65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3131/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/3131/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІМЕКСІМ ЛОГІСТІК» (68300, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Кілія, вул. Портова, 4; ЄДРПОУ 45332525)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕНЬЮБ ГЕЙТС» (68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Захаріаді Олександра, буд. 68; ЄДРПОУ 36190808)
Про стягнення 3477,23 євро та 65508,25 грн.
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІМЕКСІМ ЛОГІСТІК» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕНЬЮБ ГЕЙТС» про стягнення боргу 3477,23 євро та 65508,25 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2025р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІМЕКСІМ ЛОГІСТІК» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3131/25. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового підправлення з відміткою про отримання ухвали суду.
Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.
Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Позивачем було зазначено суду, що між сторонами було укладено Договір про надання послуг буксирним флотом (плавзасобами) №VL/0103-1 від 01.03.2024 року.
Згідно пункту 1.1. Договору, позивач зобов'язувався надати послуги буксирним флотом (плавзасобами) відповідно до заявки відповідача, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити надані йому послуги на умовах даного Договору.
Споживачем наданих послуг є «Принципал», від імені та за дорученням якого діє Агент, згідно вимог ст. 116-119 Кодексу Торговельного Мореплавства (КТМ).
Таким чином, як вказує позивач, дії відповідача (агента) вчинялися в інтересах, за дорученням та за рахунок «Принципала»-нерезидента.
До переліку послуг, що надавалися позивачем за Договором належать: буксирування несамохідних плавзасобів, відшвартування, перестановлення суден, супроводження суден та інші буксирні послуги в українських портах річки Дунай, між ними та на підходах до них. Вартість та оплата послуг визначені у розділі 3 Договору «Про ціну послуг та порядок здійснення розрахунків» та зазначені у Додатку №1.
Пунктом 3.4. Договору зазначається, що Агент оплачує рахунки Виконавця в євро у випадку, якщо він діє від імені та за рахунок «Принципала» - нерезидента.
За поясненнями позивача, в укладеному між сторонами Додатку №1 до Договору визначається, що базові ставки, відповідно до яких розраховується вартість послуг, перелічених у п. 1.1. Договору вказані у валюті євро (EUR).
Згідно з п. 3.5. Договору, на ставки, зазначені у цьому Договорі, додатково нараховується податок на додану вартість (ПДВ) відповідно до вимог чинного податкового законодавства України.
За п. 2.1.2. Договору, відповідач зобов'язувався прийняти виконані послуги приймально-здавальні акти або виписки із судового журналу по закінченню надання послуг, підписати та скріпити печаткою, наданий позивачем приймально-здавальний акт або виписку із судового журналу протягом 3 робочих днів з дати його отримання.
За п. 2.1.3. та 2.1.4. Договору, відповідач зобов'язувався протягом 3 робочих днів з моменту отрмання акту наданих послуг підписати його і передати позивачу та здійснити оплату за надані послуги відповідно до умов Договору.
Позивачем було зазначено суду, що відповідно до умов п. 2.2.1, 2.2.2., 2.2.3., та виконуючи свої обов'язки за Договором та згідно заявкам, надані відповідачем, ним в період з березня 2024 року по грудень 2024 року надано послуги буксирном флотом (плавзасобами), а відповідачем прийнято надані йому послуги на загальну суму 3423,00 євро та 52617,84 грн., що підтверджуються Актами звірок взаємних розрахунків за період березень 2024 - грудень 2024 року між сторонами.
Другий розрахунок в гривневому еквіваленті на суму 52617,84 грн. був взаємно узгоджений між сторонами Актом звірок станом на 31.12.2024 року.
Відповідно до Актів звірок взаємних розрахунків, складених між сторонами підтверджується надання послуг із залученням буксирного флоту (плавзасобів) ТОВ «ВІМЕКСІМ ЛОГІСТІК» на загальну суму: 3423,00 євро та 52 617,84 грн.
Як було зазначено позивачем, 30 грудня 2024 року відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в розмірі 630 євро в рахунок із загальної суми 3 423,00 євро.
