21.10.2025 Справа № 914/1368/25
за заявою Комунального підприємства “Стрийтеплоенерго» про відстрочку виконання рішення суду
у справі №914/1368/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м.Київ
до відповідача: Комунального підприємства “Стрийтеплоенерго», м.Стрий Львівської області
про стягнення 17746645,90 заборгованості за договором постачання природного газу №7233-ПСО(ТКЕ)-21 від 07.09.2022
Суддя Ділай У.І.
Секретар Ю.І.Кохановська
За участі представників:
Від заявника(відповідача): Сливка В.В.-представник, Білінський З.М.-директор.
Від стягувача(позивача): Конопліцький І.В.-представник
02.10.2025 до Господарського суду Львівської області надійшла заява(вх.№4168/25) Комунального підприємства “Стрийтеплоенерго» про відстрочку виконання рішення.
Ухвалою від 02.10.2025 заяву прийнято судом та призначено до розгляду на 21.10.2025 о 09:30 год.
В судове засідання 02.10.2025 з'явились представники заявника та стягувача, усно надали свої пояснення та заперечення щодо поданої заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду у справі №914/1368/25 від 24.07.2025.
Після завершення судового засідання через систему Електронний суд від заявника надійшло клопотання про долучення доказів(які надавались заявником для огляду в судовому засіданні) та заперечення стягувача проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.
В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено наступне.
Рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/1368/25 від 24.07.2025 задоволено позовні вимоги ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», яким стягнуто з Комунального підприємства "Стрийтеплоенерго" на користь позивача заборгованість в сумі 17 746 645,90 грн та 212 959,75 грн сплаченого судового збору.
26.09.2025 на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2025 видано наказ.
02.10.2025 боржник звернувся до суду з заявою (вх№4168/25 від 02.10.2025), в якій просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 24.07.2025 у справі №914/1368/25 на 12 місяців.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає таке.
Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» є теплопостачальним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Стрия, яке забезпечує усіх споживачів міста Стрия та Стрийського району Львівської області тепловою енергією. Основним видом діяльності комунального підприємства є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Згідно листа Міністерства розвитку громад та територій №41/4247ДСК від 27.08.2025 КП «Стрийтеплоенерго» належить до сфери управління оператора критичної інфраструктури та внесене до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури, що зобов'язує підприємство круглорічно постачати теплову енергію в умовах воєнного часу.
Невчасне виконання підприємством фінансових зобов'язань перед позивачем зумовлене критичним фінансово-економічним станом підприємства, який має місце протягом останніх років через запроваджений Законами України від 03.11.2016 р. №1730 (із змінами внесеними Законами України від 14.07.2021 №1639, від 29.07.2022 №2479) мораторій на встановлення і застосування економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію та невиконання державою вимог цього Закону щодо компенсації підприємствам теплопостачання узгодженої різниці в тарифах на теплову енергію. За твердженням боржника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з
Комунального підприємства “Стрийтеплоенерго» стягуються кошти в розмірі 65 % від всіх надходжень.
Крім того, заборгованість перед позивачем виникла і через об'єктивні обставини, які не залежать від підприємства, а саме: значну дебіторську заборгованість населення (згідно довідок №01/553 від 19.05.2025 та №10/1001 від 30.09.2025, дебіторська заборгованість перед КП «Стрийтеплоенерго» станом на 01.05.2025 становить 49 993,2 тис. грн,, а станом на 30.09.2025 - 33 084 140,40 грн, що суттєво обмежує фінансові ресурси підприємства для своєчасних розрахунків із постачальником газу); затримки з компенсацією різниці в тарифах(на підтвердження вказаного заявник долучив Довідки №01/552 від 19.05.2025 та №10/1002 від 30.09.2025 підтверджує, що заборгованість держави перед підприємством за компенсацію різниці в тарифах становить 63950,1 тис. грн. та 6 772 096 грн. Протоколи №16ТЕ/03 від 23.03.2023, №14ТЕ/08 від 11.08.2023, №13ТЕ/11 від 10.11.2023, №10ТЕ/08 від 22.08.2024 та №10ТЕ/11 від 21.11.2024 додатково підтверджують систематичну заборгованість держави за різницю в тарифах у розмірі від 6 021 730 грн до 29654 426 грн за різні періоди); державний мораторій на тариф для населення, КП «Стрийтеплоенерго» не має можливості самостійно змінювати тариф на теплопостачання для населення, що надзвичайно ускладнює фінансове становище підприємства, так як доля постачання для населення становить 81%; залежність від дофінансування Стрийської міської ради (Рішення Стрийської міської ради №1363 від 10.11.2022 та №2161 від 30.11.2023, а також листи підприємства до міського голови (№01/865, №01/1950, №01/2034, №01/2157) які підтверджують, що без фінансової підтримки з боку засновника (Стрийської міської ради) підприємство не може самостійно підтримувати свою діяльність, зокрема виконувати зобов'язання перед постачальниками); Фінансові збитки підприємства (на підтвердження заявником долучено Звіти про фінансові результати за 2022 рік (збиток 3 319 тис. грн), 2023 рік (збиток 9 341 тис. грн) та перше півріччя 2025 року ( збиток 3323 тис. грн.), а також баланси станом на 31.12.2022 (непокритий збиток 25 697 тис. грн), 31.12.2023 (непокритий збиток 16 356 тис. грн) та перше півріччя 2025 року (непокритий збиток 15 557 тис.грн.).
