65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1762/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/1762/25
За позовом: Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; ЄДРПОУ 04851120) в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) (73003 м. Херсон, площа Свободи, 1; ЄДРПОУ 00022645
До відповідачів: Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (74360, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Новорайськ, вул.Соборна, буд. 32; ЄДРПОУ 44829201), Новорайської сільської ради (74360, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Новорайськ, вул.Соборна, буд.32; ЄДРПОУ 04401301)
Про усунення перешкод шляхом скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації
Представники:
від прокуратури: Кобзар А.І., посвідчення
від Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація): Шмиголь Ф.Д., самепредставництво
від Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області: не з'явився
від Новорайської сільської ради: не з'явився
Встановив: Херсонська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, Новорайської сільської ради, у якій просить суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 шляхом: скасування рішення державного реєстратора Управління економічного розвитку та інфраструктури Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області Вороніної І.М., індексний номер рішення 48071925 від 02.08.2019 про державну реєстрацію права комунальної власності Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, з одночасним припиненням права комунальної власності Новорайської сільської ради на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про речове право 32663858, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1886085365206, шляхом скасування державної реєстрації речового права та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 площею 37,9496 га.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2025р. прийнято позовну заяву Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1762/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "09" червня 2025 р. о 11:00. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві та прокурору відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано прокурора та представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 09.06.2025р. о 11:00.
15.05.2025р. до суду Херсонською обласною державною адміністрацією надано пояснення по справі.
09.06.2025р. до суду Новорайською сільською військовою адміністраціє Бериславського району Херсонської області надано клопотання про відкладення розгляду справи.
09.06.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.08.2025р. о 10:20, із викликом учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2025р. повідомлено Новорайську сільську військову адміністрацію Бериславського району Херсонської області та Новорайську сільську раду про підготовче засідання, яке відбудеться "04" серпня 2025 р. о 10:20.
11.07.2025р. до суду Новорайською сільською військовою адміністраціє Бериславського району Херсонської області надано клопотання про поновлення строку та відзив на позовну заяву.
04.08.2025р. судове засідання не відбулося, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги о 10:02. Також о 10:16 надійшло повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2025р. підготовче засідання у справі №916/1762/25 призначено на "18" серпня 2025 р. о 10:15. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 18.08.2025р. о 10:15.
13.08.2025р. до суду Новорайською сільською військовою адміністраціє Бериславського району Херсонської області надано заперечення.
18.08.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.09.2025р. о 09:50, із викликом учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2025р. повідомлено відповідачів про підготовче засідання, яке відбудеться "15" вересня 2025 р. о 09:50. Встановлено відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив в порядку ст.167 ГПК України до 10.09.2025р. включно.
26.08.2025р. до суду прокуратурою надано відповідь на відзив.
15.09.2025р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06 жовтня 2025р. о 12:40, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.09.2025р. повідомлено відповідачів про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться "06" жовтня 2025 р. о 12:40. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 06.10.2025р. о 12:40.
06.10.2025р. судове засідання не відбулося, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2025р. судове засідання по розгляду справи №916/1762/25 по суті призначено на "27" жовтня 2025 р. о 12:30. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 27.10.2025р. о 12:30.
Прокурор підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Новорайська сільська військова адміністрація Бериславського району Херсонської області заперечувала проти позову.
Новорайської сільської радою відзив на позовну заяву надано не було, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування ухвали суду в систему “Електронний суд», яка доставлена в електронний кабінет останнього, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що Херсонською обласною прокуратурою за результатами вивчення інформації та матеріалів щодо формування за рахунок земель лісогосподарського призначення земель інших категорій та іншого цільового призначення на території Новорайської територіальної громади Бериславського району Херсонської області встановлено порушення вимог законодавства, допущені Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області при розпорядженні земельними ділянками державної власності, внаслідок яких з державного лісового фонду та постійного користування ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство» вибула земельна ділянка лісогосподарського призначення.
Згідно з отриманою обласною прокуратурою інформацією з Державного земельного кадастру 27.03.2019р. відділом у Бериславському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області в Державний земельний кадастр внесені відомості про формування розташованої на території Червономаяцької сільської ради (на цей час Новорайської сільської ради) Бериславського району Херсонської області земельної ділянки з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 площею 37,9496 га. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання ділянки - для ведення особистого селянського господарства.
Як вказує прокурор, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.07.2019 зареєстровано право власності Новорайської сільської ради на земельну ділянку площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1886085365206.
Державним реєстратором Управління економічного розвитку та інфраструктури Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області Вороніною І.М. 02.08.2019 прийнято рішення № 48071925 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 та 26.07.2019 проведено державну реєстрацію права комунальної власності Новорайської сільської ради на ділянку.
За поясненнями прокурора, підстава для реєстрації права власності - наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 17.06.2019 № 2058-СГ та акт-приймання передачі від 18.06.2019р. та встановлено, що цим наказом Новорайській сільській об'єднаній територіальній громаді в комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2589,3438 га згідно із переліком, у якому зазначені кадастрові номери ділянок, місце їх розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх використанні, також, до цього переліку увійшла і ділянка площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476, ділянки передано у комунальну власність за Актом приймання-передачі земельних ділянок від 18.06.2019р.
В обґрунтування поданого позову прокурором було зазначено суду, що формування земельної ділянки, визначення її категорії та виду цільового використання, а також подальша передача в комунальну власність здійснені з порушенням вимог законодавства.
Прокурором було зазначено суду, що за інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» (лист від 24.02.2025 № 117) відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року межі земельної ділянки кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 мають частковий перетин з кварталом 36 виділ 5 Качачівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 з межами земель лісового фонду квартал 36 Качачівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство» становить 5,0266 га із загальної площі ділянки 37,9496 га.
Також, за твердженнями прокурора, вивченням даних Державного земельного кадастру (шари «Лісовий кадастр»/«Ліси») встановлено, що земельна ділянка площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 перебуває в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами.
Опрацюванням бази даних Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України встановлено, що земельна ділянка площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 частково входить до складу кварталу № 36 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» та перебуває в постійному користуванні зазначеного державного підприємства.
Зазначені картографічні матеріали (відомості) стосовно спірної земельної ділянки у їх сукупності підтверджують взаємне розміщення земельної ділянки із землями лісогосподарського призначення.
Враховуючи зазначене, за посиланням прокурора, віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності відбулося ще до проведення у 2019 році інвентаризації земель сільськогосподарського призначення.
На думку суду, наказом від 17.06.2019 № 2058-СГ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області здійснено розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення державної власності під виглядом земель сільськогосподарського призначення поза компетенцією, оскільки розпорядження нею мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація та право комунальної власності на вказаний об'єкт нерухомості зареєстровано з порушенням вимог законодавства, останнє має бути припинено шляхом скасування державної реєстрації такого права.
За поясненнями прокурора, вилучена ГУ Держгеокадастру у Херсонській області з державного лісового фонду спірна земельна ділянка на момент її передачі в комунальну власність Новорайській сільській раді та на цей час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство» (правонаступник - ДП «Великоолександрівське лісове господарство») та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час їх передачі в комунальну власність для нелісогосподарських потреб мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація.
Усунення перешкод Херсонській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, як вказує прокурор, переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки.
Надаючи пояснення по справі, позивачем було зазначено суду, що він погоджується з думкою прокурора, що передача земельної ділянки в комунальну власність відбулася з порушенням чинного законодавства України.
Херсонська обласна військова (державна) адміністрація підтримує позовні вимоги Херсонської обласної прокуратури та просить задовольнити позов у повному обсязі.
Надаючи відзив, на позовну заяву та заперечення Новорайською сільською військовою адміністраціє Бериславського району Херсонської області було зазначено, що реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку була здійснена державним реєстратором у 2019 році на підставі чинного наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та рішення органу місцевого самоврядування.
За твердженнями відповідача, позов не містить належних доказів неправомірності дій реєстратора або підстав для скасування реєстрації та земельна ділянка загальною площею 37,9496 га, кадастровий номер 6520688200:04:001:0476, віднесена до категорії - землі сільськогосподарського призначення і, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №60 від 31.01.2018 року «Питання передачі земельних ділянок із державної до комунальної власність об'єднаних територіальних громад» та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ця ділянка була передана у комунальну власність Новорайської сільської територіальної громади, як того вимагає законодавство України.
Вищевказана земельна ділянка, до початку збройної агресії Російської Федерації, використовувалась в інтересах Новорайської громади, а її вилучення може призвести до порушення прав комунальної власності територіальної громади.
Також відповідачем було зауважено, що Новорайська сільська військова адміністрація є тимчасовим органом, створеним у зв'язку з воєнним станом, і не є правонаступником Новорайської сільської ради щодо майнових прав.
Надаючи відповідь на відзив, прокурором було зазначено суду, що що відзив не спростовує доводів прокурора, тоді як позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача за час розгляду справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація), суд зазначає таке.
За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
Отже, з урахуванням вищевикладеного, у розумінні положень ст.ст. 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Херсонська обласна державна адміністрація не звернулась до суду з позовом, що підтверджує бездіяльність компетентного органу, суд приходить до висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації у даній справі.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або відсутність підстав для усунення перешкоди власнику шляхом скасування рішення державного реєстратора з одночасним припиненням права комунальної власності та скасування державної реєстрації речового права та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 площею 37,9496 га.
Як з'ясовано судом, 27.03.2019р. відділом у Бериславському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області в Державний земельний кадастр внесені відомості про формування розташованої на території Червономаяцької сільської ради (на цей час Новорайської сільської ради) Бериславського району Херсонської області земельної ділянки з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 площею 37,9496 га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання ділянки - для ведення особистого селянського господарства та за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.07.2019р. зареєстровано право власності Новорайської сільської ради на земельну ділянку площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1886085365206.
Державним реєстратором Управління економічного розвитку та інфраструктури Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області Вороніною І.М. 02.08.2019 прийнято рішення № 48071925 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 та 26.07.2019 проведено державну реєстрацію права комунальної власності Новорайської сільської ради на ділянку на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 17.06.2019 № 2058-СГ та акту-приймання передачі від 18.06.2019.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки спірна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення і є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Відповідно до ч.2 ст.1 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Згідно зі ст.5 Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.55 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування з межах, визначених Конституцією України.
За приписами статті 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення - лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Згідно з пунктом 5 розділу VІІІ “Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Як встановлено судоми, за інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» (лист від 24.02.2025 № 117) відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року межі земельної ділянки кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 мають частковий перетин з кварталом 36 виділ 5 Качачівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 з межами земель лісового фонду квартал 36 Качачівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство» становить 5,0266 га із загальної площі ділянки 37,9496 га.
За даними Державного земельного кадастру (шари «Лісовий кадастр»/«Ліси») встановлено, що земельна ділянка площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 перебуває в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами.
За наявними в матеріалах справи доказами вбачається, що земельна ділянка площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 частково входить до складу кварталу № 36 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» та перебуває в постійному користуванні зазначеного державного підприємства.
За змістом ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених 8 восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Порядок вилучення земельних ділянок передбачено статтею 149 ЗК України, частиною 1 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ) встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.149 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Згідно з ч.6 ст.149 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою 5, 9 цієї статті.
Відповідно до ч.9 ст.149 ЗК Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб.
Пунктом 5 ст.25 Лісового кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.
Пунктом 4 ст.31 Лісового кодексу України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що вилучена Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області спірна земельна ділянка у накладеній частині належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні ДП “Великоолександрівське лісове господарство» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядником яких на час виникнення спірних правовідносин була Херсонська обласна державна адміністрація.
Як встановлено судом, та не спростовано відповідачами за час розгляду справи, Херсонською обласною державною адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області незаконно, поза межами своїх повноважень та за відсутності волі власника вилучило частину спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення та постійного користування.
Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Частиною 2 ст.20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.7 ст.20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області у порушення встановленого законом порядку неправомірно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки, оскільки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності включено спірну земельну ділянку, частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності.
