65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2233/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “В.С. ПРОЕКТ» від 09.10.2025р. вх. № ГСОО 2-1595/25 по справі №916/2233/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “В.С. ПРОЕКТ» (65009, м. Одеса, пров. Світлий, 3; код ЄДРПОУ 35931274)
До відповідача: Комунального некомерційного підприємства “Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» (65055, м. Одеса, вул. Нежданової, буд. 32; код ЄДРПОУ 02008342)
Про стягнення 2117094,31 грн.
Представники:
Від позивача: Фірсов В.Д., за ордером
Від відповідача: Тарановський Р.В., за ордером
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “В.С. ПРОЕКТ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства “Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» про стягнення 2117094,31 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.10.2025р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “В.С. ПРОЕКТ» задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства “Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “В.С. ПРОЕКТ» суму основного боргу у розмірі 1310095 грн. 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 73626 грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 17120 грн. 38 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 16810 грн. 11 коп. В іншій частині позову відмовлено.
09.10.2025р. до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “В.С. ПРОЕКТ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №916/2233/25.
Відповідно до поданої заяви, позивач просить суд стягнути суму витрат на правничу допомогу наданих у зв'язку з наданням правничої допомоги щодо представництва інтересів позивача в суді в розмірі 83495,90 грн., яка складається з витрат на правничу допомогу - 62325,00 грн. та гонорару успіху - 21170 грн. 90 коп.
Крім того, вирішуючи питання про обґрунтованість та співмірність витрат на правничу допомогу позивачем було зазначено суду, що ним були проведені об'єктивно необхідні процесуальні дії, в об'єктивно необхідному обсязі, розмір витрат на правову допомогу співмірний із розміром позовних вимог та критичності розміру відповідних вимог для позивача, а розмір витрат на правничу допомогу понесений позивачем обґрунтований належними та допустимими доказами та покликаний забезпечити належну сатисфакцію та відновити справедливе становище після недобросовісної бездіяльності відповідача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2025р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “В.С. ПРОЕКТ» від 09.10.2025р. вх. № ГСОО 2-1595/25 по справі №916/2233/25 призначено до розгляду у судовому засіданні на "27" жовтня 2025 р. о 12:00, із повідомленням учасників справи про судове засідання (явка учасників справи у судове засідання є не обов'язковою).
20.10.2025р. до суду відповідачем надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та зазначено суду, що адвокат має право заявити відшкодування витрат на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а не повну суму гонорару, яку він просив раніше.
За поясненнями відповідача, заявником не надано щомісячних звітів про надання правової допомоги та підтвердження оплати за данні звіти з боку Клієнта як передбачено п. п. 3.2.3, п. 3.5 Договору, на виконання п. 3.4.1. Договору не надано підтвердження факту оплати за акт прийому-передачі наданої правової допомоги.
Також відповідачем було зазначено суду, що позивачем необґрунтовано велику кількість днів, було витрачено при тому, що дана категорія справ не є новелою, або практико утворюючою та у позивача були напрацювання по судовим справам №916/19/24 та №916/407/24 так як він був представником в них, а отже знав повністю всі обставини та нюанси справи й витрачати таку кількість днів не було підстав.
Відповідач звертав увагу, що позивачем не обґрунтовано зазначається про те, що всі судові засідання були одну годину та розраховує їх як 1500 доларів США.
Позивачем не надано жодного доказу в який спосіб представник їхав до суду, на якому транспортному засобі та скільки часу витратив на дану поїздку з урахуванням того, що офіс представників заявника знаходиться по адресу: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 19-в, офіс 14, що є доволі близько з адресою Господарського суду Одеської області.
Також відповідачем надавались пояснення щодо неспівмірності заявлених витрат та було вказано, що в договорі сторони не передбачили сплату гонорару успіху, тому не мають право заявляти його. По-друге, така виплата як «гонорар успіху» не передбачена жодним нормативно правовим документом та не регламентується на законодавчому рівні, а тому правових підстав для її задоволення відсутні.
Згідно ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За положеннями ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як з'ясовано судом, 13.06.2023р. між позивачем та адвокатським об'єднанням було укладено Договір №108 про надання правової допомоги.
