вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"21" жовтня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/566/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро"
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство"
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс"
про: визнання права власності та зняття арешту
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Сідоренко Сергій Петрович
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс"
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство"
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро"
про: визнання недійсним договору купівлі - продажу
секретар судового засідання: С.Коваль
представники:
від "П'ятигори Агро": К.Кириченко
від ТОВ "Агрі Транс": К.Одринський
від ТОВ "Рівненське аграрне підприємство": не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс" про визнання права власності та зняття арешту.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс" звернулось до суду із зустрічним позовом до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" та до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" про визнання недійсним договору купівлі - продажу №10-10/2 від 10.10.2023 року.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позиція позивача за первісним позовом:
Позивач за первісним позовом в обґрунтування позовних вимог вказує, що між Товариством з обмеженою відповідальність "Рівненське аграрне підприємство" (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" (позивач) було укладено договір купівлі-продажу №10-10/2 від 10.10.2023 року.
На виконання умов договору відповідач 1 передав позивачу визначене у специфікації №1 майно, зокрема: Обприскувач самохідний, AGCC4660ENT8M1003, номер 57453ВК. 2008 року, що підтверджується, підписаною сторонами видатковою накладною №1 від 16.10.2023 року за якою постачальник передав, а покупець отримав майно за ціною 3 943 329,52 грн з ПДВ та, зокрема, Обприскувач самохідний, CHALLENGER SPRA COUPE 4660 зав. №AGCC4660ENT8M1003, номер 57453ВК. 2008 року за ціною: 923 456, 97 грн без ПДВ в тому числі ПДВ 184 691,39 грн, а загалом: 1 108 148,36 грн.
Позивач в період з 18.01.2024 року по 15.10.2024 року провів повну оплату за договором купівлі-продажу №10-10/2 від 10.10.2023 року.
Однак, зареєструвати своє право власності на обприскувач позивач позбавлений можливості через не зняття його з обліку попереднім власником - відповідачем 1 та наявності накладеного арешту на спірне майно
У зв'язку з наведеним позивач за первісним позовом заявив вимоги про визнання за права власності на рухоме майно та зняття з його арешту.
Натомість відповідач 2 за первісним позовом заперечив проти позову та висловив наступну позицію. Вимоги позивача, викладені за текстом позовної заяви, не визнає повністю, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Вважає, що має місце укладення фраудаторного правочину з метою приховання майна та ухилення від виконання грошових зобов'язань.
Вказує, що Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16 травня 2024 року по справі №918/236/24 було стягнуто з ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" на користь ТОВ "Агрі Транс" 6 158 981,60 грн.
Накази на примусове виконання рішенням Господарського суду Рівненської області від 16 травня 2024 року по справі №918/236/24 були подані на примусове виконання до приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області.
У зв'язку з чим, відповідно були відкриті наступні виконавчі провадження: виконавче провадження ВП№78162332 від 22.05.2025 (стягнення з ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" 73 907,78 грн судового збору); виконавче провадження ВП№78163595 від 22.05.2025 (стягнення з ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" 6000,00 грн) витрат на професійну правову допомогу); виконавче провадження ВП№78161778 від 22.05.2025 (стягнення з ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" 6 158 981,60 грн).
На переконання відповідача 2, у зв'язку з порушенням передбаченого порядку укладення договору купівлі-продажу №10-10/2 від 10.10.2023 року та відсутністю повного та належного розрахунку з продавцем ТОВ "Агрі Транс", у позивача не виникло право власності на спірне майно.
Сторонами оспорюваного правочину не надано доказів складання та подання податкової накладної щодо господарської операції з придбання майна, що на переконання відповідача 2 ставить під сумнів фактичне укладення договору.
Відповідач 2 вказує, що матеріали справи не містять доказів повідомлення про відступлення права вимоги на підставі якого позивачем сплачувались кошти в рахунок оплати вартості спірного майна на користь іншої особи, яка не відчужувала майно.
Окрім того позивачем не була надана копія відповідного договору факторингу №Ф-12/11 від 10.11.2023 року, на який є посилання у листі, отже неможливо встановити обсяг прав та зобов'язань сторін, умов та строків здійснення відступлення прав вимог, їх обсяг, вартість та строки. Також не надані докази виконання таких умов договору факторингу та здійснення відповідного фінансування (розрахунку фактора з клієнтом). Отже неможливо встановити належність переходу права грошової вимоги за договором купівлі-продажу.
Також вказує, що обов'язковою умовою для подальшого відчуження самохідних сільськогосподарських та меліоративних машин, нормами чинного законодавства передбачено обов'язкове попереднє зняття з обліку таких машин. Оскільки цього зроблено не було, такий факт також викликає сумніви дійсного укладення договору купівлі-продажу.
Разом з тим відповідач 2 подав зустрічний позов, у якому висловив наступну позицію.
На переконання позивача, оскільки за оскаржуваним договором відчужується майно відповідача 1 на користь відповідача 2, тому спроможність відповідача 1 погасити борг перед позивачем, чи можливість у примусовому порядку задовольнити вимоги позивача за рахунок майна відповідача 1 значно зменшується, що напряму впливає на можливість задоволення майнових вимог позивача, а отже і порушує права і інтереси позивача, який правомірно очікує повернути борг.
Вказує, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 16 травня 2024 року по справі №918/236/24 було задоволено позов та стягнуто з ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" на користь ТОВ "Агрі Транс" 6 158 981,60 грн.
На виконання умов спірного договору відповідач 1 нібито передав позивачу за первісним позовом визначене у специфікації № 1 майно, зокрема: Обприскувач самохідний, AGCC4660ENT8M1003, номер 57453ВК. 2008 року, що підтверджується, підписаною сторонами видатковою накладною №1 від 16.10.2023 року.
