Справа №338/980/25
22 жовтня 2025 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Битківського Л.М.
секретаря Чорній К.М.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Яцущак К.М.,
представника відповідача Бичая Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Богородчани справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Івано-Франківській області області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом у якому оскаржив постанову, винесену стосовно нього поліцейським офіцером громади відділення поліції №2 (селища Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Клим'юком Анатолієм Володимировичем 12 липня 2025 року, відповідно до якої він визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
Позовні вимоги зводяться до того, що позивач з рішенням про притягнення його до адміністративної відповідальності не погодився, вважає його таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а оскржувану постанову просив скасувати як протиправну, посилаючись при цьому на ст. 280 КУпАП. Зазначив, що провадження у справі про адміністративні правопорушення не було здійснено на основі суворого додержання законності, а застосування посадовою особою заходів адміністративного впливу проводилось свавільно.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 12.07.2021 року у вечірній час він, рухаючись по дорозі у с.Підгір'я Богородчанської територіальної громади Івано-Франківського району побачив поліцейський автомобіль, який рухався йому на зустріч. Коли вони розминулись, поліцейське авто змінило напрям руху і за допомогою проблискових маяків йому було подано вимогу про зупинку. До автомобіля підійшов поліцейський, який вказав, що причиною зупинки стала нібито відсутність підсвідки заднього номерного знака. Коли він вийшов з автомобіля та разом з поліцейським оглянули автомобіль, то встановили, що підсвідка номерного знака працює. Тому він сів у автомобіль та мав намір продовжити рух. Однак працівник поліції зажадав від нього пред'явити посвідчення водія. Оскільки він вважав причину зупинки надуманою, то вимагав від працівника поліції вказати справжню причину зупинки та пояснити суть порушення, яке ставиться йому у вину. Інший поліцейський, який підійшов до автомобіля, також став вимагати пред'явити посвідчення водія. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкового страхування від нього не вимагали. На його думку працівники поліції діяли протиправно, тому він зателефонував на лінію «102» та повідомив про інцидент. В ході розмови він тримав у руках посвідчення водія, яке працівникам поліції передавати не хотів, через те, що разом з ними були віськовослужбовці РТЦК, тому остерігався того, що документи можуть бути вилучені та передані військовослужбовцям. Проте поліцейські могли бачити у його руках посвідчення водія через відкрите вікно автомобіля та ознайомитись з ним.
Представник позивача адвокат Яцущак К.М. в судовому засіданні підтримала позицію свого довірителя. Вказала, що працівники поліції зупинили автомобіль без достатніх правових підстав, оскільки порушення, яке нібито було причиною зупинки, не знайшло підтвердження у ході перевірки. За таких умов вимога працівника поліції про пред'явлення документів, зокрема посвідчення водія, не була обгрунтованою. Крім того, працівники поліції Мельничук В.В. та Клим'юк А.В., які зупинили автомобіль позивача, після його дзвінка на лінію 102 у розмові з ОСОБА_1 дійшли згоди, що він продемонструє свої документи після приїзду слідчо-оперативної групи. Проте, не дочекавшись її прибуття розпочали розгляд справи про адмінітративне правопорушеня. Також наголосила на тому, що за допомогою бази даних інформаційної системи поліції поліцейські встановили факт наявності у позивача посвідчення водія на право керування транспортним засобом, однак все ж прийняли рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Звернула увагу суду на некоректність викладу у оскаржуваній постанові суті інкримінованого правопорушення, а саме використання терміну «не надав» в той час як диспозиція ч.1 ст.126 КУпАП містить термін «не пред'явив».
Також, представник позивача вказала на недопустимість поданих стороною відповідача як доказу матеріалів відеофіксації події. Зокрема звернула увагу, що у постанові про притягнення водія до адміністративної відповідальності відсутнє посилання на технічні засоби фіксації, за допомогою яких зроблено відеозапис. При відтворенні запису, лише на одному з чотирьох файлів міститься інформація про дату та час фіксації. Також, на думку представника, запис не є безперервним і може містити ознаки монтажу. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача Бичай Н.Р. в судовому засіданні заперечив проти обгрунтованості позовних вимог. Вказав, що 12.07.2025 року поліцейській офіцери громади Мельничук В.В. та ОСОБА_2 , рухаючись на службовому автомобілі у с.Підгір'я Богородчанського територіальної громади, виконуючи покладені на них обов'язки, зупинили автомобіль позивача, оскільки візуально виявили ознаки адміністративного правопорушення. Під час спілкування працівники поліції, у порядку, передбаченому п.2.4 ПДР України заявили вимогу пред'явити для перевірки посвідчення водія. ОСОБА_1 законну вимогу працівників поліції виконати відмовився, незважаючи на те, що така вимога звучала неодноразово. Такі дії водія містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а тому було винесено постанову про притягнення до адімністративної відповідальності. Будь-яких свавільних чи протиправних дій працівники поліції під час розгляду даної справи про адміністративне правопрушеня не допустили, що підтверджується матеріалами відеофіксації, які є повним і безстороннім доказом як факту вчинення правопорушення, так і процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Посилання сторони позивача на недопустимість цього доказу є надуманим. Жодних ознак монтажу представлені відео не містять, а розбіжність у ракурсі пояснюється лише тим, що відеофіксація відбувалась на два пристрої, які були у кожного поліцейського. Тому просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши в судовому засіданні сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 12 липня 2025 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW 520i р.н.з. НОМЕР_1 близько 21 год. 30 хв. рухався у с. Підгіря по вул.Шевченка Богородчанської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області і був зупинений працівниками поліції - поліцейськими офіцерами громади Мельничуком В.В. та Клим'юком А.В., які рухались на службовому автомобілі.
