65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2890/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом селянського (фермерського) господарства «Кириленко» до товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Агрі» про стягнення 284 947,50 грн, -
Селянське (фермерське) господарство «Кириленко» (далі по тексту - СФГ «Кириленко») звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Агрі» (далі по тексту - ТОВ «Трейд-Агрі») про стягнення суми основного боргу у розмірі 239 706,00 грн, збитків від інфляції у розмірі 12 470,68 грн, пені у розмірі 29 835,19 грн, 3% річних у розмірі 2 935,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №16012025-1 від 16.01.2025 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем товару.
Ухвалою суду від 29.07.2025 дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; зобов'язано відповідача зареєструвати свій електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд»; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 7-денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу 5-денний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.
ТОВ «Трейд-Агрі», яким не було виконано обов'язку щодо реєстрації електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», було повідомлено про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35, оф. 802. Проте направлене на адресу відповідача поштове повідомлення було повернуто до суду у зв'язку з відсутністю адресата.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З огляду на викладене ТОВ «Трейд-Агрі» було належним чином повідомлено про розгляд судом даного спору. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
16.01.2025 між СФГ «Кириленко» (Продавець) та ТОВ «Трейд-Агрі» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №16012025-1, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію врожаю 2024, вказану в специфікаціях, що є невід'ємними додатками до цього договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити його.
Відповідно до п. п. 2.5, 2.6 договору купівлі-продажу №16012025-1 від 16.01.2025 умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються в специфікації до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Датою оплати партії товару вважаться дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.
Згідно з п. п. 4.3, 4.4 договору купівлі-продажу №16012025-1 від 16.01.2025 момент передачі товару визначається днем підписання видаткової накладної в місці поставки зазначеного в п. 4.1. цього договору. Перехід права власності на товар від Продавця до Покупця здійснюється в момент отримання товару Покупцем від Продавця, що підтверджується документально підписами відповідальних осіб у приймально-здавальних документах.
Відповідно до п. 5.1 договору купівлі-продажу №16012025-1 від 16.01.2025 сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за цим договором відповідно до чинного законодавства.
Цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2024. У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору, жодна із сторін письмово не заявить про свій намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.1 договору купівлі-продажу №16012025-1 від 16.01.2025).
У специфікації №1 до договору купівлі-продажу №16012025-1 від 16.01.2025 сторонами було визначено кількість, номенклатуру та ціну товару (1 064 268,00 грн), а також передбачено, що товар має бути поставлений з 16.01.2025 до 22.01.2025.
Згідно з п. 8 специфікації №1 до договору купівлі-продажу №16012025-1 від 16.01.2025 оплата товару Покупцем здійснюється в наступному порядку: 86 % вартості партії товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення продавцем зазначеним Покупцем згідно реєстру прийнятого транспорту, 14% протягом 3 (трьох) банківських днів, наступних за датою отримання Покупцем партії товару і податкової накладної, складеної та зареєстрованої Продавцем у відповідності до вимог чинного законодавства України, та оригіналів документів згідно цього договору.
17.01.2025 ТОВ «Трейд-Агрі» перерахувало на рахунок СФГ «Кириленко» грошові кошти у розмірі 824 562,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, у призначенні платежу якої зазначено про оплату пшениці згідно з рахунком №2 від 17.01.2025.
17.01.2025 СФГ «Кириленко» поставило ТОВ «Трейд-Агрі» пшеницю на загальну суму 1 064 268,00 грн, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №1.
На виконання вимог податкового законодавства СФГ «Кириленко» після отримання попередньої оплати та поставки відповідачу товару було складено та зареєстровано податкові накладні №1 від 23.01.2025 та №2 від 23.01.2025.
25.06.2025 СФГ «Кириленко» звернулося до ТОВ «Трейд-Агрі» з претензією №1, згідно з якою позивач просив сплатити заборгованість за договором купівлі-продажу №16012025-1 від 16.01.2025 у розмірі 239 706,00 грн, а також сплатити штрафні санкції.
Претензія №1 від 25.06.2025 була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, що підтверджується листом з описом вкладення від 26.06.2025 та накладною. Проте направлене на адресу відповідача поштове повідомлення було повернуто за закінченням терміну зберігання.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
В силу положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень ст. ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
16.01.2025 між СФГ «Кириленко» та ТОВ «Трейд-Агрі» було укладено договір купівлі-продажу №16012025-1, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товарну пшеницю, відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар.
Умови та порядок проведення розрахунків за товар були визначені в специфікації №1 до договору, згідно з якою 86 % вартості партії товару мають бути оплачені до моменту поставки товару, інша частина у розмірі 14% має бути сплачена протягом 3-х банківських днів, наступних за датою отримання Покупцем партії товару і податкової накладної.
ТОВ «Трейд-Агрі» було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 824 562,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.01.2025.
СФГ «Кириленко» було належним чином виконано прийняті на себе зобов'язання, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №1 від 17.01.2025 на суму 1 064 268,00 грн, а також складеними позивачем податковими накладними.
Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
ТОВ «Трейд-Агрі» в порушення прийнятих на себе зобов'язань не здійснило оплату отриманого товару у повному обсязі, оскільки грошові кошти у розмірі 239 706,00 грн, які є різницею між вартість поставленого товару та здійсненої відповідачем оплатою сплачені не були.
З викладених обставин господарський суд, враховуючи належне виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором як в частині поставки товару, так і в частині реєстрації податкових накладених, а також відсутність доказів оплати відповідачем товару у повному обсязі, доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених СФГ «Кириленко» вимог в цій частині шляхом присудження до стягнення з ТОВ «Трейд-Агрі» суми основного боргу у розмірі 239 706,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України позивачем було заявлено до стягнення збитки від інфляції у розмірі 12 470,68 грн, нараховані на суму боргу з урахуванням показників інфляції за лютий 2025 року - червень 2025 року, а також 3% річних у розмірі 2 935,58 грн.
Проаналізувавши здійснений СФГ «Кириленко» розрахунок, суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком задоволення заявлених СФГ «Кириленко» вимог у цій частині позову до ТОВ «Трейд-Агрі».
З посиланням на приписи п. 5.1 договору купівлі-продажу №16012025-1 від 16.01.2025, а також приписи чинного законодавства, СФГ «Кириленко» було заявлено до стягнення пеню у розмірі 29 835,19 грн.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положення ЦК України передбачають, що неустойка встановлюється договором або законом, тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. До того ж для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом або іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору (схожий висновок викладено в пунктах 50, 51 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 911/1786/22).
Проте умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №16012025-1 від 16.01.2025 не передбачено такого виду відповідальності ТОВ «Трейд-Агрі» як сплата пені у випадку прострочення оплати товару. При цьому законодавча норма, з посиланням на яку позивач може вимагати стягнення з відповідача пені, також відсутня.
З викладених обставин господарський суд, враховуючи відсутність в укладеному між сторонами договорі умови щодо права позивача на нарахування пені, яка має бути сплачена відповідачем у випадку порушення строків оплати товару, доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених СФГ «Кириленко» позовних вимог до ТОВ «Трейд-Агрі» про стягнення пені у розмірі 29 835,19 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заявлених СФГ «Кириленко» позовних вимог шляхом присудження до стягнення з ТОВ «Трейд-Агрі» суми основного боргу у розмірі 239 706,00 грн, збитків від інфляції у розмірі 12 470,68 грн, 3% річних у розмірі 2 935,58 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ч. 1 ст. 129 ГПК України.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами витрат на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн, клопотання про розподіл яких було заявлено позивачем, господарський суд виходить з наступного.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем було надано суду договір про надання правової допомоги від 17.03.2025, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Віктора Слівінського».
Додатковою угодою №1 від 20.06.2025 до договору про надання правової допомоги від 17.03.2025 передбачено, що Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надавати клієнтові за винагороду та за рахунок клієнта правничу допомогу про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №16012025-1 від 16.01.2025 року; розмір гонорару (вартість послуг) за цим договором 30000,00 грн; розрахунок за послуги, передбачені цим договором здійснюються Клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту набрання рішенням законної сили, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Бюро (п. п. 1-3 додаткової угоди).
У розрахунку від 18.07.2025 до договору про надання правової допомоги від 17.03.2025 визначено вид робіт згідно договору та їх вартість. Крім того, 18.07.2025 між сторонами договору про надання правової допомоги від 17.03.2025 було підписано акт наданої правової допомоги, згідно з яким позивачу було надано наступну правову допомогу: вивчення та аналіз документів, наданих Клієнтом, вивчення та аналіз судової практики, надання роз'яснень та консультацій Клієнту, підготовка претензій, підготовка позовної заяви та документів до неї, для подачі позовної заяви; участь у судових засіданнях (вартістю 10 000,00 грн). Загальна вартість наданої правової допомоги становить 30 000,00 грн.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Разом із тим у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Ці висновки було підтверджено і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29).
Керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн у зв'язку з наданням такого виду правової допомоги як участь у судових засіданнях, не підлягають розподілу між сторонами, оскільки такий вид правової допомоги СФГ «Кириленко» наданий не був, так як дана справа була розглянута в порядку письмового провадження.
З урахуванням вище викладеного, господарський суд доходить висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн не підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З викладених обставин господарський суд, враховуючи відсутність клопотання ТОВ «Трейд-Агрі» про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, а також часткове задоволення заявленого позивачем позову, доходить висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви позивача шляхом присудження до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 17 906,00 грн, розмір яких відповідає критерію розумності. В іншій частині вимог заяви СФГ «Кириленко» про розподіл витрат на правову допомогу необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Агрі» /65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35, оф. 802; ідентифікаційний код 44997006/ на користь селянського (фермерського) господарства «Кириленко» /13546, Житомирська область, Житомирський район, с. Строків, вул. Лісова, буд. 5; ідентифікаційний код 31023274/ суму основного боргу у розмірі 239 706,00 грн /двісті тридцять дев'ять тисяч сімсот шість грн 00 коп./, збитки від інфляції у розмірі 12 470,68 грн /дванадцять тисяч чотириста сімдесят грн 68 коп./, 3% річних у розмірі 2 935,58 грн /дві тисячі дев'ятсот тридцять п'ять грн 58 коп./, судовий збір у розмірі 3 825,84 грн /три тисячі вісімсот двадцять п'ять грн 84 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі 17 906,00 грн /сімнадцять тисяч дев'ятсот шість грн 00 коп./.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення складено 24 жовтня 2025 р.
Суддя С.П. Желєзна