На переконання позивача, вказаний правочин є фраудаторний, тобто такий який вчинений на шкоду кредитору з метою приховання майна та ухилення від виконання грошових зобов'язань, а також фіктивний, тобто такий який направлений на інші цілі, ніж ті що передбачені правочином та не направлений на встановлення правових наслідків, які встановлені законом.
Доводи позивача за зустрічним позовом аналогічні його позиції, яка викладена у відзиві на первісний позов.
У відзиві відповідач ТОВ "П'ятигори Агро" заперечив вимоги зустрічного позову. Так відповідач 2 за зустрічним позовом вказує, що оспорюваний договір купівлі-продажу №10-10/2 від 10.10.2023 року укладений у період, не коли виник борг, як стверджує ТОВ "Агрі Транс", а коли послуги перевезення ТОВ "Агрі Транс" надавались та приймались і оплачувались ТОВ "Рівненське аграрне підприємство", крім тих по яких рахунки ТОВ "Агрі Транс" у встановленому порядку та строки не виставлялись, через що ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" не вважало, що настав строк їх оплати.
Розрахунки за оспорюваним договором були проведені у повному обсязі.
Підтвердження цього подані разом з первісною позовною заявою. Факт того, що розрахунки проведені із деяким запізненням також не впливає на набуття права власності.
Стосовно договорів факторингу сумніви щодо законності яких висловлюються ТОВ "Агрі Транс", вважає необхідним вказати, що між сторонами договорів факторингу жодні спори щодо їх дійсності відсутні.
Стосовно податкових наслідків угоди, відповідач 2 за зустрічним позовом подав суду докази щодо податкових наслідків укладення договору купівлі-продажу обприскувача.
Вказує, що не зняття з реєстрації обприскувача колишнім власником ТОВ "Рівненське аграрне підприємство", у даному випадку, не може впливати ні на дійсність угоди його купівлі-продажу, ні на набуття права власності на нього, а про фіктивність та фраудаторність угоди, у даному випадку, немає жодних підстав стверджувати.
Також вказує, що договір укладений до виникнення боргу перед ТОВ "Агрі Транс" та задовго до подання останнім позову про стягнення боргу. ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" та ТОВ "П'ятигори Агро" не являються пов'язаними та/або афілійованими особами. За угодою купівлі-продажу за товар, визначений угодою передбачена вище, ніж ринкова ціна з огляду на стан майна у момент продажу. Оплата за товар проведена в повному обсязі, докази чому є у матеріалах справи.
Процесуальні дії у справі
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс" про визнання права власності та зняття арешту.
Ухвалою суду від 24 червня 2025 року відкрито провадження у справі, підготовче засідання відкладено на 22 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 24 червня 2025 року вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення реалізації, продажу наступного рухомого майна: Обприскувач самохідний, CHALLENGER SPRA COUPE 4660 зав. № AGCC4660ENT8M1003, номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску.
10 липня 2025 року ТОВ "Агрі Транс" поданий відзив на позов.
10 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс" звернулась до суду з зустрічним позовом до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" та до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" про визнання недійсним договору купівлі - продажу №10-10/2 від 10.10.2023 року.
Ухвалою суду від 14 липня 2025 року суд прийняв зустрічну позову заяву для спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об'єднав в одне провадження з первісним позовом.
15 липня 2025 року ТОВ "П'ятигори Агро" подана відповідь на відзив.
У судовому засіданні 22 липня 2025 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 13-00 год 26 серпня 2025 року.
30 липня 2025 року ТОВ "П'ятигори Агро" поданий відзив на зустрічний позов.
26 серпня 2025 року ТОВ "Агрі Транс" подало до суду додаткові пояснення та додаткові докази, додаткові пояснення суд залишив без розгляду, а подані докази не прийняв що відображено в ухвалі від 26 серпня 2025 року.
Ухвалою суду від 26 серпня 2025 року суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 16 вересня 2025 року.
12 вересня 2025 року ТОВ "Агрі Транс" подало до суду додаткові докази та клопотання про поновлення строку на подачу доказів.
Судове засідання з розгляду справи по суті 16 вересня 2025 року не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.
Ухвалою від 22 вересня 2025 року суд призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 30 вересня 2025 року.
У судовому засіданні 30 вересня 2025 року суд задоволив клопотання про поновлення процесуального строку та оголосив перерву до 21 жовтня 2025 року 11 години 30 хв.
Про місце, дату та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином шляхом направлення учасникам справи до їх електронних кабінетів ухвали суду від 30 вересня 2025 року.
У судовому засіданні представники сторін, які з'явились в судове засідання, підтримали свої позиції, які викладені у їх заявах по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Господарський суд встановив наступне.
10 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальність "Рівненське аграрне підприємство" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №10-10/2 від 10.10.2023 року (далі договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити й передати у власність, а покупець прийняти й оплатити продукцію в асортименті, іменовану далі по тексту договору - товар. Характеристики, кількість, номенклатура, ціна й загальна вартість товару, що поставляється по даному договору, зазначається сторонами в специфікації до договору, що є невід'ємною його частиною. Товар поставляється постачальником покупцеві партіями, на кожну партію товару покупець виписує товарну накладну. Товар, який поставляється постачальником, повинен відповідати договору, специфікаціям до договору, технічним вимогам заводу-виробника товару, супровідної (технічної) документації.
Згідно з умовами пунктів 2.1. - 2.4. договору, покупець за свій рахунок здійснює постачання товару, якщо інше не узгоджено сторонами в специфікації до договору. Право власності на товар, переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцеві або уповноваженої ним особі та оформлення (підписання) сторонами видаткових накладних (інших документів про передання товару). Порядок і строки поставки узгоджуються сторонами в специфікації. Загальний обсяг і вартість товару, що поставляється по даному договору, складається із загальної вартості товару поставленого протягом строку дії даного договору.
