Справа № 183/10918/25
№ 1-кп/183/2455/25
27 жовтня 2025 року Дніпропетровська обл.
м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025047350000229 від 18.10.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської обл., громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, не працює, не є особою з інвалідністю, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, -
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2024 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначено покарання у виді пробаційного нагляду стоком на 2 (два) роки, а також покладено обов'язки передбачені ч.2 ст. 59-1, п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України, тобто періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; пройти програму для кривдників строком на три місяці.
06 січня 2025 року до Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, відносно ОСОБА_3 , засудженого 06 листопада 2024 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 126-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду стоком на 2 (два) роки, яке прийняте до виконання.
20 січня 2025 року фахівцем Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_3 ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, з обов'язками, які на нього покладено вироком суду та він повинен виконувати та наслідками ухилення від виконання покладених на нього обов'язків, згідно зі ст. 49-3 КВК України, а саме: якщо засуджений ухиляється від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України, про що від нього було відібрано відповідну підписку.
20 січня 2025 року фахівцем Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію з яким ознайомлено ОСОБА_3 .
Засуджений ОСОБА_3 26 лютого 2025 року об 15.55 годині та цього ж дня об 18.00 годині знаходячись за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник прямий умисел спрямований на ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, реалізуючи який ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, бажаючи та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків вчинив домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_3 , про що на засудженого ОСОБА_3 склали адміністративні протоколи за ч.3 ст.173-2 КУпАП та за ч.2 ст.173-8 КУпАП.
05 березня 2025 року постановою Новомосковського міськрайонного суду засуджений ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
Після чого засуджений ОСОБА_3 , 06 травня 2025 року перебував за місцем свого мешкання, за вищевказаною адресою, діючи умисно продовжив ухилятися від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, а саме 05 та 13 травня 2025 року, 16 вересня 2025 року, 07 жовтня 2025 року та 14 жовтня 2025 року, без поважних причин систематично не з'являвся на реєстрацію до уповноваженої особи Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.
Ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконанням засудженим до пробаційного нагляду обов?язків, передбачених ст. 49-1 КВК України, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод для функціонування електронного засобу контролю та нагляду.
Систематичним вважається невиконання без поважних причин три і більше разів обов'язків, передбачених ст. 49-1 КВК України, покладених на засудженого до пробаційного нагляду судовим рішенням, або вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень.
Таким чином, ОСОБА_3 , діючи умисно, будучи в належній формі ознайомленим із порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду стоком 2 (два) роки, призначеного йому вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2024 року, достовірно знаючи про наслідки невиконання покладених на нього обов'язків, передбачених ч.2 ст.59-1, п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, крім того будучи зобов'язаним додержуватися встановлених ст. 49-1 Кримінально-виконавчого кодексу України порядку і умов відбування покарання, ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, на реєстрацію до Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області систематично не з'являвся та вчинив адміністративні правопорушення, тим самим ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.3 ст.389 КК України, а саме: ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Письмовою заявою від 23.10.2025 р., яка складена в присутності захисника ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України (тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду), згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, обвинувачений надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому, судом визнається щире каяття.
Обставиною, яка згідно зі ст. 67 КК України обтяжує покарання, є рецидив злочину.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, за місцем мешкання зарекомендувала себе посередньо, раніше судимий.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини та наслідки, особу винного, відсутність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання, йому за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 389 КК України необхідно призначити покарання у виді обмеження волі на строк один рік, саме таке покарання на переконання суду є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Судом встановлено, що вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та останньому призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки. На підставі ч. 2 ст. 59-1, п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України на засудженого покладені обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; пройти програму для кривдників строком на три місяці.
Покарання за вказаним вироком обвинуваченою не відбуте повністю.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 71, п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, слід повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 року.
Вирішуючи питання можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробовуванням, із застосуванням положень ст. 75 КК України, суд дійшов наступного.
В силу ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді, зокрема, обмеження волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючої та обтяжуючої обставин, а також вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, маючи не зняту та не погашену судимість, вважає за не можливе застосування статті 75 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо без ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання у місцях обмеження волі.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2024 р. у справі № 183/7845/24, та остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк три роки.
Початок строку відбування ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі відраховувати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду, через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення.
Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 КПК України, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1