14 жовтня 2025 року Справа № 915/547/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,
представника позивача: Мельник А.А. (у режимі ВКЗ),
представника відповідача: Білецької О.В., Компанійця О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державної установи “Бориспільська виправна колонія (№119)»,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія»,
про: стягнення 349803,78 грн надміру сплачених коштів,-
Державна установа “Бориспільська виправна колонія (№119)» звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» 349803,78 грн надміру сплачених коштів з державного бюджету за договорами про постачання електричної енергії споживачу №100/262/К-6 від 01.08.2022, №100/262/К-3 від 02.02.2023, та договором про закупівлю №100/262/К-4 від 01.02.2024 про постачання електричної енергії (з розподілом) споживачу.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладених між сторонами Договорів про постачання електричної енергії, відповідачем як постачальником, в умовах коливання ринкових цін на електричну енергію у виставлених рахунках та актах наданих послуг не були враховані коливання середньозваженої ціни складової тарифу електроенергії на Ринку на добу наперед (РДН) в бік зменшення, що призвело до переплати бюджетних коштів у загальному розмірі 349803,78 грн, зокрема:
- під час виконання Договору про постачання електричної енергії №100/262/К-6 від 01.08.2022 відповідачем у листопаді та грудні 2022 року було безпідставно збільшено складові ціни за спожиту позивачем електричну енергію, що призвело до надмірного та необґрунтованого збільшення вартості електричної енергії та безпідставного витрачання бюджетних коштів в сумі 90433,50 грн. Обґрунтовуючи вказану суму позивач зазначає, що ним за договором про постачання електричної енергії №100/262/К-6 від 01.08.2022 надмірно сплачено за спожиту електричну енергію у листопаді 2022 року - 3152,14 грн та у грудні 2022 року - 87281,40 грн;
- під час виконання Договору про постачання електричної енергії №100/262/К-3 від 02.02.2023 відповідачем у лютому, квітні та вересні 2023 року було безпідставно збільшено складові ціни за спожиту позивачем електричну енергію, що призвело до надмірного та необґрунтованого збільшення вартості електричної енергії та безпідставного витрачання бюджетних коштів в сумі 148247,93 грн. Обґрунтовуючи вказану суму позивач зазначає, що ним за договором про постачання електричної енергії №100/262/К-3 від 02.02.2023 надмірно сплачено за спожиту електричну енергію у лютому 2023 року - 68507,90 грн, у квітні 2023 року - 55851,19 грн та у вересні 2023 року - 9985,93 грн;
- під час виконання Договору про постачання електричної енергії №100/262/К-4 від 01.02.2024 відповідачем у лютому та березні 2024 року було безпідставно збільшено складові ціни за спожиту позивачем електричну енергію, що призвело до надмірного та необґрунтованого збільшення вартості електричної енергії та безпідставного витрачання бюджетних коштів в сумі 111122,0 грн. Обґрунтовуючи вказану суму позивач зазначає, що ним за договором про постачання електричної енергії №100/262/К-4 від 01.02.2024 надмірно сплачено за спожиту електричну енергію у лютому 2024 року - 50348,50 грн та у березні 2024 року - 60773,80 грн.
Ухвалою суду від 11.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.05.2025.
28.04.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти задоволення вимог позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на наступне:
- акт про прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2022 року, на який посилається позивач було виставлено відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії №100/262/К-8 від 23.12.2022, а не Договору про постачання електричної енергії споживачу №100/262/К-6 від 01.08.2022, як вказує позивач у позовній заяві. Відповідно тариф 4,30612 грн за 1 кВт/год без ПДВ, який було застосовано за грудень 2022 року повністю відповідає умовам укладеного між сторонами договору №100/262/К-8 від 23.12.2022;
- тариф 3,58113 грн за 1 кВт/год без ПДВ, який було застосовано у листопаді 2022 року повністю відповідає умовам укладеного договору №100/262/К-6 від 01.08.2022;
- тариф 4,14400666666 грн за 1 кВт/год без ПДВ, який було застосовано у лютому, квітні та вересні 2023 року повністю відповідає тарифу встановленому умовами договору №100/262/К-3 від 02.02.2023;
- відповідач здійснював постачання електричної енергії у відповідності до умов Договору №100/262/К-4 від 01.02.2024 та за цінами які були встановлені сторонами при укладанні такого договору - за ціною Ц постач - 3,96045 грн за 1 кВт/год без ПДВ, при цьому, відповідач здійснював постачання електричної енергії за ціною Ц постач - 3,96045 грн за 1 кВт/год без ПДВ не зважаючи на той факт що середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» у травні 2024 року складала 4,221932 грн за 1 кВт/год без ПДВ, у червні 2024 року складала 5,40338 грн за 1 кВт/год без ПДВ, у липні 2024 року складала 5,96711 грн за 1 кВт/год без ПДВ. Тобто, не зважаючи на збитковість постачання електричної енергії відповідач продовжував виконувати свої зобов'язання за цінами встановленими договором №100/262/К-4 від 01.02.2024.