Пунктами 3.1. - 3.4. договору встановлено, що умови оплати та поставки товару узгоджуються сторонами в специфікації до договору. Оплата товару, що поставляється постачальником, здійснюється покупцем в національній валюті України - гривні, відповідно до банківських реквізитів постачальника, зазначеними в даному договорі. Датою платежу є дата зарахування коштів на поточний банківський рахунок постачальника. Вартість товару, погоджена й затверджена сторонами у відповідному додатку (специфікації) до договору, є фіксованою й незмінною протягом усього строку його дії.
Відповідно до пунктів 4.1.-4.2. договору приймання товару по якості та кількості здійснюється при передачі товару постачальником покупцеві, або вповноваженому їм особі. Приймання товару здійснюється відповідно до додатка (специфікації) до договору, вимогам виробника товару, по кількості шляхом перерахування, по якості - згідно документів, що підтверджують якість товару або технічним вимогам виробника. Претензії й рекламації відносно якості поставленого товару приймаються постачальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару покупцеві або уповноваженому їм особі.
Специфікацією №1 від 10 жовтня 2023 року до договору купівлі - продажу №10-10/2 від 10.10.2023 року затверджено характеристики, кількість, номенклатуру й загальну вартість партії товару що поставляється, в тому числі позицією 8 передбачено: Обприскувач самохідний, CHALLENGER SPRA COUPE 4660 зав. № AGCC4660ENT8M1003, номер 57453ВК, 2008 року випуску вартістю 923 456,97 грн без ПДВ.
Строк поставки товару до 31 жовтня 2023 року включно. Строк оплати товару, що поставляється постачальником, здійснюється покупцем частинами в національній валюті України - гривні, відповідно до банківських реквізитів постачальника у наступному порядку: основний платіж у сумі 2 500 000, 00 грн. (два мільйони п'ятсот тисяч гривень, 00 копійок) з ПДВ та наступний платіж у сумі 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень, 00 копійок) з ПДВ здійснюється протягом трьох банківських днів від дати підписання видаткової накладної про передання товару; остаточний платіж у сумі 443 329,52 грн. (чотириста сорок три тисячі триста двадцять дев'ять гривень, 52 копійки) з ПДВ здійснюється не пізніше, ніж через місяць від дати підписання видаткової накладної про передання товару. Адреса поставки: Рівненська область. Рівненський район, село Шубків, аул. Шевченка, 1Н.
Згідно із видатковою накладною №1 від 16 жовтня 2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" згідно з договором купівлі - продажу №10-10/2 від 10.10.2023 року в тому числі обприскувач самохідний, CHALLENGER SPRA COUPE 4660 вартістю 923 456,97 грн без ПДВ.
В підтвердження вказаної господарської операції Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" надало суду податкову накладну № 46 від 16102023 пункт 8 якої містить позицію: обприскувач самохідний Спрей-куб зав. №AGCC4660VCN8M2129 р№ 31021СВ, 2012 р.в., а також квитанцію про реєстрацію податкової накладної №46 1 листопада 2023 року.
Також Товариством з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" надано суду розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №46 від 16.10.2023 яка згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної зареєстрована 5 грудня 2023 року. В коригуючій податковій накладній виключений пункт 8 та доданий пункту 11, а саме: обприскувач самохідний, CHALLENGER SPRA COUPE 4660, зав. № AGCC4660ENT8M1003, 2008 року випуску вартістю 923 456,97 грн, розмір ПДВ 184 691,394.
Також у матеріалах справи наявне повідомлення вих. №1812/23_5 від 18 грудня 2023 року) яким ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" повідомляє ТОВ "П'ятигори Агро", що 10 листопада 2023 року та 16 листопада 2023 року права вимоги до ТОВ "П'ятигори Агро" за договором договір купівлі-продажу №10-10/2 від 10.10.2023 року, в повному розмірі, у розмірі 3 943 329,52 грн були відступлені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Український капітал" на підставі договорів факторингу №Ф-12/11 від 10.11.2023, №Ф-13/11 від 10.11.2023, №Ф-14/11 від 16.11.2023, №Ф-15/11 від 16.11.2023, №Ф-16/11 від 16.11.2023, укладені між клієнтом та фактором.
Починаючи з дати отримання даного повідомлення здійснювати виконання всіх зобов'язань за вище наведеними договорами на слід користь фактора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Український капітал".
Також у матеріалах справи наявне повідомлення вих. № 0101-24_1 від 01.01.2024 року, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Український капітал" повідомило ТОВ "П'ятигори Агро" про те, що право вимоги за договором купівлі-продажу №10-10/2 від 10.10.2023 року відступлені на користь фактора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Фінанс", тому виконання всіх зобов'язань слід здійснювати на користь останнього.
У період з 18.01.2024 року по 15.10.2024 року ТОВ "П'ятигори Агро" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Фінанс" здійснено оплату 4 692 080,00 грн, про що свідчать платіжні інструкції №12 від 18.01.2024 року, №9 від 17.01.2024 року та №527977608 від 15.10.2024 року.
Позивач вказує, що розрахунок за товар провів у повному обсязі, при цьому право на товар позивач набув 16.10.2023 року в силу положення п.п 2.2. п. 2 договору, однак, зареєструвати своє право власності на обприскувач позивач за первісним позовом позбавлений можливості через не зняття його з обліку попереднім власником - Товариством з обмеженою відповідальність "Рівненське аграрне підприємство".
Як слідує з матеріалів справи, у жовтні 2024 року ТОВ "П'ятигори Агро" звертався до Товариства з обмеженою відповідальність "Рівненське аграрне підприємство" з проханням зняти з обліку обприскувача CHALLENGER SPRA COUPE 4660, зав. № AGCC4660ENT8M1003, 2008 року випуску (лист від 16.10.2024 року №16/10РАП).
У відповідь на вказане прохання Товариство з обмеженою відповідальність "Рівненське аграрне підприємство" надало відповідь № 5-11/2024 від 05.11.2024 року та повідомило ТОВ "П'ятигори Агро" про те, що щодо нього ухвалою суду від 19.09.2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство №918/749/24 та вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику відчужувати основні засоби та предмети застави. Зазначило також, що реєстрація або зняття з обліку машин проводяться за умови попередньої сплати їх власниками передбачених законодавством податків. Однак серед кредиторів Товариства з обмеженою відповідальність "Рівненське аграрне підприємство" є в тому числі ДПС у Рівненській області, адже є заборгованість по сплаті податків, що також чинить перешкоди у знятті з обліку обприскувача.
У травні 2025 року ТОВ "П'ятигори Агро" повторно звернулось до Товариства з обмеженою відповідальність "Рівненське аграрне підприємство" з проханням про зняття з обліку проданого майна.
У відповідь на вказане прохання, Товариство з обмеженою відповідальність "Рівненське аграрне підприємство" листом 9-06/2025 від 09.06.2025 року повідомило, що не може виконати прохання, викладене у листі, адже приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком С.П. у зведеному виконавчому провадженні №78164051, боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальність "Рівненське аграрне підприємство", а стягувачем - ТОВ "Агрі Транс" винесено постанову про арешт майна боржника від 23.05.2025 року, зокрема серед арештованого рухомого майна є обприскувач самохідний, AGCC4660ENT8M1003, номер 57453ВК 2008 року.
В матеріалах справи наявна постанова приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області від 23 травня 2025 року у зведеному виконавчому провадженні №78164051, за якою серед іншого накладено арешт на транспортні засоби в тому числі обприскувач CHALLENGER SPRA COUPE 4660, зав. № AGCC4660ENT8M1003, 2008 року випуску.
Також, в ході судового розгляду суд з'ясував, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 16 травня 2024 року у справі №918/236/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" про стягнення 6 158 981,60 грн позов задоволений, суд вирішив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс" 6 158 981,60 грн та 73 907,78 грн судового збору. Вказане рішення залишене без змін постановою ПЗАГС від 26 вересня 2024 року.
Також, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 вересня 2024 року відкрито провадження у справі №918/749/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 (сто сімдесят) календарних днів, до 10.03.2025 (включно).
Постановою ПЗАГС від 4 грудня 2024 року ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19 вересня 2024 року у справі №918/749/24 залишено без змін.
Проте, постановою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.09.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.09.2024) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №918/749/24 скасовано, справу №918/749/24 направлено на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області на стадію проведення підготовчого судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 травня 2025 рок заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" залишено без розгляду.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом стосуються зобов'язальних правовідносин, пов'язаних із укладенням та виконанням договорів.
Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач за первісним позовом вважає свої права порушеними через неможливість реєстрації за собою права власності на придбане майно, з огляду на наявність арешту вказаного майна.
Натомість, позивач за зустрічним позовом ставить під сумнів правочин щодо набуття позивачем за первісним позовом у власність майна, вважає такий правочин фраудаторним, тобто вчиненим на шкоду кредиторам, без мети настання передбачених законом наслідків, оскільки є кредитором особи, яка відчужила майно, і на переконання позивача, таке відчуження спрямоване на позбавлення його можливості в тому числі задоволити його кредиторські вимоги за рахунок такого майна.
За таких умов суд має дослідити стверджувану недійсність договору, та зробити висновок чи дійсно цей правочин є фраудаторним.
Отже, позивач за зустрічним позовом у своїй позовній заяві поставив питання про фраудаторність договору купівлі-продажу №10-10/2 від 10.10.2023 року та оспорив дійсність цього правочину.
У зустрічному позові стверджується, що за оскаржуваним договором відчужено майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро", а отже спроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" погасити борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро", чи можливість у примусовому порядку задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс" за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" значно зменшується.
В законодавстві України термін "фраудаторний правочин" з'явився внаслідок внесення змін в абз. 6 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства Законом України від 19 вересня 2024 року № 3985-IX (набрав чинності 1 січня 2025 року), за змістом якої сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним є заінтересованою особою стосовно боржника.
Також фраудаторний правочин згадується у частинах 4, 5 статті 33-9 Кодексу України з процедур банкрутства. Щоправда згадані норми не містять визначення цього терміну.
Водночас існуюча судова практика та доктринальні джерела свідчать про активне використання цієї конструкції не лише у процедурах банкрутства. Фраудаторний правочин розуміється як правочин, укладений боржником на шкоду кредитору, який робить боржника неплатоспроможним або перешкоджає задоволенню вимог кредитора, щоб уникнути погашення боргу чи виконання судового рішення.
У постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, відповідно до якого допускається кваліфікація правочину як фраудаторного у випадках: фіктивних правочинів (стаття 234 ЦК України); порушення принципу добросовісності та зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); правочину, який порушує публічний порядок (частини 1 та 2 статті 228 ЦК України).
Водночас критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов'язаної особи (наприклад родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
У постанові від 26.05.2021 у справі №727/2525/20 Верховний Суд зазначив, що будь-який правочин, вчинений боржником, у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
Для мотивування кваліфікації оплатного правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги. Таке мотивування має відбуватися через обґрунтування наявності/відсутності тих обставин, які дозволяють кваліфікувати правочин як вчинений на шкоду кредитору.
До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору (наприклад, після пред'явлення позову про стягнення коштів та повернення заяви про забезпечення позову); контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (пов'язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами які вчиняють фраудаторний правочин можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини чи навіть трудові); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (це, зокрема потребує з'ясування того чи відповідала ціна вказана в договорі ринковим цінам на момент вчинення договору, чи взагалі відбувався розрахунок між боржником і кредитором, яким чином відбувався розрахунок).
