65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2413/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А; код ЄДРПОУ 14305909)
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСНА ПОЛЯНА-2014» (75300, Херсонська обл., Новотроїцький район, смт Новотроїцьке, вул. Заводська, буд. 15; код ЄДРПОУ 39049148),
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення 11 233 742,47 грн;
представники сторін:
від позивача - Кардашевська Г. М. (в режимі відеоконференції),
від відповідача-1 - не з'явився,
від відповідача-2 - не з'явився,
Позивач, Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСНА ПОЛЯНА-2014» (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором № 011/89811/1280427 від 06.12.2021 (далі - Кредитний договір) в загальному розмірі 11 233 742,47 грн, з яких: 11 000 000,00 грн - основна заборгованість; 233 742,47 грн - заборгованість за процентами.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що за умовами Кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику - відповідачу-1 кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 11 000 000,00 грн, а відповідач-1 у свою чергу зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, до 06.06.2023 повернути суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені Кредитним договором.
Зазначає, що на виконання умов Кредитного договору банк надав відповідачу-1 кредитні кошти в загальному розмірі 11 000 000,00 грн, в той час як відповідач-1, всупереч погоджених умов, не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, у встановлений строк (до 06.06.2023) не здійснив погашення боргу за тілом кредиту в сумі 11 000 000,00 грн та не сплатив проценти за користування кредитними коштами в розмірі 233 742,47 грн, що нараховані в межах строку кредитування.
Крім того, позивач покликається на укладення з відповідачем-2 Договору поруки № 155568/89811/328351 від 06.12.2021, згідно якого відповідач-2, як поручитель, зобов'язався відповідати перед банком солідарно з відповідачем-1 за виконання забезпечених зобов'язань за Кредитним договором. З цих підстав позивач заявив до стягнення спірну заборгованість в солідарному порядку з обох відповідачів.
Ухвалою від 25.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2413/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.07.2025, запропоновано відповідачам у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзиви на позовну заяву.
Цією ж ухвалою суд повідомив відповідача-1 про передбачений частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обов'язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через вказану систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
18.07.2025 до суду надійшла заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд того ж дня задовольнив відповідною ухвалою.
З метою належного повідомлення відповідачів про розгляд справи, суд протокольною ухвалою від 23.07.2025 відклав підготовче судове засідання на 16.09.2025.
Протокольною ухвалою від 16.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2025, про що відповідачів було повідомлено в порядку ст. 120 ГПК України.
У судовому засіданні 15.10.2025 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідачі правом на подання відзиву не скористались, у судове засідання не з'явились, явку своїх представників не забезпечили, в той час як про розгляд справи повідомлялись належним чином.
За змістом підпункту 21 п. 1 розд.XI "Перехідні положення" ГПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Аналіз чинних положень ГПК України та Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" дає підстави для висновку, що суд має процесуальну можливість та, відповідно, процесуальний обов'язок публікувати оголошення на вебпорталі судової влади України про виклик у судове засідання учасників справи, місцезнаходження чи місце роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 200/3942/22, від 12.01.2024 у справі № 5/112-Б-10).
Суд встановив, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСНА ПОЛЯНА-2014» є: 75300, Херсонська обл., Новотроїцький район, смт Новотроїцьке, вул. Заводська, буд. 15.
Селище Новотроїцьке знаходиться в межах Генічеського району Херсонської області, який згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, з 24.02.2022 перебуває в тимчасовій окупації.
У зв'язку з тим, що територія місцезнаходження відповідача-1 знаходиться в тимчасовій окупації, про розгляд даної справи останній повідомлявся в порядку ч. 1 ст. 12-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Відповідачу-2 суд направляв ухвали поштою, однак судова кореспонденція поверталась з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).
Крім того, суд направив ухвалу від 16.09.2025, постановлену в порядку ст. 120 ГПК України, на відомі суду адреси електронної пошти відповідача-1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 (зазначена у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та відповідача-2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (зазначена позивачем у позовній заяві та вказана як адреса електронної пошти відповідача-2 у Договорі поруки № 155568/89811/328351 від 06.12.2021).
За таких обставин, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи, оскільки суд вжив усіх можливих заходів для їх повідомлення.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відтак, враховуючи те, що відповідачі не скористалися процесуальним правом на подання відзивів та водночас були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами.
15.10.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
03.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯСНА ПОЛЯНА-2014» (позичальник) укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/115-0-2/2157 (далі - Генеральний договір, зі змінами та доповненнями).
Відповідно до умов Генерального договору кредитор зобов'язується здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах загального ліміту, передбаченого пунктом 1.2. Генерального договору, в порядку, визначеному статтею 2 Генерального договору, а позичальник зобов'язані виконати усі зобов'язання, що витікають зі змісту кредитної операції, Генерального договору, Умов та Договорів і здійснити повне погашення заборгованості у строки, передбачені Генеральним договором та/або Договором, але не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитної операції.
Загальний ліміт становить 20 000 000,00 грн. Останній день строку дії загального ліміту - « 03» жовтня 2028 р. або інша дата, визначена відповідно до статті 9 Генерального договору (п.п. 1.2., 1.3. Генерального договору).
В рамках Генерального договору між позивачем та відповідачем-1 був укладений Кредитний договір № 011/89811/1280427 від 06.12.2021 (зі змінами та доповненнями, надалі - Кредитний договір).
Відповідно до умов Кредитного договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 11 000 000,00 грн, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені Кредитним договором.
Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору останній день строку дії ліміту кредитної операції (кінцевий термін погашення кредиту) - 06.06.2023.
Позивач надав відповідачау-1 кредитні кошти на загальну суму 11 000 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 55) та узгоджується із наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями (а.с. 73-75).
Згідно п. 1.4 Кредитного договору протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту включно позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі змінюваної процентної ставки, розмір якої визначається для кожного процентного періоду відповідно до умов та в порядку встановлених 1.4.2.-1.4.5.Договору: протягом участі позичальника в програмі «Доступні кредити 5-7-9%» розрахунок розміру базової процентної ставки здійснюється за формулою Індекс UIRD +7,0%. З дати позбавлення позичальника права участі в програмі розрахунок розміру базової процентної ставки здійснюється за формулою: Індекс UIRD +7,0%. Для розрахунку розміру базової процентної ставки приймається значення Індексу UIRD станом на останній робочий день календарного місяця, що передує місяцю початку процентного періоду, для якого визначається розмір процентної ставки. Якщо для визначеної таким чином календарної дати Індекс UIRD не буде визначено з будь-яких причин, для розрахунку розміру пазової процентної ставки прийматиметься значення Індексу UIRD за найближчий попередній робочий день. В будь-якому процентному періоді базова процентна ставка не може перевищувати максимальний розмір базової процентної ставки, який становить 30 % (тридцять процентів) річних. Розмір базової процентної ставки в першому процентному періоді становить 14,31% річних.
Відповідно до п. 1.10. Кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати погашення основної заборгованості та сплату процентів за схемою зниження ліміту відповідно до Графіку зниження ліміту (Додаток 1 до договору). Сплата процентів за користування кредитом здійснюється не пізніше останнього банківського дня кожного місяця та в останній день строку дії ліміту кредитної операції за наступні періоди:
- в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту (траншу) по день, що передує передостанньому банківському дню місяця;
- в наступних календарних місяцях - за період з передостаннього банківського дня попереднього календарного місяця (включно) по банківський день, що передує передостанньому банківському дню поточного місяця;
- в останній календарний місяць користування кредитом - за період з передостаннього банківського дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує останньому дню строку дії ліміту кредитної операції/наявності заборгованості за кредитом.
06.12.2021 між позивачем та відповідачем-2 (поручителем) укладено Договір поруки № 155568/89811/328351 (далі - Договір поруки), згідно з п. 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору (Генерального договору). Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.
Пунктом 1.2. Договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основними договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями, а поручитель зобов'язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов'язаннями.
Пунктом 2.2. Договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі - Вимога). Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у Вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань.
Відповідно до п.6.4 Договору поруки повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим договором здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в договорі та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення. Крім зазначеного, кредитор має право направляти повідомлення, інформацію та документи в електронній формі засобами систем дистанційного обслуговування рахунків, що використовується відповідно до умов укладеного сторонами договору, або з використанням інших погоджених сторонами систем електронної комунікації, або на електронну адресу поручителя: ІНФОРМАЦІЯ_2.
30.05.2025 позивач направив на електронну та поштову адреси відповідача-2 вимогу вих. № 188/2/427 від 29.05.2025 про погашення заборгованості за Кредитним договором.
Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.
Предметом позову є вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 11 000 000,00 грн основної заборгованості за Кредитним договором та 233 742,47 грн заборгованості за процентами.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, укладений між позивачем та відповідачем-1 Кредитний договір згідно ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних зобов'язань та водночас є обов'язковим для виконання його сторонами, що передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Суд встановив, що на виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором позивач перерахував відповідачу-1 кредитні кошти у загальному розмірі 11 000 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою (т. 1, а.с. 55) та узгоджується із наданими позивачем платіжними інструкціями (т. 1, а.с. 73-75).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
Натомість, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем-1, останній не повернув кредитні кошти у строк, встановлений Кредитним договором, а саме до 06.06.2023.
Отже, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (неповернення відповідачем-1 кредитних коштів у встановлений договором строк) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.
Неповерненням позивачу отриманих кредитних коштів у встановлений вищевказаним договором строк відповідач-1, як позичальник, порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, вказані обставини є підставою для стягнення спірної суми заборгованості по кредиту в розмірі 11 000 000,00 грн в судовому порядку, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Поряд з цим, за положеннями ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для стягнення з позичальника заборгованості по відсоткам у сумі 233 742,47 грн, адже розрахунок цієї суми відповідає умовам Кредитного договору, в той час як доказів її сплати на користь позивача матеріали справи не містять.
Разом з тим, з огляду на заявлення до стягнення заборгованості з відповідачів-1, -2 в солідарному порядку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
В ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання, передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Так, в силу приписів ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З аналізу вимог частини першої статті 554 Цивільного кодексу України у поєднанні з вимогами, передбаченими частиною першою статті 542 та статтею 543 цього Кодексу, слідує, що між боржником та поручителем існує солідарний обов'язок, установлений законом, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Суд встановив, що з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 перед позивачем, 06.12.2021 між Банком та відповідачем-2 було укладено договір поруки № 155568/89811/328351, згідно з п. 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору (Генерального договору). Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями, а поручитель зобов'язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов'язаннями.
Пунктом 2.2. Договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі - Вимога). Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у Вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань.
Відповідно до п.6.4 Договору поруки повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим договором здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в договорі та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення. Крім зазначеного, кредитор має право направляти повідомлення, інформацію та документи в електронній формі засобами систем дистанційного обслуговування рахунків, що використовується відповідно до умов укладеного сторонами договору, або з використанням інших погоджених сторонами систем електронної комунікації, або на електронну адресу поручителя: ІНФОРМАЦІЯ_2.
30.05.2025 позивач направив на електронну та поштову адреси відповідача-2 вимогу вих. № 188/2/427 від 29.05.2025 про погашення заборгованості за Кредитним договором.
Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.
З огляду на вказане, враховуючи положення Кредитного договору та Договору поруки, суд зазначає про наявність у відповідача-2 солідарного обов'язку щодо виконання відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором, а саме щодо сплати 11 000 000,00 грн основної заборгованості та 233 742,47 грн заборгованості за процентами.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Таким чином, господарський суд вважає цілком обґрунтованими позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 11 000 000,00 грн основної заборгованості та 233 742,47 грн заборгованості за процентами, з огляду на що, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
На підставі ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів, по 67 402,46 грн на кожного.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСНА ПОЛЯНА-2014» (75300, Херсонська обл., Новотроїцький район, смт Новотроїцьке, вул. Заводська, буд. 15; код ЄДРПОУ 39049148) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А; код ЄДРПОУ 14305909) 11 000 000,00 грн основної заборгованості, 233 742,47 грн заборгованості за процентами.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯСНА ПОЛЯНА-2014» (75300, Херсонська обл., Новотроїцький район, смт Новотроїцьке, вул. Заводська, буд. 15; код ЄДРПОУ 39049148) на користь Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А; код ЄДРПОУ 14305909) 67 402,46 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А; код ЄДРПОУ 14305909) 67 402,46 грн витрат зі сплати судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 15 жовтня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 24 жовтня 2025 р.
Суддя Р.В. Волков