Відповідач зазначає, що позивач, як споживач, жодного разу протягом дії вказаних договорів не звертався до нього, як постачальника, з пропозицією про погодження зміни ціни договору у бік зменшення, а також не зазначав свою незгоду з розрахунковою сумою. Навпаки продовжував сплачувати за спожиту електричну енергію за цінами встановленими у таких договорах.
Відповідач стверджує, що кошти були ним отримані у відповідності до укладених договорів, отже немає підстав вважати про відсутність у відповідача достатньої правової підстави для отримання коштів. Договори, за якими були отримані кошти, не визнані недійсними, отже відсутня інша підстава, за якою можливо вважати кошти безпідставно отриманими, а саме підстава, на якій було отримано майно, згодом відпала. Вищенаведене, на думку відповідача, свідчить, про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача викладених у позовній заяві.
У підготовчому засіданні 15.05.2025 судом оголошено перерву до 09.06.2025.
Ухвалою суду від 09.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2025.
21.07.2025 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 21.07.2025 розгляд справи призначено на 20.08.2025.
У судовому засіданні 20.08.2025 судом оголошено перерву до 29.09.2025.
29.09.2025 розгляд справи не відбувся у зв'язку з непрацездатністю підсистеми «Відеоконференцзв'язок».
Ухвалою суду від 29.09.2025 розгляд справи призначено на 14.10.2025.
В ході розгляду справи та в судовому засіданні 14.10.2025 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 14.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 14.10.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
За приписами ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1-3 ст. 180 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч.1 ст.628, ч.1 ст.638 ЦК України, визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Користування електричною енергією допускається лише на підставі договору, що укладається між енергопостачальною організацією та споживачем.
У відповідності до приписів ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2022 між позивачем, як споживачем, та відповідачем, як постачальником, було укладено договір №100/262/К-6 про постачання електричної енергії.
Відповідно до п.5.1 Договору №100/262/К-6 від 01.08.2022, розрахунки за електричну енергію здійснюються за цінами визначеними у Додатку 2 до цього договору.
Додатковою угодою №3 від 31.10.2022 до Договору №100/262/К-6 від 01.08.2022 було встановлено ціну за 1 кВт/год на рівні 4,97002 грн з ПДВ (3,58113 грн за 1 кВт/год без ПДВ).
Ціна електричної енергії враховує вартість тарифу на послуги з передача електричної енергії - 0,34564 грн за 1 кВт/год без ПДВ, та вартість тарифу на послуги з розподілу електричної енергії - 0,21491 грн за 1 кВт/год без ПДВ, тобто 3,58113+0,34564+0,21491х1,2=4,97002 грн за 1 кВт/год з ПДВ.
У пункті 5.3 Договору №100/262/К-6 від 01.08.2022, сторонами встановлено порядок зміни істотних умов договору відповідно до якого, погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості обсягу) та якості товарів, робі, послуг, у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку.
Відповідно до п.6.1 Договору №100/262/К-6 від 01.08.2022, споживач має право вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у разі незгоди з порядком розрахунків або розрахунковою сумою, вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому Договором та чинним законодавством порядку.
В свою чергу, пунктом 7.2 Договору №100/262/К-6 від 01.08.2022, передбачено обов'язок постачальника розглядати в установленому законодавством порядку звернення споживача, зокрема з питань нарахування за електричну енергію.
23.12.2022 між позивачем, як споживачем, та відповідачем, як постачальником, було укладено Договір №100/262/К-8 про постачання електричної енергії з початком постачання електричної енергії з 01.12.2022.
Відповідно до п.5.1 Договору №100/262/К-8 від 23.12.2022, розрахунки за електричну енергію здійснюються за цінами визначеними у Додатку 2 до цього договору.
Додатком №2 до Договору №100/262/К-8 від 23.12.2022, встановлено, шо ціна за 1 кВт/год становить 5,84 грн з ПДВ (4,30612 грн за 1 кВт/год без ПДВ).
Ціна електричної енергії враховує вартість тарифу на послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн за 1 кВт/год без ПДВ та вартість тарифу на послуги з розподілу електричної енергії 0,21491 грн за 1 кВт/год без ПДВ, тобто 4,30612+0,34564+0,21491х1,2=5,84 грн за 1 кВт/год з ПДВ.
02.02.2023 між позивачем, як споживачем, та відповідачем, як постачальником, було укладено Договір №100/262/К-3 про постачання електричної енергії.
Згідно п.5.2 Договору №100/262/К-3 від 02.02.2023, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії (з урахуванням послуг з передачі електричної енергії та розподілу) згідно з комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до договору.
Відповідно до п.1 Комерційної пропозиції до Договору №100/262/К-3 від 02.02.2023, ціна за 1 кВт/год визначена наступним чином:
Ц ф = (Ц постач + Т послуги передачі + Т постач) х 1,2 де,
Ц постач - ціна електричної енергії постачальника для споживача на дату укладання договору або останнього внесення змін до договору/угоди доди до цього договору;
Т послуги передачі - ціна (тариф) послуг оператора системи передачі, яка визначається НКРЕКП;
Т послуги розподілу - ціна (тариф) послуг оператора системи розподілу, яка визначається НКРЕКП;
Т постач - вартість послуг постачальника.
Станом на дату укладання Договору №100/262/К-3 від 02.02.2023 Ц ф становило 5,84 грн за 1 кВт/год з ПДВ.
Ц постач - 4,14400666666 грн за 1 кВт/год без ПДВ.
Т послуги передачі - 0,38028 грн за 1 кВт/год без ПДВ.
Т постач - 0,10 грн за 1 кВт/год без ПДВ.
Т послуги розподілу - 0,24238 грн за 1 кВт/год без ПДВ.
У пункті 13.7 Договору №100/262/К-3 від 02.02.2023 встановлено порядок зміни істотних умов договору у тому числі зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку.
У пункті 2 Комерційної пропозиції до Договору №100/262/К-3 від 02.02.2023 встановлено порядок дій сторін, у разі ініціювання зміни ціни за одиницю товару. Зміна умов Договору в частині зміни ціни, здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до договору за результатами переговорів сторін.
Сторона - ініціатор зміни ціни не пізніше ніж за 20 календарних днів до застосування таких змін повідомляє другу Сторону про намір внести відповідні зміни до договору. Внесення змін до Договору здійснюється у письмової формі шляхом направлення заінтересованою стороною повідомлення про зміну ціни да додаткової угоди до договору. Згодою із запропонованими змінами є підписання стороною додаткової угоди до договору в термін, що не перевищує 20 днів з дня її отримання.
Відповідно до п.6.1 Договору №100/262/К-3 від 02.02.2023, споживач має право звертатися до постачальника для вирішення будь-яких питань пов'язаних з виконанням договору, вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахунковою сумою, вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому договором та чинним законодавством порядку.
В свою чергу, пунктом 7.2 Договору №100/262/К-3 від 02.02.2023 передбачено обов'язок постачальника розглядати в установленому законодавством порядку звернення споживача, зокрема з питань нарахування за електричну енергію.
01.02.2024 між позивачем, як споживачем, та відповідачем, як постачальником, було укладено Договір №100/262/К-4 про постачання електричної енергії.
Відповідно до п.5.1 Договору №100/262/К-4 від 01.02.2024, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, згідно з обраною споживачем Комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до договору.
Згідно п.1 Комерційної пропозиції до Договору №100/262/К-4 від 01.02.2024, ціна за 1 кВт/год визначена наступним чином:
Ц ф = (Ц постач + Т послуги передачі + Т постач) х 1,2 де,
Ц постач - ціна електричної енергії Постачальника для Споживача на дату укладання Договору або останнього внесення змін до Договору/угоди доди до цього Договору;
Т послуги передачі - ціна (тариф) послуг оператора системи передачі, яка визначається НКРЕКП;
Т послуги розподілу - ціна (тариф) послуг оператора системи розподілу, яка визначається НКРЕКП;
Т постач - вартість послуг постачальника.
