адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
27.10.2025 Справа № 917/1457/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Сьомкіна А. В., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Домофон-Еліт" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі №917/1457/25 (вх. №13184 від 15.10.2025 року)
за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Будсервіс", вул. Велика Набережна, 17, м. Кременчук, Полтавська область, 39630
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Домофон-Еліт" (код ЄДРПОУ 39393056, вул. Майора Борищака, 18, оф. 6, м. Кременчук, Полтавська область).
про стягнення 65 945,01 грн,
Без виклику учасників справи
В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа № 917/1457/25 за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Будсервіс" про стягнення вартості електроенергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ у розмірі 65 945,01 грн (вх. №1506/25).
Розгляд справи № 917/1457/25 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Господарського суду Полтавської області 09.10.2025 р. відмовлено у задоволенні позову.
За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У поясненнях третьої особи (вх. №11628 від 10.09.2025 року, а. с. 182 - 186) зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 10 000,00 грн (витрати на професійну правничу допомогу); письмові докази, якими відповідач обґрунтовує судові витрати будуть надані до суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
15.10.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшло клопотання про стягнення судових витрат у зв'язку із розглядом справи №917/1457/25 (вх. № 13184, а. с.228 - 230) у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою від 16.10.2025 року суд прийняв вищезазначену заяву про відшкодування судових витрат по справі №917/1457/25 до розгляду та запропонував сторонам в строк до 21.10.2025 року подати письмові заперечення на вказану заяву.
21.10.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання із запереченнями проти відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому позивач просив зменшити розмір вказаних витрат до 1000,00 грн (вх. № 13477).
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
При вирішенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Домофон-Еліт" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі №917/1457/25 (вх. №13184 від 15.10.2025 року) суд враховує наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
На підтвердження факту надання правничої допомоги третьою особою було надано копію договору про надання правничої допомоги від 08.09.2025 року, копію додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги від 08.09.2025 року, копію додаткової угоду №2 від 09.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги від 08.09.2025 року, копію Акту приймання наданих послуг від 10.10.2025 року, копію платіжної інструкції №892 від 19.09.2025 року на суму 10 000,00 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №2946 від 20.07.2015 року, копію ордеру серія АЕ №1423478 від 10.09.2025 року.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи заяву учасника справи судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто за нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачена (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд, застосовуючи ч. 6 ст. 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (зокрема, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені чч. 5- 7, 9 ст. 129 ГПК України (зокрема, пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Як зазначено у клопотання про відшкодування судових витрат та вбачається з матеріалів справи, 08.09.025 року адвокатське об'єднання "НОВУМ" (далі - об'єднання) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Домофон-Еліт" (далі - клієнт) уклали договір про надання правничої допомоги (далі - договір, а. с. 232 - 234).
Відповідно до п. 1.3 договору правнича допомога надається в порядку та обсязі узгодженому між сторонами, в тому числі шляхом укладення додаткових угод до цього договору. У будь-якому випадку Об'єднання має право без попереднього письмового погодження представляти клієнта в усіх судах України під час розгляду всіх категорій справ та у відносинах перед всіма контролюючими та правоохоронними органами, органами державної влади та місцевого самоврядування, органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, державними та приватними нотаріусами, арбітражними керуючими, перед фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень повноважень (в тому числі під час здійснення кримінального провадження). Адвокати Об'єднання мають право підписувати від імені Клієнта всі процесуальні документи передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України "Про виконавче провадження" та іншими законодавчими актами без будь-яких обмежень.
Згідно з п. 4.1 договору за послуги, що виконуються та надаються об'єднанням, обсяг яких, передбачений у додатку до договору, клієнт перераховує об'єднанню гонорар, погоджений сторонами в додатку до договору. Гонорар перераховується клієнтом на поточний рахунок об'єднання та/або сплачується в готівковій формі. За кожний наступний або інший етап та/або обсяг послуг сторони узгоджують подальшу оплату послуг об'єднання на підставі підписаного ними додатку до договору, який є його невід'ємною частиною.
Пунктом 9.1. договору передбачено, що всі додатки та доповнення до цього договору є його невід'ємною частиною.
08.09.2025 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги (а. с. 235) наступного змісту:
"1. Предмет додаткової угоди: об'єднання здійснює представництво інтересів клієнта у Господарському суді Полтавської області під час розгляду справи № 917/1457/25, де клієнт бере участь як третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору.
2. Повноваження об'єднання та адвокатів об'єднання: всі повноваження, передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Господарського процесуального кодексу України та іншими актами законодавства, у тому числі з правом подання, отримання та підписання заяв, скарг, запитів та інших документів, пов'язаних з виконанням п. 1 цієї додаткової угоди.
3. Гонорар та витрати: розмір гонорару за надання послуг узгоджується між сторонами додатково. Всі інші витрати оплачуються додатково за згодою сторін.
09.09.2025 року сторони уклали додаткову угоду №2 до договору про надання правничої допомоги (а. с. 235 зворот), відповідно до якого сторони відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги від 08 вересня 2025 року визначили, що клієнт зобов'язується сплатити об'єднанню гонорар у загальному розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень.
Актом приймання наданих послуг від 10.10.2025 року (а. с. 236) сторонами узгоджено обсяг послуг, який був наданий об'єднанням на прохання клієнта:
1. Вивчення та аналіз процесуальних документів інших учасників справи та наявних доказів у справі № 917/1457/25, допомога у формуванні правової позиції у справі;
2. Підготовка та подання письмових пояснень від імені третьої особи у межах справи №917/1457/25 у Господарському суді Полтавської області;
3. Підготовка клопотання про долучення до матеріалів справи № 917/1457/25 оригіналів поданих раніше письмових доказів (нотаріальних заяв свідків).
Відповідно до акту з урахуванням результатів розгляду справи №917/1457/25 загальна вартість послуг відповідає фіксованій вартості за весь обсяг наданих послуг, визначений у додатковій угоді №2 відповідно до п. 3 додаткової угоди №1, а саме - 10 000,00 грн. Клієнт не має претензій щодо якості та обсягу наданих об'єднанням послуг.
Отже, враховуючи умови договору від 08.09.2025 року та додаткових угод, суд прийшов до висновку, що сторони узгодили фіксовану форму гонорару.
Наявність статусу адвоката підтверджується копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №2946 від 20.07.2015 року, копію ордеру серія АЕ №1423478 від 10.09.2025 року.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Відповідно до частини тринадцятої статті 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
У цьому контексті суд звертається до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.10.2023 у справі № 924/544/22. Згідно з яким: "… за результатами розгляду та вирішення справи по суті при розподілі судових витрат суди мають вирішити щодо сторони, не на користь якої ухвалено остаточне судове рішення, питання відшкодування (компенсації) іншій стороні понесених судових витрат по справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а відповідний механізм щодо відшкодування (компенсації) понесених судових витрат застосовується й до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в порядку, визначеному частиною тринадцятою статті 129 ГПК України".
Зі змісту письмових пояснень (вх. №11628 від 10.09.2025 року, а. с. 182 - 186) чітко вбачається, що третя особа заперечувала проти задоволення позову.
Отже, оскільки судом було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то третя особа має право на відшкодування понесених витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського від 02.02.2024 року по справі № 910/9714/22 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В силу приписів ст. 126 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до положень частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Позивач у поданому ним клопотанні (вх. №13477 від 21.10.2025 року) просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №917/1457/25 до 1 000,00 грн зважаючи на наступне:
- справа №917/1457/25 з урахуванням положень п. 1ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України є малозначною, а тому була розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідно, по зазначеній справі не проводилось жодного судового засідання;
- дана справа відноситься до категорії справ, які є досить поширеними у судові практиці. Фактично по даній справі єдиним спірним питанням було наявність/відсутність обов'язку позивача складати акт про недопуск під час проведення процедури перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів. Однак, представником третьої особи дане питання не порушувалося. Їхня позиція фактично зводиться, до того що третя особа не є власником самовільно підключеного обладнання, а також не несе відповідальності за стан внутрішньобудинкових мереж;
- позивач не вказував ТОВ "Домофон-Еліт" як відповідача та не заявляв клопотання про його залучення до участі у справі в якості третьої особи;
- представником третьої особи в процесі перегляду справи складено та подано лише 1 процесуальний документ - пояснення третьої особи з додатками.
Суд зазначає, що в переліку наданих послу адвокатом третя особа зазначила - "Підготовка клопотання про долучення до матеріалів справи № 917/1457/25 оригіналів поданих раніше письмових доказів (нотаріальних заяв свідків)".
При цьому суд зазначає, що зазначена підготовка клопотання про долучення до матеріалів справи № 917/1457/25 оригіналів поданих раніше письмових доказів (нотаріальних заяв свідків) (вх. №11804 від 15.09.2025 року) є виключною ініціативою третьої особи, тобто, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), суд не вбачає підстав для стягнення з позивача витрат за надану послугу (Підготовка клопотання про долучення до матеріалів справи № 917/1457/25 оригіналів поданих раніше письмових доказів (нотаріальних заяв свідків) (вх. №11804 від 15.09.2025 року).
Також, під час вирішення питання про розподіл витрат на послуги адвоката суд враховує, що даний спір для представника третьої особи зі статусом адвоката, який передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід участі у судових засіданнях, є спором незначної складності, до якого наявна стала практика Верховного Суду у подібних правовідносинах. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Як вбачається з матеріалів справи, остання за своєю суттю не відноситься до категорії складних та не викликає значного публічного інтересу, обсяг наданих адвокатом послуг не є значним.
Отже, заявлений третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу (10 000,00 грн), на думку суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.
Зазначене є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, вивчивши надані сторонами документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаних адвокатами робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхніх розмірів, враховуючи відмову у задоволенні позову, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь ТОВ "Домофон-Еліт" вказаних витрат у розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись ст. 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Домофон-Еліт" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі №917/1457/25 (вх. №13184 від 15.10.2025 року) задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00131819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домофон-Еліт" (вул. Майора Борищака, 18, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 39393056) 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.
3. В іншій частині заяви відмовити.
Рішення складено та підписано 27.10.2025 року.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 256 -257 ГПК України).
Суддя О. М. Тимощенко