Так, позивач за зустрічним позовом зауважує, що оспорюваний правочин укладений у "підозрілий період", тобто у період коли у ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" виникла заборгованість перед ТОВ "Агрі Транс" та іншими кредиторами.
Зокрема позивач за зустрічним позовом посилається на рішення Господарського суду Рівненської області від 16 травня 2024 року по справі №918/236/24 яким задоволено позов та стягнуто з ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" на користь ТОВ "Агрі Транс" 6 158 981,60 грн.
Вказаним рішенням встановлено, що зобов'язання між цими сторонами виникли з договору про надання послуг по перевезенню вантажів №20-07-2020-3, за умовами якого ТОВ "Агрі Транс", як виконавець, надало у період 10.09.2023 року - 19.11.2023 року, а ТОВ "Рівненське аграрне підприємство", як замовник, прийняло без зауважень, послуги на 6 158 981,60 грн, проте станом на момент звернення доказів оплати цих коштів відповідачем не представлено. Оскільки роботи були прийняті відповідачем у жовтні-листопаді 2023 року, то станом на момент звернення з позовною заявою (01.03.2024 року) строк сплати 6 158 981,60 грн вважається таким, що настав.
Таким чином заборгованість ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" перед ТОВ "Агрі Транс" утворилася у жовтні - листопаді 2023 року.
Суд також з'ясував, що у серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр - Агро" звернулось до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство".
Суд також установив, що 15 та 20 листопада 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Папроцьким А. А. було накладено публічне обтяження - арешт рухомого майна ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" (код 41647769) з забороною відчуження в межах суми стягнення 68 552 491,43 гривень.
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр - Агро" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" про стягнення 32 511 175,65 грн за фінансовою аграрною розпискою. Ухвалою суду від 28 грудня 2023 року у справі №918/1325/23 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Згодом, ухвалою Господарського суду Рівненької області від 14 травня 2025 року у справі №918/1325/23 затверджено мирову угоду.
Окрім цього, у серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр - Агро" звернулось до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство".
Звертаючись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство", ТОВ "Спектр - Агро" зазначав, що 29.01.2021 року між ТОВ "Спектр - Агро" та ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" було укладено договір поставки №10/21-ЦО, а також 20.02.2023 року - договір поставки № 30/23-ЦО.
Зобов'язання за вказаними договорами було забезпечене фінансовою агарною розпискою, яку посвідчено Бадаховим Ю.Н., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 13.04.2023, реєстровий номер 363 та зареєстрована в Реєстрі аграрних розписок за № 8992 (надалі - аграрна розписка).
Заявник стверджував, що за цією аграрною розпискою, ТОВ "Рівненське аграрне підприємство", не пізніше 01.09.2023 року повинно сплатити ТОВ "Спектр - Агро", грошові кошти у сумі 61 703 178,59 грн, однак, станом на 13.11.2023 року зобов'язання ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" за вищевказаною аграрною розпискою не було виконано у повному обсязі.
13.11.2023 року на аграрній розписці приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н, вчинено виконавчий напис, реєстровий номер в реєстрі 1445 про стягнення з ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" на користь ТОВ "Спектр - Агро" ріпаку врожаю 2023 року або у разі відсутності в натурі врожаю ріпаку врожаю 2023 року, стягнути з "Рівненське аграрне підприємство" на користь ТОВ "Спектр - Агро" 61 703 178,59 грн за рахунок іншого майна боржника.
15.11.2023 року відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького А.А. відкрито виконавче провадження №73348311 щодо примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 13 листопада 2023 року на Аграрній розписці.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 вересня 2024 року відкрито провадження у справі №918/749/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство". Ухвалу залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 грудня 2024 року.
Натомість постановою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.09.2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 року у справі №918/749/24 скасовано, справу №918/749/24 направлено на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області на стадію проведення підготовчого судового засідання.
Надалі, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 травня 2025 року прийнято відкликання заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство", заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" залишено без розгляду.
Станом на час розгляду цього спору провадження щодо банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" відсутні.
Суд зауважує, що у судовій практиці "підозрілий період" - це строк, протягом якого вчинення певних правочинів боржником може бути оскаржене як "фраудаторне" (недобросовісне, шахрайське) і може мати наслідком визнання правочину недійсним.
Момент укладення правочину є важливим та повинен аналізуватися, адже у цей час боржник уже має невиконані зобов'язання перед іншими кредиторами.
Оспорюваний правочин, котрий як стверджує позивач має ознаки фраудаторності, укладено 10 жовтня 2023 року, а починаючи з 16 жовтня 2023 року почалося його виконання.
Тим часом ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" протягом березня 2024 року - травня 2025 року було учасником проваджень у яких виступало у якості боржника.
Відносно ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" у цей період також було відкрито провадження у справі про банкрутство.
ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" зазнало накладення арешту на своє майно у листопаді 2023 року на суму 68 552 491,43 грн.
У жовтні-листопаді 2023 року у ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" виникли боргові зобов'язання перед ТОВ "Агрі Транс" на суму 6 158 981,60 грн.
Таким чином, суд вважає, що період у який вчинено оспорюваний договір можна вважати "підозрілим періодом".
Тим не менш, стверджуючи про фраудаторність, позивач за зустрічним позовом мав довести, що головна мета оспорюваного правочину - зменшити розмір активів, які могли б бути стягнуті для погашення боргів, замість отримання прибутку чи задоволення інших господарських потреб.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Оспорюваний договір купівлі-продажу укладено сторонами у належній формі та сторони приступили до його фактичного виконання (передано майно, повідомлено покупця про відступлення права вимоги до нього, покупцем сплачено кошти новому кредитору). Спірне майно належало продавцю та на час укладення досліджуваного правочину не мало жодних обтяжень права власності та не перебувало під арештом.
З поданих сторонами доказів випливає, що ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" не отримало коштів за реалізовану с/г техніку за оспорюваним договором, оскільки оплата відбулася на користь нового кредитора - ТОВ "Олімп - Фінанс". А проте, обставини щодо відносин сторін за договорами факторингу, зокрема можливе отримання ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" грошових коштів або інших активів на підставі цих договорів залишилися не установленими.
Як правило договір факторингу - це договір надання фінансових послуг, за яким одна сторона (клієнт) відступає право грошової вимоги до боржника третій стороні (фактору). За це, наприклад, фактор надає клієнту кошти (за плату) раніше, ніж боржник має їх сплатити. Таким чином, клієнт отримує фінансування під майбутні платежі, а фактор бере на себе ризик отримання коштів від боржника.
Таким чином і в даному випадку ТОВ "Рівненське аграрне підприємство", уступивши право вимоги щодо оплати вартості переданої техніки, могло отримати певні кошти. Вказані обставини потребують доведення та підтвердження належними доказами, адже відступлення права вимоги за передане майно та можливе отримання коштів за договором факторингу істотно впливає на майновий стан особи котра має грошові зобов'язання перед своїми кредиторами.
Про фраудаторність правочину стверджує позивач за зустрічним позовом, а тому саме на цю особу покладено обов'язки доведення відповідних обставин. Зокрема стосовно оплатності/безоплатності оспорюваного правочину, отримання/неотримання боржником коштів від фактора за відступлену вимогу.
Однак сторони, зокрема позивач за зустрічним позовом, не подали відповідні докази і не ставили перед судом питання про їх витребування. Тому відсутні підстави для висновку про неотримання коштів боржником за одночасного зменшення обсягів майна боржника.
Позивач за зустрічним не довів обставин, що дозволяють поставити під сумнів оплатність оспорюваного правочину.
Отже суд не встановив обставин використання відповідачами за зустрічним позовом договірних відносин всупереч принципу доброї совісті та для зменшення обсягу майна боржника, зокрема стосовно впливу цього правочину на платоспроможність боржника та його здатність сплатити заборгованість.
Позивач за зустрічним позовом не довів, що ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" не є платоспроможним чи не було таким на час виникнення зобов'язання про оплату отриманих від ТОВ "Агрі Транс" послуг та майновий стан боржника унеможливлював чи унеможливлює виконання зобов'язання на цей час.
Суд також не встановив обставин, що майно відчужене на користь пов'язаної особи.
Досліджуючи мету та доцільність оспорюваного правочину суд зазначає таке.
Звичайно, продаж сільськогосподарської техніки та обладнання товариством, основним видом діяльності якого є вирощування та реалізація с/г продукції, не є типовим явищем у діловій практиці, адже сільскогосподарська техніка та обладнання є найважливішими складовими основних засобів виробництва у сільському господарстві. Зазвичай сільськогосподарські виробники прагнуть збільшити та покращити активну частину основних засобів, свою виробничу базу, створити та розширити власний парк сільськогосподарських машин та механізмів, а не навпаки. Отже, економічна доцільність такого правочину може бути поставлена під сумнів.
Однак, позивач за зустрічним позовом не довів, що після відчуження майна за оспорюваним правочином у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого боржник може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
З постанови про арешт видно, що за боржником рахується інше майно, в тому числі транспортні засоби, с/г техніка та нерухоме майно.
Інших доказів щодо підтвердження чи спростування обставин платсопроможності ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" суду не надано.
Натомість встановлення таких обставин є вирішальним при доведенні фраудаторності правочину.
Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
Очевидно, що для мотивування кваліфікації оплатного правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги. Таке мотивування має відбуватися через обґрунтування наявності/відсутності тих обставин, які дозволяють кваліфікувати правочин як вчинений на шкоду кредитору.
Суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом, на те, що до обставин, які дозволяють кваліфікувати фраудаторний правочин зокрема відноситься: момент укладення договору (наприклад, після пред'явлення позову про стягнення коштів та повернення заяви про забезпечення позову); контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (пов'язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами які вчиняють фраудаторний правочин можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини чи навіть трудові); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (це, зокрема потребує з'ясування того чи відповідала ціна вказана в договорі ринковим цінам на момент вчинення договору, чи взагалі відбувався розрахунок між боржником і кредитором, яким чином відбувався розрахунок).
Недоведеність зазначених обставин унеможливлює висновок про фаудаторність, а отже і про недійсність оспорюваного правочину.
Суд підкреслює, що заявлення позовних вимог, наведення відповідної аргументації, доведення обставин на підтвердження позовних вимог, подання доказів, що підтверджують заявлені обставини - відноситься до сфери процесуальних прав та обов'язків позивача.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс ймовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)). Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Суд робить висновок, що в даному випадку доводи позивача за зустрічним позовом не перевищили "баланс імовірностей" (balance of probabilities), що є недостатнім для висновку про підтвердження обставин, на які позивач за зустрічним позовом посилався у своїх тезах. Позивач за зустрічним позовом не досягнув стандарту переваги більш вагомих доказів у доведенні обставин, які мають значення для справи і на які він посилався як на підставу своїх вимог. Отже висновок про існування стверджуваних позивачем за зустрічним позовом обставин з урахуванням поданих доказів не видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Позивач за зустрічним позовом не довів, а суд не установив, що ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" діяло недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, а також, що відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника. Позивач за зустрічним позовом не довів, що майно ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" відчужено за оспорюваним правочином на користь пов'язаної особи. Також у зустрічному позові не доведено обставин щодо неринкової ціни проданого майна, безвідплатності договору, зменшення обсягів майна боржника та інших необхідних обставин, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
Таким чином відсутні підстави для кваліфікації оспорюваного правочину як вчиненого всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).
Суд робить однозначний висновок, що позивач не довів обставин, необхідних для визнання оспорюваного договору недійсним з підстав фраудаторності, як і не довів порушення своїх прав та законних інтересів укладенням оспорюваного договору купівлі-продажу. Позивач не довів, що дії відповідачів були очевидно недобросовісними та зводилися до зловживання правом.
Суд також звертає увагу позивача за зустрічним позовом на обраний спосіб захисту.
Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб.
Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23).
Належним способом у такому випадку є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі №161/12564/21 (провадження № 61-10546св22). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). (шляхом повернення майна боржнику).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що: "очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 26 червня 2018 року частки у праві спільної часткової власності на квартиру) "вживали право на зло", оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 26 червня 2018 року) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку і зумовив для неї настання таких негативних наслідків. Обраний спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення, шляхом повернення частки в праві спільної часткової власності) передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України та є ефективним для захисту її порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах".
Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що перебуває в інших осіб. Державна реєстрація транспортного засобу на відміну від державної реєстрації прав на нерухомість не має правотвірного характеру; належним способом захисту кредитора є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається .
Однак позивач за зустрічним позовом не просить повернути майно. А проте, без повернення майна боржнику такий позов не буде ефективним.
Суд також звертає увагу на правило "Немає суду за межами вимог сторони!", наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.24 у справі №554/154/22. Так, у процесуальному законодавстві принцип диспозитивності реалізується через засадниче правило "ne eat judex ultra petita partium" - немає суду за межами вимог сторін. Тобто у судовому процесі потрібно виходити з того, що саме стороні належить право обрати та визначити цілі свого звернення до суду. Суд не вправі змінювати обране особою спрямування, а помилка у праві має наслідком відмову у задоволенні вимог процесуального звернення або інші несприятливі правові наслідки.
Вихід суду за межі заявлених доводів та вимог процесуального звернення конкурує з принципом змагальності, оскільки жодна сторона судового процесу не повинна спростовувати те, на що інша сторона не посилалася.
Межі позовних вимог називають матеріальними межами судового процесу, й це стосується як розміру позовних вимог, так і способу захисту, про застосування якого просить позивач. Матеріальні межі, за загальним правилом, є нездоланними для суду, тобто суд за власною ініціативою не вправі вийти за такі межі, за винятком випадків, прямо передбачених законом. Матеріальні межі розгляду є абсолютними, а процесуальні - відносними.
Суд має дотримуватися закону, від приписів якого він не може відступити у зв'язку з їх диспозитивністю, і не підміняти його своїм власним висновком. Суд як орган державної влади наділений державою певними функціями і повноваженнями, є джерелом утвердження законності та справедливості, основним принципом його діяльності має бути "dura lex, sed lex".
Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань як базовим складовим верховенства права (правовладдя); дискримінує іншу сторону правовідносин.
Суд, реалізуючи свої владні функції, зобов'язаний дотримуватися засадничих принципів публічного права, діяти на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії (ухвалювати рішення), не виходячи за межі чітко окреслених законом прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх повноважень.
Щодо первісного позову суд відзначає наступне.
Вирішуючи питання щодо набуття права власності на майно суд ураховує висновки, викладені у пункті 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №911/1278/20 (провадження № 12-33гс22) де вказано, що: положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 319 ЦК України).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі загальних положень ЦК України про перехід права власності за договором, спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону № 3353-XII та прийнятих на його виконання нормативних актів відповідних органів, що регламентують порядок державної реєстрації окремих видів транспортних засобів.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №8 від 6 січня 2010 року затверджено Порядок відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів. Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, зокрема великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони праці - Державна служба України з питань праці в особі його територіальних органів (пункт 1 Порядку).
Юридичні і фізичні особи, інші особи, які є власниками технологічних транспортних засобів чи використовують їх на законних підставах, або уповноважені ними особи (власники) зобов'язані зареєструвати зазначені транспортні засоби протягом 10 днів після придбання або виникнення інших законних прав на їх використання, у тому числі у разі тимчасового ввезення на територію України. У такий же строк власники зобов'язані перереєструвати технологічні транспортні засоби у разі настання обставин, у зв'язку з якими виникла потреба у внесенні змін у реєстраційні документи (пункт 6 Порядку № 8).
Технологічний транспортний засіб, що належить юридичній особі, реєструється за місцем реєстрації органу управління юридичної особи. Допускається реєстрація технологічного транспорту за місцем його експлуатації, у тому числі того, що перебуває у постійному користуванні або оренді юридичної чи фізичної особи (пункт 7 Порядку № 8).
Експлуатація незареєстрованих технологічних транспортних засобів забороняється (пункт 8 Порядку № 8).
Отже, як положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
Згідно з нормами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Особливості купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва та майбутніх об'єктів нерухомості визначаються законом (стаття 656 ЦК України).
Відповідно до статті 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно статті 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Матеріалами справи стверджено набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" у власність на підставі договору купівлі - продажу №10-10/2 від 10.10.2023 року майна, яким є обприскувач самохідний, AGCC4660ENT8M1003, номер 57453ВК. 2008 року.
Водночас, як зазначив суд у даному рішенні, позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів, переконливого обґрунтування які могли б поставити під сумнів вказаний правочин та факт переходу права власності від продавця до покупця.
Згідно з приписами статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Суд не установив обставин передання спірного майна у забезпечення зобов'язання, та відповідно накладення арешту на таке майно саме в контексті звернення стягнення на майно, яке було предметом забезпечення.
Так, за змістом положення частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Суд зазначає, що позов про визнання права власності та зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
При цьому відповідачами у такій справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Подібні висновки в частині застосування статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" щодо належних відповідачів у відповідній категорії справ є сталими та неодноразово висловлювалися Верховним Судом у постановах від 01.04.2019 у справі №461/5308/16, від 03.07.2019 у справі №461/7265/16-ц, від 10.06.2020 у справі №183/59/17-ц, від 04.08.2020 у справі №607/3748/18, від 07.12.2022 у справі №359/3609/19, від 27.01.2023 у справі №343/565/21, від 29.03.2023 у справі №462/8376/20, а також постановах від 26.06.2019 у справі №521/17712/15, від 13.11.2019 у справі №745/691/18, від 12.08.2021 у справі №756/14542/19, від 26.01.2022 у справі №457/726/17, від 02.02.2022 у справі №607/3269/21
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 61, 62 постанови від 26.11.2019 у справі №905/386/18 виклала правовий висновок щодо застосування норм права, відповідно до якого: "61. При розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження". Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 ГПК України) позову до [1] боржника та [2] особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 ГПК України".
Таким чином, зі встановлених обставин справи, суд робить висновок про обґрунтованість первісного позову.
Підсумовуючи суд зауважує, що хоча позивач за зустрічним позовом і довів наявність заборгованості особи, яка відчужила спірне майно (ТОВ "Рівненське аграрне підприємство") перед ним, незважаючи на встановлення судом укладення спірного правочину у "підозрілий період", позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами невідповідність спірного правочину вимогам закону чи вчинення його з шахрайських мотивів та на шкоду кредиторам.
Не зняття продавцем з реєстрації транспортного засобу саме по собі не свідчить про фраудаторність чи фіктивність правочину.
Позивач за зустрічним позовом не спростував твердження позивача за первісним позовом щодо оплати отриманого товару, в тому числі з врахуванням відступлення права вимоги. Відсутність у матеріалах справи договорів факторингу не спростовує визнаний сторонами правочину факт оплати товару у спосіб, які сторони такого правочину визначили на власний розсуд.
Разом з тим суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом, що поставивши під сумнів певну обставину справи, сторона у справі повинна надати у підтвердження такої позиції відповідні докази, або скористатисть положеннями процесуального закону для реалізації всього спектру його прав, які надано йому законом для підтвердження своєї позиції, зокрема щодо витребування доказів. Окремо суд звертає увагу на вимоги статей 2, 13, 14 ГПК України, якими закріплені принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства.
Висновки суду
Зважаючи на вищевикладене, суд робить висновок, що первісний позов слід задоволити шляхом визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" права власності на рухоме майно: Обприскувач самохідний, CHALLENGER SPRA COUPE 4660, 2008 року, заводський номер НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 та відповідно зняття арешт з вказаного майна.
За таких обставин, як установлено частиною 7 статті 145 ГПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Таким чином, заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 24 червня 2025 року продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.
Оцінивши обґрунтування зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс" про визнання недійсним договору купівлі - продажу №10-10/2 від 10.10.2023 року, суд зробив висновок про відмову у його задоволенні у зв'язку з недоведеністю.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з правилами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Розмір судового збору за первісним позовом складає 15 720,18 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8).
У зв'язку з задоволенням первісного позову, судові витрати позивача за первісним позовом у вигляді судового збору суд покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство", як на особу внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Вказаний висновок суд робить виходячи з того, що відповідач 2 не претендував на право власності позивача, а оспорював такий договір вважаючи, що він укладений на його шкоду. Отже позов спричинений не діями відповідача 2, а саме діями відповідача 1, який не зняв з реєстрації предмет договору купівлі-продажу, чим спричинив неможливість реєстрації майна за позивачем.
Водночас право відповідача 2 на стягнення заборгованості з відповідача 1 є встановленим, у первісному спорі не оспорюється, що слугувало наслідком накладення законного арешту на майно боржника, тобто вчинення законних дій, направлених на задоволення вимоги кредитора.
Таким чином, судові витрати за первісним позовом необхідно покласти саме на відповідача 1, як сторону правочину, яка відчужила майно, проте не вчинила всю сукупність дій, які надали б позивачу за первісним позовом можливості реалізувати його право як покупця зареєструвати своє право власності.
Судові витрати за зустрічним позовом в розмірі 2 422,40 грн судового збору у зв'язку з відмовою у такому позові суд покладає на позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Первісний позов задоволити.
2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок, 37-41, ідентифікаційний код 42724718) право власності на рухоме майно: Обприскувач самохідний, CHALLENGER SPRA COUPE 4660, 2008 року, заводський номер НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 .
3. Зняти арешт з майна: Обприскувач самохідний, CHALLENGER SPRA COUPE 4660, 2008 року, заводський номер НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , накладений приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком Сергієм Петровичем в рамках зведеного виконавчого провадження № 78164051 відповідно до постанови про арешт майна від 23.05.2025 року.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" (Рівненська обл., Вараський р., с. Мутвиця, вул. Центральна, 3Б, ідентифікаційний код 41647769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок, 37-41, ідентифікаційний код 42724718) 15 720 (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять) грн 18 коп судового збору.
5. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
6. Судові витрати за зустрічним позовом у вигляді судового збору покласти на позивача за зустрічним позовом.
Позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним: Товариство з обмеженою відповідальністю "П'ятигори Агро" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок, 37-41, ідентифікаційний код 42724718).
Відповідач за первісним позовом та за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" (Рівненська обл., Вараський р., с. Мутвиця, вул. Центральна, 3Б, ідентифікаційний код 41647769).
Позивач за зустрічним позовом та відповідач за первісним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс" (Рівненська обл., Дубенський р., с. Плоска, вул. Лесі Українки, 129, ідентифікаційний код 42333699).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено 27 жовтня 2025 року.
Суддя Андрій КАЧУР