Справа № 183/8101/25
№ 2-о/183/257/25
16 вересня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д.І.
з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Друга Самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту родинних відносин, -
04 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеною заявою, в обґрунтування якої посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на: житловий будинок АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним по день смерті проживала донька, тобто заявник ОСОБА_1 , 1962 р.н.
У встановлений законом строк заявник ОСОБА_1 звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в подальшому з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, проте листом Другої Самарівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12 червня 2025 року за вих. № 510/02-14 їй було відмовлено у вчиненні відповідних нотаріальних дій, оскільки з наданих нею документів неможливо встановити факт родинних відносин із спадкодавцем, а тому, рекомендовано звернутися до суду.
В зв'язку з наведеним, в заяві ОСОБА_1 просила суд: встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області.
Ухвалою суду від 12 серпня 2025 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами окремого провадження.
Ухвалою суду від 12 серпня 2025 року зобов'язано Другу Самарівську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) надати належним чином засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явилися, згідно заяви представника заявника, останній просив розглянути справу без його участі, вимоги підтримав, просив заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особи Другої Самарівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши надані учасниками справи докази, приходить до наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 25 квітня 2006 року Виконавчим комітетом Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області складено зроблено відповідний актовий запис за № 37, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25 квітня 2006 року.
У встановлений законом строк заявник ОСОБА_1 звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в подальшому з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, проте листом Другої Самарівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12 червня 2025 року за вих. № 510/02-14 їй було відмовлено у вчиненні відповідних нотаріальних дій, оскільки з наданих нею документів неможливо встановити факт родинних відносин із спадкодавцем.
Для встановлення факту родинних відносин між заявником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,суд наводить наступне.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області народилася заявник ОСОБА_1 , актовий запис про народження № 5 від 13 січня 1962 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13 січня 1962 року. Її батьками зазначені: ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
Встановлено, що 23 серпня 1980 року Виконавчим комітетом Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області між заявником ОСОБА_1 і ОСОБА_6 був зареєстрований шлюб, актовий запис № 21, після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище ОСОБА_7 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00051581812 від 03 червня 2025 року.
Судом встановлено, що з 23 лютого 1957 року батьки заявника перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 22 березня 1957 року. В той же час, у вказаному свідоцтві прізвище подружжя зазначено « ОСОБА_8 ».
Як встановлено вище, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 25 квітня 2006 року Виконавчим комітетом Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області складено зроблено відповідний актовий запис за № 37, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25 квітня 2006 року.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, зокрема на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить останньому на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння) від 20 січня 1988 року за р.№ 414-2. При цьому, прізвище батька заявника у вказаному свідоцтві зазначено « ОСОБА_9 ».
Згідно довідки Виконавчого комітету Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 20 грудня 2006 року за вих. № 4252, ОСОБА_3 з 1931 року по день смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним по день смерті проживала донька, тобто заявник ОСОБА_1 , 1962 р.н.
Судом встановлено, що трудова книжка колгоспника « 162/1 була оформлена 17 грудня 1966 року на ім'я ОСОБА_4 . В той же час, на її титульній сторінці здійснені виправлення, завірені належним чином, а саме: прізвище ОСОБА_9 виправлено на ОСОБА_8 згідно до паспорта серії НОМЕР_4 , виданого 17 грудня 1980 року.
Зокрема, дівоче прізвище рідної сестри заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у свідоцтві про її народження серії НОМЕР_5 від 23 жовтня 1958 року зазначено « ОСОБА_8 » та її батьками зазначені: ОСОБА_3 і ОСОБА_10 . Після реєстрації шлюбу із ОСОБА_11 ОСОБА_12 було присвоєне прізвище ОСОБА_13 , актовий запис 12 від 02 червня 1990 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 27 січня 1994 року.
Отже, з урахуванням встановлених вище обстави, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, та його прізвище у документах одночасно значилося як « ОСОБА_9 » і « ОСОБА_8 ».
У відповідності до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 3 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
На підставі п.1 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що мають юридичне значення, а саме справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Як вже було зазначено, з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи надані заявником та його представником докази, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшли підтвердження факти, на які посилаються останні, в зв'язку з чим вимоги про встановлення факту родинних відносин підлягають задоволенню.
За приписами ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 76-81, 89, 258-259, 263-268, 293, 294, 354 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Друга самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту родинних відносин, - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області.
Судові витрати покласти на заявника ОСОБА_1 .
Учасники справи:
-заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
-заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
-заінтересована особа: Друга Самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 05466105, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар площа Героїв, буд. 1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне судове рішення складене 16 вересня 2025 року.
Суддя Д.І. Городецький