Єдиний унікальний номер 341/590/25
Номер провадження 2/341/433/25
27 жовтня 2025 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Аннишина С.І.,
за участю секретаря судового засідання Рарик В.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Галич в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Бісковицької сільської ради Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання малолітніх дітей та встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей батьком без участі матері
04 квітня 2025 року до Галицького районного суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Бісковицької сільської ради Львівської області про визначення місця проживання неповнолітніх дітей. Позивач просить визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку із фактом самостійного виховання та утримання ним дітей без участі матері за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову посилається на те, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . У 2023 році шлюб між ними розірвано. За період шлюбних відносин у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу відповідачка виїхала за кордон, а діти залишились проживати з батьком. Станом на момент звернення до суду відповідачка проживає окремо, місце її проживання невідоме. Вихованням та утриманням дітей на даний час займається виключно позивач. Також за час відсутності відповідачки, в догляді за дітьми позивачу допомагає його мати, що проживає разом з ним та дітьми.
Відповідачка час від часу дзвонить до нього та ніби хоче забрати дітей до себе, але не повідомляє де проживає, чи має можливість та піклуватися про дітей.
За таких обставин існує необхідність у визначенні місця проживання : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком у зв'язку з фактом самостійного виховання та утримання ним малолітніх дітей для захисту їхніх прав та інтересів задля того, щоб позивач, як батько, міг вирішувати будь-які питання відносно дітей, зокрема, представляти їхні інтереси без участі їхньої матері.
Ухвалою суду від 09 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бісковицької сільської ради Львівської області, про визначення місця проживання малолітніх дітей залишено без руху.
Ухвалою суду від 25 квітня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судове засідання. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_3
Ухвалою суду від 20 травня 2025 року постановлено проводити судові засідання у справі за участю сторони позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
25 червня 2025 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Просив визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ним АДРЕСА_1 . Встановити факт, що ОСОБА_1 , самостійно виховує та утримує малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без участі матері ОСОБА_3 . Встановлення даного факту необхідно позивачу для реалізації своїх прав як особи, яка самостійно виховує дітей, зокрема прав, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою суду від 11 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року постановлено провести допит свідків в режимі відеоконференції в приміщенні Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
В судовому засіданні позивач просив позов задольнити в повному обсязі. Пояснив, що з 2023 року його колишня дружина ОСОБА_3 з ним не проживає. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з ним, а їхня мати виїхала за кордон. Після розлучення вона один чи два рази говорила про те, що хоче забрати дітей з собою, однак з того часу дотепер подібних розмов чи будь - яких дій з її боку з цього питання не було Після розлучення мати відвідувала дітей двічі - на свято Миколая у 2023 році та на їх день народження у 2024 році. До кінця 2023 року від неї поступали кошти, які були допомогою на дітей. Позивач самостійно виховує дітей та опікується ними, хоче щоб вони постійно були з ним. Зазначив, що він є військовозобов'язаним, і у разі задоволення позовних вимог він отримає право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації
Представник позивача адвокат Кіт В.Ю. в судовому засіданні просив позовні вимоги задольнити в повному обсязі. На даний час стороні позивача невідомо, де проживає матір дитини, місця постійного проживання у неї немає. Місце проживання дітей повинно визначатись за згодою обох батьків, однак такої письмової згоди від матері немає. На даний час відповідачка не заперечує проти проживання дітей з батьком, однак це не виключає її звернень з подібними вимогами у майбутньому. Позивач має постійне місце проживання, працює, дбає про дітей, тому просить позов задовольнити. Встановлення факту самостійного виховання дітей необхідно позивачу для подальшого отримання відстрочки від призову під час мобілізації
Відповідачка в судове засідання не з'явилася. Згідно з отриманою судом інформацією з Єдиного державного реєстру №1288590 від 14.04.2025, за адресою по АДРЕСА_2 вона знята з реєстрації 08.07.2021. Виклик відповідачки здійснювався через огошення на сайті Судової влади України.
Представник органу опіки і піклування Виконавчого комітету Бісковицької сільської ради Львівської області в судове засідання не з'явився. 09.07.2025 року до суду скеровано висновок про визначення місця проживання малолітніх дітей. Розгляд справи просили проводити за відсутності представника органу.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
В судовому засіданні 16.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, та відповідно до частини 2 статті 244 ЦПК відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 27 10.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно з рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 червня 2023 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.9).
Сторони є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.04.2023 та Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07.04.2023 відповідно (а.с.10,11).
Згідно з Витягами з реєстру територіального громади, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: по АДРЕСА_1 з батьком ОСОБА_1 (а.с. 12,13,7).
Відповідно до акту обстеження матеріально побутових умов проживання від 20.03.2025 за №151, складеною комісією уповноважених осіб Бісковицької сільської ради, в будинку за адресою по АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . В будинку є три житлові кімнати, кухня, коридор, веранда, будинок газифікований. В цьому будинку також обладнана кімната для дітей. ОСОБА_1 розлучений, ніде не працює, займається тимчасовими заробітками та особистим сільським господарством (а.с.17).
Згідно з довідкою виконавчого комітету Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області за №186 від 18.03.2025 діти є вихованцями Філії «ЗДО «Краплинка» с. Воля Баранецька та їх батько ОСОБА_1 дійсно являється платником батьківської плати за харчування своїх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с.14).
Відповідно до довідки Філії «Заклад Дошкільної Освіти «Краплинка» село Воля Баранецька про участь батька дітей дошкільного віку у житті ЗДО, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 регулярно відвідують заклад дошкільної освіти. У вихованні дітей приймає участь тато. Батько відвідує святкові заходи за участю дітей. За період відвідування дитячого закладу вихователі та співробітники дитячого садка матір хлопчиків не бачили та не спілкувалися з нею. Зі слів вихователя групи мати ні в телефонних розмовах, ні в соціальних мережах не цікавилася адаптаційним періодом та повсякденним життям синів (а.с.15).
Згідно з характеристикою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Філії «Заклад Дошкільної Освіти «Краплинка» село Воля -Баранецька» діти проживають за адресою: АДРЕСА_1 та відвідують Філію «Заклад Дошкільної Освіти «Краплинка» село Воля - Баранецька» з 20.09.2023. У вихованні приймає участь тато. За період відвідування дитячого закладу вихователі та співробітники дитячого садка, матір хлопчиків не бачили та не спілкувалися з нею. Адаптаційний період у хлопчиків пройшов гарно. Хлопчики задоволенням відвідують дитячий садок. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спокійні ввічливі добрі, люблять бавитися з однолітками. (а.с.16).
Згідно з договором підряду від 27.11.2024 року ОСОБА_1 зобов'язувався виконати ремонтні роботи у с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, строк дії договору - до 31.12.2024. договірна вартість робіт - 30 000 грн (а.с.19).
Відповідно до характеристики №152 від 20.03.2023 року, яка складена Бісковицькою сільською радою Самбірського району Львівської області, ОСОБА_9 розлучений, виховує сам двох дітей, користується авторитетом серед односельчан. З сусідами та жителями села проживає в добросусідських відносинах. Скарг від жителів села в сільську раду не поступало. До кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався (а.с.24).
Згідно з Довідкою №2 від 19.03.2025, яка видана Самбірською ЦРЛ, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 в Самбірському психіатричному кабінеті на обліку не знаходиться (а.с18).
Відповідно до висновку органу опіки і піклування виконавчого комітету Бісковицької сільської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Бісковицької сільської ради від 26.06.2025 №66, працівниками Служби у справах дітей Бісковицької сільської ради спільно з старостою Воле-Баранецького старостинського округу 16.06.2025р. проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 за місцем проживання батька та дітей. За результатами обстеження встановлено, що сім?я проживає у житловому будинку, який складається з трьох житлових кімнат, кухні, коридору, веранди. Будинок газифікований. Наявне електро та водопостачання. В будинку на момент обстеження чисто, створено всі належні умови для проживання дітей. У дітей є все необхідне для нормального розвитку.Діти забезпечені одягом, взуттям, іграшками, мають місце для сну та відпочинку. На момент обстеження батько з дітьми перебував у будинку. Очевидні теплі та люблячі відносини між батьком та синами. Діти охоче розповідають про свої ігриз батьком. Зі слів батька та бабусі дітей ОСОБА_10 мати не проявляє належної материнської турботи, не цікавиться життям дітей, навідувала дітей лише кілька разів. Батько повідомив, що оскільки мати з ними не проживає вже більше двох років, але іноді в телефонних розмовах заявляє що забере дітей до себе та має намір виїхати з ними за кордон, він вирішив подати позовну заяву в суд.
Начальником служби у справах дітей Бісковицької сільської ради Оксаною Павлішак була проведена телефонна розмова з матір?ю дітей в ході якої матір повідомлено про те що на розгляді органу опіки та піклування виконавчого комітету Бісковицької сільської ради перебуває ухвала суду щодо надання висновку про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Мати повідомила, що вона працює та вже декілька років проживає у м. Львові, але постійного місця проживання немає, тому на даний момент не заперечує щодо визначення місця проживання дітей з батьком, проте планує з часом налагодити своє життя та забрати дітей до себе. Матір було повідомлено про час та дату засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Бісковицької сільської ради.
На засідання комісії, яке відбулося 20.06.2025, мати не з?явилася, хоча була належним чином повідомлена. Про причину неявки не повідомила, жодних документів зі сторони матері на розгляд комісії не поступало.
Орган опіки та піклування Бісковицької сільської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_1 .
В судовому засіданні в режимі відеоконференції з Самбірським міськрайонним судом Львівської області були допитані: ОСОБА_11 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона є рідною сестрою позивача, її дочка ходить в садочок з дітьми позивача. Пояснила, що мати дітей не з'являється та не бере участі у їхньому вихованні. Після першого року розлучення передавала для дітей один раз подарунки. Зараз вона не дзвонить та не цікавиться дітьми. Батько не чинить жодних перешкод дітям у спілкуванні з матір'ю. Вона, як сестра ОСОБА_14 також допомагає брату зі дітьми.
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що є тіткою позивача та часто його відвідує, мати залишила дітей на батька та не бере участі у їхньому вихованні. Пояснила, що сторони разом проживали близько 1,5 року разом. Потім ОСОБА_3 почала їздити ніби то на лікування, а фактично мала інші відносини. Після розлучення один раз навідувалася до дітей. Думає, що діти її б на даний час не впізнали. Вихованням та утриманням дітей займається батько. Йому у цьому допомагають також сестра та мати (бабуся дітей).
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши учасників справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Щодо вимоги про визначення місця проживання дітей.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з частиною першою та другою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За частиною 2 та 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) вказано, що положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Згідно з частиною 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків
Відповідно до статті 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Так, судом вставлено, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є малолітніми та такими, що не досягли десяти років.
Після розірвання шлюбу між сторонами, діти залишилися проживати з батьком. Зі змісту пояснень позивача вбачається, що між ним та відповідачкою ОСОБА_3 відсутній спір щодо місця проживання їхніх малолітніх синів, оскільки мати не заперечувала та не заперечує на даний час щодо проживання дітей з батьком, жодних дій з її боку, спрямованих на зміну місця проживання дітей, не було.
Факт відсутності між батьками дитини спору щодо місця проживання дитини вбачається також і з висновку органу опіки і піклування виконавчого комітету Бісковицької сільської ради, в якому зазначено, що мати ОСОБА_3 повідомила, що вона на даний час не заперечує щодо визначення місця проживання дітей з батьком.
Тобто сторони, як це і передбачено частиною 1 статті 160 СК України, визначили місце проживання дитини з батьком за взаємною згодою.
Відтак, за відсутності між сторонами відповідного спору суд позбавлений можливості вирішувати такі питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.
Сімейні відносини, враховуючи їх особистісний характер, повинні в першу чергу вирішуватися за згодою їх учасників, і тільки в разі відсутності такої згоди (існування між ними спору) - зокрема, в суді.
Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідачка у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із нею, як матір'ю, суду не надала.
Отже, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання. При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір, та вказані обставини підлягають перевірці судом.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини заявлені позивачем передчасно.
Зі змісту самого висновку органу опіки та піклування випливає, що матір дитини не заперечує щодо проживання дитини з батьком, що свідчить про відсутність між батьками спору щодо місця проживання дитини, а відповідно - відсутність взагалі підстав для надання такого висновку в порядку статті 161 СК України.
Суд звертає увагу, що фактично цей спір щодо місця проживання дітьми був ініційований батьком, з яким діти і так фактично проживали і продовжують проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни місця проживання дітей, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дітьми.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дітей разом із ним, які і так фактично проживають разом із ним, порушені права позивача. А тому оскільки між батьками відсутній спір щодо місця проживання дітей, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про визначення місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком.
Саме така правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964св24), від 10 грудня 2024 року у справі №299/8679/23 (провадження № 61-14033св24), від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23.
Щодо вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей без участі матері .
Так, ОСОБА_1 , просить суд вствновити факт, що він самостійно виховує та утримує малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без участі матері ОСОБА_3 .
Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У частині 8 статті 7 СК України зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з частиною 1 статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України та частиною 3 статті 11, статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до частин 1, 4 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Згідно з частиною 1 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
Частиною 2 статті 157 СК України визначено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до частини 3 статті 157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 2 статті 30 ЦК України).
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Згідно з частиною 2 статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.
У частині 4 статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Спір щодо участі у вихованні дитини тим з батьків, який проживає окремо від неї, відповідно до статті 158 СК України вирішується органом опіки та піклування за заявою матері, батька дитини. Тоді орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Це рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
І лише у тому випадку, коли той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Тоді суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, що встановлено у статті 159 СК України.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною 1 статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Частиною 1 статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин 3-4 статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У цій справі ОСОБА_1 просить установити факт самостійного виховання ним дітей, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною 1 статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року по справі №201/5972/22.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази існування або настання обставин, в силу яких батьківська правосуб'єктність матері дитини обмежена або припинилася, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком, тобто позивачем, малолітніх дітей
Натомість навпаки, найвищим інтересам малолітніх дітей відповідає спільна опіка (виховання та утримання) батьками, оскільки у матеріалах справи відсутні докази протипоказань для такого. Суд вважає, що матеріалами справи не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили, що мати дітей ОСОБА_3 не здатна виконувати свої батьківські обов'язки щодо дітей чи позбавлена у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно дітей. Ті обставини, що відповідачка проживає окремо, самоусунулась від виховання дітей, не свідчить про те, що позивач самостійно виховує дітей, оскільки вказані обставини не позбавляють матір дітей батьківських прав і не залишають дітей без материнського виховання. Встановлення судом факту самостійного виховання дітей батьком не залежить виникнення, зміна особистих прав позивача як батька. Проживання дітей разом з батьком, в даній справі ніким не оспорюється, потреба у додатковому встановленні такого факту судом не доведена. Утримання дітей батьком є законним обов'язком та не потребує встановлення судом.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що відсутні необхідні та достатні умови для встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей батьком, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, та керуючись статтми статтями 141, 150, 155, 157, 160, 161 СК України, 13, 76, 81, 89, 95, 244, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Бісковицької сільської ради Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання малолітніх дітей та встановлення факту самостійного виховання дітей батьком без участі матері - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду Рішення може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідачка - ОСОБА_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа: Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Бісковицької сільської ради Львівської області, місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, 3, с.Бісковичі, Самбірський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 04370030.
Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
СуддяСвятослав АННИШИН