Таким чином, відповідач порушив умови Договору і не оплатив повноцінно надані йому послуги, що призвело до заборгованості в залишку на суму 2793,00 євро та 52617,84грн.
Як передбачено п. 4.2. Договору, за несвоєчасну оплату рахунку Агент сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, починаючи із 14 банківського дня, після отримання скановоної копії рахунку до повного погашення заборгованості.
Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 503,66 євро та інфляційні втрати у розмірі 180,57 євро, а також пеню у розмірі 9488,54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3401,71 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, між сторонами було укладено Договір про надання послуг буксирним флотом (плавзасобами) №VL/0103-1 від 01.03.2024 року та позивачем були надані послуги за договором, а відповідачем прийнято такі послуги та зворотнього суду доведено не було.
Відповідно до Актів звірки взаємних розрахунків, що підписані між сторонами вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 52617,84 грн. та 2793,00євро, з урахуванням часткових сплат з боку відповідача.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у розмірі 52617,84 грн. та 2793,00 євро підлягають задоволенню судом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 3401,71 грн.
Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат, вважає такі розрахунки частково не вірними, оскільки заборгованість відповідача становить 52617,84 грн., тоді як розрахунок проведено позивачем на суму 52618,00 грн.
Судом було здійснено перерахунок інфляційних втрати та сума становить - 3289,66грн.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 9488,54 грн.
Як передбачено п. 4.2. Договору, за несвоєчасну оплату рахунку Агент сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, починаючи із 14 банківського дня, після отримання скановоної копії рахунку до повного погашення заборгованості.
Суд перевіривши розрахунок пені, вважає такі розрахунки частково не вірними, оскільки заборгованість відповідача становить 52617,84 грн., тоді як розрахунок проведено позивачем на суму 52618,00 грн.
Судом було здійснено перерахунок пені та сума становить - 9488,51 грн.
Отже, до стягнення з відповідача підлягає боргу у розмірі 52617,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 3289,66 грн. та пеня - 9488,51 грн.
Також, позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат та пені на суму боргу - 2793,00 євро.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц протилежному висновку, а саме: "У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17. Наведений висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі №130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі №369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі №638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі №638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі №905/192/18.
Суд зазначає, що норми чинного законодавства свідчать про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом, пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. При цьому оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №909/660/14, а також у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №905/1923/16, від 13.07.2018 у справі №916/2393/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.
Отже вимоги про застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, можуть заявлятися лише в національній валюті України (гривні). З огляду на викладене, судом у стягнення з відповідача пені у розмірі 503,66 євро та інфляційних втрат у розмірі 180,57 євро відмовляється.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача боргу у розмірі боргу у розмірі 52617,84 грн. та 2793 євро, інфляційних втрат у розмірі 3289,66 грн. та пені - 9488,51 грн.
Позивачем заявлено до суду вимоги у валюті євро та за офіційним курсом НБУ (48,347) гривневий еквівалент становить - 168113,64, а також загальний боргу у гривні - 65508,25грн., що загалом становить - 233621,89 грн. та за такі вимоги судовий збір становить - 2803,46 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2405,18 грн. покладаються на відповідача, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог.
Суд зазначає позивачу, що надлишково сплачені кошти судового збору у розмірі 224,54грн. буде повернуто судом після подання позивачем відповідного клопотання до суду.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІМЕКСІМ ЛОГІСТІК» - задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕНЬЮБ ГЕЙТС» (68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Захаріаді Олександра, буд. 68; ЄДРПОУ 36190808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІМЕКСІМ ЛОГІСТІК» (68300, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Кілія, вул. Портова, 4; ЄДРПОУ 45332525) борг у розмірі боргу у розмірі 52617 (п'ятдесят дві тисячі шістсот сімнадцять) грн. 84 коп. та 2793 (дві тисячі сімсот дев'яносто три) євро, інфляційні втрати у розмірі 3289 (три тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн. 66 коп., пеню у розмірі 9488 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2405 (дві тисячі чотириста п'ять) грн. 18 коп.
3.В іншій частині позову - відмовити.
Повне рішення складено 27 жовтня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко