Справа № 183/8843/25
№ 1-кп/183/2234/25
23 вересня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12025042350000468 стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 на посаді стрільця 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 29.07.2016 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.15, ч.1 ст.289 КК України до штрафу в розмірі 17000 гривень;
- 03.04.2018 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
- 18.07.2018 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 4 місяці. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складення покарань за цим вироком та вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.04.2018 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. Звільнений 06.07.2021 з Криворізької ВК №80 Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання;
- 17.06.2024 направлено обвинувальний акт до суду за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України по кримінальному провадженню №12024162470000380 від 17.03.2024 (рішення не прийнято),
- 13.09.2024 направлено обвинувальний акт до суду за ч. 4 ст. 185 КК України по кримінальному провадженню №12024020100000320 від 01.07.2024 (рішення не прийнято),
- 24.04.2025 направлено обвинувальний акт до суду за ч. 2 ст. 190 КК України по кримінальному провадженню №12025042350000189 від 07.03.2025 (рішення не прийнято),
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
встановив:
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України за наступних обставин.
Відповідно до наказу командира військової частина НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2024 за №222, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 408 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину, та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так,з метою виконання завдань за призначенням особовий склад військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і солдат ОСОБА_4 розташувались у місці дислокації поблизу населеного пункту Пушкарі, Новгород-Сіверського району Чернігівської області (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану).
Реалізуючи свій злочинний намір, солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією і проходячи її на посаді стрільця 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою ухилитися від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, отримав направлення № 3062 від 14 серпня 2024 року на лікування у військову частину НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , де у подальшому і проходив лікування. 21 серпня 2025 року ОСОБА_4 повинен був з'явитись до розташування військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), але з лікувального закладу військової частини НОМЕР_2 не повернувся, чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, а саме дезертирство, тобто нез'явлення з лікувального закладу з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 408 КК України, а саме дезертирство, тобто нез'явлення з лікувального закладу з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 ККУкраїни та закриття кримінального провадження. В обґрунтування клопотання зазначив, що обвинувачений має намір повернутися до іншої військової частини для продовження проходження військової служби та отримав письмову згоду командира військової частини НОМЕР_3 на продовження проходження ним військової служби.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника та заявив суду про намір повернутися до іншої військової частини для продовження проходження військової служби, просив задовольнити клопотання, пояснив, що бажає повернутися на службу та виконувати обов'язки військовослужбовця.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання захисника.
Суд, вислухавши клопотання захисника, думку прокурора, обвинуваченого, дійшов такого висновку.
У відповідності до ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Як вбачається з наданих суду доказів, ОСОБА_4 раніше не судимий за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 407, 408 КК України.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто нез'явлення з лікувального закладу з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Суду надана письмова згода командира військової частини НОМЕР_3 від 15 вересня 2025 року на продовження проходження ОСОБА_4 військової служби у військовій частині НОМЕР_3 .
Таким чином, суд вважає, що всі умови, визначені ч. 5 ст. 401 КК України виконані, тому ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України у разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Таким чином суд вважає, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 401 КК України, статтями 284, 288, 314 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання захисника ОСОБА_5 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Кримінальне провадження №12025042350000468 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_3 після набрання ухвалою суду законної сили невідкладно поновити ОСОБА_4 на військовій службі.
Зобов'язати ОСОБА_4 не пізніше 72 годин після набрання ухвалою суду законної сили прибути до військової частини НОМЕР_3 для продовження проходження військової служби.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде оголошено 26 вересня 2025 року о 13 годині 00 хвилин.
Суддя ОСОБА_1