Статтею 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора Управління економічного розвитку та інфраструктури Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області Вороніної І.М., індексний номер рішення 48071925 від 02.08.2019 про державну реєстрацію права комунальної власності Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області (74360, Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайськ, вул. Соборна, 32, ідентифікаційний код юридичної особи: 04401301) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, з одночасним припиненням права комунальної власності Новорайської сільської ради (74360, Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайське вул. Соборна, 32; ідентифікаційний код юридичної особи: 04401301) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про речове право 32663858, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1886085365206, шляхом скасування державної реєстрації речового права.
Відповідно до ч.10 ст.24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.
За таких обставин, враховуючи вище встановлені судом обставини справи, у позовні вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 площею 37,9496 га є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачами не подано жодного належного у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на спростування доводів та тверджень прокурора, що були визначені ним у поданому позові.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, оцінивши в сукупності всі подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до Новорайської сільської ради про усунення перешкод шляхом скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 4844,80 грн. покладаються на Новорайську сільську раду.
Стосовно позовних вимог Херсонської обласної прокуратури до Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із ч. 3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Положеннями ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У ст. 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20 у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб'єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц зазначила, що “…процесуальне законодавство вимагає вказувати у позовній заяві докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги). Незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду, як помилково вважали суди у цій справі».
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 за позовом прокурора до міської ради та ТОВ про визнання недійсним рішення сільської ради у частині, що стосується надання ТОВ в оренду земельної ділянки; визнання недійсним цього; зобов'язання ТОВ повернути міській раді земельну ділянку. Прокурор у цій справі стверджував, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні вимог чинного законодавства як під час прийняття рішення сільською радою, так під час укладення договору оренди, що призвело до незаконної передачі в користування земельної ділянки комунальної власності, чим порушено права держави в особі міської територіальної громади, як правонаступника майна, прав та обов'язків сільської ради та власника спірної земельної ділянки, уповноваженого розпоряджатися нею.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі №917/623/22, від 12.03.2024 у справі №918/7/23.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у його задоволенні (див. постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №927/84/19, від 14.07.2022 у справі №904/6902/20).
При цьому, частиною 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
За змістом наведених норм сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які захищають своїх інтереси і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому, відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, можливо було би задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві. Таким чином, належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб'єктом відповідного матеріального правовідношення.
Тож, визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Приймаючи до уваги, що за спірними заявленими позовними вимогами компетентним органом є Новорайська сільська рада, тоді як Новорайська сільська військова адміністрація Бериславського району Херсонської області виконує свої повноваження відповідно ст. 4, 15 Закону України “Про правовий режим воєнного стану та була утворена Указом Президента України № 738/2022 від 27.10.2022 р., судом у задоволенні позовних вимог Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про усунення перешкод шляхом скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації - відмовляється.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Херсонської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до Новорайської сільської ради про усунення перешкод шляхом скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації - задовольнити повністю.
2.Усунути перешкоди власнику - Державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 00022645) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 шляхом: скасування рішення державного реєстратора Управління економічного розвитку та інфраструктури Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області Вороніної І.М., індексний номер рішення 48071925 від 02.08.2019 про державну реєстрацію права комунальної власності Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області (74360, Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайськ, вул. Соборна, 32, ідентифікаційний код юридичної особи: 04401301) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, з одночасним припиненням права комунальної власності Новорайської сільської ради (74360, Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайське вул. Соборна, 32; ідентифікаційний код юридичної особи: 04401301) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про речове право 32663858, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1886085365206, шляхом скасування державної реєстрації речового права.
3.Усунути перешкоди власнику - Державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 00022645) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 37,9496 га з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520688200:04:001:0476 площею 37,9496 га.
4.Стягнути з Новорайської сільської ради (реквізити) на користь Херсонської обласної прокуратури (реквізити) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.
5.У задоволенні позовних вимог Херсонської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про усунення перешкод шляхом скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації - відмовити.
Повне рішення складено 27 жовтня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко