адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
23.10.2025 Справа № 917/1633/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., представники учасників справи не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №917/1633/25, -
за позовною заявою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІАН-А", вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмолпром", вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300;
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродекс-порт", вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300
про звернення стягнення на заставне майно
21.08.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІАН-А" про звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення наявної перед позивачем заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" в розмірі 1 394 818,84 грн, а саме:
- частку в розмірі 99,99% статутного капіталу ТОВ "Техмолпром", що належить ТОВ "РАДІАН-А" та є предметом застави за договором застави №151214Z25 від 18.07.2014 року;
- частку в розмірі 99,99% статутного капіталу ТОВ "Агропродекс-порт", що належить ТОВ "РАДІАН-А" та є предметом застави за договором застави №151211Z52 від 29.03.20211 року.
Позивач просив встановити спосіб реалізації заставного майна шляхом проведення публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України.
Позов обґрунтовано тим, що станом на момент подання позову заборгованість, згідно рішення суду, не погашена у повному обсязі, і, відповідно, рішення суду не виконане, відтак у зв'язку із зазначеним, з метою повного погашення заборгованості за Кредитним договором, позивач вважає за необхідне звернути стягнення на майно, яке передано в заставу банку, та яке виступає забезпеченням виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Ухвалою від 26.08.2025 року суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати у порядку загального позовного провадження, встановив строки подачі заяв по суті. Призначив підготовче засідання у справі на 23.09.2025 року на 09:00 год., залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 35293993) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродекс-порт" (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 30058730) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
27.08.2025 року від позивача надійшли докази направлення на адресу ТОВ «Агропродекспорт» копії позовної заяви та доданих до цієї заяви додатків.
04.09.2025 року від позивача надійшла заява, в якій позивач повідомив, що позивач не заявляв будь-яких клопотань з метою забезпечення заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви. Стосовно наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, то повідомив, що оригінали Генеральної кредитної угоди №151211N1 від 24.03.2011, Кредитного договору №6412К1/2538 від 12.06.2012, Договору застави №151214Z25 від 18.07.2014, Договору застави №151211Z52 від 29.03.2011 наявні у позивача; оригінал повідомлень про усунення порушення основного зобов'язання від 03.08.2020 №0019500/18010-20 перебуває у відповідача, а також у третіх осіб залучених на боці відповідача, оригінал другого екземпляру повідомлення перебуває у позивача; оригінали поштових документів, які є доказами відправки на адреси отримувачів повідомлення про усунення порушення основного зобов'язання від 03.08.2020 №0019500/18010-20 наявні у позивача; оригінали витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 31.07.2025 наявні у позивача; оригінали виписок за рахунками відкритими на виконання умов №6412К1/2538 від 12.06.2012 наявні у позивача; оригінал Рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2023 по справі №917/930/22 наявний у позивача; оригінал Ухвали господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 по справі №917/1719/23 наявний у позивача.
04.09.2025 року до суду від представника позивача - Фурсова В. В. надійшла заява про його участь в судовому засіданні 23.09.2025 року по справі № 917/1633/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №11392), яка задоволена ухвалою суду від 05.09.2025 року.
11.09.2025 року від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" надійшла заява, в якій ТОВ «ТЕХМОЛПРОМ» не заперечує проти задоволення позовної заяви АТ «Укрексімбанк» та просить задовольнити її в повному обсязі.
11.09.2025 року від ТОВ «Агопродекспорт» надійшла заява, згідно якої ТОВ «Агопродекспорт» не заперечує проти задоволення позовної заяви АТ «Укрексімбанк».
11.09.2025 року від відповідача надійшла заява (арк. справи 12, том 2), в якій ТОВ «РАДІАН-А» зазначає, що визнає позовні вимоги АТ «Укрексімбанк» в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
12.09.2025 року від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" О.І. Демчан надійшли письмові пояснення, в яких ліквідатор зазначив, що між АТ «Укрексімбанк», ТОВ «Техмолпром», ТОВ «Агропродекспорт» та ТОВ «Торговий дім «Любас» укладено Генеральну кредитну угоду №151211N1 від 24.03.2011 із змінами і доповненнями внесеними додатковими угодами, в рамках якої діє Кредитний договір №6412K1/2538 від 12.06.2012. З метою забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною угодою було укладено ряд договорів застави, в тому числі Договір застави №151214Z25 від 18.07.2014, предметом застави за яким є частка в статутному капіталі ТОВ «Техмолпром» в розмірі 99,99% від статутного капіталу. Заборгованість ТОВ «Техмолпром» перед позивачем АТ «Укрексімбанк» за кредитним договором №6412К1/2538 від 12.06.2012 складає 1 394 818,84 грн. Вимоги АТ «Укрексімбанку» визнані ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі №917/1719/23 про банкрутство ТОВ «Техмолпром» у розмірі 2 631 792 646,63 грн, в тому числі заборгованість у розмірі 1 394 818,84 грн за Кредитним договором №6412К1/2538 від 12.06.2012. Зазначені грошові вимоги АТ «Укрексімбанк» включені арбітражним керуючим Демчаном О.І. до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Техмолпром». Ліквідатор ТОВ «Техмолпром» не заперечував щодо задоволення позовних вимог АТ «Укрексімбанк».
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 23.09.2025 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.10.2025 року на 09:00 год.
Позивач 23.10.2025 року подав заяву про розгляд справи без участі його представника у зв'язку з технічними перешкодами.
Представники учасників справи в судове засідання не з'явились, їх явка судом обов'язковою не визнавалась, неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
В провадженні господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/930/22 за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмолпром» про стягнення 2 735 659 156,60 грн. заборгованості за Кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди № 151211N1 від 24.03.2011 р.
Рішенням від 14.09.2025 року у справі № 917/930/22 (набрало законної сили 17.10.2023 року) суд частково задовольнив позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та стягнув:
- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» (37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Будька, буд. 47, код ЄДРПОУ 30058730) на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112) 1 243 977 825,87 грн. заборгованості за укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди № 151211N1 від 24.03.2011 р. Кредитним договором № 151213К20 від 12.12.2013 р.; 392 453,55 грн. судового збору.
- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмолпром» (37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Будька, буд. 47, код ЄДРПОУ 35293993) на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112) 1 033 419 481,50 грн. заборгованості за укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 151211N1 від 24.03.2011 р. Кредитними договорами № 151209К54/SL-25-EXIM від 29.12.2009 р., № 6412К1/2538 від 12.06.2012 р., № 151214К4 від 28.02.2014 р., № 151214К10 від 16.06.2014 р., № 6414К5/SL-70-EXIM від 30.12.2014 р. та № 6414К6/2556 від 30.12.2014 р.; 326 026,02 грн. судового збору.
- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» (37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Будька, буд. 47, код ЄДРПОУ 30058730) як з солідарного з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмолпром» боржника на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112) 298 664 504,42 грн. заборгованості за укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 151211N1 від 24.03.2011 р. Кредитними договорами № 6414К5/SL-70-EXIM від 30.12.2014 р. та № 6414К6/2556 від 30.12.2014 р.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.09.2023 відкрито провадження у справі №917/1719/23 про банкрутство ТОВ «Техмолпром» та введено процедуру розпорядження майном боржника.
Враховуючи зазначене, керуючись ст. ст. 1, 45 Кодексу України з процедур банкрутства АТ «Укрексімбанк» подав заяву з грошовими вимогами до ТОВ «Техмолпром», що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство (20.09.2023), в тому числі вимоги, які виникли у зв'язку із невиконанням ТОВ «Техмолпром» зобов'язань за Кредитним договором №6412К1/2538 від 12.06.2012 року.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі №917/1719/23 про банкрутство Боржника були визнані грошові вимоги Банку в розмірі 2 631 792 646,63грн, в тому числі зазначеною ухвалою були визнані вимоги АТ «Укрексімбанк» за Кредитним договором №6412К1/2538 у розмірі 1 394 818,84 грн.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р. одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, обставини, встановлені рішенням суду від 14.09.2025 року у справі № 917/930/22 та ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі №917/1719/23 (у справі про банкрутство) мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.
Рішенням суду від 14.09.2025 року у справі № 917/930/22 та ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі №917/1719/23 (у справі про банкрутство) встановлено наступне.
Між АТ «Укрексімбанк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Техмолпром», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Любас» укладено Генеральну кредитну угоду №151211N1 від 24.03.2011 із змінами і доповненнями, внесеними додатковими.
Відповідно до умов ст. 1 Генеральної угоди, зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та позичальниками. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальників шляхом укладення Кредитних договорів. Сторони домовились, що для цілей цієї Генеральної угоди застосовуються терміни в таких значенням (ст. 2 Генеральної угоди), зокрема: «Кредит» - грошові кошти, які Банк надає на фінансування діяльності позичальників на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності; «Кредитний договір» - будь-який договір, угода, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї Генеральної угоди і є її Додатком.
Відповідно до умов п. 4.1 ст. 4 Генеральної угоди Банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5 цієї Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, укладених в рамках цієї Генеральної угоди. Додатковою угодою №151211N1-25 від 06.10.2017 до Генеральної угоди сторони домовились виключити зі складу учасників Генеральної угоди ТОВ «ТД «Любас» з відповідним виключенням з умов Генеральної угоди зобов'язань Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Любас». Додатком 1 до Генеральної угоди сторонами було визначено перелік кредитних договорів, укладених між Банком та Позичальниками, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди, і є Додатками до неї. Додатковою угодою №151211N1-0028 від 29.11.2018 до Генеральної угоди сторони, серед іншого, внесли зміни до Додатку 1, визначивши перелік діючих кредитних договорів, укладених між Банком та Позичальниками, а також кредитних договорів, за якими кредит погашений.
Матеріали справи свідчать, що станом на дату подання позову у справі № 917/1633/25 в рамках Генеральної угоди укладені та діють сім кредитних договорів, в тому числі кредитний договір №6412К1/2538 від 12.06.2012, укладений між Банком та ТОВ «Техмолпром», із змінами та доповненнями та додатковими угодами.
Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав ТОВ «Техмолпром» кредит (далі- Кредит) шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії, а ТОВ «Техмолпром» зобов'язався повернути Кредит та сплатити проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором. (п.3.1. ст. 3 Кредитного договору, докази надання Кредиту додаються, оригінали наявні у Позивача).
Підпунктом 3.2.1. п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору передбачено ліміт кредитної лінії: 450 000,00 доларів США. Згідно із п.п. 3.2.2. п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору кінцевий термін погашення Кредиту: 11.06.2017. Після укладення Кредитного договору ліміт кредитної лінії, а також кінцевий термін погашення Кредиту сторонами змінювався відповідно до укладених додаткових договорів. Відповідно до додаткового договору №6412К1/2538-0018 від 08.08.2019 до Кредитного договору сторони обумовили, що кінцевий термін погашення Кредиту: 24 січня 2020 року (включно).
Положеннями п.п. 3.4.1. п. 3.4 ст. 3 Кредитного договору визначено, що ТОВ «Техмолпром» зобов'язаний погасити Кредит у валюті Кредиту на рахунок, вказаний в п.3.8 цього Договору в строк, зазначений у п.п.3.2.2. цього Договору, здійснюючи чергові платежі з погашення згідно з Графіком надання та погашення Кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень ТОВ «Техмолпром», але в будь-якому випадку, протягом 30 календарних днів після отримання від Банку вимоги щодо погашення будь-якої частини Кредиту за цим Договором, наданої на підставі повідомлення ЄБРР щодо необхідності такого погашення. Відповідно до п.п. 3.5.1. п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору, ТОВ «Техмолпром» сплачує Банкові проценти за користування Кредитом у розмірі визначеному п.п. 3.2.5 цього Договору, у валюті Кредиту. Такі проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування Кредитом на основі банківського року у валюті Кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - до 15 числа). Тип процентної ставки за користування Кредитом за цим Договором - змінювана (плаваюча). Розмір процентної ставки за Кредитом відповідно до п.п.3.2.5. п.3.2. ст.3 Кредитного договору, сторони обумовили таким чином: Базова ставка LIBOR для доларів США (індекс) +7,7% річних, але не менше ніж 8,5% та не більше ніж 14% річних.
В подальшому процентна ставка за Кредитом, а також строки сплати процентів змінювалась на підставі укладених додаткових договорів. Відповідно до додаткового договору №6412К1/2538-0019 від 12.08.2019 до Кредитного договору сторони обумовили наступне: проценти за Кредитом, що нараховані та будуть нараховані з серпня 2019 по грудень 2019 року, сплачуються наступним чином - щомісячно в сумі 4 780,31 гривень у строки, що зазначені в абзаці першому пункту 3.5.1. цього Договору; залишок процентів за Кредитом, нарахованих та які будуть нараховані та несплачених за серпень 2019 - грудень 2019 року - сплачуються ТОВ «Техмолпром» у строк по 24.01.2020 року (включно). Відповідно до ст. 4 Кредитного договору, ТОВ «Техмолпром» взяв на себе зобов'язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом. Комісія за управління відповідно до п.п. 4.1.2. п.4.1. ст.4 Кредитного договору нараховується з дати укладення Договору до дати повного виконання зобов'язань ТОВ «Техмолпром» за основним боргом за Кредитом, але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення Кредиту, визначеного Договором, у разі невиконання ТОВ «Техмолпром» зобов'язань за основним боргом за Договором. Така комісія за управління нараховується за період нарахування комісії за управління у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на дату нарахування, в останній банківський день місяця, і підлягає сплаті щомісяця з 1 по 7 число місяця, наступного за розрахунковим (у січні та травні - до 15 числа). Розмір ставки комісії за управління, відповідно до п.п. 3.2.6.2. п.3.2. ст.3 Кредитного договору сторони обумовили на рівні 0,501% річних на період з дати підписання кредитного Договору до 01.08.2014, а починаючи з 01.08.2014 - 4,601% річних. В подальшому розмір комісії за управління, а також строки сплати такої комісії змінювався на підставі укладених додаткових договорів. Відповідно до додаткового договору №6412К1-14/2538 від 30.06.2017 до Кредитного договору сторони обумовили, що комісія за управління встановлюється у розмірі 0,501% річних. Згідно з п 7.2, ст. 7 Кредитного договору (із врахуванням змін встановлених додатковим договором №6412К1/2538-0019 від 12.08.2019) у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) ТОВ «Техмолпром» будь-яких грошових зобов'язань, визначених Кредитним договором, ТОВ «Техмолпром» сплачує Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов'язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов'язань.
12.08.2019 до Кредитного договору були внесені зміни додатковим договором №6412К1/2538-0019, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТОВ «Техмолпром» у доларах США за Кредитним договором у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 12.08.2019 офіційний курс Національного банку України 25,090813 гривень за 1 долар США) у т.ч.: за основним боргом - у сумі 37 000,00 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 258,12 дол. США. Також додатковим договором №6412К1/2538-0019 сторони встановили ліміт кредитної лінії в розмірі 940 905,49 гривень, передбачили розмір процентної ставки за Кредитом на рівні 19,50% річних, а також внесли зміни до Графіку надання та погашення Кредиту.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною угодою, серед іншого, було укладено ряд договорів застави, в тому числі договорів застави заставодавцем за якими наразі є Відповідач, а саме:
- Договір застави №151214Z25 від 18.07.2014, предметом застави за яким є частка в статутному капіталі ТОВ «Техмолпром» в розмірі 99,99% від статутного капіталу ТОВ «Техмолпром»;
- Договір застави №151211Z52 від 29.03.2011, предметом застави за яким є частка в статутному капіталі ТОВ «Агропродекспорт» в розмірі 99,99% від статутного капіталу ТОВ «Агропродекспорт» (далі разом - Договори застави).