Після зупинки транспортного засобу поліцейський Мельничук В.В., включивши портативний засіб відеореєстрації, закріплений на форменному одязі, підійшов до водія представився, попередив про здійснення відеофіксації та повідомив про причину зупинки транспортного засобу, а саме візуальне виявлення того, що задній номерний знак автомобіля не освітлюється належним чином. Водій ОСОБА_1 , який вийшов з автомобіля, разом з поліцейським оглянули номерний знак та встановили, що підозра поліцейського не підтвердилась.
Одночасно поліцейський Мельничук В.В. попросив водія пред'явити для огляду посвідчення водія. Однак ОСОБА_1 виконати дану вимогу відмовився, посилаючись на надуманий привід до зупинки транспортного засобу. Поліцейський ОСОБА_2 , який приєднався до спілкування з водієм погодився, що причина, яка послужила підставою для зупинки транспортного засобу в ході перевірки не знайшла підтвердження, а тому не слугуватиме підставою для відповідальності, однак вимога поліцейського про пред'явлення водієм документів, визначених п.2.1 ПДР є обов'язковою. При цьому неодноразово повторив цю вимогу водію ОСОБА_1 , але водій її проігнорував. Після роз'яснення позивачу наслідків такої поведінки, а саме можливості бути притягнутим до адміністративної відповідальності за відмову пред'явити документи, ОСОБА_1 черговий раз висловив небажання виконати вимогу поліцейського. Дані про особу водія, а саме анкетні дані (прізвище ім'я та по-батькові, дата народження, місце проживання) були встановлені зі слів водія, який у присутності поліцейських здійснив телефонний дзвінок на лінію 102. Після перевірки відомостей за даними інформаційного порталу поліції, старший лейтенант ОСОБА_2 розпочав розгляд адміністративної справи та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5207424 за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідно до якої на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Оцінюючи доводи сторін у даний справі, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 1, 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пп. а, б, ґ п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно із п. 2.4 ПДР України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1.
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством. Санкція за дане правопорушення є безальтернативною і встановлена у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису …
Відповідно до ч.2 ст.32 ст. 31 Закону № 580-VIII у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст. 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В ході судового розгляду представник відповідача подав суду як доказ на обґрунтування законності дій поліцейського чотири відеофайли з матеріалами фіксації події, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Перегляд записів з нагрудних камер поліцейського Мельничука В.В. та поліцейського Клим'юка А.В. дає підстави безсумнівно стверджувати, що ОСОБА_1 не пред'явив на вимогу працівника поліції у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії. Вказана вимога ставилась до водія неодноразово і ним демонстративно була проігнорована. Посилання ОСОБА_1 на те, що він тримав у руках посвідчення водія і поліцейський, за бажання, міг з ним ознайомитись, не відповідає дійсності.
Ні положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух», ні вимогами п. 2.4 а) ПДР обов'язок водія пред'явити для перевірки документи, зазначені у п.2.1 ПДР не ставиться у залежність від будь-яких інших умов. Вимога працівника поліції щодо цього має імперативний характер, тобто наказовий, обов'язковий, що вимагає беззастережного виконання.
Посилання позивача на те, що працівник поліції використав незначний чи надуманий привід для зупинки його транспортного засобу, не дає підстав для ігнорування розпорядження поліцейського про пред'явлення документу, наявність якого у водія є обов'язковою. Неправомірні, на думку особи, дії поліцейського, позивач міг згодом оскаржити у порядку дисциплінарного чи адміністративного провадження. Жодних підстав розцінювати як завідомо протиправну вимогу поліцейського направлену до водія, який є учасником дорожнього руху, про пред'явлення до перевірки документів, у позивача не було.
Міркування позивача та його представника, що матеріали відеофіксації можуть мати ознаки монтування, а сам запис не є безперервними, суд вважає не обґрунтованими. Будь-яких конкретних ознак монтажу сторона суду не навела. Різний ракурс відео зображення пояснюється тим, що з один з чотирьох відео файлів записаний на відео реєстратор поліцейського Мельничука В.В., який починав спілкування із водієм, а три інші на відео реєстратор поліцейського Клим'юка А.В. Запис із реєстратора останнього є безперервним і таким, який відобразив усю процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відсутність посилання у п.7 оскаржуваної постанови на те, що до постанови додається технічний запис за допомогою якого здійснено відеофіксацію, не змінює суті обставин, які були встановлені при винесенні постанови. Адже позивач навіть у позовній заяві, з якою звернувся до суду не заперечував того факту, що відмовився пред'являти на вимогу працівників поліції посвідчення водія, а його доводи зводились лише до того, що таку вимогу він вважав незаконною, а також що він у встановленому порядку отримував посвідчення водія і працівники поліції на момент притягнення його до адміністративної відповідальності мали у своєму розпорядженні ці дані.
Суд також зазначає, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП за своєю конструкцією є правопорушенням з усіченим складом, тобто таким, який характеризується відсутністю суспільно небезпечних наслідків, передбачених законом як обов'язковою складовою. Це означає, що правопорушення вважається закінченим з моменту вчинення протиправної дії чи бездіяльності, а не після настання будь-яких наслідків.
Невиконання водієм вимоги про пред'явлення посвідчення водія, саме по собі утворює склад адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене, суд вважає, що вина позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП доведена, позивач обґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності за цією статтею, підстав для скасування прийнятого рішення суд не встановив.
Керуючись ст.ст.286 КАС України, суд, -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5207424, винесену поліцейським офіцером громади відділення поліції № 2 (селище Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Клим'юком Анатолієм Володимировичем 12 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 425 грн.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 10-ти денний строк з дня його проголошення через суд першої інстанції.
Суддя Битківський Л.М.