Станом на дату укладання Договору №100/262/К-4 від 01.02.2024 Ц ф становить 5,99 грн. за 1 кВт/год з ПДВ.
Ц постач - 3,96045 грн за 1 кВт/год без ПДВ;
Т послуги передачі - 0,52857 грн. за 1 кВт/год без ПДВ;
Т постач - 0,10 грн. за 1 кВт/год без ПДВ.
Т послуги розподілу - 0,40265 грн. за 1 кВт/год без ПДВ.
У пункті 14.4 Договору №100/262/К-4 від 01.02.2024, встановлено порядок зміни істотних умов договору у тому числі зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Згідно п.14.7 Договору №100/262/К-4 від 01.02.2024, підставою для внесення змін до договору вважається ініціатива (пропозиція) будь-якої із сторін щодо внесення змін відповідно до умов договору.
Відповідно до п.6.1 Договору №100/262/К-4 від 01.02.2024, споживач має право звертатися до постачальника для вирішення будь-яких питань пов'язаних з виконанням договору, вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахунковою сумою, вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому договором та чинним законодавством порядку.
В свою чергу, пунктом 7.2 Договору №100/262/К-4 від 01.02.2024, передбачено обов'язок постачальника розглядати в установленому законодавством порядку звернення споживача, зокрема з питань нарахування за електричну енергію.
Суд зазначає, що відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Зміст договору сторони визначають на основі вільного волевиявлення та мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. До того ж, цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.
Так, на виконання умов Договорів, з урахуванням зазначених додаткових угод, ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» поставило Державній установі “Білоцерківська виправна колонія (№35) електричну енергію, зокрема: - у лютому 2023 року поставлено 25337 кВт/год електроенергії на загальну суму 144 468,02 грн (з ПДВ); - у квітні 2023 року поставлено 22883 кВт/год електроенергії на загальну суму 131 847,83 грн (з ПДВ); - у вересні 2023 року поставлено 14846 кВт/год електроенергії на загальну суму 108759,96 грн (з ПДВ); - у грудня 2023 року поставлено 32819 кВт/год електроенергії на загальну суму 252616,77 грн (з ПДВ), яка була сплачена позивачем.
Положеннями ст.632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах встановлених договором або законом.
В силу приписів ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Законодавцем дана норма була встановлена саме для стабільності цивільного обороту.
При цьому, позивачем не надано суду доказів звернення протягом дії спірних договорів до відповідача з пропозиціями про погодження зміни ціни таких договорів у бік зменшення чи незгоди з розрахунковою сумою, а навпаки продовжував сплачувати за спожиту електричну енергію за цінами встановленими у спірних договорах.
Сторони не заперечують факт повного виконання спірних Договорів.
У відповідності до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 11.08.2021 у справі №344/2483/18).
Суд зазначає, що на час звернення до суду з позовом спірні договори №100/262/К-6 від 01.08.2022, №100/262/К-8 від 23.12.2022, №100/262/К-3 від 02.02.2023 та №100/262/К-4 від 01.02.2024 про постачання електричної енергії та додаткові угоди до них є дійсними, не оскаржувались, не визнані недійсними у встановленому порядку, зокрема, в частині визначеної ціни товару, не розірвані та виконані сторонами.
Відтак, підстави для розрахунку за поставлену відповідачем електричну енергію позивачу у листопаді, грудні 2022 року, у лютому, квітні та вересні 2023 року, у лютому, березні 2024 року за іншою ціною, аніж узгоджено сторонами, - відсутні.
Суд також зазначає, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору (або окремої додаткової угоди) недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27.11.2018 у справі №905/1227/17.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.ст.76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.ст.78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладене вище, з урахуванням принципу презумпції правомірності правочину, відсутності факту визнання спірних договорів та додаткових угод до них недійсними, прийняття та оплату позивачем електричної енергії по узгодженій у спірних договорах ціні, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в загальному розмірі 349803,78 грн є необґрунтованими, оскільки кошти сплачені за наявності на те відповідної підстави, а саме Договорів №100/262/К-6 від 01.08.2022, №100/262/К-8 від 23.12.2022, №100/262/К-3 від 02.02.2023, №100/262/К-4 від 01.02.2024 про постачання електричної енергії та відповідних додаткових угод до них, у зв'язку із чим у позові слід відмовити через його необґрунтованість.
У відповідності до ст.129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 24.10.2025.
Суддя М.В.Мавродієва