Відповідно до п.1.5. Договорів застави у випадках невиконання або неналежного виконання позичальниками (в тому числі ТОВ «Техмолпром») відповідних положень кредитного договору та/або невиконання заставодавцем умов Договору застави, Банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами. Відповідно до пп. 2.1.5 Договорів застави, Банк як заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави в разі, якщо проти Позичальника відкрито провадження у справі про банкрутство. Банк має право за рахунок предмета застави задовольнити вимоги, зазначені в Договорах застави в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойку, пеню, необхідні витрати на утримання предмету застави, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, витрати, що будуть понесені Заставодержателем при зверненні стягнення на предмет застави, його реалізації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що станом на дату подання цієї заяви прийняті на себе зобов'язання ТОВ «Техмолпром» щодо погашення заборгованості за Кредитним договором не виконані, що не заперечується учасниками справи.
03.08.2020 на адресу Відповідача, а також ТОВ «Агропродекспорт» та ТОВ «Техмолпром» були направлені повідомлення про усунення порушення основного зобов'язання.
Вимоги позивача не були задоволені, що й стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Згідно з положеннями ст.ст.2, 4, 5 ГПК України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Водночас, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушеннями зобов'язання, що зумовлюють настання правових наслідків, встановлених договором або законом: зміни умов зобов'язання, сплати неустойки, зокрема пені, тощо (ст.ст.549, 610, 611 ЦК України).
Наявність заборгованості позичальника (третьої особи 1) у сумі 1 394 818,84 грн. підтверджена рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.09.2023р. у справі № №917/930/22, ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі №917/1719/23 та матеріалами даної справи.
Згідно зі ст.572 ЦК України, яка кореспондується зі ст.1 Закону України «Про заставу», у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст.1 Закону України «Про заставу»).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про заставу» заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.
Статтею 589 ЦК України унормовано, що, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ч.1). За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ч.2).
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про заставу» (далі - Закон про заставу), за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону про заставу, Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 20 Закону про заставу, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Згідно з Витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 31.07.2025 були внесені відомості про звернення стягнення, а саме - 01.07.2020 та 03.07.2020 зареєстровані звернення стягнення на предмети застави Відповідача.
Докази погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні.
11.09.2025 року від відповідача надійшла заява (арк. справи 12, том 2), в якій ТОВ «РАДІАН-А» зазначає, що визнає позовні вимоги АТ «Укрексімбанк» в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 ГПК України).
Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
Враховуючи наведене, Банк має право стягнути суму заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмети застави.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, відповідачами не спростовані і не заперечуються, а тому судом задовольняються.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами та доповненнями).
Згідно зі статтею 1 Закону України Про судовий збір судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно зі ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Отже в зв'язку з визнанням відповідачем позову позивачу підлягає поверненню із Державного бюджету України сума судового збору в розмірі 8 368, 91 грн, який сплачено платіжною інструкцією №421472 від 14.08.2025 року при поданні позову, а решта в сумі 8 368, 92 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. В рахунок погашення наявної перед Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00032112) заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код 35293993) в розмірі 1 394 818,84 грн, звернути стягнення на заставне майно:
- частку в розмірі 99,99% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35293993), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "РАДІАН-А" (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41121233), та є предметом застави за договором застави №151214Z25 від 18.07.2014;
- частку в розмірі 99,99% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30058730), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "РАДІАН-А" (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41121233), та є предметом застави за договором застави №151211Z52 від 29.03.2011.
3. Встановити спосіб реалізації заставного майна шляхом проведення публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІАН-А" (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41121233) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00032112) 8 368, 92 грн судового збору.
5. Повернути Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00032112) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 8 368, 91 грн, який сплачено платіжною інструкцією №421472 від 14.08.2025 року.
6. Видати накази із набранням цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено і підписано 27.10.2025 року
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко