65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/286/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" від 13.05.2025р. вх. № ГСОО 2-737/25 по справі №916/286/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" (65033 м. Одеса, вул. Мельницька, 29; код ЄДРПОУ 37223949)
До відповідача: Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" (68640 Одеська область, Ізмаїльський район смт Суворове, вул. Лиманська, 18; код ЄДРПОУ 00412033)
Про стягнення 5356,03 євро, 3 % річних в сумі 9330,51 грн., пені в сумі 85991,28 грн.
Представники:
Від позивача: Шаркова Н.Р., ордер
Від відповідача: Лобанов Р.М., ордер
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 5356,03 євро, 3 % річних в сумі 9330,51 грн., пені в сумі 85991,28грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.05.2025р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" суму основної заборгованості в розмірі 5356,03 євро, 3 проценти річних в сумі 9330,51 грн., пеню в сумі 85991,28 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3950,69 грн.
13.05.2025р. до Господарського суду Одеської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" надійшло клопотання про стягнення судових витрат вх. № ГСОО 2-737/25 по справі №916/286/25.
Позивач, відповідно до заявленого клопотання просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2025р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" від 13.05.2025р. вх. № ГСОО 2-737/25 по справі №916/286/25 призначено до розгляду у судовому засіданні на "02" червня 2025 р. о 12:15, із повідомленням учасників справи про судове засідання.
28.08.2025р. до суду надійшов запит згідно ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025р. про направлення на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріалів справи №916/286/25.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2025р. провадження по розгляду клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" від 13.05.2025р. вх. №ГСОО 2-737/25 по справі №916/286/25 зупинено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" задоволено частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/286/25 в частині стягнення 85 991,28 грн. пені - змінено. В цій частині рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/286/25 викладено в наступній редакції: “Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" 8599,13 грн. пені. У стягненні 77392,15 грн. пені - відмовлено».
В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/286/25 залишено без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишено за Приватним акціонерним товариством "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД".
25.09.2025р. до суду відповідачем надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Відповідно до надано клопотання відповідачем було зазначено суду, що до заяви про стягнення судових витрат не додано доказів фактичної оплати позивачем цих витрат на користь адвоката (платіжних інструкцій, касових ордерів, інш.). Також було зазначено про завищення позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що участь представника позивача в судових засіданнях становила незначну кількість часу а також те, що справа не є складною. Відповідач просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем у даній справі, та визначити розмір витрат в сумі 5000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2025р. поновлено провадження по розгляду клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" від 13.05.2025р. вх. № ГСОО 2-737/25 по справі №916/286/25 та призначено розгляд клопотання на "27" жовтня 2025 р. о 11:30, із повідомленням учасників справи про судове засідання (явка учасників справи у судове засідання є не обов'язковою).
У судовому засіданні 27.10.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення та повідомлено, що повне додаткове рішення буде складено 27.10.2025р.
Розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" від 13.05.2025р. вх. № ГСОО 2-737/25 по справі №916/286/25, суд дійшов таких висновків.
Згідно ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, відповідачем після ухвалення рішення суду було надано наступні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу: Договір про надання правничої допомоги від 04.02.2025р., Акт від 19.05.2025р. приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правової допомоги від 04.02.2025р.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Матеріали справи містять Договір про надання правової допомоги від 01.07.2022р., Додаткову угоду №7 від 03.02.2025р. до Договору про надання правової допомоги від 01.07.2022р., якою, зокрема визначено, що клієнт сплачує адвокату 35000,00 грн., акт віл 06.05.2022р. прийому-передачі послуг правового характеру, наданих за Договором про надання правової допомоги від 01.07.2022р.
На спростування доводів відповідача, суд зазначає, у даному випадку, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу та судом з'ясовано, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката.
Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
На спростування доводів відповідача суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Разом з цим, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 (провадження № 12-43гс22))
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованим, справедливим та співмірним часткове задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Враховуючи викладене та те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є, на думку суду, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, господарський суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в господарському суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у розмірі 20000 грн., яка, на думку суду, може вважатись розумною, співмірною та справедливою.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" від 13.05.2025р. вх. № ГСОО 2-737/25 по справі №916/286/25 - задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" (68640 Одеська область, Ізмаїльський район смт Суворове, вул. Лиманська, 18; код ЄДРПОУ 00412033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" (65033 м. Одеса, вул. Мельницька, 29; код ЄДРПОУ 37223949) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.
3.В іншій частині заяви - відмовити.
Повне додаткове рішення складено 27 жовтня 2025р.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко