № 1 до цього договору (п. 1.4). Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору (п. 1.5.1). Знижена процентна ставка становить 0,7 % в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності Товариства, до 28.02.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів (п. 1.5.2). Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 (п. 2.1). Дати надання кредиту: 29.01.2025 або 30.01.2025 (п. 2.2). У разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу споживача, зазначену в договорі та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані споживача, вказані в цьому договорі, в тому числі з використання месенджерів (п. 5.4.) (а.с. 13-19).
Додатком №1 до вказаного договору є Графік платежів, в якому визначені види платежів за кредитом, який ОСОБА_1 також підписала електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Р404 (а.с.20).
У повідомленні за вих № 20250708-115 від 08.07.2025 зазначено, що на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, ТОВ "ПЕЙТЕК" перерахувало від імені ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" 29.01.2025 на картку НОМЕР_1 кошти на суму 34000,00 грн (а.с. 23).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 2058445 від 29.01.2025 станом на 11.08.2025 у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 116960,00 грн, з яких 34000,00 грн - заборгованість за тілом кредита; 65960,00 грн - заборгованість за нарахування відсотків; 17000,00 грн - штрафні санкції (а.с. 24-26). Суд зауважує, що нарахування відсотків здійснено у межах строку договору, що відповідає п.1.5, 1.5.2 договору, та в розмірі, визначеному його умовами (0,7% в день за період з 29.01.2025 до 27.08.2025 та 1 % в день з 01.03.2025 до11.08.2025), який, в тому числі, не суперечить Закону України "Про споживче кредитування"..
Про необхідність сплатити заборгованість Товариство повідомляло ОСОБА_1 шляхом направлення 12.08.2025 рекомендованим поштовим відправленням досудової вимоги (а.с. 27).
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов договору про надання кредиту, непогашення відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Оцінка суду та норми права, які застосував суд:
вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд констатує таке.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як слідує з матеріалів справи, до укладення договору відповідачка ознайомилася з основними умовами кредитування у ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", підтвердженням чого слугує підписаний нею електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора паспорт споживчого кредитування.
Після ознайомлення із основними умовами кредитування ОСОБА_1 29.01.2025 підписала електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Р404 договір № 2058445 про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort", за умовами якого отримала від позивача 34000,00 грн, що підтверджується повідомленням від 08.07.2025. Доказів протилежного відповідачка не надала.
У вказаному договорі визначені умови кредитування, що описано вище, а також визначено графік платежів, з чим ОСОБА_1 погодилася, підписавши його.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із розрахунком заборгованості, позивач надав відповідачці можливість користуватися кредитними коштами, однак остання не дотримувалася своїх зобов'язань щодо погашення кредиту у визначені строки, не сплачувала проценти та не погашала тіло кредиту відповідно до встановленого графіка (кожних тридцять днів), не погашала проценти, на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов'язань, тому станом на 11.08.2025 має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 34000,00 гривень та 65960,00 грн заборгованості за відсотками, які нараховані за користування кредитними коштами.
Що стосується нарахування штрафних санкцій в розмірі 17000,00 грн суд зазначає таке.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1ст. 546 ЦК України).
У ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, другастатті 551 ЦК України).
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримував як Конституційний Суд України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховний Суд України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69).
Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказував, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Ураховуючи викладене, суд виснує, що заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 17000,00 грн підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки таке нарахування є неправомірним, а відтак позовна вимога в частині їх стягнення задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка порушила умови кредитного договору про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" від 29.01.2025, у встановленому порядку та строки не погашала заборгованість, доказів належного виконання зобов'язань по поверненню позичкових коштів не надала, не подала й будь-яких доказів на спростування факту отримання нею кредитних коштів, а також наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд резюмує, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" слід стягнути заборгованість у розмірі 99960,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 34000,00 гривень, заборгованість за нарахованими відсотками - 65960,00 гривень, а позовні вимоги задовольнити частково, відмовивши у задоволенні вимоги про сплату заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 17000,00 грн.
Розподіл судових витрат між сторонами:
відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вимогами ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1112 від 11.08.2025 (а.с. 42), а тому, беручи до уваги, що суд виснував про задоволення позову частково і стягнення з відповідачки 99960,00 грн боргу, що становить 85,46% (99960,00 грн / 116960,00 грн х 100%) від заявленої суми, то, з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з неї на користь позивача 2070,18 грн (85,46% від 2422,40) сплаченого судового збору, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 20044,00 гривень надав:
- договір №52 про надання правової (правничої) допомоги від 10.03.2025, який укладений між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та адвокатським об'єднанням "СВК ПАРТНЕРС", в якому визначено вартість кожної з послуг, яку надає дане адвокатське об'єднання Товариству (а.с.30);
-додаток №2 до вказаного договору, в якому визначено вид та вартість правової (правничої) допомоги, зокрема аналіз фактичних обставин справи, збір та підготовка доказів у справі становить 500,00 грн; підготовка, написання та оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості - 2000,00 грн; підготовка, написання та оформлення апеляційної скарги/ відзиву на апеляційну скаргу - 4000,00 грн. Сторони погодили, що оплата правової допомоги за договором здійснюється авансовим платежем протягом 5 днів з моменту направлення клієнту рахунку. Також клієнт зобов'язаний додатково оплатити Адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі 15% від суми боргу, яка підлягає стягненню із боржників та вказується у позовній заяві (зворот. а.с.30);
-розрахунок на оплату №275 від 17.07.2025, в якому вказано вид наданої послуги: правової (правничої) допомоги за аналіз справи, збір доказів та підготовку, написання та оформлення позовної заяви про стягнення боргу з ОСОБА_1 , сума якої становить 2500,00 грн;
- акт № б/н приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 14.08.2025, в якому визначено вартість наданих послуг по боржнику ОСОБА_1 , яка становить: аналіз фактичних обставин справи, збір та підготовка доказів у справі - 500,00 грн; підготовка, написання та оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості - 2000,00 грн (а.с. 35);
-свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7538/10 від 14.03.2019 (а.с.37).
Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. При цьому, відповідачкою не заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, як і не наведені обставини, за яких, як на її думку, заява не підлягала би до задоволення.
Враховуючи викладене, суд виснує, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеним та обґрунтованим.
Однак, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, в тому числі і зменшено суму боргу, 15% від розміру якої адвокатське об'єднання просить стягути гонорар, суд уважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17129,6 грн, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам (85,46% від заявленої до стягнення суми в розмірі 20044,00 грн).
На підставі викладеного, ст. 4, 526, 527, 549, 551, 610, 611, 626, 628, 639, 1050, 1054, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", ст. 133, 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України та, керуючись ст. 259, 264-265, 268, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛФІ КРЕДИТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛФІ КРЕДИТ" заборгованість за договором № 2058445 про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" від 29.01.2025 у розмірі 99960 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, з яких 34000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 65960,00 грн заборгованість за відсотками, а також 2070 (дві тисячі сімдесят) гривень 18 копійок сплаченого судового збору та 17129 (сімнадцять тисяч сто двадцять дев'ять) гривень 60 копійок понесених витрат за надання професійної правничої допомоги.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛФІ КРЕДИТ", місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 43979069.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя С.М. Монташевич