Справа № 183/5576/25
№ 1-кп/183/2307/25
03 жовтня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №62023170030001601 стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді стрільця відділення 2 стрілецького взводу 9 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за наступних обставин.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 № 135 від 28.04.2023 року ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини, після чого наказом командира військової частини № 251 від 10.08.2023 року ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця відділення 2 стрілецького взводу 9 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, солдат ОСОБА_4 , в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401 КК України, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, а отже суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про особливості несення військової служби у час воєнного стану.
Згідно з ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучі військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно ст. 14 Статуту - із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями , інструкціями тощо.
Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата (матроса) у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стан, збереження виданого йому майна. А стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов'язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
За приписами ст. ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, 18 вересня 2023 року, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на посаді стрільця відділення 2 стрілецького взводу 9 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 18 вересня 2023 року самовільно залишив місце несення служби військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасового розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), з того часу офіційно ніде не працював, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, та був незаконно відсутній на військовій службі до 09 жовтня 2024 року, коли солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, заявив таким чином про себе, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 ККУкраїни та закриття кримінального провадження. В обґрунтування клопотання зазначив, що обвинувачений має намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби та отримав письмову згоду командира військової частини НОМЕР_1 на продовження проходження ним військової служби.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора та заявив суду про намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби, просив задовольнити клопотання, пояснив, що бажає повернутися на службу та виконувати обов'язки військовослужбовця.
Суд, вислухавши учасників провадження, дійшов такого висновку.
У відповідності до ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 раніше не судимий, у тому числі за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 407, 408 КК України.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 401 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Суду надана письмова згода командира військової частини НОМЕР_1 на продовження проходження ОСОБА_4 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Таким чином, суд вважає, що всі умови, визначені ч. 5 ст. 401 КК України виконані, тому ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України у разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Таким чином суд вважає, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 401 КК України, статтями 284, 288, 314 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Кримінальне провадження №62023170030001601 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України після набрання ухвалою суду законної сили невідкладно поновити ОСОБА_4 на військовій службі.
Зобов'язати ОСОБА_4 не пізніше 72 годин після набрання ухвалою суду законної сили прибути до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для продовження проходження військової служби.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 08 жовтня 2025 року о 13 годині 00 хвилин.
Суддя ОСОБА_1