Таким чином, заявник зазначає, що порушення зобов'язань перед ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» у вигляді прострочення оплат сталося не через умисел чи необережність КП «Стрийтеплоенерго», а внаслідок об'єктивних зовнішніх обставин, таких як заборгованість населення, затримки з державними компенсаціями та субвенціями, а також обмеження, пов'язані з державним регулюванням тарифів. Підприємство вжило всіх залежних від нього заходів для виконання зобов'язань, що підтверджується регулярними платежами за газ та активною взаємодією з місцевою владою для отримання фінансової підтримки.
Представник стягувача в судовому засіданні зазначив, що йому відомо про фінансову ситуацію відповідача і на ринку теплопостачальних підприємств, однак проти відстрочення виконання рішення заперечив, зазначив, що надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення. Відтак, стягувач просить відмовити Комунальному підприємству «Стрийтеплоенерго» у відстроченні виконання рішення господарського суду Львівської області від 24.07.25 №914/1368/25.
При прийнятті ухвали суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Як випливає з аналізу вищенаведеної правової норми підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
У пункті 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України.
Обґрунтовуючи подану до суду заяву, заявник (боржник) вказує на те, що він є комунальним підприємством, яке постачає теплову енергію населенню. Наявна заборгованість перед позивачем виникла у зв'язку із різницею тарифах, що для підприємства є економічно необгрунтованими та різницю в яких має відшкодувати держава. При цьому заявник зазначає, у разі відстрочення виконання судового рішення підприємство зможе акумулювати достатній обсяг коштів для виконання судового рішення, зокрема після отримання компенсацій від держави.
У випадку ж відкриття виконавчого провадження та арешту коштів заявника існує ризик повного припинення розрахунків з державним постачальником, порушення умов чинних контрактів і зобов'язань та загрожує зривом підготовки до опалювального сезону. Заявник зазначає, що щомісячно 65% доходу підприємства перераховується в рахунок погашення заборгованості перед позивачем, решту 35%-на виплату заробітної плати працівників, податки та інші обов'язкові платежі, інші доходи у підприємства відсутні.
Однак, як стверджує заявник, що не заперечується представником стягувача в судовому засіданні, в січні 2026 року очікується компенсація держави різниці в тарифах теплогенеруючим підприємствам. Відтак у боржника буде можливість розрахуватись із стягувачем та сплатити наявну заборгованість.
За таких обставин, заявник (боржник) просить суд відстрочити виконання судового рішення у справі на 12 місяців.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставинсправи в їх сукупності, керуючись законом.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.
Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 справа № 914/1663/23.
Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.
Згідно правових висновків наведених Верховним Судом у постанові від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд зазначає, що обов'язок з доведення наявності обставин, які є підставами для розстрочення виконання рішення суду, покладається на заявника.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Заслухавши доводи та заперечення сторін щодо відстрочення виконання рішення суду, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що зазначені в заяві про відстрочення виконання рішення обставини є такими, що відповідають визначеним в ст.331 ГПК України обставинам, при яких надається розстрочка (відстрочка) виконання рішення. На думку суду відповідачем доведено, що такі обставини ускладнюють виконання рішення, відтак, є підставою для відстрочки виконання рішення в спірному випадку. Однак враховуючи заперечення стягувача та можливі негативні наслідки внаслідок тривалого невиконання рішення суду для стягувача, з метою дотримання балансу інтересів сторін суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви КП «Стрийтеплоенерго» та про відстрочення рішення суду від 24.07.2025 у справі №914/1368/25 до 01.03.2026
Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» (вх.№4168/25 від 02.10.2025) задоволити частково.
2.Відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2025 у справі №914/1368/25 до 01.03.2026.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду, в порядку і строки вказані в статтях 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повну ухвалу складено 27.10.2025
Суддя Уляна ДІЛАЙ