Додатковою угодою до Договору №3 від 15 травня 2025 року сторони визначили додатково обсяг правової допомоги у вигляді надання правничої допомоги щодо представництва інтересів Клієнта в суді І інстанції в господарському спорі щодо стягнення дебіторської заборгованості з КНП “ООРКПЦ».
Пунктом 1 Додаткової угоди від 15.05.2025 року визначено, форму та вартість надання правової допомоги, а також порядок формування гонорару. Відповідним пунктом визначена вартість наданої правничої допомоги у розмірі 1500 доларів США.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди, окрім суми гонорару, визначеної в пункті 1 цієї угоди, Клієнт, у випадку прийняття рішення на користь нього, зобов'язується сплатити “гонорар успіху», який дорівнює 21 170,90 грн.
Згідно з п. 3 Додаткової угоди, оплата здійснюється в національній валюті - гривні, сума якої відповідає встановленим платежам виходячи показників “середнього курсу продажу» долара США, визначеного на веб-сайті https://minfin.com.ua/currency/banks/ на момент складання звіту про надану правову допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
За результатом надання правової допомоги з представництва інтересів Клієнта в суді І інстанції в господарському спорі щодо стягнення дебіторської заборгованості з КНП “ООРКПЦ» сторонами було підписано відповідний Акт прийому-передачі наданої правової допомоги на загальну суму 83495,90 грн.
Заявлена сума витрат підтверджується наступними доказами: детальним описом обсягу та розрахунку вартості правничої допомоги; Договором про надання правової допомоги №108 від 13.06.2023 року; Додатковою Угодою № 3 до Договору від 15.05.2025 року; Актом приймання-передачі наданої правничої допомоги від 08.10.2025 року; Роздруківкою з веб-сайту minfin.com.ua на обгрунтування курсу валют станом на 08.10.2025 року; Рахуноком на оплату № 31 від 08.10.2025 року.
Відповідно до п. 5.2. Договору про надання правової допомоги №108 від 13.06.2023 р. укладеного між АО “АС Лігал» та ТОВ "В.С. Проект" гонорар розраховується на підставі витрачених годин для надання правової допомоги, кількість яких помножується на погодинну ставку, що передбачена в Додатку до цього Договору.
Отже, заявлена сума витрати позивача становить 83495,90 грн. та складається з витрат позивача - 62325,00 грн. та гонорару успіху - 21170,90 грн.
Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
На спростування доводів відповідача суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.
Також, спростовуючи доводи відповідача, суд зазначає, що згідно з п. 2 Додаткової угоди окрім суми гонорару, визначеної в пункті 1 цієї угоди, визначено, що Клієнт, у випадку прийняття рішення на користь нього, зобов'язується сплатити “гонорар успіху», який дорівнює 21170,90 грн., тобто, сторонами було узгоджено дану винагороду.
На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що у даному випадку, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу та судом з'ясовано, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката.
Схожий правовий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року по справі №640/18402/19.
Приймаючи до уваги, що витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені відповідачем, становлять суму 83495,90 грн. та складається з витрат позивача - 62325,00 грн. та гонорару успіху - 21170,90 грн. та враховуючи часткове задоволення позову, сума витрати становить суму 55247,70 грн. та складається з витрат позивача - 41239,30 грн. та гонорару успіху - 14008,40 грн.
Разом з цим, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 (провадження № 12-43гс22))
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованим, справедливим та співмірним часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які складають з витрат позивача у розмірі 30000,00 грн. та гонорару успіху - 10000,00 грн.
Керуючись ст.ст.123,126,129,221,244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “В.С. ПРОЕКТ» від 09.10.2025р. вх. № ГСОО 2-1595/25- задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» (65055, м. Одеса, вул. Нежданової, буд. 32; код ЄДРПОУ 02008342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “В.С. ПРОЕКТ» (65009, м. Одеса, пров. Світлий, 3; код ЄДРПОУ 35931274) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп., які складаються з витрат позивача в сумі 30000 (тридцять тисяч) 00 грн. та гонорару успіху в сумі 10000 (десять тисяч) 00 грн.
3.В іншій частині заяви - відмовити.
Повне додаткове рішення складено 27 жовтня 2025р.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко